автор: Селіверстова Г.В.


Актуальність дослідження. Складність, мінливість та хаотичність сучасного світу вже стали такими його постійними і відомими ознаками, які не мають заперечення як у вчених, так і у філософів, психологів, соціологів та ін. Дійсно розвиток пост-некласичного природничого знання доказав існування складних і хаотичних процесів у природному світі, а сучасні гуманітарні розвідки підтвердили хаотизацію різних сторін культурного, соціального та психологічного буття людини.

Постановка проблеми. Теорія хаосу, яка вже найшла певне місце у природничому знанні, та була прийнята у сфері соціальних наук, поступово набуває соціально–філософське значення і розповсюджується в освітньому просторі. Але її застосування в освіті ще потребує подальшого розгляду та дискусій, оскільки вона має як своїх прихильників, які демонструють аргументи на її захист, так і опонентів, які мають доречні зауваження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значущість синергетичного підходу у освітній сфері вже має певну традицію в українській гуманітаристиці, що розглянута та обґрунтована в працях сучасних українських педагогів, філософів, психологів та ін. До числа яких належать В. Андрущенко, Л. Горбунова, І. Добронравова, І. Єршова–Бабенко, Н. Кочубей, В. Кремень, С. Клепко, В. Лутай, М. Ожеван та ін.

Постановка завдання. Здійснити аналіз застосування теорії хаосу в освітньому просторі та виявлення її соціально–філософського значення, що дає можливість розглядати освітній процес з позицій невизначеності, нелінійності та сприяє вирішенню проблеми соціалізації особистості.

Виклад основного  матеріалу. В статті пропонується застосування теорії хаосу в освітній сфері, що дозволить розширити методо-логічний арсенал синергетики в освітньому просторі та у соціальній філософії, відкриє нові можливості для розуміння освітнього процесу з позицій самоорганізації і нелінійності, а також допомагає вирішенню проблеми соціалізації особистості.

Висновки. Поняття “хаос”, яке вже має застосування у постнекласичній науковій думці, може бути впровадженим також і у освітній простір. Його впровадження сприятиме новому погляду на освітній процес як такий, що має відкритий характер та є чутливим до змінення початкових умов. Також впровадження поняття “хаос” має соціально–філософське значення, яке полягає у тому, що формування і розвиток людини постає як складний самоорганізаційний процес, що має часом непередбачувані наслідки.

Ключові слова: соціальна філософія, освітній простір, синергетика, теорія хаосу, психосинергетика, самоорганізація, соціалізація особистості.

 

Список використаних джерел:

  1. Baker, S., 1995. ‘Chaos theory in educational system: pricipals, perceptions of sensetive dependence on initial conditions’, East Tennessee State University. [online] Доступно: //https://dc.etsu.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=4024&context=etd
  2. ‘Chaos theory in the social sciences’, 1996, Ed. D. Kiel, E. Elliott, Michigan: University of Michigan Press, 330 p.
  3. Cutright, M., 1997. ‘Planning in higher education and chaos theory: a model, a method’, paper presented at the Education Policy Research Conference (Oxford, March 15, 1997). [online] Доступно: //https://eric.ed.gov/?id=ED416741
  4. Swickard, M., 2017. ‘The chaos theory of education’. [online] Доступно: //https://nmpolitics.net/index/2017/05/the–chaos–theory–of–education/
  5. Андрущенко, В., 2012. ‘Філософсько–методологічні засади підвищення якості вищої освіти України: європейський вимір’, авт. кол.: В. Андрущенко (керівник), М. Бойченко, Л. Горбунова, І. Надольний та ін., К.: Педагогічна думка, 220 с.
  6. Ершова–Бабенко, ИВ., 1992. ‘Методология исследования психики как синергетического объекта. Монография’, Одесса: ОДЭКОМ, 124 с.
  7. Ершова–Бабенко, ИВ., 2015. ‘Психосинергетика. Монография’, Херсон: изд–во «Гринь Д. С.», 488 с.
  8. Морен, Е., 1995. ‘Втрачена парадигма. Природа людини’, К.: Кармен–Сінто, 196 с.
  9. Пригожин, ИР., Стенгерс, И., 1986. ‘Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой’, М.: Прогресс, 432 с.
  10. Степин, ВС., 2003. ‘Теоретическое знание’, М.: Прогресс–Традиция, 744 с.