автор: Хоменко Г. В.


Актуальність дослідження. Поглиблений науковий та філософський інтерес до феномену толерантності обумовлений кризою національної ідентичності, високим рівнем міжособистісної ненависті, недовіри та дискримінації, які дестабілізують розвиток багатьох суспільств в сучасну добу. Подолати дані негативні тенденції можливо через всебічну популяризацію ідей толерантності, а також схвалення її основних складових як необхідних для гармонізації людських взаємовідносин у свідомості пересічного індивіда. Однією з пріоритетних в цьому сенсі є освітня галузь в межах якої має відбуватися насадження молодим поколінням комплексу гуманістичних цінностей.

Постановка проблеми. В науковому дискурсі сьогодення існує чимало визначень поняття толерантність, проте досі залишається незрозумілим яким чином можна вплинути на її розвиток у суспільствах, які протягом тривалого часу потерпають від негативних наслідків конфлікту. Адже люди, які втратили віру у соціальну справедливість та моральні цінності, будуть змушені в вершу чергу думати про власний захист, а не про будь-що інше.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософські аспекти поняття толерантності як прояв світоглядного релятивізму були репрезентовані В. І. Тофтулом у “Сучасному словнику з етики”. Поглиблений аналіз толерантності був здійснений авторами колективної монографії “Толерантність як соціально-культурний феномен: світоглядно-методологічний аспекти” Ф. С. Бацевичем, С. Л. Грабовською, О. В. Дарморізом. Педагогіка толерантності в контексті домінування глобалізаційних тенденцій у вимірах сучасної культури була осмислена В. Г. Кременем в його наукових працях “Толерантність як імператив: національна ідентичність в добу глобалізації”, а також “Консолідація України на основі платформи толерантності”.

Постановка завдання. Розглянути поняття толерантність в контексті проблем відродження національної ідентичності, а також розвитку освіти в умовах конфлікту.

Виклад основного матеріалу. В межах даної роботи осмислення основних компонентів толерантності відбувається у невід’ємному зв’язку зі сферою освіти та педагогічним процесом. Якщо взяти до уваги той факт, що людина від природи є егоїстичною істотою, якій властиво розширювати власні сфери впливу, то толерантність має виступати у якості морального імперативу, своєрідної гарантії, що захищатиме людей від тригерів конфлікту. Через це у національній стратегії розвитку освіти має бути збережений баланс між орієнтиром на інтереси індивідуальності та потреби соціуму, проповідуванням толерантності та розвитком патріотизму.

Висновки. У статті здійснюється спроба розв’язання суперечностей світоглядно-ціннісного характеру у розумінні змісту понять толерантність та концепт ідентичності в контексті глобалізаційних тенденцій сучасної доби. Опираючись на концепції вчених у галузі соціальної філософії, жага до толерантності розглядається як ознака високої інтелектуальної культури суспільства. В роботі доведено, що імплементація толерантності у життєдіяльність сучасного соціуму в першу чергу потребує трансформації філософської складової освітнього процесу.

Ключові слова: соціальна турбулентність, габітус, сегрегація, гіпотеза контакту, педагогіка толерантності.

 

Список використаних джерел:

  1. Андрущенко, ВП., 2011. ‘Світанок Європи : Проблема формування нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття’, К. : Знання України, 1099 с.
  2. Бурдьё, П., 1995. ‘Структуры, Habitus, Практики. Современная социальная теорія : Бурдьё, Гидденс, Хабермас’, Новосибирск, Электронная публикация : Центр гуманитарных технологий. Доступно : https://gtmarket.ru/laboratory/expertize/5168 [Дата обращения 16 Июля 2019].
  3. Делор, Ж., 1996. ‘Образование: сокрытое сокровище’, Основные положения Доклада Международной комиссии по образованию для XXI века. Доступно : http://www.ifap.ru/library/book201.pdf [Дата обращения 18 Июля 2019].
  4. Кремень, ВГ., 2011. ‘Толерантність як імператив : національна ідентичність в добу глобалізації’, Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, Серія : Педагогічні науки, Вип. 1.32, С. 6-9.
  5. Поппер, К., 1992. ‘Открытое общество и его враги. В 2 т.’, М. : Культурная инициатива; Феникс, 448 с.
  6. Хабермас, Ю., 2006. ‘Когда мы должны быть толерантными? О конкуренции видений мира, ценностей и теорий’, Социологические исследования, № 1, С. 45-53.
  7. Хантингтон, С., 1994. ‘Столкновение цивилизаций?’, Полис, № 1, С. 33–48.
  8. Терепищий, СО., 2016. ‘Сучасні освітні ландшафти’, Київ : “Фенікс”, 309 с.
  9. Allport, GW., 1979. ‘The nature of prejudice’, New York : Basic books, P. 29-46.
  10. McGlynn, C., Zembylas, M., ed., 2009. ‘Peace education in conflict and post-conflict societies : Comparative perspectives’, Springer, 273 p.