автор: Трунова В. А.


Актуальність теми. Сучасна реформа освіти висунула один із принципів оновлення освітнього процесу – практичну комунікативну спрямованість навчання мови як рідної, так і державної. Актуальність теми визначається потребою використання мовленнєвих ситуацій в умовах багатомовності.

Постановка проблеми. Практичне оволодіння державною українською мовою – це життєва необхідність усіх народів, які живуть в Україні. Використання мовленнєвих ситуацій покращує їх рівень володіння державною мовою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичну базу проблеми розвитку мовлення в умовах двомовності закладено у працях І. Ґудзик, С. Дорошенка, П. Жедек, Г. Коваль, Л. Кутенко, Н. Месяць, В. Онищука, Н. Пашковської, В. Трунової, О. Хорошковської, Н. Чорноусової та інших.

Постановка завдання. В статті розглянуто складові мовленнєвої ситуації, умови засвоєння лексики для умілого її використання у процесі індивідуальної та колективної діяльності в умовах багатомовності.

Виклад основного матеріалу. Встановлено, що рівень мінімальних вимог до мовленнєвої підготовки учнів початкової школи має бути однаковим, не зважаючи на те, в якій школі учні навчаються – з українською мовою навчання чи іншою (російською, болгарською, молдавською тощо). Вивчення досліджень з проблеми дали змогу виявити місце мовленнєвих ситуацій на уроках з мови, літературного та позакласного читання. Під мовленнєвої ситуацією автор розуміє штучно створену ситуацію, коли учень відчуває себе разом з героєм, або замість героя. Виокремлено види мовленнєвих навчальних ситуацій (реальна, уявна, побудована на основі прочитаного тексту, дібраних ілюстрацій, малюнків). Розкрито структурні компоненти мовленнєвої ситуації (опис місця дії, учасники розмови, життєвий досвід мовця, зразки мовлення, мовленнєве завдання, стимул, мотив, мовленнєва реакція) та подано опис кожного структурного компонента. Визначено, що умовою ефективності застосування мовленнєвих ситуацій є добір мовленнєвого матеріалу, який відповідає певним критеріям, принципам і підходам, та підготовча робота вчителя: уточнення словника, відпрацювання вимови слів, складання словосполучень тощо.

Висновок. Узагальнено, що мовленнєва ситуація утворює структурне ціле, ядро, навколо якого організовується вживання лексики, а навчання за моделями ситуацій покращує комунікативне мовлення.

Ключові слова: нормативна вимова, білінгвізм, мовленнєві ситуації, структура мовленнєвої ситуації, види мовленнєвих ситуацій, умови ефективності застосування мовленнєвих ситуацій.

 

Список використаних джерел:

  1. Аврорин, ВА., 1975. ‘Проблемы изучения функциональной стороны языка’, Ленинград: Наука, 276 с.
  2. Загороднова, ВФ., 2018. ‘Формування міжкультурної компетентності білінгвальної особистості засобами української й рідної мов’, Мова і соціум : етнокультурний аспект: Матеріали VІІ Міжнародної наукової інтернет-конференції молодих учених, Бердянськ : БДПУ, С. 41-44.
  3. Коршун ТB., 1999. ‘Тематико-ситуативний підхід до організації словникової роботи й розвитку комунікативного мовлення’, Рідні джерела, № 1, С. 28-33.
  4. Трунова, ВА., 1995. ‘Лінгвістичні основи формування мовленнєвих умінь’, Початкова школа, № 2, С. 12-13.
  5. Трунова, ВА., 2001. ‘Розвиток мовлення молодших школярів в умовах білінгвізму : монографія’, Київ : Вища школа, 99 с.
  6. Хорошковська, ОН., 1998. ‘Особливості засвоєння української мови російськомовними учнями’, Рідні джерела, №1, С. 11-14.
  7. Цензор.НЕТ, 2018. ‘У школах України навчання дітей здійснюється 6 мовами’, Інформаційна агенція Цензор.НЕТ. Доступно : <https://censor.net.ua/ua/n3046300> [Дата звернення 22 липня 2019].