автор: Куцепал С. В.


Актуальність теми дослідження. Світ ХХІ століття випробовує людину швидкістю та плинністю, постійними перформансами, наслідком чого стає трансформація звичних когнітивних навичок та пізнавальних стратегій, суттєвих перетворень зазнає система ціннісних та світоглядних орієнтацій.  Змінюються також і способи пошуку та отримання інформації, наслідком чого є трансформація форм пізнання і мислення, особистість втрачає звичний зміст реальності, занурюється у звабливий світ віртуального існування, який чатує на неї за мерехтливими екранами різноманітних гаджетів. Чати та форуми, блоги та Ютюб-канали впевнено витісняють на маргінес повсякденності не лише живе спілкування з друзями та рідними, а й звичні освітні моделі та методики, що, безсумнівно, негативно впливає на становлення особистості,  але одночасно, несе й позитивне навантаження, адже відкривається безліч можливостей для самоосвіти та самовдосконалення Формуються нові комунікативні моделі у пізнавальній, інтелектуальній, духовній сферах, які реалізуються в теорії і практиці освітньої діяльності “суспільства знань”.

Постановка проблеми. Виклики сучасності націлені на усі ланки освітнього ланцюга – від початкової школи до вищих навчальних закладів, ситуація ускладнюється тим, що когнітивні потреби особистості можна задовольнити за допомогою можливостей комп’ютерного світу, тоді як виховна складова освітнього процесу непідвладна машинерії. Креатором особистості залишається Педагог, який має  власні ціннісні орієнтири, соціальні й політичні вподобання,  досвід перемог та поразок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Осмислення когнітивних стратегій в контексті глобалізаційних зрушень та постмодерних трансформацій суспільства знаходиться у фокусі наукових, теоретичних і методологічних  зарубіжних і вітчизняних студій. Аспекти зазначеної проблематики висвітлені в публікаціях: В. Андрущенка, Т. Андрущенко, В. Вашкевича, В. Воронкової, Л. Горбунової,  А. Єрмоленка,  О. Кивлюк, М. Култаєвої, В. Муляра, І. Предборської, Н. Радіонової, А. Сакун, І. Степаненко, Д. Свириденка, С. Терепищого та ін.

Постановка завдання здійснення соціально-філософської рефлексії інноваційних стратегій в освіті та визначення шляхів підвищення ефективності освітнього процесу.

Виклад основного матеріалу. Освітні реалії ХХІ століття суттєво змінюються під впливом інформаційних технологій, використання Інтернер-ресурсів та віртуальних практик в освітньому процесі, впровадження нових стандартів передачі знання. Виникає поліпростір коммунікації, де впевнено та комфортно почуває себе людина, яка розірвала пута Модерного світосприйняття, відмовилася від наративів та обмежень Модерну. Спостерігається своєрідний антропо-аксіологічний поворот в освіті, ознакою якого є збільшення ролі суб’єктивного фактору. Це обумовлює необхідність якісних змін в освітньому процесі, широкого використання інноваційних технологій та новітніх методичних підходів, залучення інформаційних технологій, здатних забезпечити підготовку висококваліфікованих спеціалістів, що забезпечать добробут та процвітання країни. Проте лише змінами в освітньому процесі не відбутися, актуалізується проблема формування нового образу педагога, який усвідомлює когнітивні, аксіологічні, праксеологічні потреби покоління, що народилося в епоху глобалізації, постмодернізму та тотального споживання й здатне сприймати значні обсяги інформації, але потребує навичок аналізувати її, саме тому таким затребуваним стає пошуково-проблемний стиль мислення, уміння аналізувати інформацію та  виділяти головне. Головним орієнтиром сучасної освіти оголошується інтелектуальний розвиток особистості, здатної до продуктивної когнітивної діяльності, постійного самовдосконалення та самоосвіти. Тому особливо актуальними та затребуваними стають прийоми творчого навчання, здобуття і продукування знань, вміння формулювати та  вирішувати проблеми, самостійно знаходити необхідну інформацію у  пошуку відповіді на поставлені вчителем або самими учнями проблеми.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Наслідком стрімких соціокультурних змін стає трансформація змісту освіти, способів трансляції й засвоєння знань, актуалізуються проблеми формування компетентностей, необхідних для успішної самореалізації та кар’єрного зростання.

Трендом сучасної освіти має стати її трансформація у гуманістичному напрямку, завдяки чому центром освітніх інтенцій має стати особистість. Більш того, це має бути не просто освічена особистість, а креативна, здатна знайти можливість створення нових ідей та проектів у будь-якій ситуації, позбавлена штампів та стереотипів в процесі перетворення навколишнього світу та  самовдосконалення. 

Ключові слова: освіта, інформація, інновації, знання, освітня парадигма.

 

Список використаних джерел:

  1. Сакун, АВ., 2013. ‘Етос освіти в просторі «суспільства знань» : монографія’, Донецьк : Дон НУЕТ, 263 с.
  2. Попов, С., 1994. ‘Организационно-деятельностные игры : мышление в «зоне риска»’. Режим доступа : <http://www.ckp.ru/biblio/p/popov/odi_mvzr.htm> [Дата обращения 11 Августа 2019].
  3. Соболь, ОМ., 1997. ‘Постмодерн і майбутнє філософії’, К. : Наукова думка, 164 с.
  4. Максименюк, М., 2017. ‘Нова освітня парадигма соціогуманітарної освіти в умовах інформаційного суспільства та напрями її модернізації’, «Становлення і розвиток інформаційного суспільства як основи забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави» : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 23–24 листопада 2017 року, Запоріжжя, С. 145-150.
  5. Кримський, СБ., 2010. ‘Межа тисячоліть – зміна вимірів історії’, Про софійність, правду, смисли людського буття. Збірник науково-публіцистичних і філософських статей, К., С. 273-289.
  6. Кивлюк, ОП., 2017. ‘Неформальна освіта в концепції lifelong learning’, Освітній дискурс:збірник наукових праць, К.: ПП «Вид-во «Гілея», С.22-34.
  7. Маклюэн, М., 2004. ‘Средство само есть содержание’, Информационное общество. Сб. ст., М. : ООО «Издательство АСТ», С. 341-348.
  8. Мохнатюк, ІО., 2009. ‘Особливості сучасної освіти : соціокультурно-ціннісний вимір’, Філософські проблеми гуманітарних наук (Збірка наукових праць), Київ, 500 с.
  9. Бех, Ю., 2017. ‘Смислогенез як системоутворюючий чинник морфології мережевого суспільства’, Нова парадигма, Вип. 132, С. 3-14.
  10. Сакун, АВ., 2019. ‘Елітне знання в контексті освітнього процесу’, Освітній дискурс, Вип. 10 (1-2), С. 17-25.
  11. Друкер, П., 2007. ‘Эпоха разрыва : ориентиры для нашего меняющегося общества’, М. : ООО «И.Д.Вильямс», 336 с.
  12. Ziman, J., 2003. ‘Non-Instrumental Roles of Science’, Science and Engineering Ethics, Vol. 9, Issue 1, P. 17-27.
  13. Ватковська, МГ., 2018. ‘Самореалізація особистості : спроба філософського узагальнення’, Гілея, Вип.134, С. 261-264.