автор: Сакун А. В.


Актуальність теми дослідження. Сьогодні знання  вважається сферою, в якій можна одержати відповіді на всі виклики сьогодення. Перетворившись на важливий фундамент сучасної епохи, знання включають в себе інновації інфосоціуму, перетворюючись на простір, поза яким вже не можуть існувати суспільство і людина. Це простір суспільства, заснованого на знаннях.

Постановка проблеми. Трансформація загальних умов інфосоціуму приводить до появи нових методологічних рефлексій, побудованих на інформаційно-комунікативних технологіях сучасності. Зміна способів отримання інформації та знання, обумовлюючи зміну форм мислення, приводить і до трансформації сприйняття особистістю змісту реальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематизація когнітивних вимірів освіти в переосмисленні теорії “інформаційного суспільства” висвітлена в працях П. Друкера, Р. Хатчісона, Т. Хусена, в роботах О. Висоцької,  А. Огурцова,  Д. Галкіна, Н. Громико  та ін.

Постановка завдання. Основу фундаментальної мети світового розвитку складають інноваційна економіка і культура, які ґрунтуються на знаннях і спираються на продуктивні можливості людини до творення новацій в науково-технічній сфері. Постає завдання  виявити   нові комунікативні можливості учасників  мисленнєвого процесу, які реалізуються в освітній діяльності.

Виклад основного матеріалу. Домінантою сьогодення є “суспільство знань” – світоглядний та науковий концепт, актуалізований соціальними, культурними та філософськими дискурсами в процесі ретельного переосмислення теорії “інформаційного суспільства”. Набуваючи все більшої популярності у зв’язку з проблематизацією когнітивних вимірів освіти, економіки та технології, даний концепт набуває сучасного визначення: це – суспільство, основою розвитку якого є внутрішня поліфонія та індивідуальні здібності кожного його представника. Таким чином, в сучасному суспільстві особливу роль відіграє не тільки “інформація”, але й “знання”. Виокремлення і диференціація цих двох понять набуває принципового значення. Сучасна епоха (досягнувши визначення “епохи знань”), приносить нове розуміння “знання”.

Висновки. Парадигмальні зрушення, які відбуваються сьогодні у всіх сферах суспільного життя, в тому числі й освіті, показують набування освітньо-навчальними процесами нових рис. “Освітній розум” (разом з філософським), збагачений досвідом грандіозних проектів та рішучих реконструкцій, починає генерувати нове, креативне мислення в процесі одержання знань. І хоча час від часу воно потрапляє в період пасивності, проте саме воно здатне активізувати освітній процес, надати йому життєвої сили.

Ключові слова: знання, інновації, освіта, віртуалізація, віртуальний освітній простір, інформація.

 

Список використаних джерел:

  1. Друкер, П., 2007. ‘Эпоха разрыва : ориентиры для нашего меняющегося общества’, М. : ООО “И.Д. Вильямс”, С. 231.
  2. Бодрийяр, Ж., 2000. ‘Соблазн’, М. : Ad Marginem, 320 с.
  3. Висоцька, ОЄ., 2009. ‘Віртуалізація соціального у постмодерному суспільстві : від раціональної до постраціональної комунікації’, Вісник Черкаського університет, № 154, Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, С. 5-14.
  4. Галкин, ДВ., 2005. ‘Проблемы образования в контексте информатизации : в поисках модели критической педагогики’. Режим доступа : <https://cyberleninka.ru/article/v/problemy-obrazovaniya-v-kontekste-informatizatsii-v-poiskah-modeli-kriticheskoy-pedagogiki> [Дата обращения 17 Августа 2019].
  5. Green, N., 2001. ‘How Everyday Life Became Virtual Mundane Work at the Juncture of Production and Consumption’, Journal of Consumer Culture 2001 SAGE Publications, Vol. 1(1), London, Thousand Oaks, CA and New Delhi, P. 73-92.
  6. Громыко, Н., 2001. ‘Интернет, постмодернизм и современное образование’. Режим доступа : <http://circleplus.ru/archive/n/27/027NGR1> [Дата обращения 13 Августа 2019].
  7. Landsberg-Rodriguez, D., 2010. ‘Wici-Constituonalism’. Available at : <http://www.tnr.com/article/politics/75150/wiki-constitutionalism> [Accessed 11 August 2019].
  8. Маньковская, НБ., 2000. ‘Эстетика постмодернизма’, СПб. : Алетейя, С. 311.
  9. Огурцов, АП., 2006. ‘Постмодернизм в контексте вызовов науки и образования’, Вестник Самарской гуманитарной академии, Серия “Философия. Филология”, № 1 (4), С. 3-27.
  10. Психология и педагогика, 2009. ‘Учебный курс’. Режим доступа : <http://193.232.218.53/ffec/psych/psych.html> [Дата обращения 14 Мая 2019].
  11. Трохименко, В., 2004. ‘Дистанційне навчання педагогічних працівників : досвід і проблеми’, Післядипломна освіта в Україні, С. 29-32.
  12. Эко, У., 1998. ‘От Интернета к Гуттенбергу : текст и гипертекст’. Режим доступа : <http://www.philosophy.ru/library/eco/internet.html> [Дата обращения 10 Августа 2019].