автор: Цибулько О. С.


Актуальність дослідження. У період національного відродження України особливої актуальності набуває проблема духовності. Розвиток духовних якостей особистості є однією з провідних напрямків реформ національної системи освіти, що передбачає використання нових методологічних категорій. У цьому контексті науковий інтерес становить детальне вивчення поняття “духовності” Важливим етапом на шляху розвитку та становлення сучасної системи освіти з усіма її принципами та морально-духовними орієнтирами стало саме ХІХ століття.

Постановка проблеми. Внаслідок реформування соціально-економічного, політичного, освітнього та культурного життя Російської імперії, до складу якої входили землі Наддніпрянської Україна, у другій половині ХІХ століття відбулися світоглядні зміни у свідомості суспільства. Актуальним стало питання національного відродження, що спонукало особистість до переосмислення проблем людського буття. Просвітницька та педагогічна діяльність громад, членами яких у різні проміжки часу були відомі представники українського народу: В.Б. Антонович, М.П. Драгоманов, М.І. Костомаров, П.О. Куліш, П.П. Чубинський та ін., відіграла значну роль у формуванні національної свідомості етносу, розвитку української культури, заклала підвалини національної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток педагогічної думки України здійснили М. І. Пирогов, П. Г. Редкін, М. О. Корф, П. Д. Юркевич, С. С. Гогоцький, С. І. Миропольський, К. Д. Ушинський. Ідеї цих науковців підсумовуються в працях Л. О. Голубничої, О. А. Горчакової, Л. О. Журенко, Л. А. Климчак, С. Л. Кузьміної, С. А. Саяпіної, у межах інших педагогічних досліджень розглядають їх Л. Д. Березівська, Л. С. Бондар, Н. М. Гупан, Л. О. Дубровська, І. В. Зайченко, С. Т. Золотухіна, Т. А. Ільїна, О. Л. Кірдан, О. В. Ми-хайличенко, Н. С. Побірченко, В. В. Постолатій, Т. В. Філімонова та інші. Однак, історико-педагогічних працях, де предметом дослідження стало питання генези поняття “духовність”, немає.

Постановка завдання. Дослідження світоглядних засад трактування терміну “духовність” українськими педагогами другої половини ХІХ століття.

Виклад основного мате-ріалу дослідження. У статті розглядається питання світоглядних засад трактування терміну “духовність” українськими педагогами другої половини ХІХ століття. Особлива увага приділяється фундаментальним концепціям “духовності” в педагогіці. У статті виявлено особливості національного визначення терміну “духовності”.

Висновки. На основі вищевикладеного можна виокремити наступні трансформації у змісті поняття “духовність” у педагогічній думці України другої половини ХІХ століття. Залишаючись релігійною, парадигма духовності поступово змінюється. Важливим аспектом трансформації релігійної парадигми став дискурс трансцендентності проблеми, результатом чого стає зростання педагогічних складових зміни поняття духовності. Незмінним залишається розгляд поняття духовності як сенсу людського буття, а отже, і основою освіти та виховання. Особливу роль педагоги приділяють визначенню цінностей, таким як ідеї істини, добра та краси. Поняття духовності в означений період доповнюється багатьма аспектами, стає багатовимірнішим, багатогранним.

Ключові слова: духовність, любов, екзистенція, освіта, виховання.

 

Список використаних джерел:

  1. Гогоцкий, СС., 1879. ‘Краткое обозрение педагогики или науки воспитательного образования’, Ч. 1, К., 111 с.
  2. Корф, НА., 1982. ‘Наши педагогические вопросы’, М. : Сотрудник школы, 409 с.
  3. Миропольский, СИ., 1873. ‘Народная школа по идеям Коменского’, Наша начальная школа, № 2, С. 102 –146.
  4. Пирогов, НИ., 1985. ‘Вопросы жизни’, М. : Педагогика, С. 29 –51.
  5. Редкин, ПГ., 1953. ‘На чем должна основываться наука воспитания’, М. : Учпедгиз, С. 61 –73.
  6. Ушинський, КД., 1954. ‘Про народність у громадському вихованні’, Т. 1, К. : Рад. школа, С. 50 –109.
  7. Ушинський, КД., 1954. ‘Три елементи школи’, Т. 1, К. : Рад. школа, С. 110 –126.
  8. Юркевич, ПД., 1993. ‘Мир з ближніми як умова християнського співжиття’, К. : Абрис, С. 222 –229.