Актуальність теми дослідження. Формальне визнання богослов’я як науки та навчальної дисципліни, здійснене українськими законодавцями у 2014 році, актуалізувало дискусії про статус теології. Хоча богослови вважають утвердження своєї дисципліни у колі наукового дискурсу справою вже вирішеною, наукова спільнота з обережністю ставиться до претензій теології на свій голос в межах науки та освіти. У зв’язку з цим важливим стає питання про теоретичні засади тверджень теологів про власне місце у колі наук та функції теології відносно філософії, гуманітарних та природничих наук.

Постановка проблеми. Аналіз претензій теології на статус мета-науки стосовно філософії та всіх конкретних наук гуманітарного і природничого циклу дозволяє розглянути об’єктивно, без звернення до ідеологічних кліше, особливості самообґрунтування теологією себе як науки, освітньої дисципліни та виду світогляду.  Критично важливим фактором для дискусій про статус теології є визнання аналогії між філософією та теологією як світоглядними науками. Саме ця аналогія дозволяє пояснити, яким має бути в ідеалі статус теології як науки та освітньої дисципліни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку теології за аналогією з філософією розглядається в основному на матеріалі католицької теології. Лише в останні роки ряд українських філософів почали досліджувати зміну парадигм в історії теології та її сучасному стані за аналогією із добре вивченими процесами у філософії. Також в останні роки на матеріалі православної теології почався аналіз претензій українських та зарубіжних богословів на статус мета-науки. Особливе значення для методології нашого дослідження у цьому аспекті мають роботи філософів Ю. Чорноморця, Г. Христокіна, В. Грицишина, богословів Дж. Мілбанка та Д. Гарта.

Постановка завдання. Метою статті є комплексний аналіз претензій теології на статус мета-науки і універсального дискурсу. Цей аналіз дозволяє як прояснити сутність претензій теології на особливе місце в науковому та науково-освітньому просторі, так і здійснити контекстуалізацію цих претензій до українських умов.

Виклад основного матеріалу. У статті доводиться суттєва подібність претензій філософії та теології на статус мета-науки та універсального світоглядного дискурсу. Історично ці претензії пов’язані з вченням про особливе інтуїтивне пізнання, сьогодні вони ж проявляються у намаганні дати відповіді на основні світоглядні питання особистості. Доведено, що претензії теології на статус мета-науки є менш обґрунтованими, ніж у філософії, оскільки теологія не може надавати методології для конкретних наук, не може без посередництва філософії оцінювати наукові теорії. Також теолог не є вільним у власних роздумах, навіть якщо проявляє творчу спонтанність, оскільки обов’язково повинен бути укорінений у певній традиції. Утопічними є сподівання католицьких, православних і протестантських богословів на те, що теологія з кінцем епохи модерну знову може претендувати на статус мета-науки і оцінювати досягнення усіх наук, особливо гуманітарних.

Висновки. Проведений аналіз дозволяє констатувати, що теологія у її претензія на статус мета-науки та універсального дискурсу в усьому слідує за філософією. Залежність теологічних концепцій від філософських особливо яскраво проявляється у тому, що теологія не пропонує власного погляду на науковий світогляд, а цілком і повністю залежить від філософії. Також не існує “теології науки”, хоча існує філософія науки. Претензії філософії на роль особливого світогляду основуються на самостійності мислення, у той час як самостійна діяльність теолога як релігійного суб’єкту завжди обмежена його залежністю від конкретної релігійної традиції.

Ключові слова: духовна освіта, теологія як наука, теологія як світоглядна дисципліна, теологія і філософія, теологія і науковий світогляд.

Список використаних джерел:

  1. Грицишин, В 2017. ‘Православна думка доби постмодерну: філософсько-релігієзнавчий аналіз’. Дисертація кандидата наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 180 с.
  2. Громадка, Й 1993. ‘Перелом в протестантской теологии’, Москва: Прогресс, Культура, 192 с.
  3. Желнов, М 1971. ‘Критика гносеологии современного неотомизма’, Москва: МГУ, 359 с.
  4. Жильсон, Э 2004. ‘Избранное: Христианская философия’, Москва: РОСПЭН, 704 с.
  5. Жильсон, Э 1995. ‘Философ и теология’, Москва: Гносис, 192 с.
  6. Милбанк, Дж 2008. ‘Политическая теология и новая наука политики’, Логос, Москва, № 4 (67), с. 33–54.
  7. Чорноморець, Ю 2012. ‘Новітні тенденції у православній теології’, Інтелект. Особистість. Цивілізація, Донецьк: ДонНУЕТ, Вип. 10, с. 177—185.
  8. Христокін, Г 2008. ‘Неопатристика як парадигма сучасної православної теології’, Українське релігієзнавство, Київ: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, № 43, с. 61–69.
  9. Христокін, Г 2006. ‘Філософія грецької патристики як східно-християнський неоплатонізм’, Практична філософія, № 2 (20), с. 180–189.