автор: Якимчук О.І.


Актуальність теми дослідження. Значний якісний ривок у вітчизняній освіті може відбутися лише за умов впровадження нових інноваційно-гуманістичних, особистісно-орієнтованих технологій навчання і виховання. Сьогодні найсприятливіше середовище застосування таких технологій створюється лише за допомогою компетентнісного підходу в школі. При цьому, актуальним залишається питання, що означає такий підхід і чи не призводить він до надмірного витіснення з навчального процесу знань на користь практичної складової.

Постановка проблеми. При розробці нових принципів і орієнтирів роботи сучасної української школи лунають різні, іноді дуже суперечливі, точки зору. Прихильники традиційної знаннєвої парадигми навчання стверджують, що наскрізне застосування компетентнісного підходу в школі завадить учням осягати необхідний комплекс знань, важливий для фундаментально-наукового світорозуміння. В даній статті відстоюється думка про те, що компетентнісний підхід не означає простої, безпосередньої, механічної підготовки індивіда до здійснення якихось професійно чи життєво корисних дій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аксіологічні засади сучасної системи освіти України досліджено у роботах В. Гончарова, Л. Гриневич, Л. Губерського, А. Євдотюк, С. Лупінович та ін. Соціально-філософські дослідження феномену компетентності, а також філософсько-освітні дослідження місця компетентностей у сучасній освітній парадигмі, представлені працями О. Бущан, С. Костючкова, Дж. Равена, Н. Семенюк, А. Федорова та ін.

Постановка завдання. У дослідженні здійснюється філософське обґрунтування можливостей забезпечення єдності знань, компетентностей і цінностей у процесі реалізації принципів Нової української школи.

Виклад основного матеріалу. Формування потужного, активного і динамічного аксіологічного фундаменту особистості є одним з базових завдань компетентнісного підходу, адже навіть високий рівень набутих в процесі навчання і виховання знань і вмінь, не може забезпечити тієї цілісності і прогресивно орієнтованої єдності особистісно-професійних компетентностей, які необхідні сучасній людині для успішної життєвої, соціокультурної та фахової самореалізації. Враховуючи це, в рамках компетентнісної парадигми освіти якісно нове наповнення отримує єдність навчання і виховання. Якщо раніше значна кількість отримуваних теоретичних знань, відірваних від реального життя, несла вкрай низький виховний потенціал, то тепер будь-яка педагогічна дія, навіть орієнтована на когнітивне засвоєння фундаментально-наукових знань, матиме світоглядне наповнення. Важливою характеристикою компетентнісного підходу в освіті є те, що він здатен забезпечити формування в особистісній структурі кожного учня єдність знань, компетентностей і цінностей.

Висновки. В статті доведено гостру необхідність подолання розриву між когнітивною, аксіологічною та праксеологічною функцією освіти. Такий розрив доволі міцно вкоренився у вітчизняній педагогічній практиці через потужну традицію домінування знаннєво-інформаційної парадигми в освіті. Компетентнісний підхід в освіті покликаний забезпечити втілення таких педагогічних принципів, на основі яких дитині чи молодій людині прищеплювалось би глибинне психологічне відчуття та раціональне усвідомлення того, що знання має бути ціннісно забарвлене і придатне до практичного, життєвого, творчого використання. Насамперед, в навчально-виховному процесі Нової української школи мають реалізовуватися загальнокультурні, загально-цивілізаційні компетентності, необхідні для повноцінної життєдіяльності в сучасному світі.

Ключові слова: людина, освіта, компетентності, знання, цінності, Нова українська школа, творчість в освіті, світогляд

 

Список використаних джерел:

  1. Бущан, ОП & Куцепал, СВ 2013. ‘Феномен компетентності у сучасному філософсько-освітньому дискурсі’, Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, Київ: ВІР УАН, Випуск 76 (№ 9), с. 199-202.
  2. Гончаров, ВІ 2012. ‘Аксіологічні індикатори підвищення якості освіти та професійних компетенцій сучасного педагога’, Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, Київ: ВІР УАН, Випуск 70 (№ 3), с. 626 – 631.
  3. Губерський, ЛВ 2014. ‘Фундаментальність гуманітарних цінностей в освітньому процесі’, Філософські проблеми гуманітарних наук, № 24, с. 4 – 8.
  4. Євтодюк, АВ 2014. ‘Аксіологічні засади сучасної системи освіти України’, Педагогічний пошук. Науково-методичний вісник, № 2 (82), с. 12 – 15.
  5. Закон України «Про освіту» 2017. Відомості Верховної Ради (ВВР), № 38-39, ст. 380.
  6. Костючков, СК 2016. ‘Компетентнісно-знаннєва підготовка людини до життя в умовах нового громадянського суспільства’, Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, Київ: Видавництво «Гілея», Випуск 106 (№ 3), с. 230 – 234.
  7. Лупінович, СМ 2006. Формування ціннісного ставлення до навчання в учнів молодших класів школи-комплексу естетичного виховання. Автореферат кандидата наук, Тернопіль, 22 с.
  8. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи 2016. Упорядники: Лілія Гриневич, Олександр Елькін, Світлана Калашнікова, Іванна Коберник та ін.; під заг. ред. Михайла Грищенка, Київ: МОН України, – 40 с.
  9. Равен Дж, 2002. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация, Москва: Когито-центр, 396 с.
  10. Семенюк, Н 2013. ‘Компетентнісна модель безперервної освіти та технології її реалізації в Україні’, Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, Київ: ВІР УАН, Випуск 73 (№ 6), с. 293 – 295.
  11. Федоров, АЭ, Метелев, СЕ, Соловьев, АА &. Шлякова, ЕВ 2012. Компетентностный подход в образовательном процессе. Монография, Омск: Издательство ООО «Омскбланкиздат», 210 с.