автор: Репетій С. Т.


Актуальність теми дослідження. Пандемія, що пов’язана із поширенням Короновірусу, охопила майже весь світ, поставила багато викликів не тільки в галузі медичного обслуговування, економіки, державного управління, а й торкнулася внутрішнього світу людини Останнім часом помічається збільшення кількості руйнівних землетрусів, ураганів, повені, пожеж планетарного масштабу, що спонукає людство до пошуку виходу із зазначених ситуацій через духовне подвижництво.

Постановка проблеми. Усвідомлено, що добровільно обраний шлях розвитку духовності сприяє розвитку рефлексії, отриманню спокою, гармонії, трансформації негативних якостей людини, що відображується у поведінкових актах, реалізації творчого потенціалу і виходу із кризового стану.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема духовного розвитку розглядається у працях сучасних вчених В. Андрущенка, В. Беха, Н. Караульної, С. Крилової, С. Кримського, Ж. Маценко, О. Отич, Н. Павлик, Е. Помиткіна, І. Степа ненко, Н. Хамітова та інших.

Постановка завдання. Дослідити необхідність актуалізації духовності як умови виходу суспільства з кризового стану.

Виклад основного матеріалу. Криза сьогодення, що охопила майже всі види життєдіяльності сприяє розвитку зубожіння, деградації, призводить до зростання зло-чинності, породжує страх, емоційну нестабільність у суспільстві. Вимушена ізоляція, загроза втрати роботи, зміна ціннісних орієнтацій сприяє виникненню психічних захворювань. Кожна людина відповідальна за свої вчинки, думки і почуття перед собою та суспільством. Розвиток духовності тлумачиться як усвідомлена життєдіяльність, трансформація негативних якостей, що розглядається як щоденний внутрішній вчинок. Така життєдіяльність сприяє розвитку необумовленої любові, яку ми трактуємо як сприйняття людини у всій її цілісності без осуду і претензій

Висновки. Розвиток духовності сприяє трансформації екзистенції людини зі всіма її модусами, що зумовлює розвиток творчого потенціалу людства, єднанню через набуття необумовленої любові і, відповідно, виходу суспільства із кризового стану.

Ключові слова: духовність, розвиток духовності, трансформація, необумовлена любов.

 

Список використаних джерел:

  1. Бердяев, НА 2003. Дух и реальность, Москва: АСТ, Харьков: Фолио, 679 с.
  2. Костюк, ГС 1989. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості, Київ: Рад. школа, 608 с.
  3. Кремень, ВГ 2019. ‘Духовність і цінності буття людини’, в кн. Горизонт духовності виховання. Монографія, Вільнюс: Zuvedra, с. 9-11.
  4. Кремень, ВГ & Ільїн, ВВ 2005. Філософія: мислителі, ідеї, концепції, Київ: Книга, 528 с.
  5. Крилова, СА 2020. Краса людини в життєвих практиках культури. Досвід соціальної та культурної мета антропології і андроген-аналізу. Монографія, Київ: КНТ, 563 с.
  6. Маценко, ЖМ 2017. ‘Становлення духовності школярів’, Психолог, № 19–20,с. 16–26
  7. Помиткін, ЕО 1998. ‘Проблема розвитку та діагностики духовних ціннісних орієнтацій у старшокласників’, Практична психологія та соціальна робота, № 1, с. 10-16.
  8. Репетій, СТ 2015. ‘Розвиток духовності особистості як засіб консолідації суспільства‘, Науковий журнал “Science Rise”. Педагогічна освіта, Харків: НВП ПП “Технологічний центр”, № 10/5, с. 77-80.
  9. Таранов, ПС 2005. 120 философов: Жизнь. Судьба. Учение. Мысли, универсальный аналитический справочник по истории философии в 2-х т., Симферополь: Реноме, Т. 2, 685 с.
  10. Хамітов, НВ, Гармаш, ЛН & Крилова, СА 2006. Історія філософії. Проблема людини та її меж, Київ: КНТ, Центр навчальної літератури, 296 с
  11. Хамитов, НВ 2016. Философская антропология: словарь, Київ: КНТ, 472 с.
  12. Юркевич, ПД 2000. ‘Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия’, Школа духовности, № 4, с. 6-12.