автор: Щетінін О. В.


Актуальність теми дослідження. За останні десятиліття в Україні з`явилася низка наукових праць по проблематиці релігійної ідентич-ності, але більшість вітчизняних вчених які досліджують це питання – В. Калач, І. Папаяні, Л. Филипович та інші, зосередились в першу чергу на сучасних аспектах даної проблематики, мало висвітлюючи історичні аспекти даного питання.

Постановка проблеми. Правобережна Україна під владою Російської імперії була поліетнічним та поліконфесійним регіоном і хоча релігійна історія кожної групи у краї стала предметом дослідження низки вчених, питання релігійно-конфесійної ідентичності його мешканців з кінця XVIII – до початку ХХ ст. все ще мало вивчене.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Такі вчені як О. Буравський, І. Опря, Б. Скіннер та інші у своїх наукових працях торкалися питання ідентичності релігійних груп Правобережної України кінця XVIII – початку ХХ ст., але це питання все ще залишається не дослідженим комплексно.

Постановка завдання. Проаналізувати характер і розвиток конфесійної ідентичності мешканців Правобережя кінця ХVIII – початку ХХ ст., визначити різні типи релігійності мешканців регіону та чинники, які впливали на різну конфесійну ідентичність і зумовлювали ставлення один до одного.

Виклад основного матеріалу дослідження. Суспільство Правобережжя впродовж досліджуваного періоду у цілому зберігало агрописьменний характер – землевласники та духовенство регіону були відокремлені від селян освітнім бар`єром. Неосвіченість та догматична необізнаність селянства трьох обрядів регіону породила низку спільних культів для західної та східної християнських традицій. Освічені мешканці християнських конфесій регіону мали різне ставлення один до одного, але однаково негативне до євреїв. Протестанти регіону мали відмінну від традиційної релігійність не засновану на обрядах.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Релігійна ідентичність мешканців регіону в досліджуваний період мала декілька рівнів: з одного боку освічене духовенство і землевласники усвідомлювали догматичні різниці між конфесіями, а з іншого боку більшість селяни мали конфесійного нечітку та неконфліктну ідентичність. Юдеї, караїми та мусульмани були окремими етнорелігійними групами які мали непроникну по відношенню до інших релігій регіону ідентичність. Протестанти регіону сприймалися більшістю мешканців як чуже явище. Перспективним напрямком є подальше вивчення релігійної ідентичності мешканців регіону із залученням невідомих раніше джерел.

Ключові слова: релігійна ідентичність, конфесійна ідентичність, Правобережна Україна.


Список використаних джерел:

1. Beauvois, D 1997. ‘Religie a narody w walce rosyjsko-polskiej na Ukrainie prawobżeżnej w latach 1863-1914, Przegląd Historyczny, №88, s. 73–94.

2. Bobrowski, T 1900. Pamiętniki Tadeusza Bobrowskiego, t. 1, Lwów: Nakładem Funduszu testamentowego, 417 s.

3. Dubiecki, M 1914. Na kresach i za kresami, Kijów: Nakładem księgarni Leona Idzikowskiego, 236 s.

4. Jełowicki, A 1839. Moje wspomnienia, Paryż: Wydanie Alekdandra Jełowickiego i spółki, s.

5. Kraszewski, I 1840. Wspomnienia z Wołynia, Polesia i Litwy, t. 1. Wilno: Nakł. i Druk. J. Glücksberga, 203 s.

6. Lipkowski, L 1913. Moje wspomnienia 1849–1912, Kraków: nakładem autora, 324 s.

7. Skinner, B 2014–2015. ‘Валентина Лось. Уніатська Церква на Правобережній Україні наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст.: організаційна структура та культурно-релігійний аспект (Київ: Друкарня Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 2013. 300 с.) : рецензія’, Київська Академія, Вип. 12, c. 195–203.

8. Агад Га-ам в селі Гопчиця. Село Гопчиця і панський будинок. Доступно:<http://hopchytsya.com.ua/ahad-ha-am-hopchytsya-1/>. [24 Травень 2021].

9. Баляс, І 2012. ‘Міжконфесійне протистояння православного, уніатського та католицького духовенства волинської губернії на основі “Волынских епархіальних відомостей”’, Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія ІV: Історичні науки, с. 78–87.

10. Буравський, О 2004. Поляки Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., Житомир: Видавництво ЖДУ, 168 c.

11. Буравський, О 2011. ‘Римо-Католицька Церква в контексті міжконфесійних відносин на Правобережній Україні наприкінці ХVIII – початку ХІХ ст.’, ”Гілея: науковий вісник”: Збірник наукових праць, Вип. 47 (5), с. 5–11.

12. Бучковський, О 2020. Сторінки історії: ікона Матері Божої Тиврівської. Доступно: <https://kmc.media/2020/08/22/storinky-istoriyi-ikona-materi-bozhoyi-tyvrivskoyi.html>. [24 Травень 2021].

13. В преддверии нового года, 1908. Киевские епархиальные ведомости, № 1, с. 10–13.

14. Геллнер, Е 2003. Нації та націоналізм; Націоналізм, пер. з англ. Г Касьянов, Київ: Таксон, 300 с.

15. Голій, РВ 2013. ‘“Відомості про відступників” як історичне джерело конфесійних конверсій у 30-ті роки ХІХ ст. (на прикладі Волинської губернії)’, Науковий вісник Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, № 21, с. 127–133.

16. Духовное просвещение на Волыни в первые годы по возсоединении, 1913. Волынские епархиальные ведомости, № 1–2, с. 12–13.

17. Єсюнін, С 2018. Сторінки історії православної церкви у місті Хмельницькому: храм Різдва Богородиці, Доступно: <https://khm.gov.ua/uk/content/storinky-istoriyi-pravoslavnoyi-cerkvy-u-misti-hmelnyckomu-hram-rizdva-bogorodyci>. [24 Травень 2021]. 18. Из обозрения духовных журналов, 1912. Волынские епархиальные ведомости, № 1, с. 15–16.

19. Историко-статистическое описание местечка Сатанова Проскуровского уезда Подольской губернии и находящегося близ него Свято-Троицкого Заштатного Монастыря, составлено из сведений, доставленных Священником М. Орловским, 1862. Подольские епархиальные ведомости, №2, часть неофициальная, с. 47–56.

20. Калач, В 2018. ‘Форми та рівні релігійної ідентичності: теоретико-методологічний аналіз’, Українська полоністика, Випуск 15, с. 31–40.

21. Лось, ВЕ 2013. Уніатська Церква на Правобережній Україні наприкінці XVIII – першій половині XIX ст.: організаційна структура та культурно–релігійний аспект, Київ: НБУВ, 300 с.

22. Мищак, ІМ 2012. ‘Удосконалення конституційного законодавства України у сфері свободи совісті та віросповідання відповідно до міжнародно-правових норм та стандартів’, Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, № 4, с. 37–40.

23. Моцпан, Р (n.d.). Чудотворна ікона Божої Матері “Барська”, Доступно: <https://blagobar.church.ua/svyatini/?fbclid=IwAR2AV1xLcYre5BU7-WPVTtcSeSxK--kJCM2FHNjtFPa-IrgUx6VI69e_fik>. [24 Травень 2021]. 24. Надтока, ГМ 1998. ‘Міжконфесійні відносини в Україні на початку XX ст.’, Український історичний журнал, № 5, с. 86–99.

25. Нынешний состав Подольской епархии, 1862. Подольские епархиальные ведомости, № 1, часть вторая неофициальная, с. 9–10.

26. О гаданиях у Малоросиян 24 и 30 ноября во дни св. Великомученицы Екатерины и св. ап. Андрея Первозваного, 1846. Киевские губернские ведомости, № 8, с. 64–67.

27. Опря, ІА 2017. ‘У пошуках власної ідентичності: пізньопротестантські конфесії Правобережної України у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.’, Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки, Том 27, с. 419–425. 28. Павлюк, ГВ 2011. ‘Особливості внутрішньоцерковного життя баптистських громад Волинської губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.’, Наукові записки Національного університету “Острозька академія”, Сер.: Історичне релігієзнавство, Вип. 4, с. 145–158.

29. Пастырское совещание, 1906. Православная Подолия, № 1, с. 32–53.

30. Поліщук, ЮМ 2012. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець XVIII – початок XX ст.), Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 432 с.

31. Потверждение Духовенству о точном соблюдении правил, относительно приготовления иноверцев-нехристиан к принятию христианской веры, 1865. Подольские епархиальные ведомости, №1, часть первая официальная, с. 25.

32. Продажа церковных книг при Подольской Духовной консистории, 1862. Подольские епархиальные ведомости, №1, часть неофициальная, с. 7–9.

33. Пушкар, Н (n.d.). Тадеуш Чацький з русофільських позицій І. Г. Кулжинського в його спогадах про Волинь, Доступно: <http://volodymyrmuseum.com/naukovi-statti/206-tadeush-chatskyy-z-rusofilskykh-pozytsiy-i-h-kulzhynskoho-v-yoho-spohadakh-pro-volyn.>. [24 Травень 2021].

34. Сміт, Е 1994. Національна ідентичність, пер. з англ. П. Таращука, Київ: Основи, 223 с.

35. Стоколос, НГ & Шеретюк, РМ 2012. Драма Церкви, Рівне: ПП ДМ, 347 с.

36. Филипович, Л 2018. ‘“Православний атеїст” як специфічна форма релігійної ідентичності в сучасній Україні’, Історія релігій в Україні, Науковий щорічник, Вип. 28. Частина ІІ, с. 531–544.

37. Хіхлач, Б (n.d.). З історії греко-католицької церкви на Поділлі (XVII–XIX ст.), Доступно:<https://dekanat.at.ua/publ/b_khikhlach_quot_z_istoriji_greko_katolickoji_cerkvi_na_podilli_xvii_xix_st_quot/1-1-0-1>. [24 Травень 2021].

38. Шеретюк, РМ 2014. ‘“Змагання за душі” як один із засобів зміцнення позицій російської православної церкви на Правобережній Україні (середина – друга половина ХІХ ст.)’, Наукові записки Національного університету “Острозька академія”, Серія: Історичне релігієзнавство, Вип. 11, с. 169–180.

39. Шеретюк, РМ 2014. ‘Заходи урядових і церковних структур щодо нейтралізації реакції населення Правобережжя на його “возз’єднання” з російською православною церквою 1839 р.’, Наукові записки Національного університету “Острозька академія”, Серія: Історичне релігієзнавство, Вип. 9, с. 185–198.

40. Школы при сельских церквях Киевской епархии, 1861. Киевские епархиальные ведомости, № 4, часть вторая неофициальная, с. 108–121