автор: Секісов В. Ю.


Актуальність теми дослідження. Сучасні суспільно – політичні процеси в Україні актуалізують з новою силою проблему взаємовідносин церкви та держави, а також церкви та громадянського суспільства. Завдання богослов’я сьогодні полягає насамперед у примиренні віри з соціальною реальністю. Соціальні трансформації зумовили перегляд традиційних підходів та тлумачень у площині “церква – держава - суспільство” і окреслили нові виклики, що виходять за межі усталених поглядів та спонукають до визначення власної громадянської позиції та активної участі у процесах сучасності. Те ж саме стосується й окремих релігійних спільнот, де продовжуються дискусії стосовно “християнського ставлення до влади”. Важливими аспектами таких дискусій є звернення до біблійних текстів, а також відкриття досягнень богословської думки у сфері політичної теології.

Постановка проблеми. ХХ століття супроводжувалось глибокими кризами та страхітливими війнами що стало справжнім випробуванням для всього людства. Церква також зіткнулась з новими викликами, що очікували нових відповідей. Таким чином, міжвоєнний час став драматичним тлом для формування нової богословської течії протестантизму, яка пізніше отримала назву діалектичної теології або ж теології кризи. Народження і боротьба нових візій та траєкторій на європейському континенті були значною мірою пов’язані з Німеччиною та німецькою церквою, а одним із найважливіших викликів став пошук нового богословського бачення стосовно значення, ролі та функцій церкви та держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні проблема взаємовідносин церкви і держави досліджується широким колом фахівців. Наше дослідження будується на роботах К. Барта та С. Гауерваса, а також окремих розвідках як українських так і іноземних дослідників. Серед них М. Черенков, Джеймс Кінг, Річард Белл та інші.

Постановка завдання. Мета даного дослідження – огляд богословських концепцій К. Барта та С. Гауерваса стосовно держави та церкви, їх порівняння та пошук можливих імплікацій.

Виклад основного матеріалу. У роботі проаналізовано вчення К. Барта та С. Гауерваса стосовно взаємозв'язку церкви та держави. На відміну від Реформаторів, швейцарський богослов доводить можливість позитивного зв'язку та вказує на окремі шляхи його актуалізації. Церква та держава за К. Бартом, належать до христологічної сфери, що легітимізує останню для церковної спільноти, а також передбачає взаємне служіння. На думку С. Гауерваса критерієм влади є легітимізація насильства, у той час як особливістю церкви є здатність до миру. Окрім того, Гауервас демонструє небезпеку некритичного прийняття панівних наративів на прикладі ідеології лібералізму. Таким чином у роботі продемонстровані, з одного боку, відмінності у поглядах К. Барта та С. Гауерваса, а з іншого, розглянуто суголосні обом теологам теми, що не втрачають актуальності і сьогодні.

Висновки. Порівняння окремих аспектів політичної теології К. Барта та С. Гауерваса допомагає чіткіше окреслити можливі переваги та недоліки цих підходів. Так, у богослов'ї Гауерваса присутні лишень окремі штрихи до теологічного розуміння держави, що, у свою чергу, унеможливлює її критику, натомість у Барта політичний ідеал християнської спільноти зображений надто абстрактно та може стосуватися надто широкого спектра застосувань. Разом із тим, завдяки такому порівнянню здається можливим виокремлення суголосних тем. Так Барта і Гауерваса об'єднує центральна роль христологічно — еклезіологічного концепту у політичній теології в цілому, а також розуміння виключної ролі церкви у формуванні політичного простору. За відомими словами американського теолога: “Церква не має соціальної етики, вона є соціальною етикою”. Таким чином, церква слугує викликом громадянській спільноті і навпаки. Нарешті, попри критику Бартом аполітичності, Гауервас вважає, що некритична ангажованість церкви загрожує станом заручника, коли християни радше реагують, аніж відповідають на актуальні виклики. У такому випадку церква лише наслідує ідеологічні тренди, замість того щоб вибудовувати власну політику на основі Св. Писання, що набуває форми та текстури через практики християнської спільноти.

Ключові слова: К. Барт, С. Гауервас, церква, держава, політична теологія, лібералізм.


Список використаних джерел:
1. Bell, R 1974. ‘Kierkegaard and Wittgenstein: two strategies for understanding theology’, Iliff Review, 31, № 3, pp. 21-34.

2. Hauerwas, S 1994. ‘Dispatches from the front’, Duke University Press.

3. Yoder, J H 1989. ‘Body Politics: Five Practices of the Christian Community Before the Watching World’, Nashvill: Discipleship Resources.

4. King, J 2014. ‘Theologizing the state: what Hauerwas could have learned from Yoder’, International Journal of Public Theology, 8 № 3, pр. 313-329

5. Forell, WG 1962. Realized faith, the Ethics of Dietrich Bonhoeffer. In: M. E. Marty, ed. 1962. The place of Bonhoeffer. New York: Association Press. Ch. 8.

6. Барт, К 2006. Оправдание и право, пер. с нем. А. Петрова, Москва : ББИ им. Св. Андрея, 146 с.

7. Барт, К 2005. Послание к Римлянам, пер. с нем. А. Петрова, Москва : ББИ им. Св. Андрея, 580 с.

9. Кальвин, Ж 1999. Наставления в христианской вере, Москва : Издательство Российского гуманитарного университета, Т. 3, 640 с..

10. Черенков, М 2015. ‘Соціальна теологія як theologia prima нашого часу’, Релігія в Україні. Доступно: <https://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/29961-socialna-teologiya-yak-theologia-prima-nashogo-chasu.html> [20 Травень 2021].