автор: Marchuk O. T.


Актуальність теми дослідження. Новий варіант прочитання базових філософсько-антропологічних ідей мислителів східної патристики в межах сотерично-санологічної інтер-претації є важливим не лише для якісно нового осмислення деяких ціннісно значущих проблем античної та середньовічної філософії, понять і категорій вищих проявів людської душі (її мислительної складової), а й для сучасного неопатристичного дискурсу, зокрема, аналізу деяких тематично точкових структурно-функціональних аспектів розкриття онтологічно-органічного підходу в сотеріології.

Постановка проблеми. Для представників східної патристики розумна сила душі (з позицій з’ясування її значення, ролі, призначення та функціональних можливостей) постає як певна самостійна функціональна система, яка розкривається у двох основних здібностях: практичній і споглядальній. Що є особливо цінною концептуальною основою для розкриття проблематики саногенно-терапевтичних засобів комунікатив-ності, з’ясування перспектив її практичної реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній історіографії відсутні комплексні наукові розвідки, які б присвячувались аналізу розумної сили душі з позицій саногенези в антропології східної патристики. Єдиною працею, в якій коротко аналізуються важливі сотеріологічні теми з позицій обраного нами методологічного ракурсу є стаття архім. Тихона Софійчука. Серед відомих українських і зарубіжних учених, які в межах своїх основних наукових розвідок ґрунтовно займаються проблемно дотичною патристичною проблематикою є: Ю. Чорноморець, Ж.-К. Ларше, Г. Христокін, єп. Василій Осборн, митроп. Ієрофей Влахос, митроп. Іларіон Алфеєв, прот. В. Леонов й ін.

Постановка завдання. Саме тому, висвітлення особливостей, базових принципів і закономірностей структурно-функціонального устрою, накреслення можливих перспектив розкриття саногенно-терапевтичних засобів комунікативності, механізмів досягнення духовного здоров’я й досконалості розумної сили душі в ідейній системі антропології східної патристики наймісткіше актуалізує дослідницьке зосередження цієї статті, розкриває її основну мету та завдання.

Виклад основного матеріалу. Відповідно, було висвітлено специфіку інтерпретації, співвідношення (особливостей взаємозв’язку), структурно-функціонального влашту-вання, можливості концептуальної співмірності та відмінності складових мислительної сили душі: розсудку, розуму, ума (яким надані відповідні змістовно-конотаційні характерис-тики). Зокрема, нечіткість понятійного розрізнення долається у досить простий спосіб з’ясування смислових особливостей їх забарвлення з позицій розкриття сутнісно-енергійного принципу влаштування розумної сили душі та способів реалізації її здібностей (хворобливого чи позитивно-здорового).

Висновки. Розкрито базовий ідейний інструментарій та принципи можливої духовної саногенези та досягнення досконалості людини. А зважаючи на те, що мислительна сила душі – це вмістилище особистісності, основа свідомості та самовладності, фундамент споглядальних та інтелектуально-розсудкових функцій, вона розкривається і як визначальна функціональна складова формування вектору оздоровлюючої комунікатив-ності (у внутрішньо- та міжособистісній перспективі: людина – Бог – людина).

Ключові слова: “Бог”, “духовне здоров’я”, “душа”, “мислительна сила душі”, “духовна досконалість”, “саногенно-терапевтичні засоби комунікативності”


Список використаних джерел:

1. Василий, Великий, святитель 2014. Творения, в 2-х т., Москва: Сибирская благозвонница, Т. 2, 1136 с.

2. Владимирский, ФС 1912. Антропология и космология Немезия, епископа Емесского, в их отношении к древней философии и патристической литературе, Житомир: Электро-типография Дененмана М., 451 с.

3. Григорий, Богослов, святитель 2011. Творения, в 2-х т., Москва: Сибирская благозвонница, Т. 2, 944 с.

4. Григорій, Ниський, святитель 2011. Творіння, в 3-х т., за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ : Видавничий відділ УПЦ КП, Т. 1, 623 с.

5. Григорий Палама, святитель 2019. Три главы о молитве и чистоте сердца. Добротолюбие, в 5-ти т., Москва: Сибирская благозвонница, Т. 5, с. 327.

6. Григорий, Палама, святитель 2015. Гомилии, Саратов: Изд-во Саратовской митрополии, 703 с.

7. Іван, Дамаскін, преподобний 2010. Точний виклад православної віри, за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, с. 109-116.

8. Іриней, Ліонський, сщмч. 2013. Творіння, за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 620 с.

9. Климент, Олександрійський 2012. Стромати, за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 847 с.

10. Леонов, В протоиерей 2011. ‘Понятия “Рассудок”, “Разум”, “Ум” в святоотеческой традиции’, Психологическая наука и образование, № 31, с. 1-9. Доступно: <http://psyedu.ru/journal/2011/3/2403.phtml>. [25 Червень 2021].

11. Максим, Исповедник 2018. Мистагогия, пер. с др.-греч. А. И. Сидорова, Москва: Рипол класик, 240 с.

12. Марчук, ОТ 2019. ‘Проблема здоров’я розумної сили душі в антропології східної патристики : комунікативний вимір’, Гуманітарно-наукове знання: горизонти комунікативістики : матеріали Х-ї ювілейної міжнар. наук. конф., присвяч. 25-літтю відродж. філософсько-теологічного факультету (Чернівці 4-5 жовтня 2019 р.), с. 78-80

13. Немесий, Эмесский, епископ 2011. О природе человека, пер. с греч. Ф. С. Владимирский, Москва: Канон, 464 с.

14. Преподобнейшего отца нашего Каллиста Ангеликуда главы (фрагменты) 2009. Антология восточно-христианской богословской мысли, в 2-х т., пер. Д.А. Поспелов, О.А. Родионова, Москва: Никея, Том II, 624 с.

15. Тихон, Софийчук, игумен 1999. ‘Внутренняя целостность и Богопознание’, Труды Киевской духовной академии, Київ: Видавничий відділ УПЦ, № 2, с. 59-134.