автори: Бродецький О. Є., Горохолінська І. В.


Актуальність теми дослідження. Ментально-світоглядні й соціальні ризики та гібридні ідеологічні і геополітичні атаки, з якими стикається Україна (і в яких нерідко використовується релігійний чинник), підтверджують доцільність усвідомлення й використання безпекових функцій релігієзнавства (зокрема, й обґрунтування його ваги в освіті).

Постановка проблеми. Поступ соціуму багато в чому залежать від готовності усвідомлено ставитися до питань ідентичності, свободи, відповідальності, критичності і водночас відкритості до діалогу й комунікації ідентичностей. Це одна з передумов завбачання цілої низки небезпек. Особлива роль тут належить релігієзнавству, хоч рівень усвідомлення цього в українському суспільстві, в менеджменті освіти наразі недостатній.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізується дискурс таких авторів: В. Рубський; К. Айвз та Дж. Кідвел; Р. Іселдик, К. Метсон, Г.  Анісман; А. Колодний; Р. Бічер; В. Хромець; К. Говорун.

Постановка завдання. Мета статті: аргументування безпекових можливостей релігієзнавчої освіти; її ролі у формуванні в особистостей надійного імунітету від ризиків соціально-ідеологічного маніпулювання та здатності реалізовувати гармонійну, гуманістичну, відповідальну комунікацію.

Виклад основного матеріалу. Автори обмірковують низку ризиків, з якими стикається сучасне суспільство і на глобальному рівні, і в Україні. Здійснюється аналіз того, як пізнавально-методологічні й ціннісні можливості релігієзнавства здатні примножувати в суспільстві безпековий потенціал. Осмислюються передумови ефективної та евристичної реалізації такого потенціалу через функціонування релігієзнавства в освіті (передусім вищій).

Висновки. Якісна релігієзнавача освіта цінна тим, що дає змогу адекватніше бачити соціокультурну динаміку освячуваних релігіями цінностей, діалогічність і водночас конкурентність різних аксіологічних візій облаштування суспільства та його норм. Такий навик – важіль адекватнішого самовизначення в глобалізованому суспільному просторі. Ціннісна рентабельність і безпекова функціональність релігієзнавчої освіти (або релігієзнавчих елементів в освіті) багато в чому залежить як від оптимізації менеджерських стратегій в освіті, так і від готовності самих науковців у галузі релігієзнавства вдосконалювати методологічну й евристичну дієвість релігієзнавчого освітнього змісту.

Ключові слова: релігієзнавство, богослов’я, світоглядні науки, безпекові можливості, ідентичність, поліконфесійність, діалогічність.


Список використаних джерел:

1. Говорун, К 2019. Політичне православ’я: доктрина, що розділяє Церкву, Київ: Дух і літера, 152 с.

2. Колодний, А 2020. Феномен релігієзнавства, Київ: Інтерсервіс, 248 с.

3. Рубський, BМ 2019. Світогляд як модель реальності: функціонально-субститутивний підхід, Одеса: КУПРІЄНКО СВ, 427 с.

4. Хромець, В 2019. Богословська освіта в Україні: релігійний і світський контекст, Київ: Дух і літера, 312 с.

5. Bicer, R 2010. The Value of the Religious Knowledge in the Formation of Faith’, Kelam Araştirmalari, 8 (1), рp. 77-92.

6. Ives, CD & Kidwell, J 2019. ‘Religion and Social Values for Sustainability’, Sustain Sci, 14, pр. 1355–1362.

7. Ysseldyk, R, Matheson, K & Anisman, H 2010. ‘Religiosity as Identity: Toward an Understanding of Religion From a Social Identity Perspective’, Personality and Social Psychology Review, 14 (1), pp. 60-71.

8. Tony Blair Institute for Global Change 2020. Covid-19: Guide for Governments Working with Religious Leaders to Support Public-Health Measures. 15 p. Available at: <https://institute.global/sites/default/files/inline-files/Tony%20Blair%20Institute%2C%20Working%20With%20Religious%20Leaders%20to%20Support%20Public%20Health%20Measures.pdf> [19 July 2021].