Щетінін О. В.


Актуальність теми дослідження. Україна є багатоконфесійною державою, де міжконфесійні конверсії є частим явищем, яке потребує наукового осмислення. Як і проблема сучасних конверсій, питання міжконфесійних конверсій на Правобережній Україні в 1793–1830 рр. залишається дослідженим частково.

Постановка проблеми. Низка вчених висвітлила у своїх працях окремі факти щодо міжконфесійних конверсій в період 1793–1830 рр. Однак, у їх роботах висвітлені, або окремі конфесії, або окремі місцевості Правобережжя. Проте бракує праць щодо конверсій між усіма християнськими конфесіями регіону на всій його території в цей час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання міжконфесійних конверсій на Правобережжі у період 1793–1830 рр. за останнє десятиліття піднімали О. Буравський, Б. Хіхлач, В. Лось та інші вчені, але воно залишається слабко вивченим, через фрагментарність їх досліджень.

Постановка завдання. Проаналізувати кількісний вимір міжкон-фесійних конверсій на Правобережній Україні в 1793–1830 рр., їх характер, порівняти успішність католицько-уніатської та православної місій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Після анексії Правобережжя в 1793–1795 рр. Російська імперія вже на 1796 р. масовими добровільними і силовими наверненнями досягла тут православної більшості. Насильницькі навернення стосувались передусім уніатства, яке мало різний ступінь вкорінення у східній та західній частинах регіону. У наступний період, з 1797 по 1830 рр. відбулося часткове повернення втрачених позицій уніатської та римо-католицької церков, завдяки випадкам навернення десятків і сотень правос-лавних у ці конфесії. Відновлення позицій уніатства та римо-католицизму було викликане юридичним хаосом у законодавстві регіону викликаним одночасною дією старого польського та нового російського законодавства. Масові навернення у православ`я після 1830 р. повністю нівелювали досягнення римо-католицької та уніатської місії серед православних за попередній період.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Період 1793–1830 рр. на Правобережній Україні щодо міжконфесійних конверсій можна розділити на два підперіоди: 1793–1796 рр., коли мала успіх підтримувана державою православна місія, та 1797–1830 рр. – роки успішної римо-католицької та уніатської місії серед православних. Перспективним залишається подальше порівняльне дослідження кількісного і якісного виміру міжкон-фесійних конверсій у регіоні в 1793–1830 рр. та суміжних періодах і вивчення місцевих особливостей цих конверсій.

Ключові слова: міжконфесійні конверсії, міжконфесійні відносини, Правобережна Україна


Список використаних джерел:

1. Trąbski, M 2015, ‘Zagrożenie buntem chłopskim w południowo-wschodnich województwach Rzeczypospolitej Obojga Narodów w latach 1788–1789’, Orientalia Christiana Cracoviensia, № 7, s. 91–116.

2. Білик, ВА 2011, ‘Урегулювання правового становища василіанських монастирів у Правобережній Україні наприкінці XVIII – у 30-х рр. XIX ст.’, Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Історичні науки, № 23, с. 38–43.

3. Богуцька, АЛ 2017, Етнонаціональний та етнодемографічний розвиток Правобережної України наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. Дисертація кандидата історичних наук, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський.

4. Буравський, ОА 2011, ‘Римо-Католицька Церква в контексті міжконфесійних відносин на Правобережній Україні наприкінці ХVIII – початку ХІХ ст.’ Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць,Вип. 47 (5), с. 5–11.

5. Гавриленко, O 2019, ‘Правова політика Російської імперії щодо римо-католицької церкви в українських губерніях наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.’, Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія “Право”, (28), с. 19–25.

6. Голий, РВ 2014, ‘Конфессиональные конверсии греко–католиков во второй четверти XIX в. (На примере Волынской губернии)’, Вестник Ленинградского государственного университета им. А. С. Пушкина, № 2, с. 107–113.

7. Голій, РВ 2013, ‘Конверсія уніатських храмів у Волинській губернії (на прикладі сільських приходів Дубенського повіту)’. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія: Історичне релігієзнавство, Вип. 8, с. 49–60.

8. Долгоруков, И 1870, Путешествие в Киев в 1817 году, соч. кн. Ивана Михайловича Долгорукого, Москва: Чтения в Обществе истории и древностей Российских,208 с.

9. Историческое обозрение городов Киевской губернии с их окрестностями. Город Канев (продолжение) 1846, Киевские губернские ведомости, 18 января, часть неофициальная, с. 17–19.

10. Коптюх, Ю 2003, ‘Передумови та проведення реформування устрою православної церкви в Правобережній Україні наприкінці XVIII – початку ХІХ ст.’, Українське релігієзнавство, № 26, с. 100–106.

11. Кулиев, ФМ 2015, ‘Правовое регулирование деятельности конфессий в Российской империи в конце XVIII – в начале ХІХ в.’, Известия СОИГСИ, 15 (54), с. 14–24.

12. Кундельський, В 2018, Корінне населення Правобережної України у міжнаціональних відносинах наприкінці XVIII – 60-х рр. ХІХ ст. Дисертація кандидата наук, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам`янець-Подільський.

13. Лось, В 2004, ‘Зміни територіально-адміністративної організації греко-католицької церкви (Правобережна Україна наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст.)’, Український історичний збірник, Київ, Вип. 7, с. 153–166.

14. Лось, ВЕ 2013, Уніатська Церква на Правобережній Україні наприкінці XVIII – першій половині XIX ст.: організаційна структура та культурно-релігійний аспект, Київ: НБУВ, 300 c.

15. Святненко, А 2009, ‘Правове становище Православної церкви на Правобережній Україні (I половина XIX ст.)’, Культура народов Причерноморья, № 162, с. 134–137.

16. Святненко, Г 2010, ‘Політика Російської імперії щодо православного духовенства на Правобережжі у першій половині ХІХ ст.: аналіз нормативно-правових актів’, Болховітіновський щорічник, Вип. 2, с. 65–70.

17. Семашко, И 1883, Записки Иосифа митрополита Литовского, изданные Императорской Академией наук по завещанию автора, Санкт-Петербург: Типография Императорской Академии наук, 786 с.

18. “Совратившиеся”, або повернення до батьківської віри та кримінал (n.d.). Доступно: <https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/05/24/159558>. [22 Вересень 2021].

19. Труды Подольского церковного историко-археологического общества (бывш. Историко-статистического комитета) 1878-1879, Каменец-Подольск, Вып. 2, 320 с.

20. Тхоржевська, ТВ 2006, ‘Конфесійна політика російського царату щодо католицької церкви на Правобережній Україні наприкінці ХVIII – на початку ХІХ ст.’, Інтелігенція і влада, № 6, с. 59–64.

21. Хитровська, ЮВ 2010, ‘З історії приєднання греко-католиків Правобережної України до Православної Церкви наприкінці XVIII ст.’, Сторінки історії: збірник наукових праць, Вип. 31, с. 60–66.

22. Хитровська, ЮВ 2013, ‘Відчуження українського правобережного селянства від православної церкви у першій половині XIX ст.’, Сторінки історії, Вип. 35, с. 22–28.

23. Хитровська, ЮВ 2013, ‘Православно-католицькі взаємини у “Південно-Західному краї“ наприкінці ХVIII–XIX ст.’, Наукові записки Національного університету Острозька академія. Серія: Історичне релігієзнавство, 8, с. 202–210.

24. Хіхлач, Б 2010, “З історії греко-католицької церкви на Поділлі (XVII–XIX ст.)”. Доступно: <https://dekanat.at.ua/publ/b_khikhlach_quot_z_istoriji_greko_katolickoji_cerkvi_na_podilli_xvii_xix_st_quot/1-1-0-1>. [22 Вересень 2021].

25. Хіхлач, БМ 2015, Уніатська церква на Поділлі (1700 – 1840 рр.): віхи історії та соціокультурний портрет, Вінниця, 404 с.

26. Шеретюк, Р 2012, Греко-Уніатська Церква в контексті етноконфесійної політики Російської імперії на Правобережній Україні (кінець ХVIII – XIX ст.), Рівне: Волинські обереги, 431 с.