Ломачинська Ірина Миколаївна, Дейнега Євген Олександрович, Ужва Віктор Олександрович


Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах релігійні організації не лише виконують культово-богослужбові практики, вони беруть участь у різних видах соціальної діяльності, благодійництва у співпраці з органами держаної влади та громадськими організаціями, що зумовлює необхідність розширення фахових знань випускників спеціальності “богослов’я”.

Постановка проблеми. Соціальне вчення церкви спрямоване на утвердження християнських принципів в конкретних практичних реаліях життя сучасного суспільства. Соціальне служіння як моральне зобов’язання пастирського служіння може набувати більш ширших форм реалізації, і за умови відповідних фахових знань забезпечувати професійну діяльність в галузі соціальної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичною основою аналізу стали дослідження П. де Лобьє, В. Поповича, Л. Филипович, В. Хромця, Ю. Чорноморця, Д. Мартишина, В. Токмана, Н. Цимбалюка тощо.

Постановка завдання. Мета статті: дослідження ролі соціальної спрямованості освітніх програм з “Богослов’я” в контексті місії соціального служіння християнських церков. Завдання: з’ясування місії соціального служіння у християнському соціальному вченні; аналіз християнських соціальних доктрин; визначення змісту соціального служіння в сучасній вітчизняній богословській освіті.

Виклад основного матеріалу. У статті здійснюється аналіз сутності соціального служіння як особливої місії священства в усіх християнських конфесіях. Визначається роль церкви як одного з ключових фундаторів соціальної допомоги у вітчизняній історії. Досліджуються основні напрями соціального служіння найбільш чисельних християнських конфесій у відповідності до їх соціальних доктрин. Автори розрізняють  предметну сферу соціального служіння, що здійснюється  релігійними організаціями в межах пастирського служіння, і соціальної роботи, що вимагає відповідної фахової кваліфікації. Аналіз освітніх програм з богослов’я свідчить про необхідність розширення освітніх компонент соціального спрямування, щоб місія соціального служіння мала організований та професійний характер.

Висновки. Соціальне служіння, як особлива місія християнської Церкви, спрямована на євангелізацію добродійництвом, у національній самосвідомості формує концепцію допомоги, основаної на філософії любові до ближнього. Основними завданнями сучасної духовної освіти має бути не лише виховання священнослужителя на засадах пастирського служіння для вірян, але й формування особистості богослова, який би володів системою соціального знання для адекватних відповідей на виклики сучасного динамічного соціального світу.

Ключові слова: релігійна освіта, богословська освіта, соціальна доктрина, соціальне служіння, соціальна місія церкви, соціальна робота, пастирство


Список використаних джерел:

  1. де Лобье, П 2001, Три града (Социальное учение христианства), Санкт-Петербург: Алтея, 412 с.
  2. За життя світу. На шляху до соціального етосу Православної Церкви 2020. Доступно: <https://risu.ua/za-zhittya-svitu-na-shlyahu-do-socialnogo-etosu-pravoslavnoji-cerkvi_n103522>. [10 Грудень 2021].
  3. Компендіум соціальної доктрини церкви 2008, Київ: Кайрос, 546 с.
  4. Концепція вищої духовної освіти Української Православної Церкви (n.d.). Доступно: <http://orthodox.org.ua/page/концепція-вищої-духовної-освіти>. [10 Грудень 2021].
  5. Мартишин, Д 2018, Соціальне служіння церкви в контексті державотворення. Державне управління: удосконалення та розвиток. Доступно: <http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/12_2018/25.pdf>. [10 Грудень 2021].
  6. Основи соціальної концепції Української Православної Церкви 2002, Київ: Інформ.-вид. центр УПЦ, 80 с.
  7. Попович, В 2017, ‘Тенденції і перспекттиви розвитку православної богословсько освіти в Україні’, Філософські обрії, № 37, с. 144 – 155
  8. Токман, ВВ 2017, Соціально значуща діяльність релігійних організацій України в сучасних суспільно-політичних умовах: Аналітична записка. Доступно: <https://niss.gov.ua/doslidzhennya/gumanitarniy-rozvitok/socialno-znachuscha-diyalnist-religiynikh-organizaciy-ukraini-v>. [10 Грудень 2021].
  9. Хромець, В 2018, ‘Конфесійні та світські форми функціонування богослов’я та богословської освіти’, Вісник Львівського університету. Серія Філос.-політ. студії, с. 236-244.
  10. Цимбалюк, Н & Лазаренко, І 2021, ‘Соціальне служіння церков як провайдер практик соціальної допомоги’, Вісник НТУУ "КПІ" Політологія. Соціологія. Право, № 2 (50), с. 39-45.
  11. Чорноморець, Ю 2020, ‘Перспективи розвитку духовної освіти в Україні’, Philosophy of education, Vol. 26, № 2, с. 8-24. Доступно: <https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-2-1>. [10 Грудень 2021].
  12. John Paul II Holy Father “Centesimus Annus” (n.d.). Available from: <https://www.vatican.va/content/john-paul-ii/en/encyclicals/documents/hf_jp-ii_enc_01051991_centesimus-annus.html>. [10 December 2021].
  13. Lomachinska, I Deinega & E Donets, O 2021, ‘The religious factors of the Ukrainian mentality formation’, Skhid,  № 1 (3), рp. 34-39. Available from: <https://doi.org/10.21847/1728-9343.2021.1(3)242755>. [10 December 2021].
  14. Gavrilova, N & Fylypovych, L 2017, Religious education in Ukraine. Routledge International Handbook of Religious Education, Routledge, 424 р.
  15. Lomachinska, I & Martych, R 2021, ‘Religious Education in the European Educational Space: Social and Cultural Context’, Studia Warmińskie, Vol. 5, pр. 173–187. Available from: <https://doi.org/10.31648/sw.7014>. [10 December 2021].