Гончарова Олена Олександрівна


Актуальність теми дослідження. Військові дії на території України спричинили закономірну дезорганізацію в навчальному процесі у вітчизняних школах та університетах. Неможливість дотримуватися встановленого розкладу занять, що спричинюється проблемами доступу до мережі Інтернет та перебуванням у небезпеці учасників навчального процесу, не дає можливість “звірити годинники” і перебувати в єдиному потоці освітніх практик.

Постановка проблеми. Особливість освітньої системи України в умовах війни полягає у тому, що виклик пандемії COVID-19 став своєрідним загартовуванням її на витривалість. Так, перехід на дистанційні форми навчання, вироблення навичок роботи на освітніх онлайн-платформах як в учнів, студентів, так і в учителів, викладачів, а – головне – розвиток здатності організовувати свій час в умовах відсутності безпосереднього контролю, сприяли темпоральній синхронійності навчального процесу поряд з втратою ним своєї наративності. Однак попри просторову розірваність і темпоральні розриви в процесі навчання, його учасники знаходилися в єдиному потоці освітніх практик. У ситуації ж війни додаються темпоральні розриви, спричинені неможливістю всіх учасників мати вільний доступ до мережі Інтернет і знаходитися у повноцінній безпеці. Це ставить під питання збереження системності у начальних практиках, а, відтак, ставить і питання їхньої ефективності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Як зарубіжні, так і вітчизняні вчені всебічно досліджували процес синхронійності у навчальному процесі при використання Інтернет-технологій. Так, зарубіжні вчені M. Bunn, A. Bennet, P. J. Burke, E. L. Carpenter, A. M. Adams, R. C. Chick, M. C. Stull, D. F. Hale, B. W. Propper, T. J. Vreeland та ін. робили акцент на змінюваній темпоральності в освітніх практиках, які відбуваються в онлайн-середовищі, а дослідники V. Johansson, J. Stenlund, N. F. Johnson, H. Keane, H. Jord-heim, E. Ytreberg, Y. M. Kalman, D. I. Ballard, A. M. Aguilar, C. Öhman, C. Pagán Cánovas, M. Ryan, M. Ryan визначили особливості синхронійної комунікації в мережі Інтернет. Вітчизняні дослідники В. Воронкова, О. Кивлюк, Ю. Борейко, Н. Дорфман, А. Сакун, І. Мордоус, К. Соколова, М. Триняк, О. Якимчук, В. Возняк, Н. Ліпін, О. Висоцька та ін. всіляко розглядали аспекти трансформації особистості, що знаходиться в середовищі інформаційного суспільства і зазнає на собі впливу нескінченних потоків різноманітних даних. Однак оскільки ситуація війни та вимушеного дистанційного режиму освітнього процесу для України є принципово новою, це питання у його новій конотації потребує свого всебічного розгляду.

Постановка завдання. Необхідно визначити, як можливо зберегти наративність дистанційного навчання у воєнних умовах і мінімізувати його темпоральні розриви для того, щоб усі його учасники перебували у відносно єдиному потоці освітніх практик; необхідно визначити, які модифіковані завдання повинні стояти перед системою освіти в умовах війни для того, щоб вона адекватно відповідала на виклики поточної ситуації.

Виклад основного матеріалу. Війна Росії з Україною стала другим вагомим викликом для всієї системи вітчизняної освіти після пандемії COVID-19. Неможливість як учнів, студентів, так і вчителів, викладачів повноцінно дотримуватися встановленого розкладу занять породила так звані темпоральні розриви у ритмах процесу навчання, поставила під ризик планомірність цієї роботи, яка тільки у своїй системності і може дати вагомі результати. У той же час навчання під час війни, і особливо – з соціогуманітарних дисциплін ‑ не може бути припиненим, оскільки, з одного боку, надає учням і студентам навичок стортингу інформації в умовах інформаційних атак; з іншого боку, навчання сьогодні постає вагомим рекреаційним ресурсом як для учнів та студентів, так і для вчителів та викладачів, оскільки переносить увагу на конструктивну діяльність і у деякій мірі структурує час респондентів. Вочевидь, у ситуації війни перед освітнім процесом, враховуючи об’єктивні темпоральні розриви у ньому, мають бути поставлені нові цілі і завдання для того, щоб у надзвичайних умовах він продовжував зберігати свою ефективність.

Висновки. Сьогодні, при проведенні бойових дій на території України, необхідно позбутися ілюзії, що дотримання єдиного, вивіреного на годиннику розкладу занять є доцільною освітньою практикою. Вона буде тільки породжувати додатковий стрес та невроз як у педагогів, так і в учнів, студентів, оскільки немає об’єктивних умов для її провадження. Натомість слід зробити акцент на дискурсивні наративні освітні інструменти, які можна провадити дистанційно, при цьому зберігаючи аспект комунікації між тим, хто навчається, і тим, хто навчає. Збережена комунікація, зв'язок між учителем, викладачем та учнем, студентом в процесі навчання, обмін думками між ними в процесі дистанційного обговорення нагальних соціогуманітарних проблем та інформаційних викликів – це саме та головна мета, яку об’єктивно сьогодні можна досягнути в освітньому процесі під час війни.

Ключові слова: війна, освітній процес, темпоральний розрив, темпоральність, стортинг інформації, інформаційне суспільство.


Список використаних джерел

  1. Аксенов, ГП 2000, Причина времени, Москва: Эдиториал УРСС.
  2. Аристотель 1995, Физика, Москва: Медиум.
  3. Воронкова, В & Кивлюк, О 2017, ‘Людина в освітньому просторі SMART-суспільства’, Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 10-11, c. 88 – 95.
  4. Горностай, ПП, Коробанова, ОЛ, Плетка, ОТ, Циганенко, ГВ & Чорна, ЛГ 2018, Свідоме і несвідоме у груповій взаємодії. Монографія, Кропивницький : Імекс-ЛТД, 244 с.
  5. Кивлюк, ОП 2016, ‘Освітня культура інформаційного суспільства в контексті глобалізаційної реальності’, Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, 67, c. 225-232
  6. Князева, ЕН & Курдюмов, СП 2007, Синергетика. Нелинейность времени и ландшафты коэволюции, Москва: КомКнига
  7. Кобелєва, ДЛ & Ніколаєнко, НМ 2021, ‘Від пошуку інформації до втрати особистості: феномен датаїзму’, Антропологічні виміри філософських досліджень, 20, c. 100–112. Доступно: <https://doi.org/10.15802/ampr.v0i20.249591>. [29 Березень 2022].
  8. Кремень, ВГ & Ільїн, ВВ 2021, ‘Трансформація образу людини в парадигмі еволюції знання’, Антропологічні виміри філософських досліджень, 19, c. 5–14. Доступно: <https://doi.org/10.15802/ampr.v0i19.235953>. [30 Березень 2022].
  9. Николис, Г & Пригожин, И 1979, Самоорганизация в неравновесных системах: От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации, Москва, Мир, 512 с.
  10. Пригожин, И & Стенгерс, И 1986, Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой, Москва: Прогресс, 432 с.
  11. Тоффлер,Э 2002, Шок будущего, Москва: “Издательство “АСТ”, 557 с.
  12. Тоффлер,Э 2004, Третья волна, Москва: “Издательство “АСТ”, 781 с.
  13. Хайдеггер,М 2003, Бытие и время, перевод с немецкого Бибихина ВВ, Харьков: “Фолио”, 503 с.
  14. Ясперс, К 1991, Смысл и назначение истории, перевод с немецкого Левина МИ. Москва: Политиздат, 527 с.
  15. Boreiko, YG 2018, ‘Event as a transformation of everyday life modus of social being’ , Anthropological Measurements of Philosophical Research, 14, pp. 42–49. Available from: <https://doi: 10.15802/ampr.v0i14.150548>. [29 March 2022].
  16. Bunn, M, Bennett, A & Burke, PJ 2018, ‘In the anytime: Flexible time structures, student experience and temporal equity in higher education’, Time & Society, 0961463X1878764. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x18787649>. [29 March 2022].
  17. Carpenter, EL, Adams, AM, Chick, RC, Stull, MC, Hale, DF, Propper, BW & Vreeland, TJ 2022, ‘Maximizing benefit of virtual learning: Lessons from the coronavirus disease 2019 pandemic’. Journal of Surgical Research, 275, pp. 43-47. Available from: <https://doi:10.1016/j.jss.2022.01.020>. [29 March 2022].
  18. D’Ambrosio, PJ 2018, ‘From present to presentation: A philosophical critique of Hartmut Rosa’s “situational identity”, Time & Society, 0961463X1878705. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x18787059>. [29 March 2022].
  19. Dorfman, Natalia 2021, ‘“Social-Distancing” as a Chance to Revise the Paradoxes of Humanistic Philosophy: Personality Vs. Identity in Online Artistic Practices of the Pandemic’, Philosophy and Cosmology, Volume 27, pp. 116-125. Available from: <https://doi.org/10.29202/phil-cosm/27/8>. [29 March 2022].
  20. Gensitskiy, YD 2016, ‘Formation of media sciences infrastructure Bid Data Science in the age of high electronics’, Anthropological Measurements of Philosophical Research, 9, pp. 89–95. Available from: <https://doi.org/10.15802/ampr2016/72239>. [29 March 2022].
  21. Hidas, Z 2017, ‘Rival patterns of time, narration and identity’, Time & Society, 0961463X1770216. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x17702166>. [29 March 2022].
  22. Johansson, V & Stenlund, J 2022, ‘Making time/breaking time: Critical literacy and politics of time in data visualisation’, Journal of Documentation, 78(1), pp. 60-82. Available from: <https://doi:10.1108/JD-12-2020-0210>. [29 March 2022].
  23. Johnson, NF 2019, ‘Temporal digital control: Theorizing the use of digital technologies to provide a temporal autonomous space’, Time & Society, 0961463X1988673. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x19886739>. [29 March 2022].
  24. Johnson, NF & Keane, H 2015, ‘Internet addiction? Temporality and life online in the networked society’, Time & Society, 26(3), pp. 267–285. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x15577279>. [29 March 2022].
  25. Jordheim, H & Ytreberg, E 2021, ‘After supersynchronisation: How media synchronise the social’, Time & Society, 30 (3), pp. 402–422. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x211012507>. [30 March 2022].
  26. Kalman, YM, Ballard, DI & Aguilar, AM 2021, ‘Chronemic urgency in everyday digital communication’, Time & Society, 30(2), pp. 153–175. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x20987721>. [31 March 2022].
  27. Kwok, H 2022, ‘Reframing educational governance and its crisis through the ‘totally pedagogised society’, Journal of Education Policy. Available from: <https://doi:10.1080/02680939.2022.2047227>. [28 March 2022].
  28. Navickiene, V, Dagiene, V, Jasute, E, Butkiene, R & Gudoniene, D 2021, ‘Pandemic-induced qualitative changes in the process of university studies from the perspective of university authorities’, Sustainability (Switzerland), 13 (17). Available from: <https://doi:10.3390/su13179887>. [28 March 2022].
  29. Öhman, C 2020, ‘A theory of temporal telepresence: Reconsidering the digital time collapse’, Time & Society, 0961463X2094047. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x20940471>. [29 March 2022].
  30. Pagán Cánovas, C 2018, ‘More haste less speed: Cognition, creativity, and culture in temporal paradox’, Time & Society, 0961463X1878335. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x18783358>. [29 March 2022].
  31. Prudnikova, Olena & Kuznietsov, Oleksii 2018, ‘Security At Information Culture: Wouldn’t We Lose Humanity?’ Philosophy and Cosmology, Volume 21, pp. 107-115. Available from: https://doi.org/10.29202/phil-cosm/21/11>. [29 March 2022].
  32. Ryan, M & Ryan, M 2013, ‘Theorising a model for teaching and assessing reflective learning in higher education’, Higher Education Research and Development, 32 (2), pp. 244 ‑ 257. Available from: <https://doi:10.1080/07294360.2012.661704>. [31 March 2022].
  33. Sakun, Aita & Mordous, Irina 2019, ‘Digital Re-Evolution: Learning to be Human at Contemporary Society’, Philosophy and Cosmology, Volume 22, pp. 129 ‑ 136. Available from: https://doi.org/10.29202/phil-cosm/22/11>. [28 March 2022].
  34. Sebald, G 2020, “Loading, please wait” – Temporality and (bodily) presence in mobile digital communication’, Time & Society, 0961463X2091656. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x20916566>. [29 March 2022].
  35. Sokolova, KV 2012, ‘Virtual Space: New Communication Phenomena’, Anthropological Measurements of Philosophical Research, (1), pp. 41–47. Available from: <https://doi.org/10.15802/ampr2012/7816>. [29 March 2022].
  36. Tamir, I 2018, ‘Digital video recorder dodgers – Sport-viewing habits in the face of changing media reality’, Time & Society, 0961463X1775228. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x17752286>. [29 March 2022].
  37. Taylor, J, Jokela, S, Laine, M, Rajaniemi, J, Jokinen, P, Häikiö, L & Lönnqvist, A 2021, ‘Learning and teaching interdisciplinary skills in sustainable urban development-the case of Tampere university, Finland’, Sustainability (Switzerland), 13(3), pp. 1-16. Available from: <https://doi:10.3390/su13031180>. [28 March 2022].
  38. Trynyak, Maya & Yakymchuk, Oksana 2021, ‘Moral Paradoxes of Emerging Technologies in the Education Sector’, Philosophy and Cosmology, Volume 27, pp. 163-173. Available from: <https://doi.org/10.29202/phil-cosm/27/13>. [31 March 2022].
  39. Voznyak, VS & Lipin, NV 2020, ‘Education like breach between past and future’, Anthropological Measurements of Philosophical Research, 17, pp. 98–109. Available from: <https://doi.org/10.15802/ampr.v0i17.206722>. [29 March 2022].
  40. Vysotska, OE 2021, ‘Hypertext as a Basis for Constructing Language Environment in the Postmodern Culture’, Anthropological Measurements of Philosophical Research, 1, pp. 30–35. Available from: <https://doi.org/10.15802/ampr2012/7817>. [29 March 2022].
  41. Worth, N & Karaagac, EA 2020, ‘The temporalities of free knowledge work: Making time for media engagement’, Time & Society, 0961463X2093859. Available from: <https://doi:10.1177/0961463x20938593>. [29 March 2022].