Новіков Борис Володимирович

Богачев Роман Михайлович

Бубон Тетяна Володимирівна


Актуальність теми дослідження. Формування творчої особистості, розвиток її індивідуальних здібностей, творчого потенціалу є актуальною темою досліджень багатьох сучасних науковців. Необхідною умовою суспільного розвитку сучасної України є розвиток творчого, інтелектуального потенціалу кожної людини, виховання та становлення покоління, яке б своєю творчою діяльністю створювало нові матеріальні та духовні цінності, примножувало знання та досвід та сприяло б розвитку країни. Саме у творчості людина може себе реалізувати, розкрити свої здібності, стати корисною для суспільства, бути щасливою. Формування соціально-культурного простору неможливе без розвитку творчого потенціалу особистості, який актуалізується в процесі творчої діяльності у різних сферах суспільного життя. Людина формує нову соціальну реальність, а розвиток її творчих здібностей розширює межі її самореалізації у суспільстві.

Постановка проблеми. Проблема самореалізації особистості у сучасному суспільстві в контексті творчої діяльності на сьогодні є недостатньо висвітленою, тому проведене дослідження є цілком закономірним. Актуальним є розгляд особливостей творчої діяльності, в результаті якої і відбувається розвиток творчого потенціалу, саморозвиток та самореалізація особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню феномена творчості, творчій діяльності присвячені праці зарубіжних дослідників Дж. Гілфорда, Дж. Келлі, Е. Кестлера, П. Торранса та інших; життєтворчість особистості розглядали Л. Сохань, В. Ямницький; самореалізацію як вищу потребу особистості досліджували А. Маслоу, К. Роджерс. Основні елементи творчого процесу досліджують І. Волощук, В. Роменець, В. Коновальчук; психологічні аспекти творчості розглядаються у працях В. Моляко, О. Морщакової, О. Чебикіна. Творча діяльність, психологічні механізми творчого процесу є темою досліджень сучасних вітчизняних науковців, а саме, Я. Поно-марьова, О. Попова та інших. Творчість як важлива потреба самореалізації людини представлена у працях К. Роджерса, Р. Стернберга, Н. Карпенко, Я. Пасько. Вплив соціально-культурного середовища на розвиток людини розглядається у працях В. Андрущенко, М. Михальченко, Л. Горбунової.

Постановка завдання. У даному дослідженні необхідно здійснити узагальнення уявлень про творчість, творчу діяльність, визначити основні механізми розвитку творчих здібностей. Розглянути творчу діяльність як умову та результат розвитку творчого потенціалу особистості, її самореалізацію у сучасному суспільстві.

Виклад основного матеріалу. Дослідження творчості беруть свій початок в античній філософії, де ще Арістотель у “Метафізиці” визначив, що досвід є “емпейрія”, він пов’язаний з діяльністю, діяльність є “праксис”, “фронезис” – розсудливість, а творчість у філософа постає як “техне”, мистецтво або майстерність, через яку відбувається “евдомонія”, тобто самореалізація людини, яка можлива через реалізацію власних здібностей [2]. Творчість часто розглядають в контексті діяльності, в результаті якої людина створює якісно нові матеріальні та духовні цінності, як здатність людини створювати новий соціально-культурний простір. Людина завдяки діяльності перетворює світ, пристосовує навколишнє середовище до своїх потреб, формує культуру. У результаті діяльності відбувається реалізація творчого потенціалу людини. Завдяки творчій діяльності відбувається процес реалізації потреб як окремої людини так і суспільства в цілому. Як форма становлення культури, творча діяльність є вищим видом діяльності. Творчість як окремий вид діяльності характеризується певними ознаками, наявність проблемної ситуації, оригінальні та нові підходи до її вирішення, креативність, соціальна значимість, неповторність самого процесу діяльності та новизна результатів. Здібності та властивості особистості є джерелом творчості, їх взаємодія є рушійною силою творчого процесу. Діяльність “лише тоді може вважатись науковофілософськи осягнутою, коли вона – діяльність – розглядається як самодіяльність” [7, с. 109]. Самореалізація особистості відбувається через розкриття творчого потенціалу, який має такі риси як обдарованість, креативність, готовність до здійснення різних форм діяльності та продуктивність. На думку В. Карпенко, творчий потенціал – це “потреби, ціннісні орієнтації, якості особистості, нахили, приховані структуровані ресурси, резерви, творчі імпульси, внутрішня енергія, продуктивні сили, потреби пізнання самого себе та інших” [4, с. 192]. Як зазначає А. Маслоу, творчість це “універсальна функція людини, яка веде до всіх форм самовираження”. Творчий акт не тільки поєднує загальні закономірності творчості, але й є особистісно визначеним, кожна людина у творчому процесі додає щось нове, особистісне. Творча діяльність спрямована на створення якісно нових цінностей, як особистісних так і суспільних. У структурі творчої діяльності можна визначити сам процес творчої діяльності, результат, або продукт діяльності, безпосередньо виконавця діяльності та умови в яких відбувається діяльність. Щоб творча діяльність була результативною необхідно вибудовувати стратегії організації творчого процесу, розробляти методи, які б стимулювали творчий пошук. Щоб творча діяльність була результативною необхідно вибудовувати стратегії організації творчого процесу, розробляти методи, які б стимулювали творчий пошук. У В. Моляко розвиток здібностей людини при виконані діяльності є одним з факторів результативності творчого процесу, здібності “це не причина успішності людини у діяльності, а наслідок розвитку задатків у діяльності” [5, c. 11]. Досягти повноцінної реалізації здібностей можна через поєднання мислення, емоцій, мотивації. У творчості розкриваються величезні можливості людського духу. “Пояснення природи людського буття через категорії “дух” та “духовність”, означає, що людина може не тільки пізнавати і відображати навколишній світ, а й творити його” [6, c. 106]. Зі стану натхнення, розвиненої уяви розпочинається формування творчих здібностей людини. І. Волощук визначає, що емоційно-вольові процеси є складовою творчої діяльності людини [3]. У процесі творчої діяльності людина прагне "вийти за власні межі", відбувається "самотворення, самовираження, самореалізація" особистості [4, с. 192]. У результаті творчої діяльності людина опановує нові методи та засоби, відповідно творчість водночас постає актом пізнання дійсності.

Висновки. Поєднання особистих якостей та здібностей особистості є внутрішнім джерелом творчості, які реалізуються у творчому процесі. Творчість є засобом самореалізації особистості, кожній людині притаманний певний рівень розвитку творчого мислення, а творчий потенціал людина може реалізувати у процесі творчої діяльності. Різні прояви духовного світу людини визначаються багатоманітними формами творчості, а реалізація її духовного буття забезпечує творення нових цінностей матеріальної та духовної культури. У творчій діяльності людина перетворює нові ідеї у суспільний продукт, що стає доступним для розуміння та сприйняття іншими людьми. Сама життєдіяльність людини є безперервною творчістю, де кожна емоція, думка, діяльність є предметами творчості.

Ключові слова: творчість, творча діяльність, креативність, творчий процес, творчі здібності, творчий потенціал, особистість, самореалізація, суспільство.


Список використаних джерел

  1. Коновальчук, ВІ 2017, Розвиток творчого потенціалу особистості в просторі освіти. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук, Київ. Доступно: <https://ihed.org.ua/wp-content/uploads/2019/01/Konovalchuk_02.10.2017_avtoref.pdf>. [10 Березень 2022].
  2. Арістотель, 2020, Метафізика, переклад. О. Юдін, Харків: Фоліо, 300 с.
  3. Волощук, ІС 1998, Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. Київ: Педагогічна думка, 160 с.
  4. Карпенко НА, 2014, ‘Психологічний зміст і структура творчого потенціалу особистості’. Науковий вісник Львівського державного університету, Львів, Вип. 1, с. 190-201. Доступно: <http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvldu_2014_1_23>. [10 Березень 2022].
  5. Моляко, ВО 2008, Психологічне дослідження творчого потенціалу особистості. Монографія, АПН України, Інститут психології ім. Г.С. Костюка, Лабораторія психології творчості, Київ: Педагогічна думка, 207 с.
  6. Морщакова, О 2013, ‘Цінність у психокультурному бутті людини як особистості’. Психологія і суспільство, №1, с. 105-114.
  7. Новіков, БВ 2011, Філософія як теорія і методологія творчості. Вісник НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка, Випуск 22, с. 108-113.
  8. Sternberg, R 1988, The Nature of Creativity: Contemporary Psychological Perspectives. Cambridge: University Press, 403 p .
  9. Torrance, EP 1988, ‘The nature of creativity as manifest in its testing’, in: Stemberg, R & Tardif, T. The nature of creativity, рр. 43-75.