Актуальність теми дослідження. Актуальність визначена необхідністю теоретичного і практичного осмислення сучасних меморіальних війн (переписування історії, “жонглювання історичними фактами” і та ін.) в значенні боротьби за пам'ять. Філософське осмислення сутності, що її відображено в понятті “пам'ять”, в структурі цього феномена — все це визначає теоретичну значущість нашої статті. У практичному значенні актуальність нашої статті пов’язана з потребами ефективної діяльності, яка вимагає інструментів і зовнішніх вимірників, технологій і загального систематизованого знання щодо несвідомого (рефлексів, інстинктів, спонукань), архетипологічного, в набутті рухових навичок для реалізації цілей особистості в умовах навколишнього середовища, що постійно змінюються.
Постановка проблеми. У проблемному полі вважаємо за необхідне досліджувати механізми архетипологічного блоку пам’яті в діяльності людини, в порівняльному аналізі підходів К. Г. Юнга, Г.С Попова та сучасних гуманітарних досліджень на основі філософського принципу об'єктивності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постнекласична раціональність повертається до проблем філософського осмислення майбутнього людини, діалектичної єдності пам’яті та свідомості в практичній, пізнавальній та комунікативній діяльності людини, колективу, суспільства, людства. Тому значуще місце у розв’язанні проблеми структури та механізмів архетипологічного блоку пам’яті мають дослідження “філософією минулого” Ф. Ланга, Ш. Хенке, Г. Кранца і ін., що вказує, що з моменту народження людська доля вже є остаточно визначеною, її майбутнє передпризначене й непорушне; долеаналітичного підходу Л. Сонді, М. Ахтніха та ін.; аналітичні дослідження теорії архетипології як “археології культури людства” Г. Зільберера, К. Г. Юнга, Г. C. Попова та інших філософів і дослідників майбутнього людини.
Постановка завдання. Необхідність осмислення структури та механізмів архетипологічного блоку пам’яті в процесі діяльності мають як теоретичну, так і практичну актуальність. У ХХІ столітті спостерігається динамічне зростання інтересу до досліджень, спрямованих на виявлення індивідуальних і групових, ситуативних і психологічних, біологічних і соціальних, особистісних і суспільних чинників пізнавальної діяльності. Однак відкритими залишаються питання принципів функціонування механізмів архетипологічного блоку та, відповідно, того, як керуватися такими принципами в процесі розв’язання завдань набуття навичок, самонавчання, підвищення кваліфікації тощо в сучасних умовах, що динамічно змінюються, у швидкоплинних змінах навколишнього середовища, – все це свідчить про актуальність дослідження механізмів архетипологічного блоку пам’яті в контексті практичної діяльності людини. У нашій науковій розвідці ми сфокусувалися на проблематиці архетипологічного блоку пам’яті, його механізмів та логіки їх спрацьовування, в центральних процесах діяльності, в цілепокладанні і процесі орієнтування в майбутньому людини.
Виклад основного матеріалу. Актуалізує і гостро ставить питання про майбутнє (яким воно буде, як до нього готуватися і які навички будуть потрібні) сучасна ситуація, пов'язана з необхідністю усунення наслідків світової пандемії і переустрою системи професійної діяльності, “що йде геть” з фізичного буття в світ соціальних мереж, інтернет-платформ, гаджетів і електронних протезів — в світ гіперреальності і віртуальності, який розширюється. Здійснено філософське осмислення структури архетипологічного блоку пам'яті в порівняльному аналізі загального і різного в підходах К. Г. Юнга і Г. С. Попова, в їхніх теоріях, що описують сутність поняття “архетип” і його евристику в контексті майбутнього людини та відображають закономірності психічного в становленні і самореалізації особистості в суспільстві, і теорії Г. С. Попова про архетипи як про конструкт формування лінії майбутнього в діяльності.
Висновки. Викладені ключові позиції, по-перше, репрезентують аналіз систем поглядів К. Г. Юнга про архетипи як спадщину “археології” світової культури та історії, чий спадок особистість може використовувати для самореалізації в суспільстві, і теорії Г. С. Попова про архетипи як про конструкт формування лінії майбутнього, в діяльнісному вимірі. Система поглядів Юнга не протирічить багатьом положенням теорії Г. С. Попова; вони обидва вказують на принцип керованої об'єктивності з метою розрішення протиріччя дуальності і конфліктів (що є основою сутності архетипу). По-друге, на відміну від К. Г. Юнга, Г. С. Попову вдалося представити філософське осмислення природи архетипу, його будови, надати логічну модель і критерії архетипу як механізму пам'яті людини (як-то: фігура; символьна складова; методологічна складова; географічна складова; стратегічно-тактична складова; ієрархічна складова). По-третє, Г. С. Попов, вивчаючи логіку реалізації майбутнього особистості при перетворенні її на героя, емпірично описав теоретичну модель “архетипологічний ряд”, який виступає логічним орієнтиром прагнень людини при побудові бажаного майбутнього (зміст “архетипологічного ряду”: 1) статусна фігура; 2) фігура сценарію; 3) фігура стану; 4) правитель; 5) авторитет; 6) герой). Відповідно, по-четверте, згідно з теоретичною моделлю Г. Попова, базовою категорією управління майбутнім при цьому виступає “навичка”, оскільки у кожного архетипу в ієрархії існує ключова навичка, яку необхідно опанувати досконало, щоб перейти на наступний рівень.
Ключові слова: архетип, архетипологічний блок, майбутнє людини, феноменологія пам'яті, культура пам'яті, середовище пам’яті.
Список використаних джерел:
- Jung, Carl Gustav 1990. ‘Analytical Psychology: Its Theory and Practice. The Tavistock Lectures’, Princeton University Press, 265 p.
- Jung, Carl Gustav 2009. ‘The Red Book: Liber Novus’, expertly edited by the historian Sonu Shamdasani (intr.), L.: Philemon Series & W.W. Norton & Co.
- Lang, Fritz 1929. ‘Crime as Destiny’, Stuttgart: Keller & Sohns, 127 p.
- Silberer, G 2009. ‘Probleme der Mystic und ihrer Symbolik’, Tübingen: Kraf, 149 s.
- Szondi, L ‘Ich—Analyse. Die Grundlage zur Vereinigung der Tiefenpsychologie’, Teil 1, Bern: Hans Huber, 385 s.
- Szondi, L 1944. ‘ Wahl in Liebe, Freundschaft, Beruf, Krankheit und Tod. Erbbiologische und psychohygienische Probleme’, Basel: Benno Schwabe, 520 s.
- Лепський, МА 2013. ‘Методологічні виклики визначення поняття “соціальний розвиток”’, Культурологічний вісник. Науково—теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини, Вип. 31, Запоріжжя, с. 73—79.
- Попов, ГС 1951. ‘Феноменология памяти: основные методологические подходы к исследованию памяти человека. Рукопис’. Архив НИИ Памяти – Архив НИИП (НИИ Памяти) Ф. 3 (Фонд "Наследие академика Г. Попова" г. Вена 1940). Оп. 2, Д. 1. Фк.1—6. с. 76—90.
- Элленбергер, Г 2018. ‘Философия природы и романтическая философия. Открытие бессознательного: История и эволюция динамической психиатрии’, в Т. 1. От первобытных времён до психологического анализа, М.: Академический проект, 550 с.
- Юнг, КГ 2013. ‘Об энергетике души’. Серия: Психологические технологи, М.: Академический проект, 280 с.
