автор: Кундеренко І. В.


Актуальність теми дослідження. Класична типологія, запропонована Р. Нібуром набула світового поширення у другій половині 20 століття. Серед зарубіжних дослідників релігії її релевантність піддається сумніву, особливо з огляду на динамічне оточення постмодернізму. В українському просторі вивчення релігії ця типології продовжує використовуватися.

Постановка проблеми. Виникає феномен: аналіз доступних та поширених текстів віровчення найбільш численної деномінацій ВСЦ ЄХБ за різні роки існування в Україні демонструє, що основні богословські положення лишились незмінними, проте рівень залученості у суспільне життя України набув значних змін. Зміни ступеню залученості можна ранжувати між особистим та системним впливом, а також можна констатувати тенденцію від реакційної взаємодії з суспільством до активної системи дій, превентивних за характером.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних науковців та дослідників варто відзначити О. Дятлик, В. Хромця, С. Санникова, Ю. Чорноморця, В. Синього, С. Филипчук, М. Черенкова. Кожний з них досліджував або типологію Нібура (як С. Филипчук), або вивчав рівень залученості вітчизняних протестантів в життя українського суспільства.

Серед закордонних дослідників відзначимо Д. Карсона, Л. Світ, Е. Крауч, М. Хортон, Ф. Мет’юс-Грін, Б. МакЛарен, Е. МакМанус. Всі вони або критично аналізували типологію Нібура, або пропонували свої динамічні типології. Універсальні моделі протестантського впливу виокремлює та систематизує Д. Холінджер.

Постановка завдання. Проаналізувати релевантність класичної та поширеної нібурівської типології у кореляції з зміною рівня залучення вітчизняних протестантів в суспільне життя на прикладі ВСЦ ЄХБ як найбільш чисельної конфесії.

Виклад основного матеріалу. Застосування типології Р. Нібура до протестантського середовища України виявляється практично неможливим, оскільки незважаючи на збережене віровизнання, рівень залученості протестантів в український соціум істотно змінився. Таким чином звична класифікація виявляється не дієвою через динамічність соціального виміру протестантів та тлі теологічного консерватизму. Автор погоджується з запропонованою парадигмою Д. Холінджера, що у будь-якій взаємодії з суспільством є два виміри, у середині яких ми можемо проводити певне ранжування. Вплив може бути індивідуальним або структурним, а також реакційним або превентивним. Серед протестантів набули особливого поширення наступні вектори:

  1. Надання гуманітарної допомоги; 2. Створення альтернативних християнських інституцій; 3. Розповсюдження “Благої Вістки” як спосіб не лише поширення вірувань, але й спроба досягти структурних змін у суспільстві; 4. Пророче проголошення як спосіб впливу на наявні негативні тенденції; 5. Політичне лобіювання з спробою недопущення прийняття певних законопроєктів, або навпаки їх просування; 6. Створення політичних партій або політичних груп; 7. Ненасильницький супротив; 8. Практика християнського втілення як прояв вірності Богу із розумінням, що досяжність етичних стандартів можлива лише в межах християнської спільноти; 9. Особистий вплив, з розумінням, що християнин дотримується відмінних від суспільства морально-етичних принципів, але при цьому застосовує їх не лише у межах християнських громад, але й взаємодії з суспільством.

Висновки. Зроблено аналіз релевантності поширеної типології Р. Нібура у трансляції на наявний досвід протестантських церков України на прикладі найчисельнішої групи – Всеукраїнського Союзу Церков Євангельських християн-баптистів (ВСЦ ЄХБ).

Ключові слова. типологія; протестанти; суспільство, церква.

 

Список використаних джерел:

  1. Беркхов, Л 2000. История христианских доктрин, пер. з англ., СПб.: Библия для всех, 319 с.
  2. Вебер, М 2018. Протестантська Етика і дух капіталізму, пер. з нім. О. Погорілого, Київ: Наш формат, 261 с.
  3. Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів 2021. Соціальна Праця. Доступно: <https://www.baptyst.com/category/sotsialna-pratsya/>. [16 Січень 2021].
  4. Грудем, У 2004. Систематическое богословие, Пер. з англ., СПб.: Мирт, 1453 с.
  5. Денисенко, А 2019. Теологія визволення: критичний аналіз. Автореферат дисертації кандидата наук, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 22 с.
  6. Докаш, В 2014. ‘Основні складові протестантської Есхатології: структурно-функціональний аналіз’, Релігія та Соціум, № 3-4 (15-16), с. 91-98.
  7. Дятлик, ОМ 2018. Впровадження та інтеграція освітніх програм спеціальності “богослов’я” в систему вищої освіти України: управління інноваційним проектом (на прикладі громадської організації «Євро-Азіатська теологічна асоціація»). Доступно: <http://umo.edu.ua/images/content/institutes/imp/struktura/kaf_upravl_proekt/proekty_zdobuvach/Diatlyk_O_MBA_Thesis_1.pdf >. [22 Січень 2021].
  8. Еннс, П 2003. Підручник з богослов'я, пер. з англ. Т. Марчак, Л.: Благовісник Галичини, 758 с.
  9. Житомирська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів “Сяйво” 2019. Вебсайт. Доступно: <https://radiance.school/>. [15 Січень 2021].
  10. Коновальчук, Є 2020. ‘Мером Рівного обрано протестанта Олександра Третяка’, Християнська газета “Слово про слово”, вебсайт. Доступно: <https://slovoproslovo.info/merom-r-vnogo-obrano-hristiyanina-oleksandra-tretyaka/>. [15 Січень 2021].
  11. Кундеренко, ІВ 2020. ‘Духовна освіта в протестантських навчальних закладах України: до проблеми формулювання понять’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 24, с. 99–110. Доступно: <http://www.journal-discourse.com/uk/kataloh-statei/2020-r-246/dukhovna-osvita-v-protestantskykh-navchalnykh-zakladakh-ukrainy-do-problemy-formuliuvannia-poniat.html>. [25 Грудень 2020].
  12. Кундеренко, ІВ 2020. ‘Протестантські духовні заклади вищої освіти як невід’ємна частина освітнього простору України’, Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, № 32, с. 254-262.
  13. Кундеренко, ІВ 2020. ‘Духовна освіта у протестантському середовищі та релігієзнавчі типології’, Духовність особистості: методологія, теорія і практика: збірник наукових праць, Том 98, № 5, с. 126-139. Доступно: <http://domtpsnu.snu.edu.ua/index.php/Domtp/article/view/224>. [27 Грудень 2020].
  14. Нибур, Р 1996. ‘Христос и культура’, в кн. Лики культуры, пер. МР Лановская & ОВ Боровая, Москва: Юристъ, 575 с.
  15. Нибур, Р 2008. Христос и общество, Новосибирск: Посох, 256 с.
  16. Персональний сайт Олександра Турчинова (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://turchynov.com>. [27 Грудень 2020].
  17. Приватна загальноосвітня школа "Ріка життя" (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://reka.kiev.ua/>. [25 Грудень 2020].
  18. Приватна загальноосвітня школа "Початок премудрості" (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://bw-school.com.ua/>. [25 Грудень 2020].
  19. Приватна загальноосвітня школа “Скарбниця мудрості” (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://e-schools.info/>. [25 Грудень 2020].
  20. Приватна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів "НАДІЯ" (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://school-nadiya.com/>. [25 Грудень 2020].
  21. Райри, Ч 1997. Основы богословия, Москва: BEE International, 656 с.
  22. Резолюція Протестантських Євангельських Церков з нагоди святкування 500-річчя Реформації 2018. Вебсайт “Рада Євангельських Протестантських Церков України”. Доступно: <http://repcu.org/2018/03/31/резолюція-протестантських-євангельс/>. [25 Грудень 2020].
  23. Релігієзнавство як наука 2011. Вебсайт “Освіта”. Доступно: <https://osvita.ua/vnz/reports/relig/20454/>. [25 Грудень 2020].
  24. Синій, В 2020. ‘Теорії про місійне покликання богословської освіти у пострадянському протестантизмі’, Освітній дискурс, № 23 (5), с. 78-92. Доступно: <http://www.journal-discourse.com/uk/kataloh-statei/2020/2020-r-235/teorii-pro-misiine-poklykannia-bohoslovskoi-osvity-u-postradianskomu-protestantyzmi.html>. [15 грудня 2020].
  25. Тіссен, ГК 2001. Лекції з систематичної теології, пер. з англ. Л. Коровник, Київ: Єдмонтон, 440 с.
  26. Трельч, Э 1996. ‘Церковь и секта’, в кн. Религия и общество: хрестоматия по социологии религии, сост. ВИ Гараджа & ЕД Руткевич, Москва: Аспект Пресс.
  27. Филипчук, С 2009. Християнство і суспільство: прямі, що перетинаються? Науковий блог. Доступно: <http://naub.org.ua/?p=264>. [26 Грудень 2020].
  28. Хромець, В 2019. Богословська освіта як феномен релігійного та світського освітнього простору України. Автореферат дисертації доктора наук, М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Київ, 41 с.
  29. Щеткина, Е 2020. “Церковь вне политики” по-белорусски или страшный сон Лукашенко, РІСУ. Доступно: <https://risu.ua/ru/cerkov-vne-politiki-po-belorusski-ili-strashnyj-son-lukashenko_n114248>. [26 Грудень 2020].
  30. Эриксон, М 1999. Христианское богословие, СПб.: Библия для всех, 1088 с.
  31. Carson, DA 2012. Christ and Culture Revisited, Eerdmans.
  32. Hollinger, D 2002. Choosing the Good, Grand Rapids.
  33. Niebuhr, RH 1975. Christ and Culture (Torchbooks), Harper & Row.
  34. Sweet, L 2003. The church in emerging culture: five perspectives, Zondervan.