Виберіть свою мову

Актуальність теми дослідження. Стрімкий розвиток дистанційної форми навчання обумовлений, насамперед, появою принципово нових умов роботи з інформацією завдяки можливостям, які надають нові інформаційні технології. Технологічність освітянської галузі дозволяє отримати знання на відстані від навчального закладу і це вже стає нормою.

Постановка проблеми. Дистанційна освіта є предметом наукових дискусій не одне десятиріччя її можливості все ще потребують ретельного розгляду, особливо у світлі останніх подій у всесвіті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням загальних теоретичних та методологічних питань застосування дистанційного навчання на різних рівнях освітнього процесу займалися як вітчизняні так і зарубіжні вчені. Загально-педагогічним питанням підготовки фахівців в умовах дистанційного навчання присвячені роботи українських дослідників І. В. Бацуровської, Ю. П. Біляй, І. В. Герасименко, О. О. Гнєдкової, Д. О. Касаткіна, Є. Г. Прокоф'єва, В. А. Свідовської, Н. О. Якименко, С. О. Ястремської та інші.Необхідність та перспективи дистанційного навчання студентів-інвалідів обговорювалися в роботах російських вчених П. В. Лаврова, В. В. Нарушевича, Д. Ф. Романенкової, Н. Ф. Телешевої

Постановка завдання. Метою даної наукової розвідки є аналіз можливостей дистанційного навчання, перспективи і напрямки його розвитку як самостійної технології освіти, яка враховує потребу суспільства в мобільній якісній професійній підготовці і перепідготовці кадрів, відповідає гуманістичним принципам, згідно яким жоден здобувач освіти будь якого рівня не може бути позбавлений можливості отримати омріяну освіти через фінансові труднощі, географічну або тимчасову ізольованість,  соціальну незахищеність або неможливості відвідувати освітні установи в силу фізичних недоліків.

Виклад основного матеріалу. Перші спроби впровадження в освітянську галузь технологій дистанційного навчання були зроблені ще в 60-х роках двадцятого століття в країнах Західної Європи і США.  Стрімкий розвиток інформаційних технологій та комп'ютеризація населення зумовили зростання попиту на нові, специфічні технології в освіті, що дозволяє здобувачам навчатися на значних відстанях від закладів освіти.  Саме цьому критерію і відповідає дистанційне навчання яке було й залишається предметом активної наукової дискусії як за кордоном, так і в нашій країні. Подібна система отримання знань дозволяє  значно знизити витрати на навчання, оскільки  дистанційна освіта дешевше традиційних форм вищої освіти, а також дозволяє скоротити транспортні витрати на  проїзд до місця навчання і назад.  Більш того, дистанційну освіту  можна отримувати в будь-якому зручному для здобувача ритмі, розподіляючи навчальне   навантаження за власним бажанням, а при правильній організації занять та контролю знань може бути досягнута висока ефективність такого способу отримання фахової освіти саме  завдяки використанню нових програмно-апаратних платформ і  електронних курсів. З іншого боку, критики дистанційної освіти заявляють, що її якість не можна порівняти навіть із заочною формою, а подібні освітні технології дозволяють лише отримати диплом з  мінімальним вкладенням сил і засобів без придбання фактичних  знань.  Низьку якість дистанційної освіти, на думку ряду  фахівців, можна пояснити відсутністю якісних методик  дистанційного викладання, середньою якістю електронних курсів, а  також самих електронних освітніх середовищ. 

Висновки. Соціокультурна та гуманістична орієнтація системи  дистанційного навчання відповідає тенденціям, що відбувається у світовій  системі освіти.  Загальносвітові тенденції гуманітаризації  освіти, в цілому, і системи дистанційного навчання, зокрема доводять що престиж і затребуваність дистанційного навчання в найближчі роки  будуть неухильно зростати.  Освітнім закладам необхідно звернути на цей факт більше  уваги, при цьому слід враховувати вимоги споживачів  освітніх послуг до технологій, якості і мобільності отримуваної  освіти.

Ключові слова: дистанційне навчання, дистанційні технології, інформаційне середовище, віртуальне навчальне середовище.

 

Список використаних джерел:

  1. Батаев, АВ 2015. ‘Анализ мирового рынка дистанционного образования’, Молодой ученый, № 20 (100), с. 205-208. Доступно: <https://moluch.ru/archive/100/22587> [22 Червень 2020].
  2. Борисов, ИВ 2017. ‘Дистанционное обучение в образовательных практиках российской молодежи’. Автореферат дисертации кандидата наук, ФГБОУ ВО «Кубанский государственный технологический университет», Краснодар, 22 с.
  3. Герасименко, ІВ 2014. ‘Методика використання технологій дистанційного навчання в підготовці бакалаврів комп’ютерних наук’. Автореферат дисертации кандидата наук, Черкаській державний технологічний університет, Черкаси, с. 22.
  4. Іванеко, Ю 2020. ‘Дистанційне навчання як засіб розвитку самоорганізації студентів’, Проблеми сучасної психології, Випуск 49, с. 60-83. Доступно: <http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/206849/206801>. [20 Червень 2020].
  5. Карпова, ИА & Быкова, ОС 2018. ‘Дистанционное обучение как инновационная образовательная среда’, Инновационная наука № 9, с. 60-62.
  6. Міністерство освіти і науки України, 2017-2019. ‘Дистанційна освіта’. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/distancijna-osvita>. [20 Червень 2020].
  7. Міністерство освіти і науки України, 2020. ‘Лист МОН України №1/9-154 “Про карантин” від 11.03.2020’. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/search ?key=Лист%20МОН%20України%20№1/9-154%20“Про%20карантин>. [20 Червень 2020].
  8. Міністерство освіти і науки України, 2020. ‘Лист МОН України №1/9-173 “Щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину” від 23.03.2020’. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/search? ?key%20Лист%20МОН%20України%20№1/9-173>. [20 Червень 2020].
  9. Міністерство освіти і науки України, 2013. ‘Наказ МОН України № 466 “Про затвердження Положення про дистанційне навчання” від 04.2013’. Доступно: < https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13>. [20 Червень 2020].
  10. Міністерство освіти і науки України, 2017-2019. ‘Новини’. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/news/strukturu-ta-formi-navchannya-na-chas-karantinu-viznachayut-shkoli-rozyasnennya-mon>. [20 Червень 2020].
  11. Раицкая, ЛК 2002. ‘Дистанционное образование в США’, Филологические науки в МГИМО: Сб. научных трудов, Москва: МГИМО, № 10 (25), с.147-155.
  12. Романенкова, ДФ 2004. ‘Дидактические условия дистанционного обучения студентов-инвалидов’. Автореферат диссертации кандидата наук, Челябинский государственній університет, Челябинск, с. 22.
  13. Самолюк, Н & Швець, М 2013. ‘Актуальність і проблемність дистанційного навчання’, Нова педагогічна думка, № 1.1, c. 193. Доступно: <http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npd_2013_1_50>. [20 Червень 2020].
  14. Смирнова-Трибульска, ЄМ 2008. ‘Теоретико-методичні основи формування інформатичних компетентностей вчителів природничих дисциплін у галузі дистанційного навчання’. Автореферат дисертації доктора наук, Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, Київ, с. 44.
  15. Собаєва, ОВ 2001. ‘Активізація пізнавальної діяльності студентів в умовах дистанційного навчання’. Автореферат дисертації кандидата наук,  Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, Харків, с.
  16. Умрик, МА 2008. ‘Організація самостійної роботи майбутніх учителів інформатики в умовах дистанційного навчання інформатичних дисциплін’. Автореферат дисертації кандидата наук, Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, Київ, с. 20.
  17. Федорук, ПІ 2009. ‘Адаптивна система дистанційного навчання та контролю знань на базі інтелектуальних Інтернет-технологій’. Автореферат дисертації доктора наук, НАН України, Ін-т пробл. мат. машин і систем, Київ, с. 
  18. Хара, ОМ 2010. ‘Дистанційне навчання математики абітурієнтів у системі довузівської підготовки’. Автореферат дисертації кандидата наук, Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, Київ, с. 20.
  19. Щербина, ОА 2019. ‘Комп’ютерно орієнтоване середовище проектування електронних освітніх ресурсів для відкритих університетських систем підвищення кваліфікації викладачів’. Дисертація доктора наук, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України, Київ.
  20. Шуневич, БІ 2008. ‘Розвиток дистанційного навчання у вищій школі країн Європи та Північної Америки’. Дисертація доктора наук, Інститут вищої освіти АПН України, Київ.