автори: Г. Костроміна, Т.Свідло, Л.Школяр


Актуальність теми дослідження. Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу людини, виховання покоління, яке б створювало нові матеріальні та духовні цінності має бути пріоритетним для сучасного суспільного розвитку. Творчість розглядається як засіб реалізації людини, досягнення нею гармонії. Саме розвиток творчих здібностей дозволяє людині відчути себе щасливою та стати корисною для суспільства. Завдяки творчості людина формує нову соціальну реальність, а розвиток її творчих здібностей розширює її самореалізацію у суспільстві. Осмислення творчого потенціалу дасть можливість визначити шляхи вдосконалення творчих здібностей людини, сформувати особистість, яка зможе протистояти негативним суспільним викликам.

Постановка проблеми. Проблема формування творчої особистості, розвитку її індивідуальних здібностей є однією з актуальних проблем сучасних наукових досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню феномена творчості присвячені праці: Ф. Баррона, Дж. Гілфорда, К. Піковера, П. Торранса, Д. Фелдмана та інших, структурні елементи творчого процесу, психологію творчості досліджували Д. Богоявленська, Л. Виготський, І. Волощук, П. Енґельмаєр, О. Леонтьєв, Г. Маркєлов, В. Роменець, А. Шумілін. Сферу несвідомого, її роль у творчому процесі вивчав А. Бергсон.
Творчість досліджують вітчизняні науковці: С. Аверінцев, В. Андрєєв, М. Бахтін, В. Моляко, Б. Новіков та інші.
Творчість як важлива потреба самореалізації людини представлена у працях зарубіжних та вітчизняних дослідників А. Маслоу, К. Роджерса, М. Козлова та інших. Роботи присвячені впливу соціально-культурного середовища на розвиток людини належать сучасним науковцям В. Андрущенко, Б. Новікову, В. Табачковському.

Постановка завдання. Мета наукового дослідження полягає у визначенні основних механізмів розвитку творчого потенціалу особистості.

Виклад основного матеріалу. Складність вивчення явища полягає у тому, що єдиного визначення творчості не існує, саме цим обумовлюється потреба в обґрунтуванні характерних ознак творчості та визначення головних здібностей людини, що спонукають до творчості. Творчість є засобом самореалізації особистості, характерною сутністю її існування, саме у творчості людина реалізує свій внутрішній потенціал. Реалізація творчого потенціалу особистостей стає мірою й критерієм оцінки розвитку соціально-культурного простору. Як засіб пізнання світу, творчість розкриває величезні можливості людського духу, а реалізація творчого потенціалу людини забезпечує створення нового в ідеальних формах та суспільно-практичній діяльності. Творча діяльність є одним з головних факторів формування людської сутності. У структурі творчої діяльності можна визначити сам процес творчої діяльності, результати діяльності, саму особистість творця, а також середовище та умови, в яких здійснюється творчість. Здатність до творчої діяльності притаманна лише людині, вона створює новий продукт, якого не існувало раніше. Творчість як складна психічна діяльність людини визначається своїми психологічними особливостями. Починається творчість з постановки завдань, які в процесі діяльності будуть вирішу-ватись, далі здійснюється пошук рішення та повноцінною творчість стає лише тоді, коли людина перетворює нові ідеї у суспільний продукт, що стає доступним для розуміння та сприйняття іншими людьми. Творчість пов’язана із структурним та функціональним оновленням діяльності, перетворенням її в більш досконалу, що виражається у нових створених матеріальних та духовних цінностях. Самореалізація творчої особистості відбувається через розкриття закладеного в ній творчого потенціалу, який визначається обдарованістю, креативністю, готовністю до здійснення різних форм діяльності та визначенням її продуктивності.

Висновки: 1) визначено, що творчість є цілісною якістю людини, яка розкриває її індивідуальні здібності, ставлення до себе та світу; 2) визначено основні механізми розвитку творчого потенціалу особистості; 3) розглянуто структурні елементи та роль несвідомого у творчому процесі; 4) розглянуто вплив соціально-культурного простору на формування творчої особистості; 5) отримані результати можуть стати підґрунтям для розробки в подальшому проблем розвитку творчого потенціалу особистості та реалізації її творчих можливостей у різних сферах суспільної діяльності.

Ключові слова: творчість, творчій потенціал особистості, творчий процес, творча активність, творчі здібності, творча діяльність, самореалізація, соціально-культурний простір, суспільство, духовні цінності.


Список використаних джерел:

1. Аристотель 2006. Метафизика. Москва.: Изд-во Эксмо, 608 с.

2. Бергсон, А 1994. Два источника морали и религии, Москва: Канон, 384 с.

3. Богоявленская, ДБ 1983. Интеллектуальная активность как проблема творчества, Ростов-на-Дону: РГУ, 176 с.

4. Волощук, ІС 1998. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості, Київ: Пед. думка, 160 с.

5. Выготский, ЛС 1976. Воображение и творчество в школьном возрасте, Москва: Изд-во АПН РСФСР, 519 с.

6. Рубинштейн, СЛ 2007. Основы общей психологии, СПб.: Питер, 713 с.

7. Флоренский, ПА 1993. Анализ пространственности и времени в художественно-изобразительных произведениях, Москва: Прогресс, 324 с.

8. Шумилин, АТ 1989. Проблемы теории творчества. Монография, Москва: Высшая школа, 143 с.

9. Guilford, JP 1967. ‘Creativity: yesterday, today, tomorrow’, Journal of Creative Behavior, Vol. р. 3-14.

10. Torrance, EP 1988. ‘The nature of creativity as manifest in its testing’, R. Stemberg & T. Tardif (eds). The nature of creativity, р. 43-75.