Виберіть свою мову

Актуальність дослідження. Однією з причин кризи сучасної освіти є наявність прірви між теорією та практикою у освітньому процесі. Цю ситуацію треба змінювати, щоб вберегти майбутні покоління молодих людей від деградації, адже в суспільствах, де освіта виконує свої функції неналежним чином, істотно знижується рівень культури міжособистісного спілкування, а там де знижується культура – панує ворожнеча, немає миру, соціальної справедливості та сталого розвитку.

Постановка проблеми. В сучасному освітньому дискурсі модернізація вважається достатньо популярною категорією, однак розуміння її змісту в академічних колах не є тотожним. Частина науковців під модернізацією має на увазі системний і послідовний процес оновлення змісту освітнього процесу, який формував би конкурентоздатного фахівця з інноваційним стилем мислення відповідно до запитів сучасного суспільства. Іншій когорті притаманно бачення модернізації, коли у центр освітньої системи має бути поставлений студент як індивідуальна і неповторна особистість. Завдання освіти в такому разі – розвиток у здобувача освіти його природних задатків, пошук та активізація наявного в нього креативного потенціалу та розвиток громадянських чеснот. Наукова освіта може виступити горизонтом модернізаційних кроків та сприяти реалізації принципів активного громадянства та ідеології миробудівництва. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен наукової освіти є об’єктом  досліджень С. Бабійчук, М. Гальченка, Ю. Гоцуляка, Р. Губаня, С. Довгого, М. Догбевії, В. Небрат, Н. Поліхун, І. Сліпухіної, Д. Свириденка, Г. Хоменка, І. Чернецького, А. Чиж тощо. С. Бабійчук розглядає наукову освіту як новітній педагогічний концепт в контексті природничих дисциплін. М. Гальченко і Ю. Гоцуляк досліджують нормативно-правове підґрунтя наукової освіти в Україні. Р. Губань вперше поглянув на наукову освіту як практику миробудівництва. С. Довгий, В. Небрат, Д. Свириденко і С. Бабійчук аналізують наукову освіту з позиції викликів економічному розвитку, а також у перспективі зростання людського капіталу. Н. Поліхун, І. Сліпухіна та І. Чернецький  вказують на інноваційну природу наукової освіти та обґрунтовують доцільність її реалізації в освітньому просторі України.

 Постановка завдання. Автори даної статті ставляють перед собою амбітну мету – здійснити філософську концептуалізацію феномену наукової освіти як інструмента миробудівництва.

Виклад основного матеріалу. У даній роботі наукова освіта розглядається як наскрізний підхід, що має впроваджуватися на кожному рівні освіти – дошкільному, позашкільному, у школах та університетах, а також у сфері освіти впродовж життя. Це надасть змогу докорінно модернізувати застарілі форми навчання. Сучасна освіта має ґрунтуватися насамперед на наукових дослідженнях, бо вони здатні вберегти освітній процес від перетворення на відверту чи завуальовану індоктринацію, у межах якої здійснюється вишкіл стандартизованих особистостей, які на подальших етапах життєдіяльності будуть легко піддаватись зовнішнім маніпуляціям. Такий підхід до освіти де-факто є “освітою для війни”, бо вона жодним чином не сприяє розвитку цілісної особистості, що зможе реалізувати свій професійний та громадянський потенціал у кар’єрі, а також повсякденному житті. Саме наукова освіта має посідати важливе  місце у філософії освіти для миру, оскільки вона пропонує новий стиль комунікації між викладачем (вчителем) та студентом (учнем), а також нетипове ставлення до знань, заохочуючи свободу пізнання та творчості у навчальному процесі. 

Висновки. Концепція наукової освіти базується на засадах дослідницько-орієнтованого навчання,  розгалуженій системі генерування та поширення знань, індивідуальній траєкторії освітнього процесу, що дозволяє учням або студентам проявити такі риси характеру і навички як допитливість, ініціативність, гострота розуму, креативність, критичне мислення. Здійснюючи перехід від стандартизованих знань до вільної аналітично-пошукової, дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької діяльності, сучасна освіта стає наближеною до реального життя, а її здобувачі здобувають стійку мотивацію щодо навчання з метою пізнання динамічного світу і реалізації у ньому себе із дотриманням ідеалів миробудівництва.

Ключові слова: наукова освіта, модернізація, миробудівництво, м'які навички, активне громадянство, соціальна відповідальність.

 

Список використаних джерел:

  1. Бабійчук, С 2018. ‘Наукова освіта як педагогічний концепт’, Молодь і ринок, № 2, с. 60-63.
  2. Гоцуляк, ЮВ & Гальченко, МС 2016. ‘Наукова освіта в Україні: теоретичний та нормативно-правовий контекст’, Освіта та розвиток обдарованої особистості, № 4, с. 5-11.
  3. Жовтянська, В 2018. ‘Вплив соціальних норм на толерантність особистості’, Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Толерантність на кордонах Європи: вимір для України”, 4-5 жовтня, Ужгород, с. 132.
  4. Закон України про вищу освіту, 2014. Відомості Верховної Ради (ВВР), Офіційний веб-сайт Верховної ради України. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text> [09 Жовтень 2020].
  5. Закон України про освіту, 2017. Відомості Верховної Ради (ВВР), Офіційний веб-сайт Верховної ради України. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text> [09 Жовтень 2020].
  6. Інститут модернізації змісту освіти, 2019. Засоби та обладнання STEM. Доступно: <https://imzo.gov.ua/stem-osvita/> [09 Жовтень 2020].
  7. Поліхун, НІ, Сліпухіна, ІА & Чернецький, ІС 2018. ‘Наукова освіта як інновація в системі освіти України’, Наукові записки Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер. : Педагогічні науки, № 168, с. 186-189.
  8. Рафальський, ОО 2018. Консолідація українського суспільства: етнополітичний вимір, Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, 400 с.
  9. Свириденко, ДБ 2019. ‘Кафедра UNESCO з наукової освіти: нові можливості для української освіти у контексті сталого розвитку’, Освіта для миру: збірник наукових праць, Київ: Юрка Любченка, Т.1, с. 453-464.
  10. Терепищий, СО & Хоменко, ГВ 2020. ‘Розвиток вищої освіти в умовах конфлікту: еволюція від суспільства знань до суспільства порозуміння’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 19 (1), c. 32-45.
  11. Хоменко, ГВ 2019. ‘Освіта в конфліктному суспільстві: розвиток ідей толерантності’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 15.  38-50. 
  12. Хоменко, ГВ 2019. ‘Освітня політика у сфері миробудівництва: міжнародний досвід’, Гілея: науковий вісник, № 150 (2), с. 126-131.
  13. Хоменко, ГВ 2019. ‘Проектний підхід у науковій освіті: від теорії до практики сталого розвитку’, Освіта для миру: збірник наукових праць, Київ: Юрка Любченка, Т. 1,  с. 441-452.
  14. Хоменко, ГВ 2019. ‘Соціально-філософський аналіз феномена миробудівництва в контексті вищої освіти’, Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 7: Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: збірник наукових праць, Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, №. 40 (53), с. 133-140.
  15. Czyż, A & Svyrydenko, D 2019. ‘Science Education as a Response to the Needs of the Modern Open “Education for Everyone” System’, Future Human Image, № 11, 14-21
  16. Dogbevia, M 2014. ‘Science Education to Foster Development and Peace in a post conflict African country’, Materials of Workshop at George Mason University, 31 p.
  17. Dovgyi, S, Nebrat, V, Svyrydenko, D & Babiichuk, S 2020. ‘Science education in the age of Industry 4.0: challenges to economic development and human capital growth in Ukraine’, Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu. № 1, p. 146-151.
  18. Report to the European Commission of the expert group on science education, 2015. Science Education for Responsible Citizenship. Available: <http://ec.europa.eu/research/swafs/pdf/pub_science_education/KI-NA-26-893-EN-N.pdf> [09 October 2020].
  19. Terepyshchyi, S & Khomenko, H 2019. ‘The Dialectics of Humanism and Pragmatism as a Basis for the Formation of Higher Education Strategy Development’, Ukrainian Policymaker, № 5, p. 98-107.