Виберіть свою мову

автор: Сальнікова Н. В.


Актуальність дослідження. Прагматизм, як філософська течія, не відрізнявся та не відрізняється теоретичною та концептуальною єдністю. Нескінченні дискусії з приводу значення прагматизму, велика кількість версій та історико-філософських інтерпретації свідчать про актуальність прагматичної традиції, її відкритість новим та важливим ідеям та проблемам. В. Джеймс, засновник так званої “лінії Джеймса в прагматизмі”, на противагу “лінії Пірса”, відрізняється відкритістю поглядів та піднесенням прагматичного вчення до висот “способу життя”, не обмежуючи вчення лише філософською школою та академічною традицією.

Постановка проблеми. Значення здобутків В.  Джеймса для осмислення та вирішення метафізичних проблем надто складне та спірне питання. Послідовників Джеймса звинувачують у надмірному звеличенні його філософських ідей. Разом з тим, беспірним є той факт, що відмов від абстракцій та звернення до “практики” у роботах Джеймса стали поштовхом до сучасних інтерпретації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ключові праці Вільяма Джеймса, видатного прагматика, такі як “Прагматизм”, “Воля до віри”, “Різноманіття релігійного досвіду”, “Залежність віри від волі та інші досліди популярної філософії” значно прояснюють власну авторську позицію. Зарубіжні дослідники, такі як Дебора Блум та Вильям Буш, досліджували різні аспекти вчення Джеймса, а саме – логічні докази буття та життя та вплив Джеймса на власне психологічні концепції сучасності. Вітчизняні дослідники розглядають загальні філософські підстави вчення. Разом з тим, праць присвячених різноманіттю ідейних форм прагматизму Вільяма Джеймса немає.

Постановка завдання. Метою даної статті є висвітлення, раніше не дослідженої українськими філософами, проб-леми інтерпретації метафізичних проблем Вільямом Джеймсом у межах прагматичної традиції.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основним завданням філософії В. Джеймс вважав дослідження проблем метафізики, теології і моралі. У зв’язку з цим, поняття “істина” і проблема її сутності займають одне з провідних місць у концепції прагматизму. У цілому, В. Джеймс вважав що практичні наслідки і результати метафізичних концепцій і релігійних вчень формуються під впливом духовних ідей їх послідовників. Концепція прагматизму Джеймса не містить будь-яких нових аргументів на користь того, що рішення філософських проблем відповідно до логіки і здорового глузду підлягають вирішенню, проте в ній наявні підстави, в силу яких таке рішення повинно вважатися необхідним. Такою підставою є взаємозв’язок метафізичних уявлень з рішенням практично важливих проблем.

Висновки. Таким чином, проблема єдності та багатоманітності в метафізиці В. Джеймса не вирішується шляхом вибору однієї з протилежних точок зору. При цьому прагнення вченого до ясності та логічної послідовності заважають вирішенню цієї проблеми шляхом синтезу або зіставленню концепцій, які мають різні наслідки на практиці. Джеймс схилявся до висновку, що співвідношення єдності та множинності у складі досвіду неможливо адекватно зрозуміти та виразити логічними формами. Але виходячи з намірів усунути теоретичний конфлікт філософ вибрав помірний плюралізм, як найменш догматичну концепцію, яка допускає існування фактичної єдності у світі.

Ключові слова: прагматизм, істина, релігія, плюралізм.

 

Список використаних джерел:

  1. Blum, D., 2006. ‘Ghost Hunters : William James and the Search for Scientific Proof of Life After Death’, Penguin Press, 215 p.
  2. Bush, WT., 1925. ‘William James and Pan-Psychism’, Columbia Studies in the History of Ideas, 2, P. 15-104.
  3. Джеймс, В., 2000. ‘Прагматизм’, К. : Альтернатива, 144 с.
  4. Джеймс, У., 1997. ‘Воля к вере’, М. : Республіка, 274 с.
  5. Джеймс, У., 1993. ‘Многообразие религиозного опыта’, М. : Наука, 432 с.
  6. Джеймс, У., 1904. ‘Зависимость веры от воли и другие опыты популярной философии’, СПб. : В.М.Пирожков, 167 с.
  7. Татаркевич, В., 1999. ‘Історія філософії’, Т. 3, Львів : Свічадо, 568 с.
  8. Фокеев, ФВ., 2003. ‘Плюралистическая гипотеза в прагматизме У. Джеймса’, История философии, № 10, С. 121-139.