автор: Marchuk O. T.


Актуальність теми дослідження. Новий варіант прочитання базових філософсько-антропологічних ідей мислителів східної патристики в межах сотерично-санологічної інтер-претації є важливим не лише для якісно нового осмислення деяких ціннісно значущих проблем античної та середньовічної філософії, понять і категорій вищих проявів людської душі (її мислительної складової), а й для сучасного неопатристичного дискурсу, зокрема, аналізу деяких тематично точкових структурно-функціональних аспектів розкриття онтологічно-органічного підходу в сотеріології.

Постановка проблеми. Для представників східної патристики розумна сила душі (з позицій з’ясування її значення, ролі, призначення та функціональних можливостей) постає як певна самостійна функціональна система, яка розкривається у двох основних здібностях: практичній і споглядальній. Що є особливо цінною концептуальною основою для розкриття проблематики саногенно-терапевтичних засобів комунікатив-ності, з’ясування перспектив її практичної реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній історіографії відсутні комплексні наукові розвідки, які б присвячувались аналізу розумної сили душі з позицій саногенези в антропології східної патристики. Єдиною працею, в якій коротко аналізуються важливі сотеріологічні теми з позицій обраного нами методологічного ракурсу є стаття архім. Тихона Софійчука. Серед відомих українських і зарубіжних учених, які в межах своїх основних наукових розвідок ґрунтовно займаються проблемно дотичною патристичною проблематикою є: Ю. Чорноморець, Ж.-К. Ларше, Г. Христокін, єп. Василій Осборн, митроп. Ієрофей Влахос, митроп. Іларіон Алфеєв, прот. В. Леонов й ін.

Постановка завдання. Саме тому, висвітлення особливостей, базових принципів і закономірностей структурно-функціонального устрою, накреслення можливих перспектив розкриття саногенно-терапевтичних засобів комунікативності, механізмів досягнення духовного здоров’я й досконалості розумної сили душі в ідейній системі антропології східної патристики наймісткіше актуалізує дослідницьке зосередження цієї статті, розкриває її основну мету та завдання.

Виклад основного матеріалу. Відповідно, було висвітлено специфіку інтерпретації, співвідношення (особливостей взаємозв’язку), структурно-функціонального влашту-вання, можливості концептуальної співмірності та відмінності складових мислительної сили душі: розсудку, розуму, ума (яким надані відповідні змістовно-конотаційні характерис-тики). Зокрема, нечіткість понятійного розрізнення долається у досить простий спосіб з’ясування смислових особливостей їх забарвлення з позицій розкриття сутнісно-енергійного принципу влаштування розумної сили душі та способів реалізації її здібностей (хворобливого чи позитивно-здорового).

Висновки. Розкрито базовий ідейний інструментарій та принципи можливої духовної саногенези та досягнення досконалості людини. А зважаючи на те, що мислительна сила душі – це вмістилище особистісності, основа свідомості та самовладності, фундамент споглядальних та інтелектуально-розсудкових функцій, вона розкривається і як визначальна функціональна складова формування вектору оздоровлюючої комунікатив-ності (у внутрішньо- та міжособистісній перспективі: людина – Бог – людина).

Ключові слова: “Бог”, “духовне здоров’я”, “душа”, “мислительна сила душі”, “духовна досконалість”, “саногенно-терапевтичні засоби комунікативності”


Список використаних джерел:

1. Василий, Великий, святитель 2014. Творения, в 2-х т., Москва: Сибирская благозвонница, Т. 2, 1136 с.

2. Владимирский, ФС 1912. Антропология и космология Немезия, епископа Емесского, в их отношении к древней философии и патристической литературе, Житомир: Электро-типография Дененмана М., 451 с.

3. Григорий, Богослов, святитель 2011. Творения, в 2-х т., Москва: Сибирская благозвонница, Т. 2, 944 с.

4. Григорій, Ниський, святитель 2011. Творіння, в 3-х т., за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ : Видавничий відділ УПЦ КП, Т. 1, 623 с.

5. Григорий Палама, святитель 2019. Три главы о молитве и чистоте сердца. Добротолюбие, в 5-ти т., Москва: Сибирская благозвонница, Т. 5, с. 327.

6. Григорий, Палама, святитель 2015. Гомилии, Саратов: Изд-во Саратовской митрополии, 703 с.

7. Іван, Дамаскін, преподобний 2010. Точний виклад православної віри, за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, с. 109-116.

8. Іриней, Ліонський, сщмч. 2013. Творіння, за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 620 с.

9. Климент, Олександрійський 2012. Стромати, за ред. Патріарха Філарета (Денисенка), Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 847 с.

10. Леонов, В протоиерей 2011. ‘Понятия “Рассудок”, “Разум”, “Ум” в святоотеческой традиции’, Психологическая наука и образование, № 31, с. 1-9. Доступно: <http://psyedu.ru/journal/2011/3/2403.phtml>. [25 Червень 2021].

11. Максим, Исповедник 2018. Мистагогия, пер. с др.-греч. А. И. Сидорова, Москва: Рипол класик, 240 с.

12. Марчук, ОТ 2019. ‘Проблема здоров’я розумної сили душі в антропології східної патристики : комунікативний вимір’, Гуманітарно-наукове знання: горизонти комунікативістики : матеріали Х-ї ювілейної міжнар. наук. конф., присвяч. 25-літтю відродж. філософсько-теологічного факультету (Чернівці 4-5 жовтня 2019 р.), с. 78-80

13. Немесий, Эмесский, епископ 2011. О природе человека, пер. с греч. Ф. С. Владимирский, Москва: Канон, 464 с.

14. Преподобнейшего отца нашего Каллиста Ангеликуда главы (фрагменты) 2009. Антология восточно-христианской богословской мысли, в 2-х т., пер. Д.А. Поспелов, О.А. Родионова, Москва: Никея, Том II, 624 с.

15. Тихон, Софийчук, игумен 1999. ‘Внутренняя целостность и Богопознание’, Труды Киевской духовной академии, Київ: Видавничий відділ УПЦ, № 2, с. 59-134.


автор: Куриляк В. В.


Актуальність теми дослідження. Діяльність лікарів, особливо тих, хто присвятив цьому своє життя у кризових ситуаціях на кшталт пандемій є актуальним дослідницьким питанням в умовах коронавірусної інфекції Ковід-19. Особистість Джона Харві Келлога цікава тим, що йому вдалося сумістити сфери хірургічної практики, практичної медицини, пропаганди принципів здоров’я, видавничу та письмову роботу тощо, залишивши після себе не лише близько сотні різноманітних винаходів для медицини та здорового харчування, але й низку філософсько-теологічних праць, які мотивують зацікавленого дослідника не лише ознайомитися із практичними набутками відомого лікаря, але й звернути увагу на його філософію здоров’я.

Постановка проблеми. Початок та становлення кар’єри лікаря Джона Харві Келлога тісно пов’язане із Церквою адвентистів сьомого дня, з якої геніальний лікар був виключений на початку ХХ століття. У кожної із сторін були причини для такого рішення, тому їхнє окреслення у контексті дослідження філософських та теологічних аргументів Келлога щодо принципів здорового способу життя, які більше сотні років практикують адвентисти є проблемою, яку ми намагатимемося зрозуміти в процесі дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історією та інтерпретацією праць Джона Харві Келлога зазвичай займаються американські дослідники, оскільки саме на їхніх теренах активно працював та діяв цей лікар. Однак, це дослідження загалом спирається на найбільшу філософосько-теологічну працю, яка вийшла із під пера Келлога – це книга “Живий храм”, дослідження ідей якої лягло в основу цього дослідження.

Постановка завдання. Полягає в окресленні позицій та концепції принципів здорового способу життя Джона Харві Келлога зі зверненням до філософських та теологічних аргументів, викладених ним у книзі “Живий храм”.

Виклад основного матеріалу. Досліджуючи ідеї книги “Живий храм” було виявлено, що вона містить опис принципів здоров’я згідно до яких необхідно піклуватися про людський організм. Викладені принципи охорони здоров’я на думку Келлога знаходяться у гармонії із законами природи та Біблією. Назва книги відображає ядро та суть філософії Келлога, який називає тіло людини “живим храмом”. За основу цієї концепції Келлог взяв слова апостола Павла: “ваше тіло, то храм Духа Святого” (1-е Послання до Коринтян 6:19). Келлог був переконаний у тому, що людина, яка живе в цивілізованому середовищі, відійшла далеко від божественного ідеалу, який на початку був запропонований для комфортного життя людини.

Висновки. Констатовано наступне, Джон Харві Келлог у своїй філософії здоров’я був переконаний у тому, що збільшення кількості фізичних, психічних та моральних захворювань є наслідком порушення законів Творця. На його думку між справжньою наукою та релігією не має бути конфлікту. Навпаки, справжня наука не може бути нерелігійною, а справжня релігія не існує без міцного філософського підґрунтя.

Ключові слова: філософія здоров’я, Джон Харві Келлог, принципи здорового способу життя.


Список використаних джерел:

1. Kellogg, JH 1903. The Living Temple, Battle Creek, Good Health Publishing Company.

2. Wilson, B 2014. Dr. John Harvey Kellogg and the religion of biologic living, Indiana University Press, Bloomington & Indianapolis.

3. Ковба, ДМ 2020. ‘Евгеника как направление научной мысли и практика селекции человека в конце XIX – начале XXI вв.’, Социум и власть, Вып. 4, с. 7–19.


автор: Олефіренко Т. О.


Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розбудови незалежної української держави пов'язаний із процесами становлення і розвитку педагогічної освіти, оскільки вона є важливою компонентою подальшого розвитку країни у соціально-економічному, гуманітарному, етико-культурному вимірах.

Постановка проблеми. У Законі України “Про освіту” (2017) визначено обов’язковість дотримання освітнього стандарту в Україні як змістового ядра освіти, що охоплює матеріал, необхідний і достатній для виконання її завдань. Тож, розв'язання низки актуальних проблем професійної підго-товки майбутніх учителів, зокрема й тих, що пов’язані з формуванням їх готовності до розвитку професійної кар’єри, відбуваються в контексті стандартизації вищої педагогічної освіти. Це й обумовлює актуальність здійснення цієї наукової розвідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання про важливість розбудови в Україні системи підготовки фахівців з вищою освітою на рівні європейських стандартів вивчали В. Андрущенко, А. Красильникова, Л. Пуховська, А. Цина, Ю. Шалапко та інші. Теоретичні й прикладні аспекти підготовки майбутніх учителів до розвитку професійної кар’єри досліджували А. Братанич, Т. Канівець, Ю. Котєнєва, В. Лозовецька та інші.

Постановка завдання. Метою статті є виокремлення особливостей підготовки майбутніх учителів до розвитку професійної кар’єри в умовах стандартизації освіти. Для досягнення мети визначено завдання: 1) окреслити основні поняття й категорії дослідження, надати їх тлумачення відповідно до оновлених законодавчих норм; 2) визначити актуальні завдання підготовки майбутніх учителів до розвитку професійної кар’єри у період навчання у педагогічному закладі вищої освіти (ЗВО); 3) виокремити особливості підготовки майбутніх учителів до розвитку професійної кар’єри в умовах запровадження стандартів вищої освіти за спеціальністю 011 “Освітні, педагогічні науки” галузі знань 01 “Освіта/Педагогіка”.

Виклад основного матеріалу. Процес стандартизації освіти обумовлений необхідністю створення у країні з одного боку уніфікованих, а з іншого – притаманних лише відповідній галузі знань/спеціальності компонентів, у яких чітко визначено переліки компетентностей випускників та програмованих результатів навчання. Це створює базові механізми для розроблення широкого розмаїття освітніх програм ЗВО як підґрунтя для підготовки нової генерації фахівців з вищою, зокрема педагогічною освітою, у відповідності до запитів студентів як замовників освітніх послуг (внутрішніх стейкхолдерів), а також і працедавців (зовнішніх стейкхолдерів). Тож, стандарти освіти є істотним елементом будь-якої національної системи освіти, тип якої визначається політичними, соціально-економічними умовами, традиціями певної країни тощо. Не виключенням є й Україна, яка прагне до інтеграції з європейським дослідницьким й освітнім простором з їх високими стандартами у сферах науки й освіти. У процесі виокремлення особливостей підготовки майбутніх учителів до розвитку професійної кар’єри в умовах запровадження Стандартів вищої освіти за спеціальністю 011 “Освітні, педагогічні науки” галузі знань 01 “Освіта/Педагогіка”, зокрема для другого (магістерського) рівня ВО, виявлено, що серед переліку загальних компетентностей випускника найбільш значущими для розвитку професійної кар’єри є такі: здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел (ЗК2); здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях (ЗК3); здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями (ЗК4); здатність до адаптації та дії в новій ситуації (ЗК5); здатність до міжособистісної взаємодії (ЗК7); здатність діяти соціально відповідально і свідомо (ЗК8); здатність працювати в міжнародному контексті (ЗК9). Набуття таких компетентностей дасть змогу реалізувати майбутньому вчителеві п’ять ключових завдань, що пов’язані з кар’єрним зростанням: 1) вибір кар’єри; 2) адаптація до кар’єри; 3) планування кар’єри; 4) зміна (повторний вибір) кар’єри; 5) розвиток кар’єри.

Висновки. Під час виокремлення основних понять й категорії дослідження було надано їх тлумачення відповідно до оновлених законодавчих норм, а саме: стандарти освіти трактуємо як комплекс вимог до обов’язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня, загального обсягу навчального навантаження здобувачів освіти, інших складників, які передбачені спеціальними законами й розроб-ляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій; під стандартом вищої освіти розуміємо сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності ЗВО і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти (ВО) в межах кожної спеціальності; поняття “стандартизація” розуміємо як діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення опти-мального ступеня впорядкованості в певній сфері.
У процесі визначення актуальних завдань підготовки майбутніх учителів до розвитку професійної кар’єри з’ясовано, що умовах запровадження нового покоління стандартів ВО важливим для студентів у період навчання у педагогічному закладі вищої освіт є досягнення балансу у формуванні hard та soft skills, тобто професійних (hard) та надпрофесійних (soft) навичок. Це обумовлює більш чіткий підхід до визначення принципів розвитку професійної кар’єри майбутніх вчителів з урахуванням нових викликів, зокрема тих, що пов’язані із запитами вітчиз-няних працедавців та запровадженням світових, зокрема європейських стан-дартів якості вищої педагогічної освіти.
Виокремлення особливостей підготовки майбутніх учителів до розвитку професійної кар’єри в умовах запровадження стандартів вищої освіти за спеціальністю 011 “Освітні, педагогічні науки” галузі знань 01 “Освіта/Педагогіка” уможливило виявити такі як: 1) створення у ЗВО відповідних служб, різноманітних структурних підрозділів профорієнтації та працевлаштування, акмеологічних центрів, студентських кадрових агентств, центрів кар’єри, що реалізують консалтингові програми кар’єрного розвитку; 2) діяльність різноманітних служб працевлашту-вання випускників; 3) запровадження технології портфоліо задля актуалізації у студентів результатів їх професійної підготовки та визначення перспектив подальшого розвитку кар’єри; 4) удосконалення практико-орієнтованої моделі підготовки майбутнього учителя, у якій ключове місце належить педагогічній практиці.

Ключові слова: розвиток професійної кар’єри, підготовка майбутніх учителів, стандартизація, стандарти освіти, стандарти вищої освіти.


Список використаних джерел:

1. Андрущенко, ВП 2010. ‘Модернізація педагогічної освіти відповідно до викликів XXI століття’, Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки, Вип. 1.28, с. 12–20.

2. Братанич, АА 2019. Методичні основи особистісно орієнтованої інформатичної підготовки підготовка майбутніх учителів технологій у педагогічному університеті. Автореферат дисертації кандидата наук, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 23 с.

3. Вітюк, ВВ 2017. ‘Готовність педагогів до змін в умовах реалізації Концепції “Нова українська школа”’, Педагогічний пошук, № 2, с. 3–6.

4. Гуссерль, ЭА 1991. ‘Феноменология (статья в Британской энциклопедии)’, предисл., пер. и примеч. ВИ Молчанова, Логос, № 1, с. 12–21.

5. Закон України “Про освіту” 2017. Документ № 2145-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 38-39, ст. 380. Доступно: <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19>. [18 Червень 2021].

6. Закон України “Про вищу освіту” 2014. Документ № 1556-VII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 37-38, ст. 2004. Доступно: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18>. [19 Червень 2021].

7. Закон України “Про стандартизацію” 2014. Документ № 1315-VII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 31, ст.1058. (Редакція від 02.12.2020 р.). Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18#Text>. [19 Червень 2021].

8. Затверджені стандарти вищої освіти 2021. Вебсайт Міністерства освіти і науки України. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/naukovo-metodichna-rada-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini/zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti>. [19 Червень 2021].

9. Канівець, ТМ 2013. Формування психологічної готовності студентів до здійснення майбутньої професійної кар’єри. Дисертація кандидата наук, Нац. акад. пед. наук України, Ін-т психології ім. Г. С. Костюка, Київ, 200 с.

10. Котєнєва, ЮМ 2016. Формування уявлень про професійну кар’єру у студентів педагогічного коледжу в процесі фахової підготовки. Дисертація кандидата наук, Державний заклад “Луганський нац. ун-т імені Тараса Шевченка”, Старобільськ, 300 с.

11. Красильникова, АВ & Шалапко, ЮІ 2006. ‘Освітні стандарти нового покоління як умова входження вищої освіти України до європейського освітянського простору’, Кращий досвід і моделі вищої освіти Європи і Америки: зб. ст. 16-ї міжнар. конф. Американської асоціації адміністраторів університетів, Краків (Польща), 22–28 жовтня, с. 79–80.

12. Кутняк, СВ 2010. ‘Становление карьеры будущего учителя в процессе профессиональной подготовки’, Известия российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена, № 125, с. 120–127.

13. Лозовецька, ВТ 2015. Професійна кар’єра особистості в сучасних умовах. Монографія, Київ: Міленіум, 279 с.

14. Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів вищої освіти, 2016. Наказ МОН України № 600 від 01.06.2016 р. (редакція № 584 від 30.04.2020 р.). Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-do-nakazu-ministerstva-osviti-i-nauki-vid-01062016-600>. [20 Червень 2021].

15. Могилевкин, ЕА 2007. Карьерный рост: диагностика, технологии, тренинг. Монография, С-Петербург: Речь, 2007. 336 с.

16. Національний освітньо-науковий глосарій 2018. Київ: ТОВ “КОНВІ ПРІНТ”, 524 с.

17. Нова українська школа 2016. Концептуальні засади реформування середньої школи. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola>. [20 Червень 2021].

18. Олефіренко, ТО 2019. ‘Використання тренінгів при підготовці майбутніх учителів до побудови професійної кар’єри’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, голов. ред. Кивлюк, ОП, Київ : “Видавництво “Гілея”, Випуск 17 (10), с. 46–54.

19. Олефіренко, ТО 2019. ‘Принципи підготовки майбутніх учителів до побудови професійної кар’єри’, Вісник Національного університету “Чернігівський колегіум” імені Т. Г. Шевченка, Випуск 4 (160), Серія: Педагогічні науки, Чернігів, с. 24–29.

20. Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти 2015. Документ № 266-2015-п, Постанова Кабінету Міністрів України № 266 від 29.04.2015 р. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-п#Text>. [20 Червень 2021].

21. Пуховська, ЛП 2013. ‘Стандарти педагогічної освіти: наукова дискусія західних учених’, Таврійський вісник освіти, № 4, с. 10–18.

22. Сектор працевлаштування студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доступно: <http://jobs.knu.ua/>. [20 Червень 2021].

23. Сектор сприяння працевлаштуванню студентів і випускників Херсонського державного університету. Доступно: <http://www.kspu.edu/About/DepartmentAndServices/DPractices.aspx>. [20 Червень 2021].

24. Служба працевлаштування Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Доступно: <https://mdpu.org.ua/new/uk/pracevlashtuvannja/sluzhba-pracevlashtuvannja.html>. [20 Червень 2021].

25. Стандарт вищої освіти за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки галузі знань 01 Освіта/Педагогіка для другого (магістерського) рівня вищої освіти 2021. Наказ МОН України № 520 від 11.05.2021 р. Доступно: <http://ru.osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/82566/>. [20 Червень 2021].

26. Центр працевлаштування та зав’язків з виробництвом Миколаївського національного університету іменi В. О. Сухомлинського. Доступно: <http://mdu.edu.ua/?page_id=252>. [20 Червень 2021].

27. Цина, АЮ 2017. ‘Модернізація технологічної освіти за вимогами оновлення освітніх стандартів’, Трудове навчання в школі, № 17, с. 2–6.

28. Фіцула, ММ 2006. Педагогіка вищої школи, Київ: Академвидав, 352 с.


автори: Коваленко В. В., Мар’єнко М. В., Сухіх А. С., Шишкіна М. П.


Актуальність теми дослідження. В зв’язку із появою і поширенням у сфері освіти хмаро орієнтованих сервісів та систем відкритої науки виникає необхідність методологічного осмислення і запровадження їх у діяльність вчителя. Існує необхідність дослідження і оцінювання стану використання цих систем у вітчизняному освітньому просторі з метою пошуку кращих шляхів, напрямів і підходів їх запровадження у процес навчання та професійного розвитку вчителів.

Постановка проблеми. На даний момент одним із пріоритетів МОН України постає розвиток наукової освіти вчителів завдяки використанню найсучасніших цифрових технологій. Тому необхідно дослідити і провести оцінювання сучасного стану проблеми впровадження і використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у вітчизняному освітньому просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Означення терміну “відкритий доступ” подано в Будапештській ініціативі відкритого доступу. А. Г. Загородній підкреслив, що з 2021 р. розпочинається програма “Горизонт Європа”, тому основним завдання є долучення України до Європейської хмари відкритої науки (EOSC). Наявний досвід вчителів у використанні сервісів EOSC.

Постановка завдання. Провести аналіз та оцінювання стану викорис-тання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у вітчизняному освітньому просторі.

Виклад основного матеріалу. Проаналізовано Будапештську ініціа-тиву відкритого доступу, Берлінську декларацію. Наведено основні положення політики міжнародного руху за відкритий доступ. Одним із пріоритетів розвитку науки в Україні є інтеграція до Європейського дослід-ницького простору. Описано 6 пріоритетів інтеграції української науки до Європейського дослідницького простору. Проведено опитування вчителів математики курсів підви-щення кваліфікації Криворізького державного педагогічного університету 2020-2021 н.р. та студентів Націо-нального університету біоресурсів та природокористування. З’ясовано стан використання хмаро орієнтованих сис-тем відкритої науки. Визначено основні чинники, що потребують ретельної уваги з метою подальшого запровад-ження цих систем в освіту вчителів та підвищення їх ІКТ компетентності.

Висновки. Відкрита наука представляє новий підхід до наукового процесу, заснованого на спільній роботі та нових способах розповсюдження знань за допомогою цифрових технологій та інструментів спільної роботи. Визначальним кроком для України стала співпраця з ЮНЕСКО з метою просування відкритої науки. Результати дослідження 2020 р. та 2020-2021 н.р. дають підстави стверджувати, що вчителі майже не знайомі з відкритою наукою та хмарними сервісами відкритої науки.

Ключові слова: хмаро орієнтовані системи, відкрита наука, хмаро орієнтовані системи відкритої науки, досвід використання, використання хмаро орієнтованих систем.


Список використаних джерел:

1. Berlin Declaration on Open Access to Knowledge in the Sciences and Humanities. Available from: <https://openaccess.mpg.de/Berlin-Declaration> [28 June 2021].

2. Consolidated Roadmap for a Possible UNESCO Recommendation on Open Science. Available from: <https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000369699>. [28 June 2021].

3. Open Innovation, Open Science, Open to the World-a vision for Europe. Available from: <https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/news/open-innovation-open-science-open-world-vision-europe>. [28 June 2021].

4. Биков, ВЮ 2009. Моделі організаційних систем відкритої освіти, Атіка, Київ.

5. Десять лет с Будапештской инициативой открытого доступа: устанавливая открытость. Доступно: <https://www.budapestopenaccessinitiative.org/boai-10-translations/russian>. [28 Червень 2021].

6. Дорожня карта інтеграції України до Європейського дослідницького простору (ERA-UA). Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/tag/era-ua>. [28 Червень 2021].

7. Європейська хмара відкритої науки як глобальний інструмент наукових досліджень. Доступно: <https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=6661>. [28 Червень 2021].

8. Закон України про повну загальну середню освіту 2020. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text/>. [28 Червень 2021].

9. Коваленко, ВВ, Литвинова, СГ, Мар’єнко, МВ & Шишкіна, МП 2020. ‘Хмаро орієнтовані системи відкритої науки у навчанні і професійному розвитку вчителів: зміст основних понять дослідження’, Фізико-математична освіта, Випуск № 3 (25), Частина 2, с. 67-74. Доступно: <https://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/journals/2020-v3-25-2/2020_3-25-2_Kovalenko-Lytvynova-Marienko-Shys.pdf>. [28 Червень 2021].

10. Кузьмінська, ОГ 2020. Теоретико-методичні засади проєктування і застосування цифрового освітнього середовища наукової комунікації магістрів-дослідників. Дисертація кандидата наук, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Державний заклад “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Старобільськ.

11. Миколаївські вчителі долучилися до "Європейської хмари відкритої науки". Доступно: <https://suspilne.media/131587-mikolaivski-vciteli-dolucilisa-do-evropejskoi-hmari-vidkritoi-nauki/>. [28 Червень 2021].

12. Пасмор, ЮВ & Кулик, ММ 2020. ‘Інформаційні технології та ресурси Open Science: бібліометричне, наукометричне бачення’, Право та інновації, № 3 (31), с.24-34.

13. Угода про асоціацію. Доступно: <https://eu-ua.kmu.gov.ua/uhoda-pro-asotsiatsiiu>. [28 Червень 2021].

14. ЮНЕСКО мобілізує зусилля з метою просування відкритої науки і зміцнення співпраці в контексті протидії COVID-19. Доступно: <https://unesco.mfa.gov.ua/news/yunesko-mobilizuye-zusillya-z-metoyu-prosuvannya-vidkritoyi-nauki-i-zmicnennya-spivpraci-v-konteksi-protidiyi-covid-19>. [28 Червень 2021].


автори: Богачев Р. М., Костроміна Г. М., Руденко Т. П.


Актуальність теми дослідження. У сучасному світі головним суб’єктом соціально-культурного простору постає дієва, творча особистість, яка здатна вирішувати важливі завдання суспільного життя. Особистість завжди функціонує у певному соціально-культурному прос-торі, вона стимулює зміни у суспільному житті і від того наскільки вона є гармонійно розвиненою, інтелектуальною, духовною, здатною до творчості залежить як її особистий життєвий шлях так і доля суспільства. Формування культурної та націо-нальної ідентичності відбувається, у соціально-культурному просторі, твор-ча особистість утверджує суспільні ідеали, моральні цінності як у ставленні до інших так і до самої себе.
Важливе значення на сьогодні має питання розвитку творчого потенціа-лу кожної особистості. Останнім часом велика увага приділяється засобам розвитку творчого потенціалу людини, бо саме від її інтелекту, творчого мислення, практичної діяльності залежить успішність країни.

Постановка проблеми. Проблема актуалізації творчого потенціалу особистості, розвиток творчих здібностей постає однією із важливих завдань сучасного суспільства. Творча особистість має можливість проявити себе у різних сферах суспільного життя, вона є активним учасником творення соціально-культурного простору, формує нову соціальну реальність. Осмислення творчого потенціалу особистості, визначення факторів, що впливають на його активізацію буде сприяти визначенню шляхів вдосконалення творчих здібностей особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням творчості присвячена велика кількість як вітчизняних так і зарубіжних робіт. Так, у дослідженнях Д. Богоявленської, І. Волкова, І. Волощук, Ф. Дунаєвського, О. Леонтьєва, Б. Новікова, О. Шумиліна визначена не лише сутність творчості, а й розглянуті основні її механізми. Творчий потенціал особистості розглядається у роботах Б. Ананьєва, Л. Виготського, П. Енгельмаєра, А. Матюшкіна, Я. Пономарьова, С. Рубінш-тейна, С. Степанова та інших. Вивченню феноменів, що визначають творчий потенціал особистості: творчої активності, присвячені праці Г. Костюшко, В. Моляко; розгляд творчих здібностей у дослідженнях М. Бахтіна, Л. Руденко, І. Теплицького; інтерес до факторів розвитку творчого мислення у роботах Дж. Гілфорда, Е. Кестлера; творчу діяльність розгля-дають С. Мельник, Б. Новіков; аспекти творчої самореалізації визначені у А. Альгіна, Л. Левченко. Проблему соціокультурної транс-формації, особливості сучасного соціально-культурного простору розглядали В. Андрущенко, О. Гриценко, А. Демидова, О. Ковальова, М. Михальченко та інші.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні факторів які впливають на розвиток та активізацію творчого потенціалу особистості. Для вирішення поставленого завдання необхідно розглянути соціокультурні процеси та їх вплив на вибір особистістю напрямів діяльності та поведінки, обґрунтувати завдання розвитку творчого потенціалу особистості як фактора самореалізації особистості в контексті соціально-культурного розвитку. Слід, приділити увагу освіті як головному елементу продукування та розвитку інтелекту, творчого мислення, творчої діяльності особистості.

Виклад основного матеріалу. Творчий потенціал особистості є особистісною характеристикою люди-ни, а не множиною її особистісних рис, людська індивідуальність є унікальною та неповторною, а її реалізація передбачає створення нового, неіснуючого раніше. Характеристикою творчого потенціалу є виявлення власної індивідуальності, яка виражається у емоціях, почуттях. У творчості завжди задіяні оригінальні та нестандартні засоби, їх поєднують з уже існуючими, створюють нові варіанти, які потім застосовують на практиці.
Реалізація творчого потенціалу особистості пов’язана з механізмами її інтелектуальної, когнітивної актив-ності. Особистість, яка, на нашу думку, здатна реалізувати у своєму житті більше власних ресурсів, яка ставить перед собою спрямовані далекі цілі, виробляє життєву стратегію, підвищує свій творчий потенціал. Одним із факторів розвитку творчого потенціалу особистості є розвинена уява. Формуючи уявний образ, людина застосовує існуючий попередній досвід, аналізує ситуацію, розробляє напрям дій, створює новий образ, інколи випадково. До складових творчого потенціалу особистості відноситься її духовність. У творчій діяльності людина реалізує свої здібності, розкриває величезні можливості духовного потенціалу, що особливо важливо у наш час, коли людині пропонуються численні життєві самовизначення і тут важливим є здійснення правильного вибору, особливо, якщо це стосується ціннісних орієнтацій.

Висновки. Визначено, що творчий потенціал особистості визначається як інтегративна властивість особис-тості, до його складу входять мотиваційний, вольовий, емоційний та когнітивний компоненти, які визначаються емоційним відношенням до діяльності, професійною мотивацією, вольовим зусиллям, творчим мисленням, що обумовлені постав-леними цілями та психологічними особливостями різних видів діяльності; становлення гармонійно розвиненої, творчої особистості є відкритим процесом, який відбувається на протязі життя людини. Творча особистість, інтелектуально розвинена, вихована у повазі до інших, зможе розкрити, примножити та реалізувати свій творчий потенціал у повсякденній наполегливій праці над собою, знайти втілення своїм здатностям та талантам, досягти успіху у житті на бути корисною для інших.

Ключові слова: творчість, творчий потенціал особистості, творче мислення, інтелект, освіта, творча діяльність, соціально-культурний простір,суспільство, духовні та матеріальні цінності.


Список використаних джерел:

1. Бepeкa, ВЄ 2008. ‘Пpoфeсiйнa кoмпeтeнтнiсть мaйбутнiх мeнeджepiв oсвiти: теоретичний аспект’, Мoлoдь i ринок, Київ, № 7–8 (42–43), с. 43-47.

2. Волощук, ІС 1998. Науково педагогічні основи формування творчої особистості, Київ: Педагогічна думка, 160 с.

3. Ліпін, М 2015. ‘Освіта як простір розвитку сутнісних сил особистості’, Вісник КНТЕУ, Київ, № 3 (101), с. 39-48.

4. Моляко, ВО 2006. Здібність, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень, Житомир: Рута, 320 с.

5. Мурашко, ІВ 2010. ‘Розкриття поняття “особистісний потенціал” та його психологічної структури’, Актуальні проблеми психології. Психологічна теорія і технологія навчання, № 7, с. 196-205.

6. Овсянецька, Л 2004. ‘Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма’, Соціальна психологія, № 2 (4), с. 140-145.

7. Рубинштейн, СЛ 2007. Основы общей психологи, СПб: Питер, 713 с.

8. Guilford, JP 1967. ‘Creativity: yesterday, today, tomorrow’, Journal of Creative Behavior, Vol. р. 3-14.

9. Torrance, EP 1988. ‘The nature of creativity as manifestinits testing’, The nature of creativity, Vol. р. 43-75.