Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Кундеренко І. В.

 Актуальність теми дослідження. Теорія спільнотності/ускладненості Мері Дуглас є цінним інструментом у релігієзнавстві та соціології, оскільки допомагає аналізувати вплив соціальних структур на поведінку людей. Вона пояснює динаміку спільнотності та кількості соціальних ролей, що впливає на взаємодію всередині групи та контроль над особистістю. Ця теорія дозволяє прогнозувати групову та індивідуальну поведінку та динаміку, а також пояснює, як приналежність до заданої космології впливає на прийняття рішень. Використання її принципів сприяє ефективнішій взаємодії та комунікації з різними спільнотами.

Постановка проблеми. Аналіз релігійних спільнот через культурологічні парадигми є важливим для розуміння їхньої взаємодії із соціальним середовищем. Теорія Group/Grid Мері Дуглас допомагає досліджувати поведінкові моделі, цінності та ритуали груп, адаптуючи ці концепції до сучасних реалій. Її міждисциплінарний підхід об'єднує соціологію, антропологію та релігієзнавство, особливо для протестантських спільнот України, де необхідно змінити історично маргіналізований підхід. Теорія Дуглас сприяє оцінці соціальних норм, групової динаміки й прийняття рішень, що важливо для створення справедливого суспільства. Її ідеї відкривають можливості для практичних рекомендацій і вирішення актуальних проблем, сприяючи прогнозуванню та зміцненню соціальної взаємодії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наших попередніх дослідженнях ми відстоювали необхідність відійти від статичної релігієзнавчої типології Нібура, хоча вона залишається популярною в Україні, поряд із типологіями М. Вебера та Е. Трьолча. Західна традиція релігієзнавства дедалі частіше орієнтується на динамічні моделі. Культурологічну модель Мері Дуглас є саме динамічною моделю, однак вона майже не вивчається в Україні, за винятком англомовної публікації Н. Кривда і С. Сторожук. Низка іноземних дослідників адаптує модель Дуглас до різних контекстів: Дж. Месшальк застосовує її для зниження злочинності в країнах ЄС, Р. Баскервіл для розвитку бізнесу в мультикультурному середовищі, Дж. Спікард аналізує трансформацію моделі, а М. Томпсон і його група критикують її за певні обмеження. При цьому вони намагаються знайти кореляції між динамічною парадигмою Дуглас і статичними моделями. Жоден із дослідників не адаптує ці напрацювання до діалогу з протестантською спільнотою в Україні, що надає новизни нашому підходу.

Постановка завдання. Дослідити переваги типології Мері Дуглас у взаємодії з українськими протестантами, ці переваги полягають у можливості глибше зрозуміти соціальну динаміку спільноти та покращити діалог з її членами. Динамічний підхід Дуглас сприяє аналізу поглядів і практик релігійних груп, дозволяючи враховувати їхні відмінності для створення ефективних комунікаційних стратегій. Це допоможе будувати більш конструктивну взаємодію та краще адаптувати культурні та соціальні ідеї до потреб спільноти.

Виклад основного матеріалу. Автор знайомить читача з типологією М. Дуглас, яка пропонує вимірювати суспільства за допомогою  системи координат, де горизонтальний вимір визначає ступінь контролю над індивідуальністю та межами спільноти, а також наскільки сильно група охороняє свої межі. Вертикальний вимір, натомість, вимірює рівень умовностей, розгалуженості ролей. Основними ключовими дескрипторами, які  розглядаються є: комунікація, покладання провини (blame), заздрість (envy), економічний ріст/економічні зміни, брак ресурсів (scarcity), ризик, апатія (apathy) та вирішення конфліктів. Кожний з цих дескрипторів супроводжується застосуванням до вітчизняних протестантів та поясненням відповідної космології.

Висновки. Застосування парадигми Мері Дуглас до протестантських спільнот України може трансформувати взаємодію між суспільством та релігійною спільнотою за умови уникнення перенесення власної космології на інших. Завдяки міждисциплінарності парадигма ефективно підтримує аналіз через емічний підхід, враховуючи вплив ідей Дюркгайма. Особливо перспективним напрямом є вивчення “проблемних” сфер, зокрема місійності, де можливі комунікаційні труднощі через різні космології. Ця типологія слугує потужним інструментом для розуміння організації протестантських спільнот України та їхнього впливу на культуру, цінності й соціальний розвиток.

Ключові слова: динамічна типологія; протестанти України; космологія; культурна антропологія релігії.

Список використаних джерел:

1. Всеукраїнський Союз Церков євангельських християн-баптистів (без дати). Всеукраїнський Союз Церков Євангельських Християн-Баптистів. Доступно : <https://baptyst.com/>. [13 Квітень 2025].
2. Кундеренко, І 2021. ‘Протестантське середовище України: у пошуках релігієзнавчих типологій (на прикладі ВСЦ ЄХБ)’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 30(1), с. 92–105. Доступно : <https://www.journal-discourse.com/uk/kataloh-statei/2021/2021-r-301/protestantske-seredovyshche-ukrainy-u-poshukakh-relihiieznavchykh-typolohii-na-prykladi-vsts-yekhb>. [13 Квітень 2025].
3. Кундеренко, ІВ 2020. ‘Духовна освіта у протестантському середовищі та релігієзнавчі типології’, Духовність особистості: методологія, теорія і практика, № 98(5), с. 126–139. Доступно : https://www.researchgate.net/publication/349541470_DUHOVNA_OSVITA_U_PROTESTANTSKOMU_SEREDOVISI_TA_RELIGIEZNAVCI_TIPOLOGII>. [13 Квітень 2025].
4. Українська Церква Християн Віри Євангельської (без дати). Українська Церква Християн Віри Євангельської. Доступно : <https://www.chve.org.ua/>. [13 Квітень 2025].
5. Baskerville, RF 2017. ‘Does the douglas cultural framework measure up? A review of its utility in business research’. SSRN Electronic Journal. Available from : <DOI: 10.2139/ssrn.3162921>. [11April 2025].
6. Bourdieu, P Distinction: a social critique of the judgement of taste. Journal of Economic Sociology, № 6 (3), pp. 25–48. Available from : <DOI: 10.17323/1726-3247-2005-3-25-48>. [11April 2025].
7. Carson, DA 2012. Christ and culture revisited. Eerdmans Publishing Company, William
8. Crouch, A, McLaren, B D, Horton, M, Sweet, LI & McManus, ER 2003. Church in emerging culture: five perspectives. Zondervan/Youth Specialties.
9. Dobbin, F 1991. Cultural theory. by michael thompson, richard ellis, and aaron wildavsky. westview, 1990. Social Forces,70 (2), 549–551. Available from : <DOI: 10.1093/sf/70.2.549>. [11April 2025].
10. Douglas, M 2012. In the active voice (routledge revivals),Taylor & Francis Group.
11. Douglas, M & Douglas, PM 2013a. Natural symbols, Taylor & Francis Group.
12. Douglas, M & Douglas, PM 2013b. Purity and danger: an analysis of concepts of pollution and taboo, Taylor & Francis Group.
13. Douglas, M & Douglas, PM Risk and blame. Taylor & Francis Group.
14. Douglas, PM & Douglas, MM 2002. Implicit meanings. Taylor & Francis Group.
15. God, religious extremism and violence Cambridge University Press.
16. Goff, P & Steensland, B 2013. New evangelical social engagement. Oxford University Press, Incorporated.
17. Hollinger, D Choosing the good. Grand Rapids: Baker Academic.
18. Kingston, PW, Douglas, M & Wildavsky, A Risk and culture: an essay on the selection of technological and environmental dangers. Contemporary Sociology,12(4), 414 p. Available from : <DOI: 10.2307/2067477>. [11 April 2025].
19. Kryvda, N & Storozhuk, S Socio-cultural definition of intercultural dialogue in the concept of Mary Douglas. Idei, (1(19)-2(20), pp. 40–50. Available from : <DOI: 10.34017/1313-9703-2022-1(19)-2(20)-40-50>. [11April 2025].
20. Maesschalck, J 2021. Using grid-group cultural theory to assess approaches to the prevention of corporate and occupational crime: the EU as a natural experiment. У: European White-Collar Crime. Bristol University Press. pp. 17–38. Available from : <DOI: 10.56687/9781529212358-004>. [11April 2025].
21. Müller, F Design ethnography. Cham: Springer International Publishing. Available from : <DOI: 10.1007/978-3-030-60396-0>. [11April 2025].
22. Niebuhr, HR 1956. Christ and culture (torchbooks). Harper Perennial.
23. Oyakawa, M Racial reconciliation as a suppressive frame in evangelical multiracial churches. Sociology of Religion, 80(4), pp. 496–517. Available from : <DOI: 10.1093/socrel/srz003>. [11April 2025].
24. Scott, JC Weapons of the weak: everyday forms of peasant resistance. New Haven: Yale University Press.
25. Spickard, JV 1989. A guide to mary douglas's three versions of grid/group theory. Sociological Analysis, 50 (2), 151 p. Available from : <DOI: 10.2307/3710986>. [11April 2025].
26. Thomas, C 2025. Ukraine Christian ministers speaking truth about Russia, Washington Times. Available from : <https://www.washingtontimes.com/news/2025/mar/3/ukraine-christian-ministers-speaking-truth-russia/>. [12April 2025].
27. Troeltsch, E 1960. The social teaching of the Christian churches. New York: Harper.
28. Verweij, M, Alexandrova, P, Jacobsen, H, Béziat, P, Branduse, D, Dege, Y, Hensing, J, Hollway, J, Kliem, L, Ponce, G, Reichelt, I & Wiegmann, M Four galore? The overlap between mary douglas’s grid-group typology and other highly cited social science classifications. Sociological Theory. 38(3), pp. 263–294. Available from : <DOI: 10.1177/0735275120946085>. [11April 2025].
29. Weber, M 1985. Protestant ethic and spirit of capitalism (counterpoint),
30. Yuzva, LL 2009. Envy: sociological indicators of exposure and study, Ukrainian society, 28(1), 80–86. Available from : <DOI: 10.15407/socium2009.01.080>. [12April 2025].
31. Zinn, J 2010. Risk as discourse: interdisciplinary perspectives,Critical Approaches to Discourse Analysis across Disciplines, 4(2), 106–124.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Зуйков В. О., Целковський Г. А.

Анотація. Актуальність теми дослідження. Повномасштабна війна в Україні, яка триває з 2022 року, спричинила кардинальні зміни в релігійному середовищі, зокрема в богословській свідомості українського баптизму. У цих умовах капеланське служіння набуло нових форм і значень, поєднуючи духовну, моральну та соціальну підтримку військових. Це явище потребує богословського осмислення та аналізу в контексті трансформації місії церкви, її участі у національному відновленні та змін у суспільній свідомості.

Постановка проблеми. У богослов’ї українського баптизму тривалий час домінувала пацифістська традиція, що в умовах війни піддається перегляду. Наразі відсутній системний аналіз того, як капеланське служіння впливає на трансформацію еклезіологічних, моральних та пастирських підходів у баптистському богослов’ї. Проблема полягає в недостатньому дослідженні теоретичних основ і практичних вимірів капеланської діяльності в контексті змін, викликаних війною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Певні аспекти капеланського служіння в українських протестантських церквах порушуються у працях сучасних дослідників, однак вони здебільшого мають описовий або соціально-політичний характер. Богословський аспект, зокрема у контексті баптизму, досліджений недостатньо. Існуючі публікації не охоплюють глибини трансформаційних процесів, що відбуваються під впливом війни.

Постановка завдання. Метою статті є з’ясування сутності капеланського служіння у Всеукраїнському Союзі Церков ЄХБ як форми духовної і психосоціальної підтримки військових, а також дослідження богословських трансформацій українського баптизму, спричинених воєнним досвідом. Основним завданням є аналіз нових еклезіологічних орієнтирів, переосмислення пацифізму, богослов’я страждання та соціальної відповідальності церкви.

Виклад основного матеріалу. У статті розкрито історичні передумови формування капеланського служіння у баптистському середовищі, проаналізовано його сучасні практики, що поєднують пастирську опіку, психологічну підтримку та соціальну відповідальність. Показано, що війна стала поштовхом до переосмислення церковної ідентичності, ролі громади в суспільстві, зміни у розумінні богослов’я страждання, жертовності та участі у боротьбі за національну гідність. Описано кризу пацифістських ідеалів, зростання підтримки активної позиції віруючих, а також нові освітні та інституційні потреби для розвитку капеланського служіння.

Висновки. Капеланське служіння стало важливим чинником духовної мобілізації українського баптизму в умовах війни, сприяючи богословському оновленню та розширенню еклезіологічного бачення церкви. Воно формує нову парадигму християнської присутності у кризових суспільних процесах, підкреслює потребу у глибокому богословському аналізі воєнного досвіду та практичній підготовці служителів. Для ефективного розвитку цього напряму необхідна інституційна підтримка, міждисциплінарний підхід у навчанні та активна участь релігійних громад у процесах відновлення країни.

Ключові слова: капеланське служіння, український баптизм, богословські трансформації, військове капеланство.

Список використаних джерел:

1. “Бути поруч”: у вересні пройшов форум капеланів ВСЦ ЄХБ 2024, Всеукраїнський Союз Церков Євангельських Християн-Баптистів. Доступно : <https://www.baptyst.com/buty-poruch-u-veresni-projshov-forum-kapelaniv-vsts-yehb/>. [16 Квітень 2025].

2. Долганова, М 2022. ‘Особливості діяльності інституту військових капеланів в країнах Центрально-Східної Європи’. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Публічне управління та адміністрування, т. 33 (72), № 6, с. 7–15. Доступно : <https://doi.org/10.32782/TNU-2663-6468/2022.6/02>. [16 Квітень 2025].

3. Долганова, МВ & Чобіт, ІР 2022. ‘Особливості діяльності військових капеланів під час російсько-української війни (2014-2022 рр.)’. Військово-науковий вісник, № 38, с. 167–81. Доступно : <https://doi.org/10.33577/2313-5603.38.2022.167-181>. [16 Квітень 2025].

4. Зуйков, В, Поворознюк, В & Кореневич, В 2025, ‘Взаємні обов’язки держави, правителів і громадян у християнському контексті’, Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії, № 58, с. 71–7. Доступно :  <https://doi.org/10.30970/PPS.2025.58.8>. [16 Квітень 2025].

5. Зуйков, ВО, Кореневич, ВМ & Терещук, ОА 2025. ‘Державотворення та Збройні сили у світлі Святого Письма’. Культурологічний альманах, № 1 (13), с. 40–7. Доступно: <https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.5>. [16 Квітень 2025].

6. Зуйков, ВО, Кушнірчук, АЮ & Терещук, ОА 2025. ‘Основні напрямки діяльності військового капелана Збройних Сил України’. Актуальні питання у сучасній науці. Серія: історія та археологія, державне управління, економіка, педагогіка, техніка, право, № 4 (34), с. 1049–64. Доступно : <https://doi.org/10.52058/2786-6300-2025-4(34)-1049-1064>. [16 Квітень 2025].

7. Кореневич, ВМ, Кушнірчук, АЮ & Поворознюк, ВВ 2025. ‘Досвід душпастирської опіки в українському духовенстві в козацьку добу’. Суспільство та національні інтереси, № 4 (12), с. 295–308. Доступно : <https://doi.org/10.52058/3041-1572-2025-4(12)-295-308>. [16 Квітень 2025].

8. Кореневич, ВМ, Поворознюк, ВВ & Терещук, ОА 2025. ‘Теологічні засади взаємовідносин між церквою і державою в контексті Святого Письма’. Актуальні питання гуманітарних наук, т. 3, № 83, с. 24–9. Доступно : <https://doi.org/10.24919/2308-4863/83-3-4>. [16 Квітень 2025].

9. ПАSTORY. Павло Протопопов 2023. Василь Поворознюк. Якщо ти не вмієш стріляти, піднось патрони, онлайн-відео, YouTube. Доступно: <https://www.youtube.com/watch?v=trmwedVBrbY>. [01 Квітень 2025].

10. Ступа, АВ 2021, Інститут капеланства: український досвід (1991-2021 ст.), ЗНУ, Запоріжжя. Доступно : <https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/6349>. [01 Квітень 2025].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Дроботенко М. О. 

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах трансформації освітньої системи питання доброчесності як складової професійної компетентності майбутніх педагогів набуває особливої ваги. Формування етичних основ педагогічної діяльності є критично важливим для забезпечення якісної освіти, з огляду на моральні виклики постіндустріального суспільства.

Постановка проблеми. Доброчесність виступає не лише етичним ідеалом, а й функціональним компонентом професіоналізму вчителя. Її інтеграція у структуру професійної компетентності вимагає переосмислення освітніх підходів до підготовки педагогів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика доброчесності у професійній підготовці педагогів розглядається у численних наукових дослідженнях, які охоплюють філософські, етичні та освітні аспекти. У вітчизняному науковому дискурсі питання морально-етичної компетентності педагога досліджується з позицій аксіології освіти та філософії виховання (В. Андрущенко, М. Култаєва, О. Сук). У світовому контексті значний внесок зробили дослідники, які інтерпретують доброчесність у межах етики чеснот (А. МакІнтайр, Р. Херстхаус, Х. Сокетт, Дж. Штерн). Зокрема, увага приділяється формуванню педагогічного характеру, морального судження та впливу професійних чеснот на якість освітнього процесу. Існує консенсус щодо необхідності інтеграції етичного виміру у підготовку вчителів, зокрема через практичну мудрість, рефлексивну здатність і розвиток епістемічних чеснот.

Постановка завдання. Мета дослідження – розкрити суть доброчесності як ключової складової професійної компетентності педагога через призму етики чеснот і сучасних філософських підходів.

Виклад основного матеріалу. Основна увага дослідження зосереджена на розкритті змісту доброчесності як ключової складової професійної компетентності педагога. Проаналізовано філософсько-етичні підходи до розуміння чеснот, зокрема в контексті арістотелівської традиції (phronesis, episteme, techne) та її сучасних інтерпретацій. Показано, що практична мудрість, епістемічна допитливість, академічна доброчесність і здатність до рефлексії є невід’ємними якостями ефективного вчителя. Наголошено на важливості формування здатності до моральних суджень у професійній діяльності педагога, а також на значенні педагогічних чеснот у контексті викликів сучасного мультикультурного та інституційно обмеженого освітнього середовища. Особливу увагу приділено комунікативній природі чеснот як елементів професійної практики, що виникають у взаємодії в межах освітньої спільноти.

Висновки. Професійна компетентність вчителя виходить за межі технічних навичок, включаючи морально-етичні якості. Етика чеснот, у поєднанні з соціально-конструктивістськими підходами, забезпечує методологічне підґрунтя для формування доброчесного педагога, здатного діяти етично в складних ситуаціях.

Ключові слова: доброчесність, професійна компетентність, етика чеснот, педагог, phronesis, episteme, педагогічна освіта.

References:

1. Annas, J 2011. Intelligent Virtue. Oxford: Oxford University Press.
2. Aristotle, 2009. Nicomachean Ethics. Translated by D. Ross. Oxford : Oxford University Press. (Original work published ca. 350 BCE)
3. Arthur, J 2020. Education, Ethics and Practical Wisdom: Philosophy in Classrooms. London : Routledge.
4. Bullough, RVJr 2011. ‘Ethical and moral matters in teaching and teacher education’. Teaching and Teacher Education, 27 (1), pp.21–28.
5. Campbell, E 2008. ‘Ethical teaching as a moral condition of professionalism’. In: L.P. Nucci and D. Narvaez, eds. Handbook of Moral and Character Education, New York : Routledge, pp.601–617.
6. Carr, D 2007. ‘Character in teaching’. British Journal of Educational Studies, 55 (4), pp. 369–389. Available from : <https://doi.org/10.1111/j.1467-8527.2007.00386.x>. [10 May 2025].
7. Dann, R 1997. Techne, a virtue to be thickened: Re-thinking technical problems in teaching and teacher education. Journal of Philosophy of Education, 31 (2), pp. 235–247. Available from : <https://doi.org/10.1111/1467-9752.00028>. [10 May 2025].
8. Glas, G 2019. The crisis in professionalism and the need for a normative practice approach. In: M.J. de Vries and H. Jochemsen, eds. The Normative Nature of Social Practices and Ethics in Professional Environments. Hershey, PA: IGI Global, pp.1–14.
9. Jowett, G 2012. ‘Becoming ethically responsible in teacher education’. Ethics and Education, 7 (1), pp. 1–14. Available from : <https://doi.org/10.1080/17449642.2012.657717>. [10 May 2025].
10. Lingard, B & Sellar, S 2013. ‘Globalisation, edu-business and network governance: the policy sociology of Stephen J. Ball’. The Sociological Review, 61 (3), pp. 534–553.
11. Ma, I 2020. ‘Revisiting techne: Dialogue between universals and particulars in teacher judgement’. Educational Philosophy and Theory, 52 (4), pp. 390–401. Available from : <https://doi.org/10.1080/00131857.2019.1638105>. [10 May 2025].
12. MacIntyre, A 2007. After Virtue: A Study in Moral Theory. 3rd ed. Notre Dame, IN: University of Notre Dame Press.
13. MacIntyre, A 1990. Three Rival Versions of Moral Enquiry: Encyclopaedia, Genealogy, and Tradition. Notre Dame, IN: University of Notre Dame Press.
14. Schön, DA 1983. The Reflective Practitioner: How Professionals Think in Action. New York : Basic Books.
15. Sockett, H 2012. Knowledge and Virtue in Teaching. London: Routledge.
16. Stern, J 2019. ‘Curiosity killed the SAT: The role of inquiry in redirecting performative practices in elementary teacher education’. Journal of Education and Culture, 25(3), pp.45–60.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Жорнокуй У. В., Коваленко Н. А., Покотило Л. Б. 

 Актуальність теми дослідження. У статті досліджується категорія сліпоти в історико-культурному, філософському та літературному аспектах на прикладі маловідомого в українському літературознавстві роману Елеонор Портер “Світанок”. Актуальність теми зумовлена потребою у переосмисленні рецептивного досвіду, який історично підпадає під вплив зороцентризму, що, у свою чергу, сприяло дегуманізації образу незрячого в культурному дискурсі, що поглиблюється і лакунарністю досліджень не тільки зі студій інфвалідності, а й аналізу цієї категорії у певних прозових зразках.

Постановка проблеми. Поставлена для вирішення дослідницька проблема полягає у виявленні репрезентаційних моделей зображення незрячих персонажів, які зводяться до компенсаторного принципу, маргіналізації та редукції досвіду сліпоти до метафоричної функції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У роботі проаналізовано попередні дослідження, які стосуються сліпоти як культурного феномена (зокрема, у межах disability studies (студії з інвалідності), наративної антропології та квір-теорії), що дозволило окреслити наукову лакуну у вивченні роману “Світанок” та актуалізувати потребу у нових підходах. Серед дослідників, які інтерпретували сліпоту у згаданому ключі, виділяємо Дж. Клідж, К. Ленґ, Дж. Віджаян, Д. Мітчелл, С. Снайдер тощо, роботи яких є знаковими у контексті досліджень інвалідності. Проте ключовими у розрізі дослідницької рецепції категорії сліпоти залишаються праці К. Джерніґана.

Постановка завдання. Категорія сліпоти є лакунарною в розрізі рецептивного дослідницького висвітлення, тому основне завдання полягає у виявленні нових інтерпретаційних стратегій осмислення категорії сліпоти як форми інакшості, що не зводиться до символізму, а розкривається через антропологічну, соціокультурну, емоційну та моральну перспективи.

Виклад основного матеріалу. У центрі дослідження – концептосфера сліпоти як міждисциплінарна категорія, що виявляє себе не лише в межах естетичного образу, а й як соціокультурний, етичний та філософський маркер часу. Сліпота трактується у дослідженні як особлива форма пізнання світу, яка кидає виклик домінантному зороцентризму західної культури. Через призму наративного, історико-порівняльного, психологічного та герменевтичного аналізу розглядаються основні моделі репрезентації незрячих у літературі, зокрема у романі Елеонор Портер “Світанок” (англ. Dawn). Аналізуючи роман, авторка дослідження акцентує увагу на символічному навантаженні образу втрати зору як екзистенційного перелому в житті головного героя, що позначає не стільки фізичну втрату функції, скільки здобуття нового способу бачення себе, інших і світу. У творі Портер сліпота не є винятково трагедією – вона перетворюється на засіб пізнання, саморефлексії й внутрішнього зростання. Герой не лише адаптується до нової реальності, а й проходить глибоку трансформацію, у якій втрата фізичного зору супроводжується набуттям моральної, духовної і соціальної зрячості. Ключовими у творі стають мотиви ескапізму (втеча в себе, втеча в ізоляцію, втеча від суспільного погляду), подолання соціальної маргіналізації та подолання внутрішнього спротиву. Це дає змогу говорити про образ незрячого героя не лише як про “інакшого”, але як про носія альтернативної форми досвіду, що кинутий у простір непорозуміння, але зрештою долає межі самотності через прийняття ідентичності.

Висновки. Було наголошено на необхідності зміни рецептивного підходу до зображення сліпоти в літературі, перегляду традиційних канонів репрезентації та розширення наукової уваги до творів, які раніше не входили до академічного обігу, зокрема до роману “Світанок”. Стаття демонструє потенціал дослідження сліпоти як концептуально складної категорії, що репрезентує нові смислові горизонти в гуманітарних науках.

Ключові слова: дегуманізація, ескапізм, зороцентризм, категорія сліпоти, компенсаторний принцип, міждисциплінарні дослідження, мотив, репрезентація незрячих, рецептивний дослідницький досвід, роман “Світанок” Е. Портер.

Список використаних джерел:

1. Іванишин, П Літературна герменевтика: освоєння і розширення семантики терміна. Доступно: <http://dontsov-nic.com.ua/literaturna-hermenevtyka-osvoiennia-i-rozshyrennia-semantyky-termina/>. [29 Квітень 2025].
2. Козубенко, Л 2019. ‘Явище психологізму в художній літературі’. Теоретична і дидактична філологія. Серія “Філологія”, вип. 29, c. 23-30.
3. Пітерська, ОB 2020. ‘Мотив сліпоти в романі Елеонор Портер “Світанок”’. Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету: збірник. Вип. 33, c. 77-80.
4. Сарaмаго, Ж 2013. Сліпота: роман. Пер. з португ. В. Й. Шовкуна. Харків: Фоліо.
5. Чепелєва, Н 2015. Текст і читач: посібник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 124 с.
6. Barasch, M 2001. Blindness: The history of a mental image in Western thought. London, New York: Routledge, 288 p.
7. Dandapath, D 2019. Blindness in English Literature. Available from : <https://bpa.org.in/blindness-in-english-literature/> [29 April 2025].
8. Hall, A 2016. Literature and Disability. New-York: Routledge, 185 p.
9. Hammer, G 2019. Blindness through the looking glass: the performance of blindness, gender, and the sensory body. Michigan: University of Michigan Press, 220 p.
10. Jernigan, K 1974. Blindness: Is Literature Against Us?: An Address Delivered at the Banquet of the Annual Convention. Chicago, July 3. Available from : <https://nfb.org/images/nfb/publications/convent/banque74.htm>. [29 May 2025].
11. Kleege, G 2018. More than meets the eye: what blindness brings to art. London : Oxford University Press, 176 p.
12. Leng, K 2019. ‘Historicising “Compulsory Able-bodiedness”: The history of sexology meets Queer Disability Studies...’. Gender & History, 31 (2), 319–333. doi:10.1111/1468-0424.12428.
13. Mitchell, DT & Snyder, SL 1997. The Body and Physical Difference: Discourses of Disability in the Humanities. University of Michigan Press.
14. Porter, EH 1919. Dawn. Available from: <https://www.gutenberg.org/ebooks/5874>. [29 May 2025].
15. Vijayan, G 2021. ‘Disability Studies: A Path Breaking Approach in Literature’. The Creative launcher, no. 6 (vol. 5), 15-19. Available from: <https://www.redalyc.org/journal/7038/703873514003/703873514003.pdf>. [29 May 2025].