Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автори: В. Г. Воронкова, В. О. Нікітенко, Н. Г. Метеленко
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах відбудови України після війни особливої уваги набуває концепція “зеленої” цифрової трансформації як ключового чинника сталого розвитку регіонів. Поєднання екологічних принципів із цифровими технологіями дозволяє не лише відновити зруйновану інфраструктуру, а й зробити її більш ефективною, екологічною та інноваційною. Актуальність цієї теми зумовлена з тим, що відбудова міст та сільських територій потребує впровадження сталих рішень, що мінімізують негативний вплив на довкілля; використання цифрових технологій необхідне для оптимізації міської інфраструктури, транспорту та управління ресурсами.
Постановка проблеми. Україна рухається у напрямку європейської інтеграції, що передбачає імплементацію “зеленого курсу” ЄС (European Green Deal), спрямованого на зниження вуглецевого сліду та екологічну стійкість економіки, фінансування проектів “зеленої” цифрової трансформації. Велику роль відіграє “зелена” цифрова трансформація для економіки та соціальної сфери, інноваційного розвитку “зеленого” бізнесу та нових можливостей для підприємництва.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У представленому дослідженні ми спираємося на концепції мережевої свідомості, розроблені українськими науковцями, зокрема В. Воронковою, В. Нікітенко, О. Кивлюк, О. Сорокіною та іншими. Цифрова трансформація виступає фундаментальним елементом економічної безпеки, на що вказують С. Співаковський, О. Кочубей, О. Шебаніна, О. Сохацька, І. Ярошенко та Т. Нич. Водночас роботи І. Бурлакової, Б. Ковальова, П. Зауера та А. Дворжак акцентують увагу на необхідності переходу до моделі “зеленої” економіки, що є не лише екологічним, а й цивілізаційним викликом.
Постановка завдання. Дослідити можливості інтеграції екологічних принципів у процес цифрової модернізації інфраструктури міст і сільських територій.
Виклад основного матеріалу. “Зелена” цифрова трансформація є не просто технологічним трендом, а необхідною умовою сталого відновлення України. Вона сприятиме економічному зростанню, екологічній безпеці, соціальному добробуту та інтеграції України у світовий простір сталого розвитку. Європейський вектор розвитку України націлений на підвищення якості життя населення завдяки екологічно чистому міському середовищу, “розумним” енергетичним мережам та цифровій доступності послуг. “Зелена” цифрова трансформація не є лише технологічним процесом, а глибоким філософським вибором, який визначає наше майбутнє. Технології, які ми розвиваємо, повинні служити не тільки людським потребам, але й благу природи та її ресурсів. Від цього залежить не тільки наша економіка, але й моральна відповідальність перед майбутніми поколіннями.
Висновки. “Зелена” цифрова трансформація є відображенням нашої здатності до змін ‑ змін, які ґрунтуються на любові до природи, турботі про довкілля і відповідальності перед людьми. Це можливість не тільки будувати нові технології, але й формувати нові відносини з навколишнім світом, створюючи основу для справжнього, стійкого та гармонійного розвитку. І хоча шлях до цього ще далеко, саме ця трансформація може стати фундаментом для кращого майбутнього ‑ майбутнього, в якому техніка і природа, економіка і етика існують у глибокій взаємодії та гармонії.
Ключові слова: цифрова трансформація економіки, сталий розвиток, концепція “зеленої” цифрової трансформації.
Список використаних джерел:
1. Akimov, O 2022, ‘Post-war Economy of Ukraine: Innovation and Investment Development Project’, Economic Affairs, Vol. 67, № 5, pp. 943–959.
2. Burlakova, I, Kovalov, B, Sauer, P & Dvořák, A 2018, ‘Transformation Mechanisms of Transition to the Model of “Green” Economy in Ukraine’, Journal of Environmental Management and Tourism, № 8, pр. 1029–1040.
3. Voronkova, VH & Nikitenko, VO 2022, Philosophy of the digital human and digital society: Theory and practice (Філософія цифрової людини і цифрового суспільства: теорія і практика), Lviv-Toruń: Liha-Pres.
4. Воронкова, В, Нікітенко, В & Метеленко, H 2024, ‘Праксеологічні засади реалізації концепції цифрова людина і цифрове суспільство в умовах глобальних змін’, Humanities studies: Collection of Scientific Papers, ed. Voronkova, V, Zaporizhzhia: Publishing house “Helvetica”, № 21 (98), c. 22–31. Доступно : <https://doi.org/10.32782/hst-2024-21-98-03>. [8 Січень 2025].
5. Кивлюк, О, Гарбар, Г, Пунченко, О, Арабаджиєв, Д & Андрюкайтене, P 2024, ‘Філософія сталого розвитку в умовах цифрової трансформації як основа збалансованого економічного зростання, соціального добробуту та екологічної стійкості’, Humanities studies: Collection of Scientific Papers, ed. V. Voronkova, Zaporizhzhia : Publishing house “Helvetica”, № 21 (98), c. 45–54. Доступно : <https://doi.org/10.32782/hst-2024-21-98-06>. [8 Січень 2025].
6. Марченко, ОЮ & Грабін, ОЮ 2024, ‘Зелена та цифрова трансформації економіки України: пріоритети післявоєнного відновлення економіка та суспільство’, Економіка та суспільство, Випуск 59. Доступно : <https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-59-173>. [8 Січень 2025].
7. Nikitenko, V, Voronkova, V, Oleksenko, R, Matviienko, H & Butkevych, O 2023, ‘Sustainable agricultural development paradigm formation in the context of managerial experie nce of industrialized countries’, Revista de la universidad del ZULIA, 3ª época. Año 14, № 39, pp. 81-97. Available from : <http://dx.doi.org/10.46925//rdluz>. [8 January 2025].
8. Сорокіна, О 2024, ‘Вплив ШІ на трансформацію життя сучасної людини’, Humanities studies: Collection of Scientific Papers, ed. V. Voronkova, Zaporizhzhia : Publishing house “Helvetica”, № 21 (98), pp. 110–115. Доступно : <https://doi.org/10.32782/hst-2024-21-98-13>. [8 Січень 2025].
9. Spivakovsky, S, Kochubey, O, Shebanina, O, Sokhatska, O, Yaroshenko, I & Nych, T 2021, ‘The Impact of Digital Transformation on the Economic Security of Ukraine’, Studies of Applied Economics, № 3, 9 (5), Special Issue: Innovation in the Economy and Society of the Digital Age. Available from : <https://doi.org/10.25115/eea.v39i5.5040>. [8 January 2025].
10. Тищенко, Д 2023, ‘Цифрова трансформація як драйвер розвитку економіки’, Цифрова економіка та економічна безпека, № 4 (04), c. 38-45. Доступно : <https://doi.org/10.32782/dees.4-7>. [8 Січень 2025].
автор: П. В. Горінов
Актуальність теми дослідження зумовлена недостатньою концептуалізацією філософського розуміння ціннісно-мотиваційних компонентів волонтерської діяльності в межах світового досвіду та компаративного аналізу. Сутнісно-змістовна невизначеність цих компонентів в емпіричному вимірі посилила наукові дискусії серед дослідників гуманітарних наук щодо необхідності теоретичного обґрунтування філософсько-світоглядних засад волонтерської діяльності.
Постановка проблеми. Становлення та розвиток системи протистояння ворогу в російсько-українській війні залучив до наукових дискусій тематику волонтерської діяльності в контексті її ціннісно-мотиваційних компонентів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Джерельною базою дослідження є праці українських і західних науковців у сфері гуманітарних наук. Особливу увагу приділено дослідженням волонтерської діяльності, зокрема напрацюванням Я. Блохи, В. Бліхара, Р. Драпушка, О. Ільюка, Н. Гапон, А. Худзіцкої-Чупали та інших. Важливими є дослідження закордонних філософів і соціологів, зокрема P. Aleksandrowicz, D. Bockermann, F. Frerichs щодо волонтерства в Німеччині, а також P. Dekker та L. Halman, які проаналізували цінності волонтерської діяльності. B. Voicu та M. Voicu дослідили специфіку волонтерства в Європі.
Постановка завдання. Завданнями дослідження є аналіз наукових підходів вітчизняних та зарубіжних дослідників до філософсько-світоглядних детермінант, що визначають ціннісні аспекти волонтерської діяльності; вивчення мотиваційних чинників, які спонукають людей до волонтерства в різних країнах світу, та їхньої залежності від домінуючих систем цінностей; обґрунтування концептуальних засад формування системи ціннісних компонентів волонтерської діяльності в Україні.
Виклад основного матеріалу. Волонтерська діяльність набуває нової активності, відіграючи ключову роль у громадянському суспільстві України. Вона сприяє підтримці воїнів, ветеранів, постраждалих і біженців, а також мобілізації ресурсів громадянського суспільства. Волонтерський рух поширює філософію “доброї волі як волі до добра”, де особистість знаходить сенс через допомогу іншим, морально та професійно зростаючи, переосмислюючи власні ціннісні орієнтири, що є предметом нашого дослідження.
Висновки. Ціннісно-мотиваційні компоненти волонтерської діяльності варіюються залежно від країни, віку, освіти, соціального статусу та сфери застосування. Для західних суспільств ключовими мотивами є культурні традиції, кар’єрний розвиток, навчання та соціальна взаємодія, тоді як в Україні волонтерство пов’язане із безпековими викликами, допомогою військовим і постраждалим, а також повоєнним відновленням. Наразі воно ґрунтується на цінностях солідарності, гуманності, соціальної справедливості, співробітництва, емпатії та патріотизму.
Ключові слова: волонтерська діяльність, філософія волонтерської діяльності, волонтерський рух як дух свободи, доброчинність, ціннісно-мотиваційні компоненти.
Список використаних джерел:
1. Бліхар, В, Карась, А & Требін, М 2015, Філософія: підручник. Доступно: <https://learn.ztu.edu.ua/pluginfile.php/218480/mod_resource/content/1/blikhar_vs_karas_af_trebin_mp_ta_in_filosofiia.pdf>. [3 Cічень 2025].
2. Блоха, Я 2023, ‘Світоглядні засади волонтерства в Україні в умовах війни’, Філософські обрії, № 47, с. 80-88. Доступно: <https://philosobr.pnpu.edu.ua/article/view/282578/279264>. [30 Cічень 2025].
3. Вікіпедія 2018, Волонтери ООН. Доступно: <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8_%D0%9E%D0%9E%D0%9D>. [3 Cічень 2025].
4. Гапон, Н & Худзіцка-Чупала, А 2023, ‘Соціально-психологічні аспекти дослідження волонтерства: мотивація та організаційні очікування волонтерів’, Габітус, № 47, c. 171-175. Доступно: http://habitus.od.ua/journals/2023/47-2023/30.pdf. [3 Січень 2025].
5. Горєлов, Д & Корнієвський, О 2015, Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики, НІСД. Доступно: <https://niss.gov.ua/sites/default/files/2015-02/volonter-697e4.pdf>. [3 Січень 2025].
6. Горінов, ПВ & Драпушко, РГ 2022, ‘Адміністративно-правове регулювання волонтерського руху в Україні’, Юридичний науковий електронний журнал, № 8, c. 266–269. Доступно: <https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-8/57>. [3 Січень 2025].
7. Горінов, П & Драпушко, Р 2022, Волонтерська діяльність в Україні: соціально-правове дослідження : монографія. Київ: Державний інститут сімейної та молодіжної політики.
8. Горінов, ПВ & Драпушко, РГ 2022, ‘Становлення національної ідентичності українців як основа національної безпеки Української держави’, Юридичний науковий електронний журнал, № 10, c. 26-30. Доступно: <http://lsej.org.ua/10_2022/2.pdf>. [3 Січень 2025].
9. Демент, Д 2024, ‘Філософія і світогляд в часи війни’, в Наука в соціокультурному розвитку людства: історичне становлення і сучасний стан.: Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених, Харків, Україна, c. 39-40. Доступно: <https://nuczu.edu.ua/images/topmenu/science/konferentsii/2024/zbirnyk_materialiv_konferentcii14_11_2024.pdf>. [3 Січень 2025].
10. Драпушко, РГ, Горінов, ПВ & Міненко, ЄС 2022, ‘Ефективність залучення молоді до прийняття управлінських рішень’, Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Публічне управління та адміністрування, Том 33 (72), № 3, c. 54-59.
11. Драпушко, Р & Ільюк, О 2023, ‘Становлення філософії волонтерського рху як теоретичної основи особливого розуміння свободи’, Мультиверсум. Філософський альманах, № 1(177), Том 1, с. 40-58.
12. Заверико, Н 2013, ‘Соціально-педагогічна практика: зміст та оцінювання її результатів’, Соціальна педагогіка: теорія та практика, № 2, с. 72-79. Доступно: <https://kntiis.od.ua/sites/default/files/files/volonterstvo2.pdf>. [3 Cічень 2025].
13. Калатаєнко, Н 2024, Мотивація волонтерів: як берегти й плекати довіру до організації. Доступно: <https://cs.detector.media/community/texts/186077/2024-04-19-motyvatsiya-volonteriv-yak-beregty-y-plekaty-doviru-do-organizatsii/>. [3 Cічень 2025].
14. Лях, Т 2011, ‘Види мотивації до волонтерської діяльності’, Вісник Запорізького національного університету, № 2(15), с. 37-41. Доступно: <https://core.ac.uk/download/19666975.pdf>. [3 Cічень 2025].
15. Мозгова, Н 2021, ‘Онтологічна основа духовних цінностей як етико-естетичний синтез’, в Ціннісні орієнтири в сучасному світі: теоретичний аналіз та практичний досвід ІІІ Міжнародна науково-практична конференція, Тернопіль, Україна, с. 36-39. Доступно: <http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/19806/3/Tsinnisni_Oriien_Suchasn_Sv.pdf>. [3 Cічень 2025].
16. Національний комітет Товариства Червоного Хреста України 2022, Історія Українського Червоного Хреста. Доступно: <https://redcross.org.ua/about-urcs/history/#collapse1768028564>. [3 Cічень 2025].
17. Панькова, О, Касперович, О & Іщенко, О 2016, ‘Розвиток волонтерської діяльності в Україні як прояв активізації соціальних ресурсів громадянського суспільства: специфіка, проблеми та перспективи’, Український соціум, № 2(57), с. 25-40. Доступно: <https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2016/04/25-40__no-2__vol-57__2016__UKR.pdf>. [3 Cічень 2025].
18. Aleksandrowicz, P, Bockermann, D & Frerichs, F (n. d.), Older volunteers in Germany: opportunities and restrictionsin in the welfare mix. Available from : <https://bristoluniversitypressdigital.com/display/book/9781447307211/ch005.xml>. [3 January 2025].
19. Canadian Abilities Foundation 2022, The benefits of volunteering as a newcomer TO Canada. Available from : <https://www.canadianabilities.org/archives/1755>. [3 January 2025].
20. Dekker, P & Halman, L (n. d.), Volunteering and Values: An Introduction. Available from : <https://www.researchgate.net/publication/227004799_Volunteering_and_Values_An_Introduction>. [3 January 2025].
21. SupportME 2023, Волонтерство: самореалізація з користю для себе та суспільства. Available from : <https://supportme.org.ua/opportunities-and-dangers/volunteering>. [3 January 2025].
22. The Conference Board of Canada 2018, The Value of Volunteering in Canada. Available from : <https://volunteer.ca/wp-content/uploads/2024/06/Value-of-Volunteering-in-Canada-Conf-Board-Final-Report-EN.pdf>. [3 January 2025].
23. The Economics Daily 2024, More than 11 million people volunteered on an average day in 2022. Available from : <https://www.bls.gov/opub/ted/2024/more-than-11-million-people-volunteered-on-an-average-day-in-2022.htm>. [3 January 2025].
24. Voicu, B & Voicu, M 2022, Volunteers and volunteering in Central and Eastern Europe. Available from : <https://www.researchgate.net/publication/242022883_Volunteers_and_volunteering_in_Central_and_Eastern_Europe>. [3 January 2025].
автор: В. М. Вашкевич
Актуальність теми дослідження. З позиції сучасної філософії освіти, яка приділяє особливу увагу індивідуальності, партнерській взаємодії та критичній рефлексії, модернізація педагогічних стратегій у мовній підготовці набуває першочергового значення. У глобалізованому середовищі володіння англійською, німецькою, французькою чи іншою міжнародною мовою є водночас і каналом комунікації, і інструментом розвитку креативності та міжкультурного порозуміння. Вільне опанування кількома мовами розглядається тут не просто як технічний навик, а як один із ключових чинників розширення світогляду, формування толерантності й гнучкості мислення майбутніх учителів, які далі стануть провідниками знань для своїх учнів.
Постановка проблеми. З огляду на стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій і постійне оновлення змісту освіти, виникає потреба у створенні такої системи мовної підготовки, яка б відповідала сучасному філософському баченню освіти як простору діалогу, саморозвитку та спільного пошуку істини. Проблема полягає у визначенні оптимальних шляхів реформування навчальних планів, методик і форм організації освітнього процесу, аби майбутні педагоги набували вміння швидко адаптуватися до змін, розвивати в учнях гнучке критичне мислення та забезпечувати їм доступ до різноманітних культурно-мовних ресурсів. Для успішної реалізації такого завдання необхідні ґрунтовні дослідження світового досвіду, зокрема британського, а також урахування особливостей національної системи освіти, що загалом сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців і зміцненню міжнародного освітнього співробітництва.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження особливостей професійної підготовки вчителів англійської мови зробили вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема І. Задорожня, А. Подолянська, А. Сауляк, О. Семиног, Л. Стрельченко. Вони звертають увагу на важливість врахування психолого-педагогічних чинників у підготовці фахівців, а також на необхідність формування комунікативної, лінгвокультурної та інформаційно-технологічної компетентностей. У дослідженнях акцентується на широкому спектрі професійних якостей учителя, серед яких креативність, здатність до самоосвіти та готовність працювати з різновіковими аудиторіями.
Постановка завдання. З огляду на зазначені виклики і досвід дослідників, завданням даної статті є висвітлити основні вектори модернізації мовної підготовки фахівців на прикладі освітньої системи Великої Британії та окреслити практичні рекомендації щодо її застосування в умовах національної освіти. Виконання цього завдання сприятиме вдосконаленню професійної підготовки майбутніх учителів, підвищенню рівня їхньої іншомовної компетентності та конкурентоспроможності на міжнародному ринку праці.
Виклад основного матеріалу. У статті аналізується модернізація системи професійної підготовки вчителів на прикладі освітнього досвіду Великої Британії, зокрема з урахуванням основоположних державних документів у сфері педагогічної освіти: Національних стандартів кваліфікованого вчителя, Національного курікулуму базової підготовки вчителя тощо. Звертається увага на те, що модернізація системи вищої школи сприяє впровадженню інноваційних педагогічних технологій, перегляду традиційних лекційно-семінарських форм навчання та активнішому залученню студентів до тьюторських занять, дискусій, рольових ігор, майстер-класів і проєктної діяльності. Важливу роль при цьому відіграє багаторічний досвід університетів та педагогічних коледжів, які поєднують теорію з розгалуженою системою практики в школах-партнерах. Така організація освіти дає змогу майбутнім учителям ще на етапі навчання випробувати різні підходи до викладання і, водночас, розвинути здатність рефлексувати та вдосконалювати власну професійну майстерність.
Висновки. Встановлено, що модернізація іншомовної педагогічної освіти передбачає оволодіння спеціально-предметними та професійно-педагогічними компетенціями, які мають забезпечити здатність майбутніх вчителів до ефективного використання традиційних та інноваційних педагогічних технологій, здійснювати диференціацію та індивідуалізацію навчання іноземних мов, розвивати культурну та лінгвістичну обізнаність учнів, адекватно оцінювати знання учнів та контролювати їх успішність, а також загальними навичками роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями, технічними засобами навчання та вміти розробляти моделі оптимізації навчання іноземних мов з їх використанням.
Ключові слова: мовна освіта, педагогічні компетенції, мовні стратегії, вчитель, тьюторські технології, ментор, освітня політика.
1. Базуріна, ВМ 2006, Професійна підготовка вчителів іноземних мов у Великій Британії. Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук, Житомир, 20 с.
2. Гарбуза, ТВ 2013, ‘Організаційне забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови у Відкритому університеті Великобританії’, Вісник післядипломної освіти, № 9 (22), с. 34–44.
3. Козаченко, ІВ 2016, ‘Підготовка вчителів іноземних мов у Великій Британії: позитивний досвід для України’, Молодий вчений, № 4 (31), с. 379–383.
4. Колесніченко, НЮ 2013, ‘Іншомовна педагогічна освіта Великої Британії: сучасний стан та перспективи модернізації’, Наука і освіта, № 1–2, с. 172–176.
5. Лазоренко, О 2011, ‘Пріоритетні напрямки розвитку професійного іншомовного спілкування у вищих навчальних закладах Великої Британії кінця XX – початку XXI сторіччя’, Проблеми підготовки сучасного вчителя, № 3, с. 311–317.
6. Никитюк, СІ 2014, ‘Провідні чинники виникнення системи заочної освіти в Великобританії’, Збірник наукових праць, вип. 16, с. 173–177.
7. Палеха, О 2012, ‘Державна політика регулювання підготовки вчителів іноземної мови у Великій Британії’, Педагогічні науки, № 3 (56), с. 74–79.
8. Подолянська, АО 2014, ‘Аналіз навчальних планів програм бакалавра та магістра із гуманітарних наук із філологічних спеціальностей у Бірмінгемському університеті’, Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8 (42), с. 32–39.
9. Сауляк, А 2012, ‘Особливості методичної підготовки вчителів англійської мови в Великобританії’, Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, вип. 81 (2), с. 443–447.
10. Семеног, О 2007, ‘Тенденції культуромовної підготовки вчителя в зарубіжній школі’, Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: збірн. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін., вип. 20, с. 51–59.
11. Стрельченко, ЛВ 2013, ‘Особливості професійної підготовки вчителя англійської мови в системі вищих навчальних закладах Великобританії в контексті європейських вимог’, Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, вип. 121, ч. 1, с. 93–98.
12. Стрельченко, ЛВ 2013, ‘Модернізація професійної підготовки вчителя англійської мови в системі вищої педагогічної освіти Великобританії’, Наукові записки Національного університету “Острозька академія”, вип. 37, с. 268–270.
13. Crome, K, Farrar, R & O’Conner, P 2008, ‘What is Autonomous Learning?’, Discourse, № 1, pp. 11–16.