автор: І. О. Луценко
Актуальність теми дослідження. В умовах воєнного стану заклад дошкільної організовує та створює безпечне освітнє середовище, забезпечує здобуття якісної освіти. Як суб’єкт реалізації освітньої функції держави, з метою гарантування якості освіти, заклад створює внутрішню систему забезпечення якості, що передбачає визначення і оприлюднення критеріїв, правил і оцінювання здобувачів освіти, педагогічної діяльності.
Постановка проблеми. Освітня діяльність закладу як діяльність колективного суб’єкта, виявляється в її плануванні, передбаченні проміжних і кінцевих результатів, узгодженні та коригуванні професійних дій, здійсненні освітнього процесу. План роботи закладу на рік є основним документом, який регламентує його діяльність. Визначена мета освітньої діяльності закладу є системоутворювальним чинником організації дій всіх працівників закладу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Мета, цілі, завдання діяльності досліджуються як категорії філософії, педагогіки (В. Аброськін, І. Малафіїк, І. Прокоп, Д. Приймаченко, В. Шинкарук). Мета визначається як майбутній результат діяльності і спосіб об’єднання різних дій у певну систему, як опис головних рис бажаного результату. У педагогіці між метою і завданнями виділяється ще один структурний рівень – цілі виховання (І. Малафіїк). Цілі навчання мають дві характеристики: ієрархічність і діагностичність.
Постановка завдання. Мета – обґрунтувати доцільність формування мети освітньої діяльності закладу дошкільної освіти на рік, використання з цією метою критеріїв постановки завдань SMART; здійснити модифікацію критеріїв SMART.
Виклад основного матеріалу. Обґрунтовано необхідність визначення мети освітньої діяльності закладу дошкільної освіти на рік, проаналізовано типовий приклад визначення освітнім закладом завдань на рік. Здійснено модифікацію критеріїв SMART. У запропоновану автором версію критеріїв SMART увійшли такі: актуальність, вимірюваність, взаємо-узгодженість, екологічність, ієрархіч-ність, конкретність, реалістичність, релевантність, виконавчий, часовий.
Висновки. Формування мети діяльності закладу дошкільної освіти на рік є необхідною умовою забезпечення якості освіти. Якість мети важливо оцінювати на етапі оцінки якості освіти, здобуття якої забезпечує заклад. З метою моніторингу якості освіти запропоновано використовувати модифіковану версію критеріїв SMART для закладів дошкільної освіти, яку також можна застосовувати на етапі формування мети, цілей, завдань освітньої діяльності закладу дошкільної освіти на рік.
Ключові слова: заклад дошкільної освіти, мета, критерії SMART, освітня діяльність, якість дошкільної освіти
Список використаних джерел:
автори: Б. М. Рохман, О. І. Савчук, С. І. Білоус, М. Г. Новосад
Актуальність теми дослідження зумовлена динамічними транс-формаціями освітнього й наукового дискурсів та необхідністю переосмислення феномену свободи як засадничої сутності становлення суспільства.
Постановка проблеми. Поліваріативність викликів сучасної цивілізації потребує залучення категорії морального вибору, свобідне здійснення якого нерозривно пов’язане із необхідністю осмислення феномену свободи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У літературі проблема свободи розглядалась багатьма автора-ми, зокрема такими як: М. Бердяєв, І. Берлін, В. Малахов, В. Мовчан, Е. Фромм, Ф. Шеллінг, А. Шопенгауер. Розробкою концепту свободи в освіті у перспективі суспільних трансформацій займається М. Камінська, концептуалізацією осмислення свободи через призму глобалізації Я. Горецка.
Постановка завдань. Для ефективного досягнення поставленої мети автори статті виокремлюють наступ-ні завдання: охарактеризувати оптимальне співвідношення свободи і моралі у житті людини і суспільства; окреслити відмінності між усвідомленням необхідності та усвідомленою необхідністю; диференціювати поняття ситуативного морального вибору та стратегічного.
Виклад основного матеріалу. Автори визначають моральність, як особливий механізм регуляції людських відносин, що діє при умові можливості морального самовизначення особистості. При цьому акцентують, що людина з усіх боків оточена безліччю необхідностей: вона підпорядкована фізичним та соціальним законам того конкретного суспільства, в якому живе, його нормам і правилам, стереотипам поведінки, традиціям і ритуалам, а також вона не може не враховувати економічну необхідність. У дослідженні здійснюється демаркація предметних полів розуміння категорії морального вибору як способу реалізації моральної свободи обумовленого сукупністю факторів об’єктив-ного і суб’єктивного характеру. Об’єктивні обставини задають певні зовнішні параметри індивідуальним можливостям, утруднюючи чи полегшуючи процес особистісної самореалізації. Стратегічний вибір стосується, насамперед, вибору себе, тобто творення людиною своєї самості. У розвідці наголошується що фаталістична позиція з даного питання вважає вибір фікцією, бо він зумовлений об'єктивними обставинами, а рішення приймається під тиском об'єктивної необхідності. Специфіка етичного аспекту свободи полягає у тому, що людина має справу не з прямим відбиттям об'єктивної необхідності в явищах і процесах природи та суспільства, а з нормами, які регулюють її поведінку.
Висновки. На підставі проведеного аналізу автори аргументовано узагальнюють що від адекватного сприйняття феномену свободи як засадничого елементу життя суспільства напряму залежить дієвість відповідей на існуючі цивілізаційні виклики, що особливо конкретизуються в освітній та культурній сферах.
Ключові слова: свобода, моральний вибір, аксіологічний дискурс, вибір, відповідальність, історія філософії, пізнання, методологія дослідження
Список використаних джерел:
автор: В. М. Лозовицький
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми зумовлена необхідністю здійснити дослідження методології сучасної постметафізичної української православної теології спілкування. Нам важливо розглянути яким чином формувалася методологія постметафізичної православної теології, які тут існували впливи на рівні ідей, концептів та підходів, і яка її позиція щодо знання реального.
Постановка проблеми. Сучасна постметафізична теологія спілкування виникає на хвилі критики пануючої в кін. ХХ ст. парадигми конструктивізму та семантичного плюралізму, що розвиває постмодерні підходи в яких пізнання реального втрачає власні критерії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській науці здійснена важлива робота по осмисленню та критиці основних православних теологічних концептів та методо-логічних підходів розвитку сучасної православної теології. Разом з тим, без належного дослідження залишається методологія української православної постметафізичної теології.
Постановка завдання. Нашим зав-данням є визначити основні концептуальні впливи, що стали ідейною основою постметафізичної теології спілкування О. Філоненка; встановити коло основних парадигм, які він використовує і в межах яких розвиває свою думку; проаналізувати позицію О. Філоненка, щодо базових методологічних концептів конструктивізму та полісемантизму.
Виклад основного матеріалу. В результаті критичних досягнень представників лінгвістичного та прагматичного поворотів ХХ ст., утвердилося переконання, що пізнання, соціальні практики вбудовані в мову, і це робить їх настільки нерозривними, що ми починаємо бачити дійсність результатом когнітивного і соціального конструювання. Вони визнають дистанцію між світом і свідомістю, між мовою і предметністю світу, що роблять проблему зустріч з реальним неможливим. Ми дослідили, що на формування постметафізичної позиції О. Філоненка вплинули Ж. Деріда, Дж. Капуто, Ж. Л. Маріон, Х. У. Гумбрехт, Дж. Мілбанк. Під їх впливом О. Філоненко ставить під сумнів використання соціального конструктивізму як універсальної соціально-гуманітарної методології та методології теології.
Висновки. Відчутною проблемою філософії ХХ ст. став пошук шляху повернення до реального. Значний вклад в її осмислення здійснили представники постметафізичної парадигми Ж. Деріда, Ж. Л. Маріон, Х. Гумбрехт та Дж. Мілбанк, які суттєво вплинули на формування методології О. Філоненка. Український мислитель піддає критиці концепцію конструктивізму, як таку в якій відбувається забуття реальності та Бога, які постають продуктами соціальної та когнітивної реконструкції.
Ключові слова: сучасна православна українська теологія, методологія православної теології, постметафізична теологія, теологія спілкування
Список використаних джерел:
автор: О. Ю. Верещагін
Актуальність теми дослідження. У сучасну добу відбуваються радикальні зміни у життєвому просторі людини, зокрема, посилюється плюралізація стилів життя та їх концептуалізація у модусах мистецтва жити. Визначення функціонального потенціалу цього стилю потребує виходу за межі історії декоративного мистецтва, моди та естетики і розгляду його у проблемному полі філософської антропології.
Постановка проблеми. Дизайн у стилі military займає особливе місце у сучасній культурі. Формуючи естетику повсякденного простору сучасної української людини, сприяє консолідації та згуртуванню суспільства задля захисту Батьківщини. Патріотична складова дизайну в стилі military має великий виховний потенціал. Волонтерський сектор використовує дизайн у стилі для демонстрації відданості, солідарності та професіоналізму в гуманітарних і соціальних ініціативах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження дизайну як культурного феномену набуло свого висвітлення у площині філософського, та культурологічного аналізу, зокрема у дослідженнях Ю. Легенького, В. Дани-ленка, І. Рижової. Дослідження елементів мілітарної культури представлене Ж. Бодрійяром, О. Штоквиш. Разом з тим треба зазначити, що розгляд дизайну у проблемному полі філософської антропології не набуло достатнього висвітлення.
Постановка завдання. Дослідити функціональні можливості та виховний потенціал стилю military у стратегіях та практиках самореалізації сучасної української людини.
Виклад основного матеріалу. Дизайн у стилі military може викликати почуття сили, влади та дисципліни, а також відстороненості, конформізму та насильства. В цьому контексті обґрунтовується роль мілітарної складової у сучасному українському суспільстві. Нагальним є дослідження критичного та етичного осмислення використання дизайну у військовому стилі та його потенційних наслідків для людської ідентичності та добробуту, беручи до уваги історичні та сучасні приклади, а також різноманітні контексти, в яких він застосовується.
Висновки. Соціокультурні аспекти військового стилю висвітлюють складний взаємозв'язок між військовими інституціями та соціумом , виразно демонструють як мода і стиль стають засобом вираження та узгодження цих взаємозв'язків. Філософсько-антропологічна концептуалізація дизайну у стилі military дозволяє виявити комплементарність процесів культурної інтеграції та культурної адаптації людини у просторах життєвого світу.
Ключові слова: людина, самореалізація, дизайн, стиль military, патріотичне виховання, війна
Список використаних джерел:
автор: Р. В. Аташкаде
Актуальність теми дослідження. Актуальність соціально-філософського дослідження новаторства в умовах відтоку мізків визначається наявністю об’єктивних потреб суспільства та якісною зміною суб’єкта новаторської діяльності.
Постановка проблеми. У статті здійснено концептуальне осмислення поняття “новаторство”, соціально-філософський аналіз новаторства в умовах відтоку мізків та його роль у розвиткусучасного суспільства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутність поняття новаторства розглянуто в працях наступних вчених, що аналізувалися в даній статті: П. А. Сорокіна, О. С. Шейко, П. Штомпки. В контексті даної розробки плідними виявились роботи польського дослідника П. Штомпки, який комплексно розглянув феномен новацій та інновацій.
Постановка завдання. Метою статті є соціально-філософський аналіз новаторства, взаємозв’язку традиції та новаторства, специфіки новаторської діяльності в умовах відтоку мізків.
Виклад основного матеріалу. Новаторство є процесом створення особливих форм передачі індивідуального та соціального досвіду, творчою діяльністю та результатом, які позбавлені аналогічності. Конструктивність новаторства, в умовах відтоку мізків, полягає в створенні та розвитку креативної особистості, яка постає джерелом соціального прогресу, адже є носієм нового досвіду. В умовах відтоку мізків, завдяки трансформації суб’єкта соціального процесу, виникає специфічне у функціонуванні новаторства: з необхідністю проявляється індивідуально-креативна особистість, як джерело та носій новаторства.
Висновки. В умовах відтоку мізків новаторство в поєднанні з традицією набуває синкретичності, що реалізується через соціальне виокремлення уніфікації, стандартизації, універсалізації, з одного боку, та визнання спільнотою інноваційної діяльності, міжкультурної комунікації, солідаризму і гуманізму у якості джерел соціального прогресу – з іншого.
Ключові слова: новаторство, новаторська діяльність, традиції, відтік мізків, сучасне суспільство
Список використаних джерел: