Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Кийков О. Ю.
Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження гібридного менеджменту полягає в необхідності розробки нових теоретичних підходів, які б враховували як потреби організацій в управлінні складними структурами, так і потреби працівників у більшій автономії та можливостях самореалізації. Відповідь на ці виклики вимагає нових досліджень, що виходять за межі класичних моделей та пропонують інтегровані підходи до управління.
Постановка проблеми. В сучасному світі менеджменту спостерігається швидка трансформація організаційних структур та підходів щодо управління персоналом. Традиційні моделі менеджменту, які раніше забезпечували стабільність та контроль, виявляються недостатньо гнучкими для адаптації до умов швидких змін на ринку, технологічних інновацій та нових соціальних викликів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджуючи дану проблематику ми спиралися на роботи: N. Carr, J. Ciulla, F. Laloux, B. Robertson, M. Pirson, G. Westerman та інших
Постановка завдання. Аналіз теоретичних основ гібридного менеджменту та його ключових підвидів, таких як: Agile-менеджмент, Lean-менеджмент, холакратія та цифровий менеджмент, що має на меті продемонструвати філософські засади управління, які можуть сприяти створенню більш збалансованих і продуктивних організаційних структур, одночасно забезпечуючи ефективність і розвиток людського капіталу.
Виклад основного матеріалу. У статті досліджуються філософські основи гібридного менеджменту як сучасної моделі управління, яка поєднує жорсткі та м’які підходи для забезпечення гнучкості та ефективності в організаціях. Автор аналізує взаємодію таких підходів, як Agile, Lean, холакратія та цифровий менеджмент, з метою демонстрації їхнього внеску в досягнення організаційних цілей і підвищення продуктивності. Окрема увага приділяється філософським і етичним викликам, що виникають у процесі управління, таким як баланс між контролем і свободою працівників, а також конфіденційність у цифровому середовищі. У статті обговорюються перспективи розвитку гібридного менеджменту в умовах впливу технологій, зміни корпоративної культури та глобалізації. Особлива увага приділяється ролі штучного інтелекту у процесах прийняття рішень та можливостям інтеграції інноваційних стратегій у традиційні управлінські структури. Автор робить висновок, що гібридний підхід є ключем до ефективного управління сучасними організаціями, де необхідно поєднувати стабільність із адаптивністю для успішного подолання глобальних викликів.
Висновки. Перспективи розвитку гібридного менеджменту пов’язані з подальшою еволюцією технологій, змінами в корпоративній культурі та розвитом можливостей штучного інтелекту. Філософське осмислення гібридного менеджменту в умовах розвитку техногенної цивілізації полягає у пошуку нових способів інтеграції локальних і глобальних цінностей, що дозволяє створювати більш гнучкі та відповідальні моделі управління.
Ключові слова: філософія управління, гібридний менеджмент, Agile, Lean, холакратія, цифровий менеджмент
Список використаних джерел:
автор: Бережна С. В.
Актуальність теми дослідження. Академічна доброчесність є ключовою складовою якості вищої освіти та важливим фактором формування академічної культури в сучасному інформаційному суспільстві. Питання дотримання принципів академічної доброчесності стає особливо актуальним у зв'язку з поширенням дистанційного навчання, зростанням обсягів академічної мобільності та інтеграції українських університетів у європейський освітній простір.
Постановка проблеми. Попри значні зусилля, спрямовані на запровадження політики академічної доброчесності у наукових установах і закладах вищої освіти, рівень її дотримання залишається низьким. Це зумовлено недостатньою обізнаністю здобувачів вищої освіти та науково – педагогічних працівників про наслідки академічної недоброчесності, а також відсутністю ефективних механізмів контролю та підтримки професійної етики.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти академічної доброчесності досліджувалися вітчизняними та зарубіжними вченими, які зосереджували увагу на проблемах дотримання академічних норм, впровадженні принципів доброчесності у навчальний процес, а також аналізі чинників, що сприяють або перешкоджають забезпеченню академічної доброчесності. Проте залишаються невивченими питання ефективних практик та інструментів підтримки доброчесної поведінки в сучасних умовах цифровізації освіти.
Постановка завдань. Метою даного дослідження є визначення основних проблем дотримання академічної доброчесності у вищій освіті України.
Виклад основного матеріалу. У дослідженні аналізуються чинники, що впливають на дотримання академічної доброчесності серед студентів та викладачів українських університетів. Окремо розглядаються питання впливу дистанційного навчання на дотримання академічних норм та аналізуються методи зменшення випадків академічної недоброчесності.
Висновки. Підтримка академічної доброчесності вимагає системного підходу, який включає підвищення обізнаності учасників освітнього процесу, розробку чітких політик та інструментів контролю, а також впровадження ефективних заходів попередження порушень. Необхідно активізувати міжуніверситетську співпрацю та переймати найкращі практики задля створення сприятливого середовища для дотримання академічних стандартів.
Ключові слова: академічна доброчесність, вчений, професійна етика, мораль
Список використаних джерел:
автор: Манченко О. В.
Актуальність теми дослідження. Євроінтеграційні устремління України зумовлюють формування її державної політики у відповідності тенденціям й пріоритетам розвитку цифрової охорони здоров'я Європейського Союзу. Це обумовлює доцільність вивчення й імплементації європейського досвіду цифровізації вищої фармацевтичної освіти в Україні з урахуванням нормативно-правових й прикладних набутків.
Постановка проблеми. Глобальні тенденції розвитку фармацевтичного ринку, пошук підходів до інтеграції вітчизняної фармацевтичної сфери у світову, зокрема європейську, потребують з одного боку врахування викликів, пов’язаних з складним перебігом соціокультурної ситуації в Україні, з іншого – мають бути зорієнтовані на запити держави й суспільства щодо перспектив розвитку ринку фармацевтичних послуг, їх відповідність кращим стандартам фармації. Найбільш стрімкого характеру останніми роками набула цифровізація фармацевтичної сфери, упровадження електронної системи охорони здоров’я у країнах Європи. З огляду на це доцільним є аналіз правових й прикладних аспектів імплементації європейського досвіду у галузі цифровізації вищої фармацевтичної освіти України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні і практичні аспекти запровадження цифрових технологій у вищу фармацевтичну освіту досліджували Н. Альохіна, Н. Горчакова, А. Дорошенко, Г. Зайченко, Л. Кайдалова, С. Мосенцева, Н. Савченко, О. Чхало та інші. Проте, в інформаційному обігу бракує праць, які присвячено аналізу узгодженості нормативно-правових й прикладних засад імплементації європейського досвіду у галузі цифровізації вищої фармацевтичної освіти в Україні. Метою дослідження є аналіз нормативно-правових і прикладних засад цифровізації вищої фармацевтичної освіти в Україні в аспекті імплементації європейського досвіду.
Постановка завдань. Завданнями визначено: виявити й проаналізувати приклади узгодженості нормативно-правових й підзаконних актів України з питань цифровізації галузі охорони здоров'я з європейськими документами; обґрунтувати доцільність імплементації європейського досвіду у практиці розроблення й реалізації правових документів з питань цифровізації вищої фармацевтичної освіти, формування цифрових компетентностей практикуючих й майбутніх фахівців фармацевтичної галузі.
Виклад основного матеріалу. Цифровий напрям розвитку системи охорони здоров'я в Україні підтримується державою та суспільством, про що свідчить ухвалення низки важливих нормативно-правових актів, зокрема Закону України “Про лікарські засоби”, Стратегії розвитку медичної освіти в Україні, розпоряджень Кабінету Міністрів України, серед яких “Про схвалення Концепції розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації”, “Про схвалення Концепції розвитку електронної охорони здоров’я”. Прикладом вдалого запровадження цифрових інструментів в систему охорони здоров'я є eHealth, яка натепер охоплює низку ІТ-систем, реєстрів, диджитал-сервісів та цифрових продуктів, найвідомішою з яких є електронна система охорони здоров'я (ЕСОЗ) – ключова інформаційно-комунікаційна система, що містить медичні дані про здоров'я 35 мільйонів українців, об’єднує більшість медичних закладів й аптек в країні в єдиний цифровий медичний простір. Громадяни України завдяки ЕСОЗ послуговуються такими цифровими сервісами як електронні рецепти, електронні направлення, електронні медичні висновки тощо. Реалізація державної політики з цифровізації вищої фармацевтичної освіти в сучасній Україні базована на розвитку цифрових технологій й охоплює всі спеціальності. Це зумовлює необхідність подолання наявних обмежень в розвитку цифрової трансформації у вищій фармацевтичній освіті, формування у майбутніх магістрів фармації цифрових компетентностей ще на етапі набуття майбутньої професії. Так, використання цифрових технологій в освітньому процесі має підвищувати якість самостійної роботи студентів, стимулювати розвиток дослідницької діяльності і викладачів і здобувачів освіти, створювати нову дидактичну та методичну базу діяльності закладів, що відповідала б вимогам процесу цифровізації, сприяти інтенсифікації освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні.
Висновки. Державна політика України з питань цифровізації вищої фармацевтичної освіти цілком згоджується з пріоритетами Європейського Союзу у цій галузі, а також ураховує досвід розроблення й реалізації європейських стандартів та нормативних документів. Нормативно-правові акти України у галузі цифровізації вищої фармацевтичної освіти розробляються й реалізуються на практиці з тим, покращити рівень цифрових компетентностей практикуючих фахівців галузі й майбутніх магістрів фармації, допомогти у створенні державної політики та плануванні освітніх ініціатив, спрямованих на підвищення рівня цифрової грамотності та практичного використання засобів і сервісів цифрових технологій в освітньому процесі закладів вищої медичної/фармацевтичної освіти.
Ключові слова: цифрова трансформація галузі охорони здоров'я, цифровізація вищої фармацевтичної освіти, цифрові компетентності майбутніх магістрів фармації
Список використаних джерел:
автор: Заїчко В. В.
Актуальність теми дослідження. Війна в Україні значно вплинула на всі аспекти життя, включаючи формування особистісної ідентичності молоді, зокрема студентів. Екстремальні умови, викликані війною, змушують студентів стикатися з екзистенційними кризами, що включають питання самовизначення, автентичності та особистого вибору. Філософські концепції екзистенціалізму, зокрема ідеї Гайдеґґера та Сартра, дають можливість глибше осмислити ці процеси та пояснити, як зовнішні обставини, такі як війна, можуть стимулювати трансформацію ідентичності. Це дослідження є надзвичайно важливим у контексті сучасної України, оскільки допомагає зрозуміти вплив війни на майбутнє покоління та його роль у відновленні суспільства.
Постановка проблеми. Існує необхідність філософського осмислення того, як війна в Україні впливає на ідентичність студентів, котрі опиняються в умовах екзистенційної кризи. Війна кардинально змінює життєві реалії, змушуючи студентів переосмислювати свої особисті й колективні ідентичності, ставлячи їх перед вибором між адаптацією до нових умов та збереженням автентичності. Проблема полягає в тому, що в умовах постійної загрози та невизначеності війни студенти стикаються з необхідністю не лише фізичного виживання, але й духовного самовизначення, що призводить до глибокої кризи особистісних цінностей. Це явище потребує дослідження через призму екзистенціальної філософії, зокрема ідей Гайдеґґера про “викинутість” і “становлення”, а також концепції свідомого вибору, запропонованої Сартром.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливими у контексті нашого дослідження є роботи таких науковців, як В. Андрущенко та Д. Свириденко, які детально аналізують академічну мобільність та її роль у трансформації вищої освіти в Україні в умовах глобалізації. З іншого боку, дослідження З. Бакум і І. Дирди акцентують на проблемах мовної підготовки іноземних студентів в Україні. Важливий внесок у розуміння філософського аспекту ідентичності роблять М. Гайдеґґер та Ж.-П. Сартр, які досліджують поняття автентичності, становлення та вибору в умовах кризи. Сучасні дослідження Б. Бонда та Дж. Найт зосереджуються на впливі інтернаціоналізації на студентську ідентичність, підкреслюючи важливість міжкультурної комунікації та адаптації.
Постановка завдання. Мета статті полягає у дослідженні процесів трансформації ідентичності українських студентів в умовах війни та аналізі їхньої самосвідомості через філософські концепції екзистенціалізму.
Виклад основного матеріалу. Дослідження зосереджується на філософському осмисленні трансформації ідентичності українських студентів під впливом війни. Екзистенційні кризи, викликані війною, змушують студентів переосмислювати свої цінності та самовизначення в умовах невизначеності та загрози. Відповідно до концепцій Гайдеґґера, війна стає “кинутістю”, коли студенти змушені діяти в непередбачуваних умовах, що радикально змінюють їхні життєві плани. Це також можна трактувати через ідеї Сартра про свободу вибору і становлення особистості через свідомі рішення, які студенти приймають у кризових ситуаціях. Важливою складовою процесу інтернаціоналізації освіти є мовна підготовка та адаптація іноземних студентів, що підсилює їхню здатність до інтеграції в нові освітні та культурні контексти, як відзначають Бакум і Дирда.
Висновки. Війна суттєво впливає на формування ідентичності українських студентів, спричиняючи екзистенційні кризи та змушуючи їх переосмислювати свої цінності та вибір у складних обставинах. Використання філософських концепцій Гайдеґґера та Сартра дозволяє глибше зрозуміти процеси самовизначення в умовах кризи. Водночас, інтернаціоналізація освіти, зокрема через академічну мобільність і мовну підготовку, відіграє важливу роль у подоланні цих викликів, допомагаючи студентам адаптуватися до нових культурних та освітніх середовищ.
Ключові слова: ідентичність, екзистенційна криза, інтернаціоналізація, академічна мобільність, самовизначення
Список використаних джерел:
автор: Притула О. Л.
Актуальність теми. Виховання світогляду, національно-патріотичних почуттів та переконань постає провідним завданням усього освітньо-виховного процесу, де у підростаючого покоління формуються погляди оцінки, принципи, що визначають сприйняття навколишнього світу, місце людини в ньому та ціннісні орієнтації. За умов сьогодення громадянське виховання невіддільне від патріотичного виховання. Здебільше, ця дефініція розглядається як процес формування національної самосвідомості громадян, становлення свідомого громадянина, патріота, професіонала, розвиток патріотизму як інтегративної якості особи, яка їй дозволяє відчувати себе дієздатною у моральному, соціальному, політичному та юридичному вимірах, готовою до захисту країни та народу, від ворога, до упередження будь-яких загроз.
Постановка проблеми. Нагальна потреба у громадянському вихованні особистості викликана подіями новітньої історії України – боротьбою за незалежність, свободу та гідність українського народу, що почалась напередодні проголошення незалежності України й набула масштабних обертів в наслідок двох Майданів 2004 та 2014 років, агресії Російської Федерації проти України, яка почалась з окупації та незаконної анексії Криму, збройного конфлікту на східних кордонах України, що забрав тисячі життів синів України, та через 8 років, з 24 лютого 2022 року перетворився на повномасштабну російсько-українську війну, яка спричинила значні людські втрати, у руйнування цивільної інфраструктури та втрутилась у долю кожного українця. Ці події та той резонанс, які вони викликають у світі, яскраво свідчать про те, що державна незалежність України потребує постійного та надійного захисту.
Аналіз публікацій з теми дослідження. Хоча ідеї громадянського виховання підіймались ще у творах мислителів античності Сократа, Платона й Аристотеля, вони здобули ґрунтовне осмислення починаючи з XVII ст. у працях Т. Гобба, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля, А. де Токвіля, С. Гангтінгтона, Р. Патнема, К. Поппера та інших. Вони здобули розвиток також у працях українських мислителів та педагогів – Г. Сковороди, М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського, А. Макаренка, Г. Ващенка, В. Сухомлинського та інших, а також багатьох дослідників вже незалежної України. На особливу увагу заслуговують праці І. Беха, П. Вербицької, В. Волошина, О. Сухомлинської, К. Чорної та ін.
Постановка завдання. З’ясувати філософську значущість громадянського виховання особистості в стратегії підготовки воїна-захисника Вітчизни в сучасному українському суспільстві. Виклад основного матеріалу. Патріотизм як результат громадсько-патріотичного виховання є нагальною потребою українського суспільства, для якого саморозвиток особистості та формування її патріотичної самосвідомості на моральній основі є незаперечним пріоритетом. У межах даної розвідки розглянемо теоретико-методологічні підвалини громадянського виховання, його складові в умовах викликів сьогодення, а також новітні підходи до його формування.
Висновки. Нагальна потреба у громадянському вихованні особистості – захисника вітчизни викликана боротьбою за незалежність, свободу та гідність українського народу спочатку на двох майданах, потім під час російсько-української війни. За таких умов громадянське виховання як процес формування національної самосвідомості громадян, становлення свідомого громадянина, патріота, професіонала тісно пов’язане з вихованням патріотизму як інтегративної якості особистості, що дає можливість людині відчувати себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною, готовою до захисту країни та народу, від ворога, до упередження будь-яких загроз.
Ключові слова: громадянське виховання, особистість, патріотизм, національна самосвідомість, світогляд, ціннісні орієнтації
Список використаних джерел: