Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Жорнокуй У. В.
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що у вимірах змінних інтерпретативних стратегій до художніх творів, важливо звертатися до прийомів, котрі б дали змогу охарактеризувати їх комплексно, навіть з урахуванням непопулярних тем, як-от сліпота. В літературознавчій парадигмі зазначена тема – лакунарна, оскільки належить до мультидисциплінарних, що відкриває широкі перспективи для подальших досліджень у багатьох площинах – крім безпосередньо компаративістської, ще й психологічної, філософської, медичної тощо.
Постановка проблеми. Категорія сліпоти в українському літературознавстві залишається, за винятком окремих розвідок, малодослідженою, що формує гостру необхідність вивчення цієї категорії задля формування ширшого уявлення про цю проблему, що дасть змогу відійти від компенсаторного принципу трактування сліпоти, що саме по собі веде до хибних суджень щодо онтологічних вимірів екзистенції сліпих персонажів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У цій статті проаналізовані праці ключових дослідників, які вивчали з різних сторін категорію сліпоти (Олівер Сакс, Джон Мілтон, Тімоті Д. Вілсон), а також роботи тих науковців, які розглядали взаємозвязок між прийомом ескапізму та згаданою категорією зокрема (Едвард Зіглера, Леннард Дж. Девіс, Стівен Кушман, Розмарі Гарланд-Томсон). У вітчизняному літературознавстві, на жаль, аналізована тема представлена незначною мірою.
Постановка завдання. Авторка статті ставила за ціль дослідити особливості зображення категорії сліпоти через призму ескапізму як форми втечі від свого стану, що унеможливлює / гальмує / відтерміновує процеси самоідентифікації персонажів.
Виклад основного матеріалу. Проаналізовано різноманітні інтерпретативні моделі сліпоти – від метафоричної (роман “Сліпота” Жозе Сарамаго і трагедія “Цар Едіп” Софокла) до когнітивно-екзистенційної (на прикладі творчості Ольги Токарчук). Ескапізм незрячих персонажів часто проявляється через зображення їхнього багатого внутрішнього світу, неймовірної уяви та вельми яскравих спогадів, змалювання яких дає змогу письменникам показати спосіб уникнення жорстокої реальності та знайти спосіб існування (співіснування) в гармонії зі своїм станом. Література надає можливість досліджувати ці аспекти людського досвіду, показуючи, як уявна втеча може слугувати засобом виживання та самозбереження у зороцентричному світі, де з втратою зору ти позбавлений права на повноцінне життя.
Висновки. Тема сліпоти оприявнена через прийом ескапізму лише увиразнює небажання прийняти свій стан і це унеможливлює ідентифікаційні процеси індивідуумом. Дослідження ж ескапізму в сліпих персонажів є багатогранною темою, що охоплює різні аспекти людського досвіду, що формує значні перспективи подальших досліджень, пов'язаних з аналізованою нами проблемою.
Ключові слова: ескапізм, зороцентризм, мультидисциплінарність, категорія сліпоти, персонаж, прийом, рецептивний аналіз, художній твір
Список використаних джерел:
автор: Луценко І.О.
Актуальність теми дослідження. Сучасна освіта є важливим ресурсом, потенціал якого здатний забезпечити інноваційний розвиток суспільства. Для цього розвиток освіти має набувати випереджального характеру, що потребує імплементації нових технологій управління закладами освіти. Сучасним способом впровадження змін у систему управління є коучинг.
Постановка проблеми. Щоб розвиток дошкільної освіти мав випереджальний характер має бути впроваджена інновація, що охопить систему освіти як певну цілісність. Інновація має охопити механізми та інструменти регулювання системи відносин, комунікацій і взаємодій між управлінцями і працівниками, усіма учасниками освітнього процесу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічні засади розвитку коучингу в Україні дослідили В. Брич, М. Нагара. Вчені визначили коучинг як конвергований стиль управління. У системі освіти коучинг досліджується у сфері вищої освіти (В. Зеленін, О. Антонюк), підготовки вихователів для закладів дошкільної освіти (Т. Фасолько, А. Ковтун, Т. Гужанова, Л. Остапко, Ю. Семеняко), післядипломної освіти (В. Сидоренко), інклюзивної освіти (Т. Скрипник, К. Бірюкова). Визначено принципи впровадження коучингу, позитивний вплив педагогічного і освітнього коучингу на процес навчання, мотивацію здобувачів освіти.
Постановка завдання. Обґрунтувати доцільність впровадження коучингу в системі дошкільної освіти, розкрити потенціал застосування коучингових технологій в закладі дошкільної освіти.
Виклад основного матеріалу. В освітній діяльності закладу дошкільної освіти коучинг може бути використаний і як стиль управління закладом, і як підхід, що трансформує освітній процес. Запропоновано використовувати коучингові технології за такими напрямами діяльності: управління закладом дошкільної освіти; співробітництво закладу дошкільної освіти з батьками; формування у дітей-здобувачів дошкільної освіти компетентностей за різними освітніми напрямами. Розкрито цілі використання коучингових технологій за визначеними напрямами та наведено приклади застосування коучингових технологій: активне слухання, потужні запитання, технологія “GROW”.
Висновки. Методологія коучингу широко використовується у різних сферах суспільного життя. Аналіз досліджень свідчить про стрімкий розвиток коуч-підходу, перспективність його впровадження в системі дошкільної освіти, зокрема у закладі дошкільної освіти.
Ключові слова: заклад дошкільної освіти, коуч-підхід, коучингові технології, освітній коучинг, педагогічний коучинг, система дошкільної освіти
Список використаних джерел:
автори: Новосад М. Г., Білоус С. І., Рохман Б. М., Савчук О. І.
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в умовах війни сучасні діти і молодь дивляться на світ очима дорослих, значно подорослішали порівняно зі своїм віком. Фактор війни впливає на пошуки способів допомоги дорослим у вигляді волонтерства. Українські діти і молодь набувають досвіду активної і відповідальної поведінки в сучасному суспільстві. Юне покоління переосмислює важливість інтелектуально-особистісного розвитку, вибору професії як одного із шляхів виходу із кризових ситуацій. Сучасна молодь постійно знаходиться в пошуках і долучається до культурно-навчального діалогу, що відбувається між всіма учасниками навчального процесу й спрямовує її на саморозвиток, самовдосконалення, накопичення необхідних знань, які формують професійні ціннісні орієнтації майбутніх фахівців. Цінності комунікативної культури, український контент зумовлюють підвищення моральності та громадянської позиції у процесі освітньої та професійної підготовки української молоді. Актуальним на сьогодні є пошук, розробка та вивчення різних концепцій, програм, проєктів, які формують творче мислення молоді в едукаційому середовищі.
Постановка проблеми. Проблема цінностей орієнтує на гуманістичну позицію в освіті, яка вимагає ставлення до молоді як до важливого суб’єкта в навчально-виховному процесі; визнання креативного мислення як потенційно важливого для самої молоді, так і для українського суспільства. Плідне діалогічне спілкування між учасниками освітнього процесу вважається важливішою умовою і засобом розвитку особистості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі даного публікаційного дослідження філософсько-культурологічні напрацювання, присвячені питанням аксіології, зокрема, А. Вихрущ, М. Підлісний “Проблеми аксіології та шляхи їх вирішення”. Опиралися на розробки окремих аспектів змісту та методів навчання НУШ, програми “Інтелект України” (І. Гавриш, Ю. Завалевський, С. Кириленко, О. Мариновська, О. Мєзенцева, В. Рогова). Використали окремі методичні рекомендації щодо застосування інноваційних методів навчання в освітніх та позашкільних культурно-дозвіллєвих закладах дітей та молоді (В. Колебошин, С. Кириленко, І. Червінська, В. Воронов, К. Ковальчук, О. Рейпольська, С. Сисоєва, К. Станкевич, Н. Піканова). Аналізували матеріали інформаційної періодики, що висвітлюють питання актуальні для нашого дослідження.
Мета статті: розкрити важливість освітньо–наукових та культурно-дозвіллєвих закладів як носіїв морально-духовних цінностей, які вливають на розвиток творчого мислення молоді та скоординовують на цілеспрямоване забезпечення якісної освіти і розвитку їх особистості.
Постановка завдань: визначити методи навчання, які мотивують до формування культури поведінки молоді, адекватних полікультурному середовищу; сприяють конструктивним відносинам між людьми; спонукають критично аналізувати сучасну інформацію, сприяють проєктуванню й дослідницькій діяльності; налаштовують на власну участь у громадському житті (наприклад, через волонтерство), впивають на вирішення суспільних проблем, уміння стати на захист української державності.
Виклад основного матеріалу розпочинається з постановки актуальності проблеми як реалізації аксіологічного (ціннісного) підходу до якісної освіти та виховної діяльності в Україні. Агресія російської федерації проти України призвела до втрати численних закладів освіти, позашкільних, мистецьких та спортивних установ. У статті акцентується на важливості моральної і психологічної підтримки дітей в умовах війни засобами освітньо-культурних центрів, надання допомоги при подоланні стресу чи переживання втрати рідних і близьких, навчально-виховної і розвиваючої роботи з дітьми та молоддю в складних умовах. Важливе завдання при реалізації якісної освіти в Україні – це постійна увага до молоді, яка творить український контент та духовно-культурні цінності держави. Тільки освічені українці можуть створити міцну, життєздатну державу, відбудовувати і розвивати сучасну українську економіку, забезпечити гідне майбутнє прийдешніх поколінь.
Висновок.
Перспективами наступних досліджень стане аналіз аксіологічних підходів для розв’язання проблеми стратегії розвитку української культури і освіти, домінантою якої є реалізація набутих знань, умінь, що впливає на творче мислення молоді в сучасному соціумі.
Ключові слова: аксіологічний аспект, методологія філософії, українська філософія, українська молодь, творче мислення, якісна освіта, культура, дозвілля
Список використаних джерел:
автор: Білінський В. Р.
Актуальність дослідження. Проблема свободи завжди була і залишається однією з найбільш важливих та актуальних проблем не лише у філософії, історії, політології та інших науках, але також і в інших суспільних сферах, таких як: релігія, право, культура, економіка, політика і тд.. В даній статті автор розглянув проблему свободи волі в філософській системі середньовічного філософа та богослова Аврелія Августина, якому Католицька церква присвоїла титул Блаженний.
Постановка проблеми. Свобода волі є однією з найбільш важливих та фундаментальних проблем сьогодення. Вона стосується не лише філософії, але й таких сфер як: право, політика, економіка, релігія тощо. В кожній із цих сфер свобода волі людини постає по різному, що зумовлено специфікою відповідного соціального контексту.
Аналіз останніх джерел та публікацій. Дана проблема, певною мірою, знайшла своє висвітлення в працях таких українських дослідників, як: В. Гоголь [6], М. Дойчик [8], та ін. В. Гоголь у своїй статті “Антропологічне вчення святого Августина” [6] здійснює аналіз міркувань Аврелія Августина щодо походження душі, проблеми єдності двох субстанцій – душі й тіла, свободи волі людини. Опосередковано цих проблем у світлі августиніанського розуміння ідеї гідності людини також торкався сучасний український дослідник М. Дойчик у своїй статті “Антиномічний вимір гідності людини у християнській філософії Аврелія Августина” [8].
Постановка завдання. Метою дослідження є історико-філософський аналіз ідейної спадщини Аврелія Августина, у тій її частині, що стосується концептуальних особливостей його розуміння проблеми взаємозв`язку свободи волі та гідності людини, їх співвідношення з Божою волею та Божественним законом.
Виклад основного матеріалу. Філософ розглядає свободу волі, як один з атрибутів, який притаманний лише людині, як вінцю творіння Божого. Свобода волі належить до сутності людині, і дає їй можливість обирати між добром і злом, тому вона кожного дня веде боротьбу з самою собою, а в її серці добро воює зі злом, і хто переможе залежить від того, наскільки людина є праведною та близькою до Бога.
Висновки. Отже, концепт “свободи волі” розглядається Аврелієм Августином у світлі телеологічного детермінізму: свобода волі людини обмежена Божою волею та напередвизначенням. Лише Бог може дати людині правдиву свободу, звільнити її з рабства гріха та очистити її душу від зла та вад, наповнити її любов’ю до ближніх та ворогів.
Ключові слова: людина, свобода волі, гідність, духовно-моральне вдосконалення, теоцентризм, історія філософії, пізнання, ідея
Список використаних джерел:
автор: Cоляник С. Ф.
Актуальність теми дослідження. Стрімкий сучасний цивілізаційний розвиток суспільства в першу чергу впливає на людину через трансформації її життєвого світу, людське буття, її місця і ролі у суспільних, економічних (виробничих), політичних та гуманітарних сферах суспільного життя. Людина все частіше інтегрується в автоматизовані процеси, стаючи при цьому складовим елементом з чітко регламентованими діями. Постійне перебування у раціональному світі, в якому залишається мало місця для проявів ірраціонального, фантазій і “виходу за межі”, що перетворює людину на “робота” (наприклад, робота на автоматизованих конвеєрах, логістичних центрах тощо) та впливає на розвиток особистості.
Постановка проблеми. Запит на креативність лише зростає, а тому актуальним є вироблення нового дискурсу (нових підходів) стосовно сучасного розуміння креативності особистості в умовах потреби підтримання імпульсу на подальший інноваційний розвиток суспільства в цілому та окремих країн.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що питання креативності досліджувалося дослідниками у контексті творчості в культурі, креативного класу, креативної урбаністики, креативної економіки тощо. Незважаючи на досить широкий спектр проведених досліджень, питання креативності як важливої якості (базової компетентності) сучасної особистості виступає частиною загальної проблеми, котрій присвячується означена стаття.
Постановка завдання. Дослідити питання креативності як важливої якості (базової компетентності) сучасної особистості у контексті подальшого інноваційного розвитку суспільства.
Виклад основного матеріалу. Глобальні цивілізаційні трансформації змінюють не тільки зовнішній світ, природу, взаємовідносини, а і саму людину, її життєвий світ, людське буття. Економіка із виробничої сфери все більше переходить у сферу надання послуг. Переорієнтація на послуги ставить гостро питання знаходження свого місця “під сонцем” як для окремих підприємців, так і для компаній набуває, особливо в умовах жорсткої конкуренції. При цьому широке застосування автоматизованих виробничих процесів, робототехніки, штучного інтелекту зменшують потреби у великій кількості низькокваліфікованих спеціалістів. Крім того, значний відсоток фізичних комунікацій, робіт та послуг переходять у віртуальну площину. Це потребує уміння швидко орієнтуватися і знаходити нестандартне нешаблонне вирішення завдань. В таких умовах бізнес все більше воліє переходити із “Багряного океану” у “Блакитний океан”, а це неможливо без креативного та інноваційного колективу.
Висновки. Креативність все більше набуває ознаки базової компетентності, яка потребує розвитку, починаючи з самих ранніх етапів навчання, оскільки талановитих і обдарованих людей набагато менше, ніж потрібно креативних спеціалістів. А тому для формування сучасного дискурсу відносно розвитку креативної особистості необхідно враховувати широкий спектр факторів впливу. Це потребує відповідного науково-філософського переосмислення та методично-педагогічного напрацювання питань набуття креативності ознак базової компетентності.
Ключові слова: творче мислення, нестандартний підхід до вирішення завдань, креативне мислення, креативність як компетентність, креативна особистість
Список використаних джерел: