автори: Воронкова Валентина Григорівна, Кивлюк Ольга Петрівна, Нікітенко Віталіна Олександрівна
Актуальність теми дослідження. Реальний світ, суб’єктивно спотворений контекстами, точками зору, політикоекономічними прихильностями, настроями «цільової аудиторії» і т.д., трансформувався в інформаційновіртуальну площину комунікації, кооперації, ідеологізації, медіації, пізнаваності та осмислення взагалі. Сучасний гіперреальний світ потребує раціонального, скептичного, об’єктивного аналізу – критичного, де значимість критичного мислення особистості в контексті цивілізаційного розвитку потребує теоретичної концептуалізації та практичної реалізації.
Постановка проблеми. Тенденції розвитку інформаційного простору, небезпека формування симулятивної свідомості, викривлення реальності в процесі накладання гіпперреальності, або віртуалізації створюють сумнівну ілюзію трансформації особистості в бік критично мислячої. А звідси і проблема формування масової свідомості критично оцінювати інформаційні потоки, реагувати на ефекти реальності (симулякри) та їх інтерпретувати в бік деманіпулятивності та об’єктивності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи філософську парадигму постмодернізмуми спиралися на фундаментальні роботи Ж. Бодріяра, Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Дерріди. В контексті аналізу критичного мислення акцент зроблено на роботах Дж. Хейбера, Д. Халперн, К. Становіча, Р. Енніса, С. Терно, Р. Пола та інших.
Постановка завдання. Здійснити концептуалізацію критичного мислення як типу моделі мислення, що вимагає філософської саморефлексії на основі звернення до постмодерністського дискурсу.
Виклад основного матеріалу. В статті концептуалізується сутнісне значення критичного мислення, його функціональність та перспективність розвитку через призму постмодерністського дискурсу з акцентом на теорію симулякрів Ж. Бодріяра. Критичне мислення розглядається як засіб формування культури мислення в умовах гіперреального/віртуалізованого світу, що зорієнтовано на принципи раціональності, об’єктивності, достовірності та процеси інтелектуалізації, саморефлексії, само усвідомленості тощо.
Висновки. У постмодерністського дискурсі Ж. Бодріяра критичне осмислення не є важливим процесом та інструментом основ філософських роздумів, але ж інформатизація та віртуалізація суспільства призвела до такого негативного явища як маніпулювання свідомістю особистості/суспільства. Факт сформованості критичного мислення та володіння ним людиною є запорукою інтелектуальних чеснот, неупередженості та виступає опонентом гіперреальному світу.
Ключові слова: критичне мислення, постмодернізм, Жан Бодрійяр, гіперреальний світ, інформаційний простір.
Список використаних джерел:
автори: Новіков Борис Володимирович, Руденко Тамара Петрівна, Потіщук Ольга Олегівна
Актуальність теми дослідження. В основі творчої діяльності є цілеспрямоване перетворення дійсності. Творчі ідеї не виникають на порожньому місці, вони з’являються тоді, коли людина хоче щось змінити на краще, вдосконалити. Стимулом до творчості можуть бути як соціальні мотиви, так і власні бажання, мрії, фантазії особистості. Особливо, це стосується художньої творчості. Художня творчість є своєрідною сферою духовного життя людини. Митець не тільки відтворює світ, але й вкладає в нього свої почуття, а сприйняття твору мистецтва іншими людьми сприяє їх емоційному збагаченню. Завдяки мистецтву формуються естетичні цінності. Вони мають і суспільне значення, тому що є необхідними для гармонійного розвитку особистості, а відповідно, і для суспільства в цілому. Правильне сприйняття краси світу є одним з головних завдань естетичного виховання.
Постановка проблеми. Проблема художньої творчості, осмислення її природи, специфіки функціонування займає важливе місце в філософії та естетиці. Вона має тривалу історію, що вплинуло на теоретичний рівень її осмислення. Естетичні погляди узагальнювались через еволюцію художнього процесу. Дослідження художньої творчості розпочалося з другої половини XX століття, відповідно, аналіз розвитку художньої творчості зумовлює потребу перегляду існуючих підходів до вивчення цього феномену. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософсько-естетичний аспект дослідження надав можливість звернутися до праць філософів минулого Платона, Арістотеля, Л.-Б. Альберті, Ф. Бекона, Т. Гоббса, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Ф. Шеллінга, Ф. Шиллера, Г. Гегеля, західноєвропейських дослідників кінця ХІХ та початку ХХ століття – А. Шопенгауера, А. Бергсона, Ф. Ніцше, К. Юнга, Е. Гуссерля, М. Гайдеггера, Ж.- П. Сартра та інших, а також праць українських мислителів І. Франка, О. Потебні, Л. Губерського, М. Євшана.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні природи, особливостей, механізмів функціонування художньої творчості, розгляді основних етапів розвитку естетичних поглядів. Для вирішення поставленого завдання необхідно розглянути філософську та естетичну думку минулого: філософські пошуки мислителів античності, середньовіччя, доби Відродження, Нового часу, естетичні погляди німецького класичного ідеалізму, некласичну філософію та роль ірраціональних мотивів у художній творчості ХІХ-ХХ століття, сучасні естетичні погляди. Детальний розгляд художньої творчості також сприятиме розумінню специфіки творчості митця в кожному конкретному виді мистецтва, естетично-виховної ролі художніх творів.
Виклад основного матеріалу. Естетична думка як і світова наука має глибоке коріння, з давніх-давен формувалися традиції естетичного аналізу. Існують різноманітні визначення художньої творчості, але властивості творів мистецтва та їх вплив на людину розглядаються через поняття прекрасне, яке є центральним в естетичній науці. Художня творчість спроможна викликати сильні відчуття, сприяє розвитку уяви, фантазії, стимулює та спрямовує саму творчу діяльність. В естетичній думці було зібрано величезний матеріал та висловлювалися різноманітні погляди з приводу природи та особливостей функціонування художньої творчості. Художня творчість завжди була у центрі уваги дослідників, й надалі, вона буде привертати увагу, сприяти новим творчим відкриттям, нею будуть захоплюватися.
Висновки. Художня творчість сприяє гармонізації відносин між людиною і навколишнім світом, через мистецтво людина примножує свій індивідуальний досвід. Вона сприяє розвитку творчого мислення, розумінню кольору, форми, симетрії, пропорції, умінню знаходити схожості у природі, поєднувати різні види діяльності та організовувати особистістю власний культурний простір так, щоб отримувати задоволення і насолоду. У процесі творчої діяльності людина змінює не лише навколишній світ, але й вдосконалюється сама як суб’єкт художньої діяльності.
Ключові слова: художня творчість, естетичні погляди, естетика, прекрасне, мистецтво, художнє сприйняття, творча уява, художній твір, творча діяльність, естетичне виховання.
Список використаних джерел:
автор: Кравченко А. А.
Актуальність теми дослідження. Збільшення використання візуального контенту в повсякденній, освітній, науковій діяльності вимагає більш детального наукового осмислення питань епістемології візуального. Актуальність способів пізнання нової, інформаційно-цифрової реальності обумовлена появою візуальності, або сфери бачення. Відео, фотографії, графіка та інші візуальні елементи використовуються як основний спосіб комунікації та навчання. Розуміння та аналіз візуальної інформації стає ключовим навичкою для інтелектуального і соціального розвитку. Тому набуває актуальності науковий аналіз проблем формування візуальної культури.
Постановка проблеми. Пізнавальна діяльність розширює інструментарій власних практик та поряд з аналітичною, герменевтичною і феноменологічною, когнітивною практиками продуктивного пізнання світу ставить завдання включення в нього візуальної парадигми. Виникає необхідність наукового осмислення питань включення та застосування візуальних практик в освітньому та науковому процесі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Візуальну культуру досліджують Н. Брайтон, А. Бойлен, К. Дженкс, М. Штуркен, Л. Картрайтс. Теоретичну теорію «візуальні студії» презентують дослідження Т. Мітчелла, Н. Мірзоєва, М. Диковіцької, Д. Елкінса. Соціальну візуалістику досліджує К.В. Батаєва. Культуру візуального мислення аналізує Г.В. Ільїна.
Постановка завдання. Здійснити аналіз епістемологічного змісту візуальної культури та візуальних практик та їх вплив на формування сприйняття і розуміння світу сучасною людиною.
Виклад основного матеріалу. Сучасна людина є активним споживачем візуальних образів, через які вона формує свій світогляд і дискурси. Це зумовлює пошуки нових підходів до подачі та засвоєння знань. В результаті залучення візуалізації в пізнання та чи інша проблемна ситуація вирішувалася більш продуктивно. На формування візуального сприйняття безпосередній вплив має соціальне середовище, яке зумовлює відповідні умови існування, впливає через дію культурних та мовних традицій, враховує інтелектуальні, емоційні, ментальні особливості. Інформаційний бум, спричинений розвитком технологій та доступністю інтернету, призводить до перевантаження людини величезним обсягом інформації, яку вона повинна обробляти. Пізнавальна сфера невід’ємна від технічного прогресу та підвладна всім новаціям епохи як у використанні цих новацій так і в їх творенні. Таким чином ми переходимо до нового епістемологічного трактування науки, освіти, навчального процесу. Тому слід закцентувати увагу на питаннях формування цифрової гуманітаристики, мозаїчності та іконічності в представленні візуальної інформації, аналізу сприйняття та обробки візуальної інформації, формуванню візуальної грамотності, візуального мислення та візуальної культури.
Висновки. В контексті «візуального повороту» в культурі відбувається розширення способів передачі знання – від мови текстів до екранної, медійновізуальної мови. У дослідженні проблеми візуальності набуває розвитку комплекс наукових розвідок стосовно обробки візуальної інформації, способів використання свідомого візуального сприйняття у процесах комунікації, застосування різноманітних технік аргументації на основі візуальної інформації тощо. Епістемологічний поворот діджіталізованого суспільства передбачає пошук нових методів подачі, опрацювання та засвоєння інформації. Основу нової освіти складає мультимедійна екранна комунікація, яка формує візуальну грамотність і візуальне мислення, потребує засвоєння візуальної культури.
Ключові слова: візуальна культура, візуальна грамотність, візуальне мислення, епістемологія, освіта, наука, сприйняття, інформація, знання.
Список використаних джерел:
Кивлюк Ольга Петрівна, доктор філософських наук, профессор (E-mail:
Воронкова Валентина Григорівна, доктор філософських наук, професор (E-mail:
Нікітенко Віталіна Олександрівна, доктор філософських наук, професор (E-mail:
ЦИФРОВІ ПРАВА ЯК ВИРАЖЕННЯ ЦИФРОВИХ АТРИБУТІВ ЛЮДИНИ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКЕ ОБГРУНТУВАННЯ
Радіонова Наталія Василівна, доктор філософських наук, професор (E-mail:
Пустовіт Світлана Віталіївна, доктор філософських наук, професор (E-mail:
Палєй Людмила Адамівна, старший викладач (E-mail:
ВІД ЕТИКИ ГІППОКРАТА ДО ГЛОБАЛЬНОЇ БІОЕТИКИ В. Р. ПОТТЕРА: ОСВІТНІ АСПЕКТИ
Пилипенко Світлана Григорівна, кандидат філософських наук, доцент (E-mail:
ОСВІТНЯ МОБІЛЬНІСТЬ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТУ “СВІТ – ЛЮДИНА” У КОНТЕКСТІ ПЛИННОЇ СУЧАСНОСТІ
Маринець Надія Василівна, кандидат філософських наук, доцент (E-mail:
Пугачов Володимир Миколайович, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник (E-mail:
Балинська Ольга Михайлівна, доктор юридичних наук, професор (E-mail:
ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ ЛЮДИНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Жовтоног Ірина Сергіїіна, аспірантка (E-mail:
РУЙНУВАННЯ СИМВОЛІВ ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК ДЕСТРУКЦІЯ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ
Шморлівська Анастасія Степанівна, здобувач першого (бакалаврського ) рівня вищої освіти (E-mail:
Стребкова Юлія Віталіївна, кандидат філософських наук, доцент (E-mail:
СОЦІАЛЬНА РОБОТА ГРОМАДСЬКИХ, БЛАГОДІЙНИХ ТА ВОЛОНТЕРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ
Мар’єнко Майя Володимирівна, доктор педагогічних наук, старший дослідник (E-mail:
Бобрицька Валентина Іванівна, доктор педагогічних наук, професор (E-mail:
Лисоконь Ілля Олександрович, аспірант (E-mail:
ІНВЕСТИЦІЇ У ВИЩІЙ ОСВІТІ ЯК СКЛАДОВА РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Лупаренко Лілія Анатоліївна, кандидат педагогічних наук (E-mail:
Литвинова Світлана Григорівна, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник (E-mail:
МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТОЇ НАУКИ ВЧИТЕЛЯМИ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ПРЕДМЕТІВ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ