Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Овчатова А. П. 

Актуальність теми дослідження. У статті проаналізовано стан та рівень впровадження STEM-освіти в Україні. Визначені ключові переваги інтеграції STEM-освіти в концепції Нової української школи, які полягають у набутті конкретних компетенцій та розвитку знань учнів у певних та міждисциплінарних галузях пов’язаних із інноваційністю та технологіями.

Постановка проблеми. При встановленні ступеню готовності навчальних закладів до впровадження основних вимог STEM-освіти. А саме визначено, що ключовими проблемами впровадження нової системи освіти є: ментальність, неготовність вчителів, половинчастість, процес навчання, віддільність предметів одне від одного, відсутність належної матеріальної бази тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями STEM-освіти в Україні як правило займаються вчені, котрі розробляють концепцію впровадження Нової української школи. Акценти при дослідженні цього питання науковці роблять в контексті адаптації нової системи освіти до українських освітніх реалій, однак в цих роботах оминається увагою питання морального та етичного виховання школярів, яким й пропонуються принципи STEM-освіти.

Постановка завдання. Окреслити проблеми та перспективи впровадження STEM-освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу. Встановлено, що незважаючи на значні перешкоди та стереотипи щодо впровадження STEAM-освіти в Україні цей процес є невідворотнім, оскільки як стверджують провідні українські педагоги попередня радянська концепція освіти є утопічною та неефективною. Визначено наступне, якщо Україна прагне стати провідною європейською державою, то зміна системи освіти є головним фактором успіху. Констатовано, що в умовах переходу до Нової осучасненої української школи впровадження STEM-освіти залишається найбільш пріоритетним напрямком освітньої системи України. Визначено, що завдяки консолідації зусиль впровад-ження STEAM-освіти стає однією з реальних цілей Нової української школи. Лише за останні декілька років було створено нормативно-правову базу по впровадженню STEAM в Україні, працює Web-STEАM-школа, виданий збірник матеріалів “STEM-тиждень”, систематично проводяться наукові конференції, відкрито віртуальний STEM-центр, що є величезним кроком вперед.

Висновки. Розробниками Нової української школи запропоновано шляхи розв’язання проблем, що заважають впровадженню нових методів освіти. Визначено вектори подальшого розвитку даного напряму та результати, які вони зможуть забезпечити, однак доки не будуть вирішені ключові проблеми, які стоять на перешкоді повноцінного впровадження STEM-освіти – це питання буде залишатися відкритим в концепції Нової української школи.

Ключові слова: STEM-освіта, Нова українська школа, радянська модель, педагогічний потенціал.

Список використаних джерел:

1. Василашко, ІП, Горбенко, СЛ, Лозова, ОВ & Патрикеєва, ОО 2017. ‘Методичні рекомендації щодо впровадження STEM-освіти у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах України на 2017 / 2018 навчальний рік’, Методист, № 8, с. 37–43.

2. Василашко, ІП, Патрикєева, ОО & Булавська, ЛГ 2020. Збірник матеріалів ‘STEM-тиждень – 2020’, Видавничий дім ‘Освіта’, Київ.

3. Іванюк, ТГ & Мартинюк, ОМ 2018. ‘Проблеми шкільної математичної освіти тернопільської області та шляхи їх вирішення’, Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання: досвід, тенденції, перспективи, № 2, с. 193–196.

4. Кузин, НП & Колмакова, МН (eds) 1986. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР, Педагогика, Москва.

5. Морзе, Н n.d. Презентація STEAM-освіта, STEM-school. Доступно: <https://www.stemschool.com/> [14 Червень 2021].

6. Нова українська школа 2016. Міністерство освіти і науки України, Київ.

7. Новые направления в дисциплинах STEM (естественные науки, технологии, инженерия и математика) 2014. Доступно: <http://iipdigital.usembassy.gov/st/russian/publication/2014/01 /20140109290208.html#ixzz4MHxzXHSz> [18 Червень 2021].

8. Обучение в области естественных, технических, инженерных и математических наук в США: программа STEM (Перевод доклада) 2011. Московский городской психолого-педагогический университет, Портал психологических изданий PsyJournals.ru, с. 32–38.

9. Презентація ‘STEAM-освіта: інноваційна науково-технічна система навчання 2016. Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. Доступно: <http://ippo.kubg.edu.ua/content/11373> [15 Червень 2021].

10. Про створення робочої групи з питань провадження STEM-освіти в Україні 2016. Наказ МОН України № 188 від 29.02.2016 р. Доступно: <https://imzo.gov.ua/2016/02/29/nakaz-mon-vid-29-02-2016-188-pro-utvorennya-robochoyi-grupi-z-pitan-vprovadzhennya-stem-osviti-v-ukrayini/> [16 Червень 2021].

11. Щодо впровадження STEM-освіти в загальноосвітніх навчальних закладах 2015. Лист № 869-16/02.2 МОІППО від 05.10.2015. Доступно: <http://osvita-krda.mk.ua.> [15 Червень 2021].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Барабаш Р. Я.

Актуальність теми дослідження. У статті обґрунтовується, що ксенофобія та расизм мають свій виток у філософії нігілізму. Остання характеризується домінуванням монологічної суб’єкто-центричної парадигми мислення, де Інший постає завжди як Чужий. Відповідно деструктивна енергія нігілізму спрямована на анігіляцію Чужого. Ці та подібні ним негативні явища, які відбуваються у сучасному суспільстві, завжди знаходять соціальний ґрунт для свого розвитку. Тенденції злочинності на підставі дискримінації стрімко зростають, тому ксенофобія та расизм постають однією із найважливіших та найгостріших проблем не лише на прикладному політичному, але й на теоретично-філософському рівні.

Постановка проблеми. Сьогодні проблема ксенофобіï та расизмy є не лише соціально-політичною, але й світоглядною проблемою відносин Я-Інший. Із кожним роком все більше зростає кількість проживання іноземців у різних країнах. Причини цих явищ полягають y збільшенні економічних та соціальних проблем y суспільстві, неефективній політиці стосовно профілактики подібного роду явищ y молодіжному середовищі, яке схильне до нігілістичних тенденцій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Феномен нігілізму, який зачіпає різноманітні сфери життя людини, розглядається у роботах А. Пігалєва, Т. Лютого, А. Михайлова, Е. Северіно, В. Савчука, М. Сірука, П. Смирнова. Дослідженням проблеми розповсюдження расизму та ксенофобії займались такі вчені, як О. М. Бандурка, М. В. Кроз, А. А. Габіані, Н. А. Ратинова, Я. І. Гілінський, О. М. Джужа, П. Слотердайк, А. П. Закалюк, Д. О. Кобзін та інші.

Постановка завдання. Метою даної статті є комплексний теоретичний аналіз питання ксенофобії та расизму у світлі філософії нігілізму, дослідження проблематики у контексті пошуку ефективних та реальних шляхів попередження та запобігання даного явища.

Виклад основного матеріалу. У центрі нігілізму - проблема взаємовідносин Я-Інший, монологічність автономного, замкненого в собі, нарцистичного Я-суб’єкта, який об’єктивізує світ та інших людей навколо себе, не сприймає відмінність, “інакшість” у будь-яких її проявах. Нігілістична установка налаштована на сприйняття Іншого як ворожого Чужого, знищення всього, що несхоже на Я.

Висновки. Викладені у статті положення щодо культурно-психологічних причин расизму та ксенофобії лише частково окреслюють широкий і глибинний пласт девіантогенних соціальних проблем. Подальші напрями досліджень вбачаються у розширенні розуміння про криміногенно детермінаційну роль різних форм суспільної свідомості, їх станів і конфігурацій, співвідношення з культурними, політико-правовими змінами, змінами в дискурсі тощо.

Ключові слова. Ксенофобія, расизм, Інший, Чужий, нігілізм, монологічність, діалогічність.

Список використаних джерел:

1. Бродель, Ф 2006. ‘Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV-XVІІІ’, в 3 т., Т.1. “Структуры повседневности: возможное и невозможное”, 2-е изд., Москва: Весь Мир, 592 с.

2. Бэрон, Р & Ричардсон, Д 2001. Агрессия, Питер, 352 с.

3. Бердяєв, Н 1989. Философия свободы. Смысл Творчества, Москва: Правда, 690 с.

4. Вальдентфельс, Б 1995. ‘Своя культура и чужая культура. Парадокс науки о “Чужом”’, пер. с нем. О. Кубановой, Логос: филос.-лит. Журнал, № 6, 109 с.

5. Історія філософії. Словник 2012. Київ: Знання України, 2-ге вид., перероб., за заг. ред. д. ф. н., проф. В. І. Ярошовця, 1087 с.

6. Кроз, МВ & Ратинова, НА 2005. ‘Социально-психологические и правовые аспекты ксенофобии’, Асаdеmіа, 52 с.

7. Лютий, ТВ 2002. Нігілізм: анатомія Ніщо, Київ: Парапан, 296 с.

8. Лютий, ТВ 2021. “Двійник”. Про природу дублювання і множинності, Віхола, 272 с.

9. Левинас, Э 2000. Избранное: Тотальность и бесконечное, пер. Вдовина, ИС & Дубин, БВ, Москва; СПб.: Культурная инициатива: Университетская книга, 344 с.

10. Мартин Бубер 2012. Я і ти. Шлях людини за хасидським вченням, пер. з нім., Київ: Дух і літера, 272 с.

11. Новиков, АИ 1972. Нигилизм и нигилисты. Опыт критической характеристики, Ленинград: Лениздат, 296 с.

12. Рорти, Р 1998. Обретая нашу страну: политика левых в Америке XX века, пер. с англ. Хестанова, ИВ & Хестанов, РЗ, Москва: Дом интеллектуальной книги, 354 с.

13. Слотердайк, П 2002. Критика цинічного розуму, переклад з німецької Андрія Богачова, Київ: Тандем, 544с.

14. Філософський енциклопедичний словник 2002. Київ: Абрис, 742 с.

15. Хайдеггер, М 1993. ‘Европейский нигилизм’, в кн. Хайдеггер М. Время и бытие, Москва: Республика, с. 63-176.

16. Хабермас, Ю 2000. Моральное сознание и коммуникативное действие, пер. с нем. под ред. Д. В. Скляднева, послесл. Б. В. Маркова, Москва: Наука, 380 с.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Об'єдков О.І.

Актуальність теми дослідження. Трансгуманізм є достатньо новим напрямком для ряду наукових дисциплін. Враховуючи умови, в яких знаходиться світ у XXI ст., вищезазначена ідея є ледь не основною характеристикою, яка детально описує становлення нового типу людства. Трансгуманізм відіграє значну роль в розумінні явищ соціального життя, допомагає визначити реальне місце людини в системі сучасних світоглядних парадигм. На додачу до цього, глобалізація, стрімкий розвиток науки та вплив четвертої промислової революції, також відомої як “Індустрія 4.0”, наклали серйозний відбиток на саму сутність людини, її характер і ціннісні орієнтири. Трансгуманізм поступово все більше просувається в життя індивіда, однак його основні постулати сприймаються зовсім неоднозначно.

Постановка проблеми. Зазначена тема залишається актуальною протягом останніх десятиліть. Дослідження в філософії, соціології та ряді інших дисциплін часто сходяться в точці, де кожна з них змушена звернутися до питання про долю людини, в формуванні якої – і розумовому, і фізичному – стали відігравати велику роль різного роду технології. Саме на ці питання як відповідь з’явився новий напрямок наукової думки, а саме трансгуманізм.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ряд відомих вітчизняних та закордонних вчених намагалися розкрити сутність трансгуманізму, проаналізувати його користь або ж навпаки визначити потенційну небезпеку. Особливої уваги заслуговують роботи Н. Бострома, Г. Моравека, Р. Курцвейла, Дж. Гакслі, М. Мора, С. Фуллера, Дж. Харріса, А. Бьюкенена, Р. Сперроу. Також необхідно завдячити українським науковим дослідженням. Мова йде саме про наукові статті М. А. Ожевана, В. В. Окорокової, М. Л. Шумка, Н. Б. Капустіної та Л. О. Попсуєнко, а також про дисертацію С. С. Дєнєжнікова. Окремої уваги слід приділити поглядам філософа Ф. Фукуями, який є одним із найвідоміших критиків ідеї трансгуманізма.

Постановка завдання. Щоб відповісти на питання що саме є трансгуманізмом, треба розпочати з передумов його появи і докладно дослідити який шлях дана парадигма пройшла та визначити її сучасний стан. Також, варто звернути увагу на погляди прихильників і критиків, які досліджували дане явище. І у підсумку визначити чи є трансгуманізм вірним шляхом до справжнього покращення життя людства чи це чергове складне випробування для нашої планети.

Виклад основного матеріалу. Фундаментальні ідеї трансгуманізму були вперше запропоновані британським біохіміком Дж. Холдейном. У своєму есе 1923 р. “Дедал: наука і майбутнє” він описує як наукові і технологічні відкриття можуть змінити суспільство та поліпшити становище людини. В цій праці він передбачав, що застосування передових наук до біології людини принесуть великі вигоди. Ці погляди надихнули ще одного дослідника, з яким все ж таки пов’язують зародження трансгуманізму, а саме Дж. Гакслі, який вперше у своїх працях використовував термін “Трансгуманізм”. Під ним Гакслі розумів усвідомлення людством необхідності самовдосконалення, або спрямованої революції.

Висновки. Ідея трансгуманізму невпинно буде реалізовуватися в кожній сфері життя сучасного суспільства. В найближчі десятиліття завдяки технологічному прогресу, новітнім науковим сферам, які утворюватимуться через NBIC-конвергенції, людина буде відходити від своєї стандартної природи, зміниться її розумовий потенціал, біхевіоральна складова, система цінностей. З точки зору еволюції, напевно, це є шляхом вперед. Проте слід не забувати, що людина сама по собі істота емоційна, ірраціональна, а тотальне впровадження витворів технологічного світу почне спустошувати її, перетворюючи на механізм, нездатний любити та жертвувати, мати і нести в життя морально-естетичні цінності. Так чи інакше, впровадження ідеї трансгуманізму вимагає досягнення компромісу між його прибічниками і прихильни-ками консервативних поглядів щодо соціальної сутності індивіда.

Ключові слова: трансгуманізм, четверта промислова революція, штучний інтелект, індивід, Н. Бостром, Humanity+, NBIC-конвергенції, Ф. Фукуяма

Список використаних джерел:

1. Долбня, МР & Гончарова, ОО 2020. ‘Трансгуманізм як напрямок філософських досліджень’, Філософські та культурологічні проблеми людства очима студентства: зб. матеріалів III Всеукр. студ. наук.-практ. конф. (м. Миколаїв, 17 квітня 2020 р.). Миколаїв, с. 119-123. Доступно: <http://www.nuos.edu.ua/upload/iblock/25c/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%972020.pdf> [25 Липень 2021].

2. Окорокова, ВВ 2019. ‘Футурологічні засади концепції трансгуманізму’, Гілея: науковий вісник, Вип. 140 (2), с. 66-69. Доступно: <http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2019_140%282%29__16>. [25 Липень 2021].

3. Шумка, М & Шандрук, І 2014. ‘Трансформація гуманістичних ідей в сучасності’, Світоглядні та соціокультурні засади формування модерної української нації: щоріч. наук. пр., відп. за вип. ТВ, Гончарук, Тернопіль : ТНЕУ, 25 с.

4. Bostrom, N 2003. ‘Transhumanist FAQ: A General Introduction’, Version 2.1. Faculty of philosophy, Oxford University, 56 p. Available from: <https://www.nickbostrom.com/views/transhumanist.pdf>. [22 July 2021].

5. Bostrom, N 2005. ‘Transhumanist values’, In Review of contemporary philosophy, Vol. 4, № 1-2, p. 87-101. Available from: <https://www.nickbostrom.com/ethics/values.html>. [25 July 2021].

6. Daedalus; or, Science and the Future 1924. E. P. Dutton and Company, Inc., a paper read to the Heretics, Cambridge, on 4 February 1923 by J. B. S. Haldane. Available from: <http://bactra.org/Daedalus.html>. [22 July 2021].

7. Fukuyama, F 2004. ‘Transhumanism – The world’s most dangereous idea’, Special report. Foreign policy. Available from: <https://foreignpolicy.com/2009/10/23/transhumanism/>. [25 July 2021].

8. Huxley, J 1957. ‘New Bottles for New Wine’, London: Chatto & Windus, 600 p. Available from: <https://archive.org/details/NewBottlesForNewWine/page/n333/mode/2up>. [25 July 2021].

9. More, M 1990. Transhumanism. Towards a Futurist Philosophy. Available from: <http://web.archive.org/web/20130806172107/http:/www.maxmore.com:80/transhum.htm>. [22 July 2021].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Колесніченко М. В.

Актуальність теми дослідження. Динамічні процеси соціальної диференціації як у середині країн, так і на міжнародній арені (між країнами) спонукають теоретиків і практиків до більш інтенсивних пошуків компромісів у взаємодії різних структурних компонентів суспільств з метою безконфліктного їхнього розвитку, досягнення певної згуртованості у суспільстві. За цих умов науковий дискурс з проблематики виявляється ефективним інструментом формування моделей соціальної когезії.

Постановка проблеми. Соціальна когезія виступає як важливий фактор суспільного розвитку усіх країн сучасного світу, тому такі питання, як з’ясування її природи, її контенту та особливостей її функціонування у різноманітних соціально-політичних та соціокультурних контекстах лежать в основі зарубіжного наукового дискурсу. У статті відтворюється його траєкторія та бачення áкторів зарубіжного наукового дискурсу впливу цього феномена на суспільні процеси.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основна увага відомих дослідників проблематики із США, Канади, Німеччини, Франції, Австралії (Чарльз Кулі, Вільям МакДугалл, Леон Фестінгер, Курт Бек, Стенлі Шахтер, Джон Френч, Бертрам Рейвен, Ірвінг Яніс, Шарон Жоннот, Джозеф Стоукс, Юдіт Максвелл, Каролін Бове, Крістіан Ларсен, Курт Левін, Дорвін Картрайт, Джейн Дженсон, Альберт Лотт, Берніс Лотт, Марк Грановеттер, Лайф Браатен, Ксав’єр Фонсека, Штефан Лукош, Френсіс Бразієр та інші) концентрується на таких питаннях: визначення контенту поняття “соціальна когезія”; взаємна лояльність та солідарність; міцність суспільних відносин та спільних цінностей; почуття належності до групи (спільноти); довіра між окремими людьми суспільства (спільноти); зменшення нерівності та відчуже-ності у суспільстві; методологія вимірювання рівнів соціальної когезії та взаємодія різного роду чинників впливу на її динаміку тощо.

Постановка завдання. Головною метою є з’ясування витоків дискурсу стосовно соціальної когезії у зарубіжному науковому просторові, відтво-рення його динаміки у сучасних умовах, визначення його ключової тематики та певною мірою окреслення його перспектив, як також аналіз внеску тих чи тих зарубіжних авторів у його розвиток.

Виклад основного матеріалу. Пропонується зарубіжний науковий дискурс розглядати у двох історичних періодах – від 1890-х років до 90-х років минулого століття та від 1990-х років минулого століття і до нинішнього часу. Виокремлюються важливі характерні риси кожного із періодів дискурсу: початок дискурсу поклали праці французьких вчених Еміля Дюркгайма та Густава Ле Бона; активними дослідниками проблематики стали філософи, соціальні психологи, соціологи із США та із європейських країн; увага дослідників зосереджується передусім на соціальній суті суспільних і громадських зв’язків між членами невеликих груп, що, зрештою, сформувало значну частину дослідницького поля; проаналізовані дослідження заклали базу визначення змісту як самого феномена, так і терміну, яким він означений; у ході дискурсу визначилися критерії впливу на динаміку контенту соціальної когезії та на роль цього феномена у безконфліктному суспільному розвиткові.

Висновки. Дискурс стосовно феномена соціальної когезії у зарубіжному науковому просторі розпочався наприкінці XIX-го століття. До нього активно долучилися дослідники із різних країн (США, Канади, Австралії, Франції, Німеччини та інших європейських країн). Останнім часом зарубіжний науковий дискурс інтенсифікується навколо таких проблем: характерні особливості функціонування феномена у тих чи тих соціальних умовах; чинники впливу на формування його контенту; у дослідницьке поле активно включаються такі теми, як методологія, технологія та техніки дослідження; соціальна когезія в етнічно диверсифікованих суспільствах; роль соціального і культурного капіталу у соціальній когезії; вплив взаємодії громадянства і національної (етнічної) ідентичності у поліетнічних країнах, з особливим наголосом на носіях так званої іммігрантської ідентичності.

Ключові слова: соціальна когезія, зарубіжний науковий дискурс, періоди наукового дискурсу, вимірювання соціальної когезії, чинники впливу на динаміку соціальної когезії.

Список використаних джерел:

1. Етимологія (n.d). Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. Доступно: <https://www.uk.wikipedia.org/wiki/Етимологія> [26 Липень 2021].

2. Жуленьова, О 2020. ‘Особливості зміни громадсько-територіальної ідентичності населення України під час пандемії COVID-19’, Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, Випуск 7 (21), Київ: Інститут соціології НАН України, 546 с.

3. Оржель, ОЮ 2012. Концептуальні підходи до визначення соціального згуртування. Доступно: <https://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2012-01(7)/1200yvsz.pdf> [26 Липень 2021].

4. ‘Соціальний’ 1978. Словник української мови, в 11 томах. Том 9, с. 476.

5. Beauvais, Caroline & Jenson, Jane 2002. ‘Social сohesion: Updating the state of the research’, Canadian Policy Research Networks, 62 p. Available from: <https://www.socialcohesion.info/fileadmin/user_upload/Beauvais_Jenson_02.pdf> [20 July 2021].

6. Berger-Schmidt, R 2000. ‘Social cohesion as an aspect of the quality of societies: Concept and measurement’ European Union Reporting Working Paper. № 14. Mannheim: Center for Survey Research and Methodology, 31 p. Available from: <https://www.gesis.org/fileadmin/upload/dienstleistung/daten/soz_indikatoren/eusi/paper14.pdf> [20 July 2021].

7. Braaten, Leif 1991. ‘Group сohesion: A new multidimensional model’, Group 15, p. 39–55. Available from: <https://doi.org/10.1007/BF01419845> [15 July 2021].

8. ‘Cohesion Definition & Meaning’ 2021. Dictionary.com, LLC. Available from: <https://www.dictionary.com/browse/cohesion> [20 July 2021].

9. ‘Сohesion noun’ 2021. Merriam-webster.com, Incorporated. Available from: <https://www.merriam-webster.com/dictionary/cohesion> [20 July 2021].

10. Cooley, Charles 1909. Primary groups. Social organization: A study of the larger mind, New York, NY: Charles Scribner’s Sons, p. 23–31. Available from: <https://brocku.ca/MeadProject/Cooley/Cooley_1909/Cooley_1909_03.html> [07 July 2021].

11. Durkheim, Émile 1966. Suicide: a study in sociology, New York: The Free Press, 405 p.

12. Fonseca, Xavier, Lukosch, Stephan & Brazier, Frances 2018.‘Social cohesion revisited: a new definition and how to characterize it’. Available from: <https://doi.org/10.1080/13511610.2018.1497480> [07 July 2021].

13. French and Raven’s five forms of power “Understanding where power comes from in the workplace”. Available from: <https://www.mindtools.com/pages/article/ newLDR_56.htm> [29 July 2021].

14. French, John & Raven, Bertram 1959. The bases of social power. Available from: <https://www.ResearchGate/215915730_The_bases_of_social_power> [29 July 2021].

15. Granovetter, Mark S 1973. ‘The strength of weak ties’, American Journal of Sociology, Vol. 78, № 6, p. 1360–1380. Available from: <http://snap.stanford.edu/class/cs224w-readings/granovetter73weakties.pdf> [28 July 2021].

16. Jenson, Jane 2010. ‘Defining and measuring social cohesion’, Commonwealth Secretariat and United Nations Research Institute for Social Development, 44 p.

17. Jeannotte, Sharon 2003. ‘Singing alone? The contribution of cultural capital to social cohesion and sustainable communities’, International Journal of Cultural Policy, Vol. 9, № 1, p. 35–49. Available from: <https://www.researchgate.net/publication/228499276_Singing_Alone_The_Contribution_of_Cultural_Capital_to_Social_Cohesion_and_Sustainable_Communities> [29 July 2021]

18. Jewtuch, Wolodymyr 1989. ‘Ethnischer Antagonismus und ethnische Solidarität in den Ländern Nordamerikas’, Migrationsforschung, Heft 22, s. 29-33.

19. Kymlicka, Will 2001. ‘Territorial boundaries: A liberal egalitarian perspective. Boundaries and justice: Diverse ethical perspective’, eds. David Miller, Sohai Hashmi, Princenton University Press, p. 249-275.

20. Lott, Albert & Lott, Bernice 1961. ‘Group cohesiveness, communication level, and conformity’, The Journal of Abnormal and Social Psychology, Vol. 62, № 2, p. 408–412. Available from: <http://dx.doi.org/10.1037/h0041109> [29 July 2021].

21. Maxwell, Judith 1996. ‘Social dimensions in economic growth’, Department of Economics, University of Alberta, 36 p.

22. OECD 2021. Perspectives on global development: From protest to progress?, OECD Publishing, Paris. Available from: <https://doi.org/10.1787/405e4c32-en> [29 July 2021].

23. Rajulton, Fernando, Ravanera, Zenaida & Roderic Beaujot 2007. ‘Measuring social cohesion: An experiment using the Canadian National Survey of giving, volunteering and participating’, Social Indicator Research, p. 461-492. Available from: <https://www.researchgate.net/publication/40763388_Measuring_Social_Cohesion_An_Experiment_using_the_Canadian_National_Survey_of_Giving_Volunteering_and_Participating> [29 July 2021].

24. Richards, Benjamin 2013. National identity and social cohesion: theory and evidence for British social policy. Available from: <https://www.etheses.lse.ac.uk/Richards_National-identity-and-social-cohesion_2013> [15 July 2021].

25. Scanlon Foundation Research Institute. Available from: <https://www.scanloninstitute.org.au/about-institute> [29 July 2021].

26. Schiefer, David & van der Noll, Jolanda 2017. ‘The essentials of social cohesion: A literature review. Social Indicators Research’, An International and Interdisciplinary Journal for Quality-of-Life Measurmant, Vol. 132 (20), p. 579-603. Available from: <https://link.springer.com/article/10.1007/s11205-016-1314-5> [29 July 2021].

27. ‘Social’ 2021. Merriam-webster.com, Incorporated. Available from: <https://www.merriam- webster.com/dictionary/social> [29 July 2021].

28. ‘Social’ 2021. Dictionary.com, LLC. Available from: <https://www.dictionary.com/browse/social> [29 July 2021].

29. ‘Social cohesion’ (n/d). A Dictionary of Geography, Oxford Reference. Available from: <https://www.oxfordreference.com/view/10.1093/oi/authority.20110803100515609> [28 July 2021].

30. ‘Social-cohesion meaning’ 1996-2021. Best 1 definitions of social-cohesion, yourdictionary.com, LoveToKnow, Corp. Available from: <www.yourdictionary.com/social cohesion> [29 July 2021].

31. What is social cohesion? (n.d). Available from: <https://scanloninstitute.org.au/what-social-cohesion> [25 July 2021].