Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автори: Дорошенко І. М., Олексієнко О. В.
Актуальність дослідження. В умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації та веденні активних бойових дій на всій території України, російська мова перетворилася на ”мову агресора”. Отже, спілкування українською мовою набуває не тільки загальноосвітнього чи культурного, але й політико-ідеологічного значення.
Постановка проблеми. Вивчення державної (для України – української мови) є центральним завданням освітньої політики, адже мова є не тільки засобом спілкування, а насамперед – ”дійсністю свідомості”, яка має об’єднувати людей в єдину спільноту під назвою ”український народ”, формувати національну ідентичність. Вивчення державної мови “цементує суспільство”, а відтак – постає як питання національної безпеки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над зазначеною проблемою плідно працюють представники різних галузей науки, зокрема Б. Ажнюк, Г. Євсєєва, C. Єрмоленко, Л. Заболоцька, А. Загнітко, Т. Ковальова, І. Кресіна, Л. Мамчур, І. Пентилюк, А. Потебня, K. Свиржецький та багато інших. Разом з тим, існує низка проблем, які потребують додаткового наукового дослідження.
Постановка завдання. Проаналізувати роль української мови в контексті формування національної ідентичності українців, визначити предмет, завдання і наукові засади вивчення державної мови в Україні.
Виклад основного матеріалу. Аналізуються головні недоліки вивчення української мови в період існування СРСР та завдання їх викорінення, розглядається політико-ідеологічний та виховний аспекти вивчення державної мови. Визначаються основні методологічні та дидактичні принципи вивчення державної мови, перспективні шляхи та підходи до ефективного вивчення української мови.
Висновки. Державність української мови є основою формування сучасної української нації, виступає головним чинником консолідації українського суспільства, символічним уособленням української державності, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу й державної єдності України. Але поряд з цим магістральним завданням залишається не загубити головну ознаку розвиненого демократичного суспільства – визнання прав та свобод всіх громадян, незалежно від приналежності до етносу, культури, мови, та поважливе ставлення до будь-якої особистості, яка є громадянином України.
Ключові слова: українська мова, педагогічна освіта, українська державність, національна ідентичність, культура, політична нація, мовна політика.
Список використаної літератури:
автор: Кубальський О. Н.
Актуальність теми дослідження. Оскільки інформаційне суспільства здійснює істотний сукупний приріст знань, то оперування ними в повному обсязі виявляється завданням недосяжним. За цих обставин актуалізується потреба вибіркового засвоєння знань на підставі певних критеріальних, тематичних та аргументаційних пріоритетів.
Постановка проблеми. Епоха інформаційного суспільства супроводжується не підвищенням, а зниженням загального рівня інформаційної компетентності у форматі неефективного оперування знаннями. Це є наслідком як розгубленості перед безпрецедентним зростанням обсягів інформації, так і ерозії культури наукового мислення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Упродовж попереднього десятиліття до різних аспектів епістемологічної компетентності була прикута думка таких дослідників, як П. Бурдьє, М. Нусбаум, К. О’Коннор, Дж. Везерол, Дж. Хохшильд, К. Ейнштейн, А. Рутерфорд. Серед вітчизняних науковців найбільш комплексно окреслену тематику в своїх працях висвітлює В. Левкулич.
Постановка завдання. Метою статті є окреслення як значущості епістемологічної компетентності для науки епохи соціальної турбулентності, так і засобів її поступального культивування. Завдання полягають в осмисленні причинно-наслідкових зв’язків, що лежать в основі окресленої мети.
Виклад основного матеріалу. Розглянуто основні тематичні, концептуальні та аргументаційні підходи до проблематики епістемологічної компетентності в епоху інформаційного суспільства і глобальної турбулентності.
Висновки. Підвищення рівня епістемологічної компетентності набуває ознак стратегічного завдання для потреб ефективного функціонування науки сучасного формату. Досягнення такої мети можливе насамперед унаслідок культивування критичного мислення і аналітичних навичок, вміння здійснювати демаркацію епістемологічного масиву на підставі принципів об’єктивності, неупередженості, коректності та відповідності буттєвим реаліям.
Ключові слова: інформаційна епоха, епістемологічна компетентність, епоха глобальної турбулентності, культура наукового мислення, епістемологічні пріоритети, вибіркове засвоєння знань.
Список використаних джерел:
автор: Левкулич В. В.
Актуальність дослідження. Оскільки науково-освітня політика здійснює вирішальний вплив на функціонування не лише науки й освіти як соціальних інститутів, а й суспільства загалом, то вона володіє трансчасовою актуальністю. Потенціал актуальності істотно зростає в сучасну епоху глобальної турбулентності та соціальних трансформацій.
Постановка проблеми. Сутність проблеми полягає в тому, що адекватна відповідь на виклики сьогодення принципово неможлива за умов тієї матриці світоглядного стереотипізму, яка сформувалася впродовж трьох попередніх десятиліть.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На Заході авторами найбільш ґрунтовних праць, присвячених проблематиці світоглядних орієнтирів науково-освітньої політики, вважаються Ф. Кумбс, Н. Ферґюсон, К. Леш, Дж. Хайдт, Х. Плакґроуз, Дж. Ліндсей, Дж. Ісраел, В. Істерлі. Серед вітчизняних дослідників найбільший внесок у розробку зазначеної проблематики зробили В. Луговий, З. Самчук, О. Слюсаренко та Ж. Таланова.
Постановка завдання. Метою дослідження є критичний аналіз основних недоліків сучасної науково-освітньої політики. Завдання полягають у виявленні світоглядної зумовленості ключових проблем, що стоять на заваді ефективному функціонуванню науково-освітньої сфери.
Виклад основного матеріалу. Проаналізовано основні проблемні фактори сучасної науково-освітньої політики, що є наслідком здебільшого хибних світоглядних орієнтирів, а тому потребують ґрунтовного рефлексійного переосмислення.
Висновки. Основні проблеми й негативні тенденції науково-освітньої сфери сучасної України зумовлені світоглядною, критеріальною і аксіологічною невиразністю. Вони потребують насамперед рефлексійних зусиль у напрямі переосмислення хибних стереотипів.
Ключові слова: політика України в науково-освітній сфері, рівень світоглядної культури, проблемні виклики сучасності, наукометричний підхід, неадекватні критерії, концептуалістика якості.
Список використаних джерел:
Шарко Євгеній Анатолійович
Актуальність теми дослідження. Розкриття поглядів вітчизняних мислителів відносно ролі релігії є важливим аспектом розвитку сучасного українського суспільства, що сприяє кращому розумінню релігійної свободи, свободи совісті і можливість досягнення світоглядної свободи. Відтворення специфіки релігійно-суспільних зв’язків сприяє перспективі досягнення свободи думки на індивідуальному рівні.
Постановка проблеми. Питання зв’язку релігії та суспільства актуалізується в сучасному глобальному і мульти-культурному суспільстві. Потреба втілення принципу терпимості в українському полірелігійному суспільстві визначає значимість релігієзнавчого дослідження ролі релігії.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розробкою окресленої проблематики займалися такі науковці як: Л. Филипович, М. Лобода, В. Волковський, В. Фенич, А. Круглашов та інші.
Постановка завдання. Метою цієї статті є розкриття сукупності поглядів М. П. Драгоманова в контексті суспільно-релігійних зв’язків, де завдяки відображенню всієї палітри їх варіантів взаємовідносин, визначається роль релігії.
Виклад основного матеріалу. М. П. Драгоманов в своїх працях виокремлює характерні риси історії релігійності з її варіантами втілення впливу на суспільство, де релігія може як сприяти розвитку, так і обмежувати його. Поступ, на думку М. П. Драгоманова, є важливим аспектом спрямування суспільства, що в зв’язку з релігією можливий при умові дотримання релігійної свободи, що створюватиме основу для свободи совісті. Підвищення рівня освіченості в питаннях релігії сприяє зростанню терпимості в соціумі, визначає перспективи його розвитку та допомагає уникати обмежень світогляду. Приклади обмеження волі віри, через вплив певної релігії, яскраво ілюструють потребу дотримання можливості вибору людиною власних світоглядних позицій.
Висновки. Історична ретроспектива ролі релігійності розкриває варіанти розгляду суспільного позиціонування відносно різних періодів існування релігії, а універсальність поглядів М. П. Драгоманова дозволяє виокремити основні варіанти взаємодії релігії та суспільства. Наповнення правової основи конкретними прикладами релігійних поглядів показує значимість дотримання свободи совісті в сучасному суспільстві.
Ключові слова: релігія, свобода совісті, поступ, релігійна свобода, Реформація, секуляризація.
Список використаних джерел
Цибулько Ольга Сергіївна
Ірхіна Юліана Валентинівна
Актуальність теми дослідження. Сьогодні у стадії формування знаходиться глобальна система освіти. У багатьох країнах світу створено на неурядовій основі кілька десятків університетів та відділень університетів, що належать до глобальної системи освіти. Слово “глобальна” вказує на цілі цієї системи освіти ‑ готувати спеціалістів найвищої кваліфікації для вирішення глобальних проблем. Водночас ця назва відображає і інший бік: можливість використання цієї системи як деякої еталонної оцінки рівня освіти для будь-якої країни світу відповідно до Декларації ООН про права людини на освіту.
Постановка проблеми. Сучасний світовий освітній простір знаходиться у стадії становлення, національні освітні системи мають принципові відмінності та власний багатовіковий досвід освіти та виховання. Разом з тим, процес становлення глобальної системи вищої освіти є незворотнім, а отже, за своєю сутністю є пошуком компромісів та адекватними відповідями на виклики сучасної інформаційної цивілізації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями реформування освітньої галузі, особливо під впливом сучасних тенденцій, як-от: глобалізація, інтегративні процеси, займалися такі українські вчені як: В. Кремень, О. Ковальова, О. Лучанінова. Серед зарубіжних дослідників означеною проблемою займалися М. Елброу, П. Скотт та Р. Хенві.
Постановка завдання. На процес становлення глобальної системи вищої освіти впливає велика кількість зовнішніх факторів. Метою статті є аналіз системних впливів на становлення глобальної системи вищої освіти та їх особливостей.
Виклад основного матеріалу. Глобальна система освіти задумана як система, яка не вступає в жодні протиріччя з існуючими системами освіти – американською, європейською, українською та ін.; вона не має жодних перетинів із ними. Глобальна система освіти є всесвітньою неурядовою системою. Вона не входить у жодні конфлікти з освітніми асоціаціями. Глобальна система освіти орієнтується насамперед на залучення у її орбіту видатних особистостей світу у сфері науки, освіти, культури, мистецтва.
Висновки. Отже, у статті розглянуті тенденції сучасної інфомаційної цивілізації, а саме: глобалізаційні процеси, інтернаціоналізація освіти, інтеграція та цифровізація, мобільність та коммунікація, крос-культурна грамотність як пріоритет культурних універсалій, відіграють значну та системоутворюючу роль у становленні глобальної системи вищої освіти. Перспективними дослідженнями у даному контексті виглядають дослідження взаємодії національних та загальносвітових тенденцій у формуванні нової освітньої парадигми.
Ключові слова: інтернаціоналізація, глобалізація, глобальна система вищої освіти, інформаційна цивілізація.
Список використаних джерел