Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автори: Остащук І. Б., Овчар М. О.
Актуальність теми дослідження. Тема релігійної символіки є актуальною серед багатьох християнських деномінацій. В той час як у традиційних церквах символіці віддається велике значення та сакральний зміст, то протестантські церкви їй приділяють менше значення, однак використовують певні атрибути, зокрема хрест. Водночас, Свідки Єгови, які не асоціюють себе з жодним основним напрямком християнства, мають власне ставлення до символіки.
Постановка проблеми. Свідки Єгови сьогодні використовують певні емблеми та символи не з сакральною метою, а з ціллю поширення своїх поглядів. Найбільш відомим є логотип JW.ORG – адреса сайту цієї релігійної організації. Однак існує прогалина у науковому висвітленні проблеми ставлення Свідків Єгови до власної релігійної символіки впродовж історії розвитку цієї деномінації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання використання релігійної символіки в організації Свідків Єгови висвітлювалося здебільшого серед апологетичних праць різних конфесій. Найбільшою мірою цю тему висвітлив Ф. Шпрінгмайер, який намагається провести зв’язок цієї організації з символікою масонства, однак висновки його досліджень не можна вважати повністю об’єктивними та неупередженими.
Постановка завдання. Дослідити використання символіки в історії релігійної організації Свідки Єгови, на основі аналізу трансформації титульних сторінок журналу “Вартова башта”.
Виклад основного матеріалу. Головним офіційним періодичним виданням руху Дослідників Біблії, які в 1931 році отримали назву Свідки Єгови був журнал “Вартова Башта”. Впродовж історії видання цього титульна сторінка журналу відображала суть назви та його мети. Незмінним атрибутом цієї титульної сторінки було зображення вартової вежі. Водночас у 1931–1951 рр. більше акцентувалася увага на значенні зображеної на обкладинці небесної колісниці. Важливе місце в перші десятиліття історії цього релігійного руху займала емблема хреста і корони, яка містилася на обкладинці журналу до 1931 року. Крім того, цю емблему носили віряни організації у вигляді значка чи булавки як ознаку своєї релігійної ідентичності. Однак починаючи з кінця 1920-х рр. цей знак перестав бути у пошані і з часом зник з обкладинки “Вартової Башти”.
Висновки. В результаті дослідження було визначено, що релігійна символіка мала місце в історії Свідків Єгови. Однак вона не мала сакрального змісту, а здебільшого слугувала для допомоги поширення своїх переконань. Еволюція філософії дизайну обкладинки “Вартової Башти” вказує на тонке розуміння здатності візуальної символіки привертати та утримувати увагу читачів, тим самим сприяючи глибшій взаємодії зі змістом журналу.
Ключові слова: Свідки Єгови, Дослідники Біблії, релігійна символіка, логотип JW.ORG, журнал “Вартова башта”, емблема з короною та хрестом
Список використаних джерел:
автор: Притула О. Л.
Актуальність теми дослідження. Військово-патріотичне виховання учнівської молоді, як пріоритетна в умовах сьогодення складова патріотичного виховання, має спиратися на духовність та систему цінностей українства, а також містити в собі загальну військово-історичну та прикладну фізичну підготовку, вивчення основ військової служби та безпеки життєдіяльності.
Постановка проблеми вбачається в необхідності актуалізації дослідницьких завдань щодо розвитку таких напрямів та структурних елементів громадянського виховання як досягнення фізичної досконалості, зміцнення волі і духу, формування морально-етичних якостей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика осмислення патріотичного і громадянського виховання розглядається у працях: І. Беха, Г. Ващенка, П. Вербицької, В. Волошина, О. Кривоноса, А. Макаренка, С. Рябова, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, І. Турчика, К. Чорної та інших науковців.
Постановка завдання. Визначити особливості напрямів та структурних елементів громадянського виховання особистості.
Виклад основного матеріалу. У статті розглядаються основні напрями та структурні елементи громадянського виховання – досягнення фізичної досконалості, зміцнення волі і духу, формування морально-етичних якостей. Виокремлено наступні функції фізичної культури у розвитку духовної сфери людини: потребо-мотиваційна функція, ціннісно-нормативна функція, естетична функція, моральна функція. Проаналізовано духовно-моральне підґрунтя сучасного громадянського виховання, що має спиратися на когнітивні, нормативні та поведінкові норми, до яких варто віднести вироблення умінь міркувати, здійснювати аналіз, ставити питання та шукати на них відповіді, критично мислити й розглядати проблему з усіх боків. Окреслені вміння формуються передусім засобами розумового виховання, що націлені на розвиток інтелектуальних сил вихованців, їх мислення, передання ним культури розумової праці. Процес формування та розвитку критичного мислення розглядається як одна з інноваційних педагогічних технологій, що уможливлює перехід традиційної освіти, що орієнтована на здобуття знань, до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, яка орієнтована на трансформацію здобутих знань, умінь і навичок в предметні компетенції.
Висновки. Сучасне громадянське виховання має спиратися на когнітивні, нормативні та поведінкові норми, які допомагають виробленню умінь зростаючої особистості міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати на них відповіді, критично мислити та різнобічно розглядати проблему.
Ключові слова:. громадянське виховання, фізична культура, спорт, воля, морально-етичні якості, духовний розвиток, критичне мислення, інноваційні технології
Список використаних джерел:
автор: Жорнокуй У. В.
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що у вимірах змінних інтерпретативних стратегій до художніх творів, важливо звертатися до прийомів, котрі б дали змогу охарактеризувати їх комплексно, навіть з урахуванням непопулярних тем, як-от сліпота. В літературознавчій парадигмі зазначена тема – лакунарна, оскільки належить до мультидисциплінарних, що відкриває широкі перспективи для подальших досліджень у багатьох площинах – крім безпосередньо компаративістської, ще й психологічної, філософської, медичної тощо.
Постановка проблеми. Категорія сліпоти в українському літературознавстві залишається, за винятком окремих розвідок, малодослідженою, що формує гостру необхідність вивчення цієї категорії задля формування ширшого уявлення про цю проблему, що дасть змогу відійти від компенсаторного принципу трактування сліпоти, що саме по собі веде до хибних суджень щодо онтологічних вимірів екзистенції сліпих персонажів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У цій статті проаналізовані праці ключових дослідників, які вивчали з різних сторін категорію сліпоти (Олівер Сакс, Джон Мілтон, Тімоті Д. Вілсон), а також роботи тих науковців, які розглядали взаємозвязок між прийомом ескапізму та згаданою категорією зокрема (Едвард Зіглера, Леннард Дж. Девіс, Стівен Кушман, Розмарі Гарланд-Томсон). У вітчизняному літературознавстві, на жаль, аналізована тема представлена незначною мірою.
Постановка завдання. Авторка статті ставила за ціль дослідити особливості зображення категорії сліпоти через призму ескапізму як форми втечі від свого стану, що унеможливлює / гальмує / відтерміновує процеси самоідентифікації персонажів.
Виклад основного матеріалу. Проаналізовано різноманітні інтерпретативні моделі сліпоти – від метафоричної (роман “Сліпота” Жозе Сарамаго і трагедія “Цар Едіп” Софокла) до когнітивно-екзистенційної (на прикладі творчості Ольги Токарчук). Ескапізм незрячих персонажів часто проявляється через зображення їхнього багатого внутрішнього світу, неймовірної уяви та вельми яскравих спогадів, змалювання яких дає змогу письменникам показати спосіб уникнення жорстокої реальності та знайти спосіб існування (співіснування) в гармонії зі своїм станом. Література надає можливість досліджувати ці аспекти людського досвіду, показуючи, як уявна втеча може слугувати засобом виживання та самозбереження у зороцентричному світі, де з втратою зору ти позбавлений права на повноцінне життя.
Висновки. Тема сліпоти оприявнена через прийом ескапізму лише увиразнює небажання прийняти свій стан і це унеможливлює ідентифікаційні процеси індивідуумом. Дослідження ж ескапізму в сліпих персонажів є багатогранною темою, що охоплює різні аспекти людського досвіду, що формує значні перспективи подальших досліджень, пов'язаних з аналізованою нами проблемою.
Ключові слова: ескапізм, зороцентризм, мультидисциплінарність, категорія сліпоти, персонаж, прийом, рецептивний аналіз, художній твір
Список використаних джерел:
автор: Луценко І.О.
Актуальність теми дослідження. Сучасна освіта є важливим ресурсом, потенціал якого здатний забезпечити інноваційний розвиток суспільства. Для цього розвиток освіти має набувати випереджального характеру, що потребує імплементації нових технологій управління закладами освіти. Сучасним способом впровадження змін у систему управління є коучинг.
Постановка проблеми. Щоб розвиток дошкільної освіти мав випереджальний характер має бути впроваджена інновація, що охопить систему освіти як певну цілісність. Інновація має охопити механізми та інструменти регулювання системи відносин, комунікацій і взаємодій між управлінцями і працівниками, усіма учасниками освітнього процесу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічні засади розвитку коучингу в Україні дослідили В. Брич, М. Нагара. Вчені визначили коучинг як конвергований стиль управління. У системі освіти коучинг досліджується у сфері вищої освіти (В. Зеленін, О. Антонюк), підготовки вихователів для закладів дошкільної освіти (Т. Фасолько, А. Ковтун, Т. Гужанова, Л. Остапко, Ю. Семеняко), післядипломної освіти (В. Сидоренко), інклюзивної освіти (Т. Скрипник, К. Бірюкова). Визначено принципи впровадження коучингу, позитивний вплив педагогічного і освітнього коучингу на процес навчання, мотивацію здобувачів освіти.
Постановка завдання. Обґрунтувати доцільність впровадження коучингу в системі дошкільної освіти, розкрити потенціал застосування коучингових технологій в закладі дошкільної освіти.
Виклад основного матеріалу. В освітній діяльності закладу дошкільної освіти коучинг може бути використаний і як стиль управління закладом, і як підхід, що трансформує освітній процес. Запропоновано використовувати коучингові технології за такими напрямами діяльності: управління закладом дошкільної освіти; співробітництво закладу дошкільної освіти з батьками; формування у дітей-здобувачів дошкільної освіти компетентностей за різними освітніми напрямами. Розкрито цілі використання коучингових технологій за визначеними напрямами та наведено приклади застосування коучингових технологій: активне слухання, потужні запитання, технологія “GROW”.
Висновки. Методологія коучингу широко використовується у різних сферах суспільного життя. Аналіз досліджень свідчить про стрімкий розвиток коуч-підходу, перспективність його впровадження в системі дошкільної освіти, зокрема у закладі дошкільної освіти.
Ключові слова: заклад дошкільної освіти, коуч-підхід, коучингові технології, освітній коучинг, педагогічний коучинг, система дошкільної освіти
Список використаних джерел:
автори: Новосад М. Г., Білоус С. І., Рохман Б. М., Савчук О. І.
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в умовах війни сучасні діти і молодь дивляться на світ очима дорослих, значно подорослішали порівняно зі своїм віком. Фактор війни впливає на пошуки способів допомоги дорослим у вигляді волонтерства. Українські діти і молодь набувають досвіду активної і відповідальної поведінки в сучасному суспільстві. Юне покоління переосмислює важливість інтелектуально-особистісного розвитку, вибору професії як одного із шляхів виходу із кризових ситуацій. Сучасна молодь постійно знаходиться в пошуках і долучається до культурно-навчального діалогу, що відбувається між всіма учасниками навчального процесу й спрямовує її на саморозвиток, самовдосконалення, накопичення необхідних знань, які формують професійні ціннісні орієнтації майбутніх фахівців. Цінності комунікативної культури, український контент зумовлюють підвищення моральності та громадянської позиції у процесі освітньої та професійної підготовки української молоді. Актуальним на сьогодні є пошук, розробка та вивчення різних концепцій, програм, проєктів, які формують творче мислення молоді в едукаційому середовищі.
Постановка проблеми. Проблема цінностей орієнтує на гуманістичну позицію в освіті, яка вимагає ставлення до молоді як до важливого суб’єкта в навчально-виховному процесі; визнання креативного мислення як потенційно важливого для самої молоді, так і для українського суспільства. Плідне діалогічне спілкування між учасниками освітнього процесу вважається важливішою умовою і засобом розвитку особистості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі даного публікаційного дослідження філософсько-культурологічні напрацювання, присвячені питанням аксіології, зокрема, А. Вихрущ, М. Підлісний “Проблеми аксіології та шляхи їх вирішення”. Опиралися на розробки окремих аспектів змісту та методів навчання НУШ, програми “Інтелект України” (І. Гавриш, Ю. Завалевський, С. Кириленко, О. Мариновська, О. Мєзенцева, В. Рогова). Використали окремі методичні рекомендації щодо застосування інноваційних методів навчання в освітніх та позашкільних культурно-дозвіллєвих закладах дітей та молоді (В. Колебошин, С. Кириленко, І. Червінська, В. Воронов, К. Ковальчук, О. Рейпольська, С. Сисоєва, К. Станкевич, Н. Піканова). Аналізували матеріали інформаційної періодики, що висвітлюють питання актуальні для нашого дослідження.
Мета статті: розкрити важливість освітньо–наукових та культурно-дозвіллєвих закладів як носіїв морально-духовних цінностей, які вливають на розвиток творчого мислення молоді та скоординовують на цілеспрямоване забезпечення якісної освіти і розвитку їх особистості.
Постановка завдань: визначити методи навчання, які мотивують до формування культури поведінки молоді, адекватних полікультурному середовищу; сприяють конструктивним відносинам між людьми; спонукають критично аналізувати сучасну інформацію, сприяють проєктуванню й дослідницькій діяльності; налаштовують на власну участь у громадському житті (наприклад, через волонтерство), впивають на вирішення суспільних проблем, уміння стати на захист української державності.
Виклад основного матеріалу розпочинається з постановки актуальності проблеми як реалізації аксіологічного (ціннісного) підходу до якісної освіти та виховної діяльності в Україні. Агресія російської федерації проти України призвела до втрати численних закладів освіти, позашкільних, мистецьких та спортивних установ. У статті акцентується на важливості моральної і психологічної підтримки дітей в умовах війни засобами освітньо-культурних центрів, надання допомоги при подоланні стресу чи переживання втрати рідних і близьких, навчально-виховної і розвиваючої роботи з дітьми та молоддю в складних умовах. Важливе завдання при реалізації якісної освіти в Україні – це постійна увага до молоді, яка творить український контент та духовно-культурні цінності держави. Тільки освічені українці можуть створити міцну, життєздатну державу, відбудовувати і розвивати сучасну українську економіку, забезпечити гідне майбутнє прийдешніх поколінь.
Висновок.
Перспективами наступних досліджень стане аналіз аксіологічних підходів для розв’язання проблеми стратегії розвитку української культури і освіти, домінантою якої є реалізація набутих знань, умінь, що впливає на творче мислення молоді в сучасному соціумі.
Ключові слова: аксіологічний аспект, методологія філософії, українська філософія, українська молодь, творче мислення, якісна освіта, культура, дозвілля
Список використаних джерел: