Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Васкул Святослав Васильович
Актуальність теми дослідження. З огляду на поліконфесійну ситуацію в християнському середовищі, виникає потреба компаративного аналізу теологічних підстав екуменічної концепції в цілому, перегляду передумови та причини активізації екуменічних віянь серед християн, його функціональний аспект консолідації зусиль.
Постановка проблеми. Богословські підстави екуменічної парадигми, котрі були сформовані протестантськими, католицькими та православними богословами потребують об’єктивного аналізу, також зокрема і в позитивних наслідках реалізації екуменічної парадигми у соціальній сфері, їхнє суспільне значення, а також їхня оцінка богословами та дослідниками. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Богословські інтенції та практичні ініціативи екуменізму православної церкви є в фокусі дослідницької уваги Ю. Корнійчук [14, 15]. Роль соціального вчення православ’я для становлення громадянського суспільства в нашій країні в своїх роботах аналізує Р. Процюк [19]. Аналізом проблематики екуменізму, як постсекулярної парадигми займалися такі вітчизняні дослідники як С. Кияк, П. Яроцький, В. Єленський, О. Кисельов.
Постановка завдання. З огляду на недостатню висвітленість проблематики екуменічних зусиль, як відповіді християн на виклики сучасного глобального суспільства, виникає потреба критичного та об’єктивного аналізу екуменічної концепції в цілому, а також в площині суспільних практик.
Виклад основного матеріалу. Екуменізм як явище зароджується в християнському середовищі і своєю першочерговою метою має відновлення єдності найперше між християнськими конфесіями. Важливою складовою екуменічної діяльності, котру виокремлюють дослідники, є соціальний вимір екуменізму, наслідки якого набагато легше охарактеризувати у суспільній площині. Варто зауважити, що даний вимір є важливим, з огляду на те, що існує велика кількість прихильників екуменічного руху, котрі стверджують, що ефективність будування екуменічного діалогу та досягнення згоди у богословських питаннях великою мірою визначається соціальною єдністю, розвитком співпраці у соціальному напрямку. Перенесення акцентів своєї екуменічної діяльності християнськими конфесіями у сферу соціального служіння, як наслідок конфронтації із труднощами, котрі виникли при богословсько догматичному діалогуванні, створили сприятливе середовище для формування видимого образу християнської єдності, що є одним із магістральних елементів місії Церкви у світі. У §12 “Декрету про екуменізм” зазначено, що соціальна співпраця повинна бути спрямована на: “належне поцінування гідності людської особи, плекання блага миру, застосування євангельських засад у соціальному житті, розвиток наук і мистецтв у християнському дусі, (…) подолання таких трагедій сьогодення, як голод і стихійні лиха, неграмотність і злидні, нестача житла, несправедливий розподіл матеріальних благ”. Така співпраця також сприятиме кращому міжконфесійному пізнанню християн та прокладенню шляху в напрямку єдності.
Висновки. Коротко підсумовуючи можна зробити висновок, що головним чином богословське обґрунтування екуменізму полягає у словах Ісуса Христа: “Щоб усі були одно” (Ів. 17:21), а всі інші спроби витворити концепцію для подолання роздробленості християн можуть тільки на них ґрунтуватися. Тому консолідація зусиль перед лицем різних загроз, робить простішим налагодження діалогу задля вирішення проблеми міжконфесійних суперечок та створення сприятливих умов функціонування поліконфесійного суспільства.
Ключові слова: релігія, екуменізм, діалог, міжхристиянська (міжконфесійна) комунікація, теологія, євхаристійне сопричастя, ІІ Ватиканський собор, соціальне служіння, соціальна відповідальність.
Список використаних джерел:
автор: Луцан Ігор Васильович
Актуальність теми дослідження. З перших днів кривавої війни – воєнних злочинів, окупаційних дій, цинізму та постійних проявів агресії Росії проти Україну забрано тисячі життів як вірних і незламних захисників своєї Батьківщини, так і невинно убитих цивільних осіб, в тому числі дітей, сотні тисяч людей залишилися без своїх домівок, частина сіл і міст досі перебувають під окупацією, а ще велика кількість людей примусово вивезені на чужину. А тому, сьогодні вкрай важливою і затребуваною є допомога армії, організація і надання соціальних послуг особам та групам, які потребують допомоги задля забезпечення їх цілісного розвитку, а відтак – забезпечення духовноорієнтованої соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, демобілізованих учасників воєнних дій та їх сімей, людей, що стали жертвами війни.
Постановка проблеми. У таких надскладних реаліях війни релігійна складова, як спостерігається, відіграє далеко не останню роль. І справді, сьогодні більш очевиднішою постає роль Церкви та релігійних організацій, залишаючись одним з авторитетних сегментів українського суспільства. Їх вплив на свідомість людини має, направду, велике як теоретичне, так і практичне значення, що виражається в соціумі своєрідним і ефективним маркером комунікативних можливостей, а відтак – неабияким інтересом до безпосередньої і активної участі в соціальному житті, становленні правової Української держави та розвитку громадянського суспільства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні дослідження питань, що торкаються моделей соціальної активності релігійних організацій є досить актуальним для широкого кола дослідників історії, богослов’я, релігієзнавства, політології та ін., а відтак – затребуваним. Відтак загальним ідейним підґрунтям для дослідження стали праці провідних українських і зарубіжних експертів – богословів, релігієзнавців, філософів, істориків, психологів, а також розвідки волонтерів та журналістів, зокрема: S. Schie, S. Guentert, T. Wehner, J. Oostlander, М. Олчман, П. Джордан, О. Бродецький, Є. Буга, І. Горохолінська, В. Єленський, О. Колесник, А. Колодний, В. Куриляк, І. Лазаренко, В. Любащенко, О. Марчук, Г. Мєрєнков, А. Оленчик, О. Саган, Л. Филипович, В. Хромець, Н. Цимбалюк, М. Черенков, С. Чолій, Ю. Чорноморець, А. Юраш, В. Щербаков, П. Яроцький та ін.
Постановка завдання. Розвідка має на меті окреслити конструктивні прояви соціальної активності протестантських конфесій України в умовах війни.
Виклад основного матеріалу. Аналізується соціально значуща (філантропічна) діяльність протестантських церков в умовах воєнної агресії РФ проти України, яка на сьогодні набула багатовекторного спрямування, зокрема, – благодійність (харитативна діяльність), волонтерство тощо. Прикметно, що такі напрями діяльності, охоплюючи широкий спектр соціальної активності, безсумнівно, спрямовані на розв’язання соціальних надскладних проблем, забезпечуючи соціальну справедливість, що є сьогодні вкрай важливо. Тобто, соціальна діяльність в усій її багатовекторності не що інше, як ядро церковного життя та ключовий різновид функціональної активності релігійних організацій.
Висновки. Сьогодні активна участь конфесій у вирішенні надскладних соціальних і моральних питань суспільства в умовах війни, зосередження уваги на соціальному служінні, активно-громадська, християнсько-патріотична, соціальновідповідальна позиції Церкви – це потужні меседжі, головні напрями і способи соціалізації Церкви, що сприяє, у свою чергу, виходу за межі вузько-церковного й конфесійного служіння та входження у активне громадське життя, привносячи християнські цінності в різні сфери людського буття – заради спокою, справедливого миру, свобідної волі та перемоги багатостраждального українського народу.
Ключові слова: війна, філантропія, волонтерство, благодійність (харитативна діяльність), соціальна активність Церкви, конструктивні прояви.
Список використаних джерел:
автор: Шиманович Андрій Олександрович
Актуальність теми дослідження. У першій половині ХХ ст. знаний фахівець із томістського вчення Режинальд ҐарріґуЛаґранж став тим, хто кинув публічний інтелектуальний виклик найвиразнішим носіям модерністської філософської ментальності – Анрі Берґсону із його плинною метафізикою та Морісу Блонделю із його динамічною філософією дії. Сьогодні ж, коли все частіше доводиться чути про остаточне й незворотне настання постметафізичної доби, видається доречним нагадати те, з якою переконливістю менше ста років тому класична томістська метафізика спростувала найпотужніші й найпопулярніші філософські напрями, котрі нині втратили свою актуальність і переважно є лише об’єктом дослідження для істориків філософії.
Постановка проблеми. Аналіз сучасних українських студій в царині схоластики, неосхоластики та, зокрема, томістської традиції, унаочнив важко пояснювану проблему, яка полягає в тому, що зацікавлений український дослідник заледве має змогу віднайти бодай якусь інформацію про історію полеміки, метафізику та епістемологію Р. ҐарріґуЛаґранжа – однієї з найбільш непересічних постатей в царині неосхоластичної традиції попереднього століття. Тож заповнити цю лакуну видається справою нагальною і необхідною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана розвідка базується на огляді деяких праць Ґарріґу-Лаґранжа, трактатів розглядуваних у статті філософських опонентів томістадомініканця, а також на огляді досліджень наступних мислителів та науковців: Е. Жільсон, Ф. Коплстон, Дж. Маккул, Ф. Кер, Р. Педдікорд, Дж. Кьорвен та М. Майнерд.
Постановка завдання. Передовсім завдання статті полягає у висвітленні полемічних філософських ходів ҐарріґуЛаґранжа, а також в увиразненні ролі Аквінатової синтези як ефективної і неусувної теоретичної рамки, надійної для спростування й демонтажу метафізично слабких філософських концепцій.
Виклад основного матеріалу. А. Берґсон не асоціював себе із Церквою, а М. Блондель був відданим католиком, але вони обидва заледве зналися на томістській традиції в достатній мірі. Для Берґсона поняття дискурсивного інтелекту не були пов’язанні із буттям; їхня функція була суто практичною. Філософія Блонделя була сформована у відштовхуванні від (1) посткантіанського ідеалізму із його радикальною антиметафізичністю та скепсисом по відношенню до можливості пізнання зовнішніх, екстраментальних сутностей (“речей у собі”), а також (2) від песимізму Ф. Шляєрмахера щодо здатностей спекулятивного розуму до пізнання Бога та його наголосу на важливості суб’єктивної релігійної чуттєвості.
Висновки. З’ясовано, що щира відданість Ґарріґу-Лаґранжа томістським мислительним канонам не заважала теологу хай навіть непрямо, епізодично, імпліцитно спиратися на непритаманні для томістської традиції джерела. Заразом важко заперечувати, що філософсько-богословська концепція Ґарріґу-Лаґранжа є блискуче вивіреною, строго логічною, внутрішньо несуперечливою, і саме з огляду на всі згадані чинники, в раціональному плані вона є більш прийнятною, аніж будь які форми інтуїтивізму, феноменологічних редукцій та філософій життя із ревізією традиційного розуміння істини.
Ключові слова. Схоластика, неосхоластика, неотомізм, католицизм, модернізм, метафізика, істина.
Список використаних джерел:
автори: Кушнірук Світлана Анатоліївна, Матвієнко Олена Валеріївна, Олефіренко Тарас Олексійович
Актуальність теми дослідження. Зміни в економічній, соціокультурній і духовній сферах життєдіяльності українського суспільства, обумовлюють підвищення вимог до підготовки студентів, формування у них професійних знань і умінь, якостей та компетентностей, необхідних для соціальної взаємодії у професійній і громадській діяльності. Студенти вищих навчальних закладів повинні бути компетентними фахівцями, які вміють пристосуватися в житті, бути готовими прийняти відповідальне рішення, готові до реалізації, до продуктивної взаємодії з громадським середовищем і постійно особистісно-професійно самовдосконалюватись.
Постановка проблеми. Підвищення вимог до підготовки студентів потребує пошуку нових підходів і методичних шляхів формування наукового світогляду. Важливого значення набуває соціальна проєкція як передумова досягнення громадянської і професійної зрілості, самореалізації в суспільстві. Аналіз останніх досліджень і публікацій вивчали ролі соціального середовища в розвитку особистості такі діячі, як : Н. Селіванова, М. Боритко, Ю. Мануйлов, А. Мудрик, В. Петрищев, Л. Новікова, В. Ясвін та ін.; досліджували психолого-педагогічні проблеми управління і комунікації в галузі професійної освіти: Г. Шпак, І. Біочинський, О. Беркович, А. Іваницький, В. Лоскот, С. Кузьменко, П. Решетніков, А. Шестаков, та ін.
Постановка завдання. Створити і впровадити в освітній процес методики реалізації умов формування наукового світогляду студентів під правильним впливом соціальної проєкції студентів.
Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства формування наукового світогляду студентів є надзвичайно важливою темою. Її важливість полягає в тому, що система вищої освіти має забезпечити майбутніх фахівців знаннями, правильними орієнтирами, стійкими поглядами. Важливим ефективним інструментарієм є соціальна проєкція, яка дає розвиток особистісних якостей і комунікативних умінь, необхідних для продуктивної громадської взаємодії та самореалізації. У її структурі виділяємо чотири взаємопов’язані компоненти: мотиваційно-ціннісний (участь в соціальних відносинах, взаємодії); пізнавальноінформаційний (знання про соціальну дійсність, норми і цінності сучасного суспільства); особистісно-рефлексивний (необхідний для конструктивної взаємодії та самореалізації в сучасному соціумі); комунікативно-діяльнісний (сформувати уміння конструктивної соціальної взаємодії).
Висновки. Розглянувши суспільну свідомість як сторону суспільного буття можна зробити висновки. Наукове розуміння сутності суспільної свідомості є обов'язковою умовою формування наукового світогляду. Основним напрямом в роботі для зміцнення сучасного наукового світогляду є популяризація наукових знань, а також вплив соціальної проєкції на професійну сторону студента.
Ключові слова: соціальна проєкція, науковий світогляд студента, компоненти соціальної проєкції, педагогічні умови формування соціальної проєкції.
Список використаних джерел:
автори: Литвинова Світлана Григорівна, Лупаренко Лілія Анатоліївна, Мар’єнко Майя Володимирівна, Шишкіна Марія Павлівна
Актуальність теми дослідження. Сучасні підходи до розвитку освітньонаукового середовища навчання і професійного розвитку вчителів передбачають формування принципово нових форм його організації, що потребує змін його складу і структури, функцій педагогічних систем, спрямованих на організацію та активізацію навчальнопізнавальної діяльності тих, хто навчається.
Постановка проблеми. Відкрита наука надає можливість вчителям отримати доступ до останніх наукових досліджень, новітніх методик навчання та ресурсів, що забезпечує їх професійний розвиток в умовах інформальної освіти. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати дослідження E. Yenen та M. Yöntem свідчать, що найбільш потрібними сферами професійного розвитку вчителів є спеціальна освіта, методи наукових досліджень, участь у проектах і відповідна професійна діяльність. 14 голландських закладів загальної середньої освіти розробили та впровадили ряд заходів пов'язаних з концепцією “Школа як професійна навчальна спільнота”. Дослідження J. Imants та M. M. Van der Wal полягало в створенні моделі з потенціалом професійного розвитку та шкільної реформи з позиції вчителя на багатьох рівнях.
Постановка завдання. Спроектувати методичну систему використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у процесі навчання і професійного розвитку вчителів.
Виклад основного матеріалу. Створення методичної системи навчання і професійного розвитку вчителів, передбачає ряд окремих методик використання хмаро орієнтованих компонентів навчального призначення для формування у вчителів навичок формування хмаро орієнтованих систем відкритої науки у процесі їхньої подальшої професійної діяльності. Особливої уваги заслуговують засоби формування і розвитку хмаро орієнтованого середовища підвищення кваліфікації вчителів, до складу яких можуть входити різноманітні сервіси відкритої науки і їх поєднання, що виокремлені у відповідні групи.
Висновки. Методична система використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у процесі навчання і професійного розвитку вчителів складається з: методики використання European Open Science Cloud у процесі навчання і професійного розвитку вчителів, методики використання відкритої науки вчителями, методики використання компонентів навчального призначення на базі гібридної хмари та методики використання електронних систем відкритого доступу у процесі навчання і професійного розвитку вчителів. Дані методики спрямовані на підвищення рівня компетентності з відкритої науки вчителя, ІКТкомпетентності, покращення результатів навчання учнів.
Ключові слова: методична система, хмаро орієнтовані системи, відкрита наука, хмаро орієнтовані системи відкритої науки, професійний розвиток вчителів, навчання вчителів.
Список використаних джерел: