Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Зіновʼєва К. Ф.
Актуальність теми дослідження. Формування культурних і соціальних процесів у сучасному літературному колі українського національного письменства є надзвичайно актуальним питанням. Для глибокого розуміння національної ідентичності особистості відбувається аналіз української модерністської прози через призму психологізму національної свідомості та культурного життя, які відображені в літературі. Адже твори модерністів зосереджують увагу на внутрішньому стані особистості, на конфліктних ситуаціях, які виникають у моменти соціокультурних перетворень. Досліджуючи дані питання відбувається усвідомлення глобальних національних викликів на перипетії формування літературознавчих наук.
Постановка проблеми. У статті автор досліджує реалізацію національного письменства, що дозволяє стимулювати суспільне мислення і аналізувати внутрішній світ персонажів, їхні сумніви, страхи та прагнення, що в свою чергу відображає загальні філософські пошуки та тривоги епохи, через які і відбувається осмислення глибинного психологізму модерну.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Детальним аналізом психологізму у творах О. Кобилянської займалися вітчизняні дослідники: Т. Гундорова, Ю. Шерех, О. Забужко, С. Павличко, С. Єфремов.
Постановка завдання. Для досягнення результатів поставленого завдання, здійснено аналіз внутрішнього світу персонажів, їхні емоційні переживання, соціальні конфлікти та питання національної ідентичності.
Виклад основного матеріалу. У статті висвітлюється глибоке відображення суб’єктивного світу людини – це перш за все актуальна тема, яка передбачає акцент на внутрішньому сприйнятті дійсності, тобто досліджуються і висвітлюються багатовимірні особистості, які характеризуються пошуком нових форм і методів художнього вираження. Українська модерна проза зображує національну ідентичність, яка веде боротьбу за екзистенційну реальність і самоідентифікацію, таким чином відображається уся конфліктна дійсність соціального осередку у взаємозв’язку з психологічною драмою у культурному житті персонажів. Часто психологічна роль суб’єкта у суспільному житті громади призводить до внутрішньої боротьби в умовах культурного тиску.
Висновки. В даній роботі на підставі проведеного аналізу дослідження національної самобутності, культурної ідентичності українського народу, які відображаються у творах модерністського періоду літератури і загострюють увагу на внутрішніх конфліктах суб’єктів, які ведуть боротьбу за особисту ідентичність. Оновлена форма мислення і психологічної свідомості суб’єкта надають подальші сили для розвитку української літератури на теренах Європи. Адже сприйняття реальності, яке переживають герої творів відображаються відповідно до їх психологічних станів, в яких вони знаходяться. Тому, духовний пошук, прагнення до індивідуалізму, національна ідентичність – нові правила, які допомагають відображати загальну картину національної свідомості у питанні реалізації психологізму модерністської прози в українському питанні національного письменства.
Ключові слова: національна ідентичність, модерністська проза, психологізм національної свідомості, індивідуалізм
Список використаних джерел:
автор: Педченко М. Ю.
Актуальність теми дослідження. У сучасному світі, де технологічний прогрес і глобалізація сприяють створенню все більш взаємопов’язаного суспільства, важливим є розуміння аксіологічних (ціннісних) основ, що визначають поведінку та взаємодію індивідів у мережевому середовищі. Мережеве суспільство, або “суспільство мереж”, як його називає М. Кастельс, представляє новий етап розвитку соціальних відносин, де цифрові технології та комунікаційні мережі стають основними структурами організації суспільного життя.
Постановка проблеми. У контексті постмодернізму, який характеризується плюралізмом, децентралізацією влади та релятивізмом цінностей, виникає необхідність аналізу трансформаційних процесів, які відбуваються в аксіологічній сфері. Трансформаційні процеси постмодерну відображаються у розмиванні традиційних цінностей та поява нових, адаптованих до цифрової епохи. У мережевому суспільстві акцент зміщується на такі цінності, як свобода інформації, відкритість, колективна творчість та інновації. Водночас, постмодерністський підхід ставить під сумнів об’єктивність та універсальність будь-яких цінностей, вимагаючи їх перегляду у світлі нових соціальних реалій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. В. Андрущенко стверджує, що з другої половини ХХ століття почала формуватися нова ціннісна парадигма, яка стає загальноцивілізаційним, а згодом і загальнопланетарним феноменом. Т. Кравченко піднімає питання про духовність у сучасному світі, акцентуючи на її можливих змінах під впливом мереж. М. Підлісний висловлює занепокоєння тим, що молодь не знає світу без Інтернету. К. Переш досліджує вплив цифрової революції на економічні та соціальні структури, аналізуючи нові форми організації, що з’явилися завдяки мережевим технологіям. К. Хьон та Ю. Чун критично аналізують вплив цифрових комунікаційних технологій на соціальні та політичні зміни, зокрема, як вони сприяють формуванню нових колективних ідентичностей та участі у соціальних рухах. Д. Бойд та Н. Еллісон досліджують вплив цифрових технологій на соціальні відносини та розповсюдження інформації в онлайнових мережах. М. Маклюен та Г. Інніс висувають концепцію медіаекології та її роль у формуванні соціальних і культурних структур.
Постановка завдання. Ця стаття має на меті дослідити, як постмодерні трансформаційні процеси впливають на аксіологічні основи мережевого суспільства, а також яким чином нові цінності формуються та підтримуються у цифровому середовищі.
Виклад основного матеріалу. Це дослідження присвячене аналізу аксіологічних основ мережевого суспільства у контексті постмодерністських трансформацій. Проаналізовано, як цифрові технології та комунікаційні мережі змінюють традиційні соціальні структури і цінності, зосереджуючи увагу на явищах плюралізму та релятивізму, характерних для постмодернізму. Підкреслюється, що мережеве суспільство формує нові ціннісні пріоритети, такі як свобода інформації, відкритість, колективна творчість та інновації, які стають фундаментом сучасних соціальних взаємодій. Постмодерністський дискурс ставить під сумнів універсальність і об’єктивність будь-яких цінностей, викликаючи потребу у їхньому перегляді в світлі нових цифрових реалій. Важливим аспектом є аналіз процесів децентралізації влади, які проявляються у мережевому суспільстві, що дозволяє індивідам та групам активно формувати нові аксіологічні орієнтири. Досліджено, як сучасні технології сприяють поширенню ідеології відкритого доступу та спільного використання знань, змінюючи підходи до творчості та інновацій. Особливу увагу приділено етичним аспектам у цифровому середовищі, де питання приватності, безпеки та відповідальності стають дедалі актуальнішими.
Висновки. Запропоновано теоретичну рамку для розуміння складних взаємозв’язків між технологіями, соціальними структурами та цінностями, що дозволяє глибше зрозуміти природу сучасних трансформаційних процесів. Мережеве суспільство не просто адаптується до нових умов, але й активно формує майбутнє, де цінності відкритості, колективної творчості та інновацій стають центральними. Це майбутнє вимагає готовності до постійного перегляду і трансформації ціннісних орієнтирів, щоб відповідати на виклики та можливості, які постають у добу цифрових трансформацій.
Ключові слова: мережеве суспільство, аксіологія, постмодернізм, цифрові технології, соціальні зміни
Список використаних джерел:
автор: Чепєгін І. В.
Актуальність теми дослідження визначається нагальною потребою здійснення комплексного філософсько-антропологічного аналізу ролі кордонів у житті людини, соціумів та держав. Особливо актуальною ця тема є для українського суспільства, яке пройшло надзвичайно тяжкий шлях боротьби за власну свободу і незалежність, має колоніальне минуле та трагічний досвід перебування за залізною завісою. Негативна онтологія пострадянського минулого криє в собі острахи втрати національної ідентичності в світі, який стрімкими темпами глобалізується.
Постановка проблеми. У добу глобалізації відбувається розмивання культурних і соціальних кордонів, але сучасні етнічні конфлікти та політична закритість деяких країн гальмують процес формування єдиного глобального соціуму. Ретроспективний аналіз антропологічних наслідків від ізоляції та розділення світу залізною завісою висвітлить причини як локальних так і глобальних конфліктів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій теми. Осмислення антропологічних наслідків залізної завіси потребує звернення до праць В. Андрущенка, Є. Бистрицького, М. Бойченка, М. Голька, Р. Зимовця, П. Нора, Н. Масловськи, А. Шептицького, а також Г. Корж, С. Корнієнко, Н. Радіонової та ін.
Постановка завдання. Метою є філософсько-антропологічна концептуалізація наслідків перебування за залізною завісою з урахуванням пережитого Україною досвіду політичної, суспільної та культурної ізоляції і асиміляції.
Виклад основного матеріалу. Становлення сучасної демократичної нації в Україні відбувається в опціях історичної пам’яті, яка наскрізь пронизана негативними споминами про тоталітарне минуле. Досвід трагічної антропології, набутий протягом історичного минулого, водночас гальмує і прискорює повернення нашої країни в загальнолюдський цивілізаційний простір. Політика ізоляції суттєво обмежила свободу і право людини на вільне самоствердження. Україна, яка тривалий час перебувала під колоніальним режимом радянського союзу, має трагічний досвід ізоляції. Це призвело до призупинення власного етно-національного та культурного розвитку. Систематично і послідовно здійснювалася ідеологічна асиміляція через освітній процес та пропаганду нав’язувала марксизм-ленінізм, що формувало однорідність мислення та громадську думку відповідно до вимог режиму. Це обмежувало критичне мислення та різноманітність думок, що негативно впливало на культурний і інтелектуальний розвиток суспільства. Свобода думки і творчість зазнали значних обмежень, що ускладнювало культурний прогрес і соціальні зміни.
Висновки. Політика ізоляції, яка систематично здійснюється на всіх рівнях суспільного буття має важкі культурні, соціальні та антропологічні наслідки для суспільств, які тривалий час перебувають за залізною завісою. Ці наслідки даються в знаки не тільки на поколінні яке перебувало в ізоляції, не тільки гальмують розвиток країни, усуваючи її з світових інформаційних та комунікативних потоків, ізолюючи від загальносвітового економічного, політичного та соціокультурного життя, але й проступають крізь пласти колективної пам’яті в майбутніх поколіннях..
Ключові слова: людина, держава, політика ізоляції, залізна завіса, адаптація, культурні і політичні кордони
Список використаних джерел:
автор: Горянський С. В.
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження полягає в необхідності глибокого розуміння складних взаємодій між різноманітними агентами, які формують сучасний ландшафт IT-освіти, включаючи не лише людських акторів, як-от викладачів, студентів, освітніх адміністраторів та політиків, але й нелюдських акторів, таких як технології, навчальні платформи, цифрові ресурси та інфраструктурні елементи. Застосування акторно-мережевої теорії дозволяє розкрити багатовимірні взаємозв’язки між цими агентами, розглядаючи їх не як ізольовані одиниці, але як елементи гетерогенної мережі, де кожен актор, через свої взаємодії, впливає на формування та трансформацію освітнього середовища.
Постановка проблеми. Необхідно розкрити, як технології впливають на педагогічні практики, які нові ролі виникають у викладачів і студентів у цифровому середовищі, які інфраструктурні та інституційні зміни відбуваються, і як ці процеси взаємодії сприяють або перешкоджають створенню ефективного, інклюзивного та етичного освітнього середовища. У контексті акторно-мережевої теорії (Бруно Латур) ця проблема включає аналіз мережевих взаємодій, де кожен актор, незалежно від його природи, розглядається як активний учасник мережі, що впливає на її структуру та динаміку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні засади дослідження взаємодії технологій і освіти розробляють такі вчені, як Л. Сушанік, яка у своїх роботах аналізує взаємодію людини і комп’ютера та соціальні аспекти технологій у навчанні. Б. Латур, один із засновників акторно-мережевої теорії, у своїх роботах детально досліджує мережеві взаємодії між різноманітними акторами, включаючи як людських, так і нелюдських агентів. П. Верібек у своїх дослідженнях зосереджується на етичних аспектах технологій та їхньому впливі на людське життя, зокрема у сфері освіти. Ш. Джасаноф досліджує взаємозв’язок науки, технологій і суспільства, приділяючи особливу увагу тому, як науково-технічні інновації впливають на соціальні структури та освітні процеси. Серед вітчизняних дослідників у цій ділянці окремо відмітимо В. Андрущенка, В. Кременя, В. Бикова, В. Воронкову, О. Кивлюк, О. Скубашевську та ін. Водночас масив зарубіжних і вітчизняних джерел недостатньо повно висвітлює особливості завдань ІТ-освіти в сучасних умовах.
Постановка завдання. Завданням статті є дослідження складних взаємодій між різноманітними акторами, що впливають на розвиток IT-освіти в Україні, використовуючи акторно-мережеву теорію.
Виклад основного матеріалу. Розвиток IT-освіти в Україні є важливим аспектом сучасної освітньої політики, оскільки інтеграція інформаційних технологій у навчальний процес сприяє підвищенню якості освіти, забезпечує доступ до новітніх знань та технологій, а також готує студентів до викликів цифрової ери. Проте, цей процес є складним і багатогранним, що потребує врахування не лише технічних, але й філософських, соціологічних та етичних аспектів. Акторно-мережева теорія, розроблена Бруно Латуром та його колегами, пропонує підхід до аналізу соціальних феноменів через взаємодію між людськими та нелюдськими акторами, розглядаючи їх як елементи гетерогенної мережі. Важливо, щоб розвиток IT-освіти в Україні здійснювався з дотриманням принципів етичності та інклюзивності.
Висновки. На основі досліджень та публікацій, можна виділити кілька ключових прикладів успішної інтеграції IT-технологій в освітній процес в Україні. Впровадження онлайн-платформ для дистанційного навчання під час пандемії COVID-19 та війни дозволило забезпечити неперервність навчального процесу. Іншим прикладом є розвиток проєктів, таких як освітні платформи “Дія. Освіта” та “Мрія”, МООК “Прометеус” та ін. спрямованих на підвищення цифрової грамотності серед викладачів та студентів, що сприяє підвищенню якості освіти та її доступності.
Ключові слова: акторно-мережева теорія, IT-освіта, Україна, соціокультурний контекст, етика технологій, цифрова трансформація, педагогічні практики
Список використаних джерел:
автор: Корнієнко С. Г.
Актуальність теми дослідження. Сучасна глобалізації, у просторі якої посилюються економічні, політичні, демографічні, соціально-культурні трансформації, визначається всеосяжним, всеохопним характером, що дозволяє говорити про її тотальність. Історія людства розуміється як історія вдосконалення засобів комунікації, які унаочнюють знаки, символи, образи, міксуючи останні (М. Маклюен), що остаточно долає матрицю лінійного розгортання цивілізації. Сучасні медіа є символом сьогодення і потужним чинником змін, трансформують об’єктивну реальність та світоглядні моделі буття людини ХХІ століття.
Постановка проблеми. Трансформації, які переживає сучасний світ, змінюють конфігурацію взаємин спільнот у просторі Землі. Постає новий проєкт – “Земля без кордонів”, який став можливим завдяки інформаційним та комунікаційним технологіям. Відтепер система “природа – людина – суспільство” доповнилася таким складником, як медіа, що уможливило використання поняття “медійний простір” Землі, посилюючи осмислення тих змін, які відбуваються.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо природи медіа артикульовано у працях Ж. Бодріяра, М. Кастельса, К. Келлі, М. Маклюена, С. Леша та інших, що дозволило розширити предметне поле дослідження на підставі концептуалізацій поняття “медіареальність” та “медіапростір”. Суперечності ущільнення простору Землі означені за допомогою поняття “електронне суспільство” (М. Маклюен), “мережеве суспільство”, “цифрове суспільство”, “цифрова людина” тощо. Природа / Земля постає об’єктом маніпуляції в медіареальності (М. Серр).
Постановка завдання. Медіареальність продукує власні цінності і виміри буття людини та буття Землі, провокуючи нові питання, по-перше, відкритості та закритості кордонів у просторі Землі, по-друге, ситуації формування медійного проєкту Землі, що вимагає етичного обґрунтування.
Виклад основного матеріалу дослідження. Медіареальність отримала онтологічний статус і стала основою нового культурного ландшафту, в тому числі і ландшафту Землі. Людина проєктує свої бажання, уникаючи осмислення глибинного сенсу феномена Землі, бо Земля виступає платформою для медіапрезентацій. Це споглядання поглиблює розрив між людиною і Землею. Земля набуває сенсу штучної реальності, що нівелює відчуття відповідальності. Простір Землі в контексті сучасної технології, яка створює новий вимір буття, набуває конфігурації, яку вже не можна точно зафіксувати на мапі, що усуває питання відкритості – закритості кордонів. Ідеться про виникнення віртуальних ландшафтів, які заміщують об’єктивну реальність існування Землі. Це артикулює питання щодо етичного ставлення до Землі в ситуації трансформаційних змін у контексті медіареальності, яка витісняє проєкти майбутнього Землі за лаштунки ілюзорного світу.
Висновки. Інструментальний розум набув нової конфігурації: Земля і природа відтепер є такими, щоб задовольняти потреби користувачів, як-от бути видовищними, що посилює розуміння Землі як об’єкту естетичної насолоди, витісняючи почуття відповідального ставлення до Землі, що поглиблює екологічні проблеми сучасності. Земля постає об’єктом естетичного споживання, усуваючи розуміння Землі як живої системи. Формується розрив між наявними віртуальними образами Землі та реальною екологічною ситуацією, що вимагає глибокого аналізу сучасним філософсько-етичним дискурсом.
Ключові слова: людина, Земля, медіа, медіапростір, медіареальність, закриті – відкриті кордони, етика
Список використаних джерел: