Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Чумак Микола Євгенійович, Єфименко Василь Володимирович
Актуальність теми дослідження. Якою б близькою до досліду не здавалася та чи інша теорія, її емпірична перевірка завжди вимагає допомоги деяких інших теорій, що входять у задум перевірки у конструкцію наукових приладів, включених в експеримент, а також сам спосіб зчитування інформації з них. Іншими словами, в будь-яку експериментальну ситуацію будуть залучатися дві множини теорій: теорія, яка підлягає перевірці, і сукупність фрагментів теорій, що пояснюють експериментальну установку.
Постановка проблеми. Для створення фізичної теорії фізику теоретику необхідно: знайти сукупність даних, формули, що охоплюють їх множину, безліч формул, що охоплюють дані, з'єднати їх в теорію, висувати гіпотези, що далеко йдуть, якщо вони в головному допускають зіставлення з емпіричними даними; представити сукупність спеціальних теорій (теоретичних моделей); знайти загальну теорію, відкинути декілька спеціальних гіпотез й узагальнити інші; загальну теорію з'єднати із спеціальними припущеннями, щоб отримати теоретичну модель. При цьому необхідно враховувати реальні проблеми, що є в наявності, отримати безліч передбачень, здійснюючи зв'язок з реальними даними, зробити ряд передбачень, прослідкувати їх виконання і зробити висновок про цінність передумов. Якщо це необхідно, можна змінити останні, відкинувши невизначені дані.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Якщо теорія не пов'язана з реальністю і не містить ніяких тверджень відносно законів, вона не може робити пророцтв. Іншими словами, комбінації даних, отримувані за допомогою наукових теорій, не мають бути ні довільними, ні магічними. При такому обмеженні наукова теорія, звичайно, може розглядатися в чисто практичних цілях як фабрика даних. Фізична теорія повинна мати на вході деякі фактичні дані і бути здатною отримувати з них на виході безліч можливих даних таким чином, щоб як вхід, так і вихід узгоджувалися з припущеннями теорії - законами, зв'язками тощо.
Постановка завдання. Розглянемо емпіричну компоненту фізичної теорії, представлення загальної фізичної теорії та її моделі
Виклад основного матеріалу. У статті розглядаються деякі сучасні проблеми методології основ фізики, зокрема взаємозалежності теорії і даних.
Висновки. Будь-яка наукова теорія є гіпотетико-дедуктивною системою, тобто системою, що ґрунтується на гіпотезах або твердженнях, які йдуть далі спостережень, тобто торкаються цілого класу фактів, а не тільки тих, які нам трапляється спостерігати. Крім того, спостежуваність, або, швидше, вимірність, залежить від теорії. Без теорії ми не отримали б багатьох найбільш цікавих і точних даних. Прогрес науки полягає не у все більшому виключенні неспостережуваних, а в їх примноженні і науковому застосуванні. Доступна дослідженню неспостережувана так чи інакше пов'язана із спостережуваними ефектами і має принаймні таку ж цінність у розкритті значення старих і припущенні нових неспостережуваних, як і змінна, якою можна маніпулювати безпосереднім чином. Вона набагато цінніша, ніж спостережувані, не оброблені за допомогою теорії.
Ключові слова: фізична теорія, загальна фізична теорія, емпірична компонента теорії, модель фізичної теорії
Список використаної літератури:
автор: Зінов'єва Катерина Федорівна
Актуальність теми дослідження. Світоглядні злами, екзистенційні виклики, надмірний тиск технологій, з якими у повсякденному бутті стикається сучасна людина, досить часто призводять до втрати життєвих орієнтирів. Тому на досвіді літератури Модерну відбувається моделювання життєтворчості задля буттєвого укорінення індивіда.
Постановка проблеми. У статті автор досліджує концептуальне осмислення філософсько-психологічних орієнтирів життєтворчості у літературній спадщині доби Модерну крізь призму проблем сучасної людини, залучаючи національне пробудження та інтеграцію проблемного поля даних понять в українській літературі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У літературі проблема життєтворчості розглядалася багатьма авторами, зокрема такими як: Е. Фромм, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше. Розробку сутності понять в літературі Модерну розглянуто в працях вітчизняних авторів: С. Павличко, Д. Наливайка, В. Моренця, Т. Гундорової, М. Моклиці, Р. Мовчан, А. Бичко, О. Забужко, Р. Семківа.
Постановка завдання. Для досягнення результатів поставленого завдання, здійснено структурований аналіз формування понять індивідуалізму і суб’єктивності, які є джерелом проблеми з глибокими пошуками і розмислами над значенням існування та людського буття через призму сучасного антропогенезу.
Виклад основного матеріалу. У статті висвітлюються філософсько-психологічні орієнтири життєтворчості у літературній антропології доби Модерну, які залучають сучасну людину через призму концепцій до осмислення свого існування. Аналіз прозових творів українських авторів модерну у порівнянні з іноземними авторами дозволив зробити висновок, що істинність існує у кожному суб’єктивному світогляді індивіда, тому на цих поняттях ґрунтується важливість власного переживання та індивідуального розуміння світу.
Висновки. В даній роботі на підставі проведеного аналізу дослідженння філософсько-психологічних орієнтирів життєтворчості у літературній антропології доби Модерну виявлено, що життєтворчість індивідів проявляє себе у волі і свободі, у змістовному виявленні форм індивідуального самовираження і породження реалізації суб’єктивного буття. Аргументовано узагальнене концептуальне осмислення життєтворчості у літературній спадщині доби Модерну крізь призму проблем сучасної людини, які залучають індивіда до національного пробудження.
Ключові слова: філософсько-психологічні орієнтири, життєтворчість, індивідуалізм, суб’єктивність, модерн
Список використаних джерел:
автор: Кислий Анатолій Олександрович
Актуальність теми дослідження. Помітні соціально-економічні та суспільно-політичні трансформації в українському суспільстві, викликані зовнішньою військовою агресією, актуалізували тему переосмислення відомих та пошуку нових орієнтирів у розвитку людини. Для філософії та педагогіки важливим залишається питання дослідження надійних основ морального виховання особистості.
Постановка проблеми. Проблема дослідження полягає у відсутності ґрунтовних наукових праць з питань взаємозв’язку соціокультурних явищ спорту і християнства. Тема переосмислення виховного ідеалу в полікультурному середовищі та в умовах зростання індивідуальних можливостей самоідентифікації особи спонукає звернення до історії та нинішніх особливостей спорту і християнства, які виявляються важливими чинниками продукування морально-виховного потенціалу для формування особистості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У концептуальному плані для вирішення завдань дослідження важливими є праці: провідних українських філософів: В. Андрущенка, В. Бондаренка, В. Єленського, М. Ібрагімова, А. Кислого, В. Кременя, О. Сагана, П. Сауха, Л. Филипович, Ю. Чорноморця; педагогів: М. Булатової, С. Бубки, О. Вацеби, М. Візитей, Ж. Козіної, І. Олексина, В. Платонова, Є. Приступи; іноземних авторів: Andrew Parker, David Asa Schwartz, Duke Taber, Earle F. Zeigler, Joseph Price, Kathleen M Armour, Kevin Lixey, Michael Novak, Nick J. Watson, Robert Higgs, Shirl Hoffman, Stuart Weir та ін.
Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз факторів конвергенції соціокультурних явищ спорту та християнства в історії розвитку людської культури та сучасного розуміння можливості морально-виховного впливу їх взаємозв’язку на формування особистості.
Виклад основного матеріалу. Розглянуто становлення організованої спортивної діяльності, що виникла на основі олімпійських ідеалів в Стародавній Греції. Спортивні змагання мали глибоко релігійний і культовий характер та сприяли вихованню особи. З появою християнства відносини між спортом та християнською церквою набувають антропологічних вимірів. Спорт і християнство постають як закономірний результат багатовікової історії людства, як багатофункціональне явище культури, де найбільш виразно проявляються фізичні і духовні якості людини та виражаються ціннісні надбання цивілізації, що у єдності представляють потужний морально-виховних ресурс у формуванні особистості.
Висновки. Спорт та християнство як особливі соціокультурні явища мають багату історію взаємозв’язків. Вони, детермінуючи явища суб’єктивного порядку, дозволяють засвоїти такі компетентності, що поглиблюють індивідуальне сприйняття та спонукальні мотиви, конструюють відповідну систему виховання, яка сприяє гармонійному розвитку особистості у єдності інтелектуальних, духовних та фізичних якостей людини.
Ключові слова: історія спорту, історія християнства, моральне виховання, конвергенція спорту та християнства, формування особистості.
Список використаних джерел:
автори: Анацька Наталія Василівна, Кравченко Ірина Анатоліївна, Пенюк Вадим Богданович
Актуальність теми дослідження зумовлена потребою у виокремленні і дослідженні засад екологічної етики в якій абсолютна цінність життя являє собою першорядний принцип, зорієнтований на її нормативно-регулятивні імперативи, ціннісно-категоріальні установки, морально-етичні норми. У зв'язку з цим зазначається, що виявлені межі прогресу з очевидністю розкрили, з одного боку, граничні можливості нашої планети, а з іншого – показали у новому світлі етичні проблеми сучасності, оскільки наші дії здатні подолати шкоду, нанесену природному середовищу для збереження людського буття. Насамперед йдеться про екологічний підхід, а отже, і про екологічну етику. Тому, будь-які дослідження з питань відповідального ставлення до природного буття мають наукову новизну.
Постановка проблеми. Стала очевидною необхідність пошуків нових ціннісних орієнтацій та морально-етичних норм регуляції суспільства, обговорення яких перемістилось в площину екологічної етики. Визначено, що найбільшого значення набувають екогуманістичні принципи, свідомо обрані людиною як екологічні цінності та ідеали, що стають засадою сучасної екологічної етики.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вирішення сучасних екологічних проблем не можливо уявити без дослідження проблем екологічної етики, філософії моралі. Публікації на тему екологічної етики, етики відповідальності маємо у Г. Йонаса, О. Леопольда, А. Швайцера. Вони створюють онтологічну етику цінностей, де буття і збереження буття посідають центральне місце. Концепцію збереження буття підтримують: А. Шопенгауер, А. Швайцер, Т. Майєр. Проблеми взаємодії екологічної етики і науки висувають О. Геффе, Р. Гольфельд, Й. Рау, І. Фогель та інші. Українські філософи досліджують принципи відповідальної політики, екологічної етики, філософські проблеми екологічної освіти, філософії освіти: Т. Гардашук, О. Базалук, В. Баранівський, Г. Берегова, В. Гур, А. Єрмоленко, З. Самчук, М. Кисельов, В. Крисаченко, К. Корсак, Т. Чорноштан та інші. Але не зважаючи на вагомий внесок філософів, питання екологічної етики, етики для екологічної освіти завжди потребують розгляду.
Постановка завдання. Показати необхідність концепції ековіталізму для екологічної етики та її методологічних засад. Розглянути становлення екологічної етики на засадах абсолютної цінності життя, яка має вплив на формування життєво-ціннісних орієнтацій сучасної людини, втілення основних цінностей екологічної етики в практику. Усвідомити, що прийдешнє людства залежить від того, чи усвідомить воно необхідність екологічної етики, екологічної відповідальності, екологічно доцільної поведінки для збереження життя на нашій планеті.
Виклад основного матеріалу. У статті досліджується покладена в основу екологічної етики, концепція ековіталізму насамперед як екологічне забезпечення життя, орієнтоване не просто на збереження своїх природних підстав, а на історично сформоване суспільне ставлення до природи як до цінності. Разом з тим людська діяльність, як морально регульована життєдіяльність, базується не на суто природничих детермінаціях, а в новій якості природно-історичного процесу, основою розуміння якого не сама природа, а цінність природи як похідної соціального прогресу. Це дає підстави стверджувати, що базовою основою сучасної екологічної етики постала абсолютна цінність життя. Показано, що екологічна етика – важливий аспект у становленні екологічної освіти і створює нові цінності для збереження людського буття.
Висновки. Отже, незважаючи на розробку більш реалістичного способу осмислення і втілення в дійсність основних цінностей екологічної етики, що знайшли своє вираження в низці документів, представники нової громадськості виявили необхідність актуалізації проблем гуманістичного ставлення до світу, які показали важливість перегляду сутнісних характеристик екологічної етики. Глобальні проблеми сучасної екологічної кризи можна розв’язати лише системно. А через те проблема полягає в тому, щоб цьому процесу надати соціально-гуманістичного спрямування. Адже вирішення сучасних екологічних проблем важко уявити без звернення до екологічної етики і екологічної освіти.
Ключові слова: ековіталізм; екологічна етика; абсолютна цінність життя; екологічна освіта, природа; гуманізм; відповідальність; моральні цінності, глобальна екологічна криза
Список використаних джерел: