Деталі

Категорія: Uncategorised

Артемова Л.В.

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення в Україні принципово і поступально вносять зміни у сферу освіти і життєдіяльності підростаючих поколінь. Особливої гуманістичної трансформації потребує підготовка студентів творчих професій. У період здобуття професійних компетентностей у ЗВО майбутнім акторам необхідне педагогічне спрямування їх учбової діяльності, засноване на демократичних і гуманістичних засадах педагогіки співробітництва. Саме цей підхід сприятиме розкриттю й реалізації здібностей і талантів молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У підготовці студентів до сценічної майстерності нині використовуються чималі надбання вітчизняних і зарубіжних класичних і модерних театральних та кіношкіл (М. Кропивницький, В. Немирович-Данченко, О. Довженко, К. Станіславський), інноваційних технік хореографічного мистецтва (О. Коваленко, О. Мерлянова, О. Таранцева та ініші).

Постановка проблеми. Театральна педагогіка, як творчий рівень педагогічної діяльності, містить чимало складових, які забезпечують високу результативність педагогічних зусиль викладача і творче успішне опанування студентами професійними компетенціями. Вважаю гідними дослідження стилі викладання педагога, які визначають ефективність будь-яких методів і технік навчання викладачем і учіння студентом.

Виклад основного матеріалу. У даному дослідженні розглянуто переваги і прорахунки основних 3-х стилів викладання: авторитарного, демократичного, ліберального. Для з’ясування їх доцільності з точки зору студентів їм запропоновано обрати той стиль, який допомагає їм успішніше оволодіти професійними компетенціями сценічної майстер-ності. Оскільки демократичний стиль обрала переважна більшість студентів, то подальший перетво-рюючий експеримент проводився зусиллями викладачів переконаних у доцільності даного стилю, які звично дотримувалися його у роботі зі студентами. В центрі їх уваги й діяльності поставлені завдання: дотримуватися суб’єкт – суб’єктної взаємодії у навчанні студентів акторському і хореографічному мистецтву; застосовувати усі методи, технології, тренінги, дотримуючись вказаної взаємодії; для організації партнерських взаємин викладача зі студентами відповідно використовувати вербальні і не вербальні техніки театральної педагогіки, позитивні емоційні засоби виразності; усі тренувальні вправляння проводити так яскраво, щоб студенти мали від них задоволення.

Висновки. В результаті дотримання викладачами демокра-тичного стилю взаємодії зі студентами підвищився їх рівень ставлення до цього стилю. У контрольному експерименті виявилось лише декілька студентів – прихильників інших стилів взаємодії. Позитивно змінився і характер взаємодії студентів і викладачів: їх ділові стосунки стали менш формальними, не напруженими, емоційно забарвленими. З’явилося більше позитивних емоцій у спілкуванні, зацікавленої підтримки акторських досягнень, вболівання за успіх кожного студента.
Отже запровадження і постійне підтримання демократичного стилю взаємодії викладача зі студентами у процесі навчальної театральної діяльності підтвердило його позитивний вплив як на розвиток сценічної майстерності у студентів, так і на загальну творчу атмосферу у студентській групі.

Ключові слова: викладач, студент, театральна педагогіка, актор, сценічне мистецтво, творчість, хореографія, стиль взаємодії, авторитарний, демократичний, ліберальний, емоції, спілкування.

Список використаних джерел:

1. Абрамян, ВЦ 1996, Театральна педагогіка, Київ: Либідь, 224 с.

2. Артемова, ЛВ 2002, Театр і гра, Київ: Томіріс, 291 с.

3. Бех, ІД 2003, Виховання особистості, у 2-х кн., Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади, Київ: Либідь, 280 с.

4. Голдрич, ОС 2006, Хореографія: посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю, Львів: СПОЛОМ, 176 с.

5. Загородня, ЛП & Тітаренко СА 2010, Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу. Навчальний посібник, Суми: Університетська книга, 319, [1] с.

6. Зязюн, ІА & Сагач, ГМ 1997, Краса педагогічної дії, Київ: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 302 с.

7. Коваленко, О 2021, ‘Дидактичні основи музичної підготовки майбутніх фахівців з хореографії у вітчизняних ЗВО’, Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 1, с. 91 – 97.

8. Козачковський, Д 2017, Нотатки на сторінках ролей, п’єс і клаптиках паперу. Підручна книга для акторів і режисерів, упор. Козак Б, Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 96 с.

9. Melnyk, NI & Vertuhina, VM & Artemova, LV and other 2020, ‘ Progressiv Practices of Covernment Management in Preschool Teachers Professional Training in Western European Countries’, Universal Journal of Educational Research 8 (10 ): 4591-4602. DOI: 10.13189/ujer.2020.08127. Available from: <http://www.hrpub.org>. [10 July 2021].

10. Мерлянова, О 2021, ‘Роль дистанційного навчання в системі підготовки хореографів’, Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 1, с. 183 – 188.

11. Рудницька, ОП 2010, Мистецька освіта в Україні: теорія і практика, Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренко, 255 с.

12. Сарабьян, Э & Полищук, В 2019, Большая книга актерского мастерства. Уникальное собрание тренингов по методикам величайших режиссеров. Станиславский, Меерхольд, Чехов, Товстоногов, Москва: АСТ, 300 с.

13. Сяо Чжан, 2021, ‘Поняття професійної майстерності хореографів як системи’, Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 1, с. 107 – 112.

14. Таранцева, ОО 2002, Формування фахових умінь майбутніх учителів хореографії засобами українського народного танцю. Автореферат кандидата наук, Київ, 20 с.

15. Ягупов, ВВ 2002, Педагогіка. Навчальний посібник для студ. пед. спец. ВНЗ, Київ: Либідь, 560 с.

Деталі

Категорія: Uncategorised

Маркова О. М., Мар’єнко М. В.

Актуальність теми дослідження. Розкрито вміння та навички, якими повинні оволодіти студенти, що визначені в рамках робочої програми дисципліни “Основи інформаційних технологій”. Дистанційна форма навчання є однією з провідних форм навчання в сучасному закладі вищої освіти. В зв’язку з цим актуальність використання хмарних сервісів та хмаро орієнтованих систем не викликає сумніву.

Постановка проблеми. Дистан-ційна форма навчання у закладах вищої освіти, на сьогодні, є переважною для більшості закладів країни. І, якщо для студентів старших курсів перехід до такої форми навчання не є пробле-матичним, то студенти початкових курсів стикаються із великими проблемами, пов’язаними із організацією робочого простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Переваги хмарних засобів над традиційними та електронними засобами науково доведені С. О. Семеріко-вим, І. О. Теплицьким, Ю. В. Єчкало, О. М. Марковою, В. М. Соловйов та А. Ю. Ків. Можливості застосування хмарних технологій у навчальному процесі дослідженнях Е. А. Алдахіл (Е. A. Aldakheel), С. Н. Булл (C. N. Bull), А. М. Стрюка, О. В. Мерзликіна, С. О. Семерікова та М. В. Попель.

Постановка завдання. Експериментально перевірити ефективність використання Octave Online як хмаро зорієнтованого практикуму.

Виклад основного матеріалу. Розкрито сутність поняття “хмарозорієнтований практикум”. Наведені демонстраційні приклади виконання окремих завдань із курсу “Основи інформаційних технологій”. Показано, що зміст завдань спрямовано на формування умінь та практичних навичок з програ-мування для розв’язання практичних завдань і вправ до лабораторних робіт з основ інформаційних технологій. Наведено фрагменти виконання завдань студентами І-го курсу. Встановлено переваги GNU Octave, як допоміжного засобу, що застосовується в чисельних розрахунках. Результати експериментальної перевірки ефективності використання Octave Online як хмаро зорієнтованого практикуму оцінюва-лись за трьох рівневою шкалою. Кожен рівень визначається за переліком відповідних показників.

Висновки. Аналіз експерименту показав, що навчальні досягнення студентів після виконання лабора-торних робіт у хмаро зорієнтованому практикумі зросли у порівнянні з їх особистими навчальними досягненнями до початку застосування Octave Online. Зроблено висновки експериментальної перевірки ефективності використання Octave Online як хмаро зорієнтованого практикуму, про зручність та корисність використання даного хмарного засобу у навчанні майбутніх ІТ-фахівців.

Ключові слова: хмарний засіб, хмаро зорієнтований практикум, веб-інтерфейс для GNU Octave, Octave Online, Основи інформаційних технологій, майбутні ІТ-фахівці.

Список використаних джерел:

1. Aldakheel, ЕA 2011, A Сloud Computing framework for computer science education. Master of Science thesis, Bowling Green.

2. Bull, CN 2015, Studios in software engineering education. Ph.D. thesis, Bailrigg.

3. Markova, OM, Semerikov, SO, Striuk, AM, Shalatska, HM, Nechypurenko, PP & Tron VV 2019, ‘Implementation of cloud service models in training of future information technology specialists’, in Proceedings of the 6th Workshop on Cloud Technologies in Education (CTE 2018), ed. AE Kiv & VN Soloviev. Kryvyi Rih, Ukraine, 21 December 2018. Kryvyi Rih : CEUR Workshop Proceedings, vol. 2433, pp. 499-515. Available from: < http://ceur-ws.org/Vol-2433/paper34.pdf >. [08 September 2021].

4. Semerikov, S, Teplytskyi, I, Yechkalo, Y, Markova, O, Soloviev, V & Kiv, A 2019, ‘Computer Simulation of Neural Networks Using Spreadsheets : Dr. Anderson, Welcome Back’, in Proceedings of the 15th International Conference on ICT in Education, Research and Industrial Applications. Integration, Harmonization and Knowledge Transfer, ed. V Ermolayev, F Mallet, V Yakovyna, V Kharchenko, V Kobets, A Korniłowicz, H Kravtsov, M Nikitchenko, S Semerikov, A Spivakovsky. Kherson : CEUR Workshop Proceedings, Volume II : Workshops, vol. 2393, pp. 833-848. Available from: <http://ceur-ws.org/Vol-2393/paper_348.pdf>. [08 September 2021].

5. Wang, M, Chen, Y & Khan, MJ 2014, ‘Mobile Cloud Learning for Higher Education : A Case Study of Moodle in the Cloud’, The International Review of Research in Open and Distance Learning, vol. 15. April, no 5, pp. 254-267.

6. Алексеев, ЕР & Чеснокова, ОВ 2012, Введение в Octave для инженеров и математиков. ALT Linux, Москва. Доступно : <http://opds.spbsut.ru/data/_uploaded/books/octave_book.pdf>. [08 Вересень 2021].

7. Кривонос, ОМ & Коротун, ОВ 2018, ‘Етапи проектування хмаро зорієнтованого середовища навчання баз даних майбутніх учителів інформатики’, Інформаційні технології і засоби навчання, № 1 (63), с. 130-145. Доступно : <https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1866/1299>. [08 Вересень 2021].

8. Маркова, ОМ 2017, Робоча навчальна програма з дисципліни “Основи інформаційних технологій” для студентів спеціальності 123 “Комп'ютерна інженерія” / факультет інформаційних технологій, Програма складена на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за спеціальністю 123 “Комп’ютерна інженерія”, Кривий Ріг.

9. Маркова, ОМ 2019, Хмарні технології як засіб навчання основ математичної інформатики студентів технічних університетів. Дисертація кандидата наук, Криворізький державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, Державний заклад “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Старобільськ.

10. Мерзликін, ОВ & Семеріков, СО 2015, ‘Перспективні хмарні технології в освіті’, в Тези доп. наук.-практ. сем. “Хмарні технології в сучасному університеті” (ХТСУ–2015). Черкаси, 24 березня 2015 р. Черкаси : ЧДТУ, с. 31-33.

11. Попель, МВ 2017, Хмарний сервіс SageMathCloud як засіб формування професійних компетентностей вчителя математики. Дисертація кандидата наук, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, Київ.

12. Стрюк, АМ & Рассовицька, МВ 2015, ‘Використання хмарних технологій у комбінованому навчанні інформатики студентів інженерних спеціальностей’, Вісн. Дніпропетр. ун-ту імені Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія, № 1 (9), с. 221-226.

Деталі

Категорія: Uncategorised

Гуржи К. Л.

Актуальність теми дослідження. Взаємодія з міським простором лежить в основі нашого буденного життя. Не лише його використання, але й розуміння, присвоєння та наділення цінністю чи надцінністю визначає нас як городян та громадян. Це доводить визнання політичними діячами певних територій (міст) – територіями над якими панує певна ідея, спорідненими з нею, її ретрансляторами й спроби вплинути на них. Міські зміни в свою чергу спричиняють рухливість культурних сенсів відповідно до яких живе та орієнтується людина.

Постановка проблеми. Міська матерія потрібна сучасній спільноті для конструювання світу. Місто перетворюється на образ раціонального світу, створеного людиною. Але якщо універсум для людини опосередко-вується міським простором та засвоюється через міські структури, постає питання про їх сутність. Окремою лакуною в цьому колі питань про підстави такого світотворення через організацію міського життя є пошук відповіді на питання про те, що саме в міському просторі вказує, фіксує та відбиває уявлення про світ і про себе.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для всебічного розкриття дослідницького завдання (аналізу сакральних сенсів в культурі і суспільстві) вихідними теоретичними працями стали дослідження з семіотики Ролана Барта та Юрія Лотмана, пояснення сакральності в роботах Пітера Бергера та Мірчі Еліаде, розкриття механізмів організації міського простору в роботах Амоса Рапопорта та Спіро Костофа та витлумачення феномену поліцентричності на основі конепції міста як метаколлектора Петера Слотердайка.
Практичний ілюстративний матеріал сакралізації в містах дають дослідження Берліну Аляйди Асман, культурних пам’яток Парижу Анрі Лефевра та американської громадянської релігії.
Серед вітчизняних досліджень сакрального простору у різних його співвіднесеннях з міською реальністю вже формується певне дослідницьке підґрунтя в розвідках Ф. Тихомірової, К. Белікової, А. Сорочук.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз проблеми оприявнення культурних сенсів в міському сакральному просторі та унаочнення сучасних процесів сакралізації в місті. Аналізуючи досвід Берліна, Парижа, Нью-Йорка та Індіанаполіса спробуємо проілюструвати якого саме перетворення зазнають сучасні міські простори, як відбувається сакралізація міських об’єктів та що стає підставою для такої сакралізації міських просторів. Саме переведення розмови про сакральне в сучасному місті у теоретичну площину та розгляд механізмів сакралізації у першому наближенні стане предметом даної розвідки.

Виклад основного матеріалу. В статті розглянуто феномени сакралізації об’єктів культурної спадщини (коли такі міські об’єкти є “іконами” й частиною символічної ідентичності), роль громадянської релігії в сакралізації об’єктів міського простору (на прикладах Нью-Йоркського простору Ground Zero, меморіалу убитим євреям Європи в Берліні). Акцентовано увагу на своєрідній міграції “релігійної” термінології в повсякденний міський дискурс (використання стійких позначень: ікона міста, місто ікона, “опоганення архітектурної споруди”). Зроблено акцент на гібридності міських просторів та появи множинності міських сакральних центрів.

Висновки. Сакральний каркас сучасного міста складається з сакралізованих об’єктів, які організовують сітку міських координат та допомагають новим городянам інтегруватися у міське смислове поле. Сучасна сакралізація не зникає, але роздрібнюється, вона може бути охарактеризована як плюральна сакральність, адже місто населене спільнотами, об’єднаними на різних підставах, за різними ознаками і їх сакральне в місті може докорінно відрізнятися від сакрального іншої спільноти. Факти сакралізації сучасного міського простору, вказують на тяглість цього процесу на противагу дослідженням, що схильні говорити про стовідсоткову секуляризацію міського простору. Згадана сакралізація міських ландшафтів, просторів, об’єктів та структур, розглядається нами як перспективна тема, що потребує подальшого детального розгляду.

Ключові слова: сакральний міський простір, сакралізація в місті, філософія міста, культурні цінності.

Список використаних джерел:

1. Ассман, А 2016, Новое недовольство мемориальной культурой, Москва: Новое литературное обозрение, 232 с.

2. Барт, Р 1989, Избранные работы: Семиотика: Поэтика, Москва: Прогресс, 616 с.

3. Бергер, П 2019, Священная завеса. Элементы социологической теории религии, Москва: Новое литературное обозрение, 216 с.

4. Бєлікова, КО 2014, ‘Сакралізація простору міста в умовах секуляризації’, Вісник ДонНУЕТ: наук. журн.- Донецьк. Серія, Гуманітарні науки, Вип. 2 (62), с. 66-73.

5. Гуржи, КЛ 2017, ‘От Sancta Civitas к Идеальным городам: христианский город на пути к светскости’, Религия и История: материалы V Междунар. науч.-практ. конф., Минск, 20–22 апр. 2017 г. Минск: Изд. центр БГУ. с. 192-195. Доступно: <http://elib.bsu.by/handle/123456789/197613>. [01 Серпень 2021].

6. Лефевр, А 2008, ‘Другие Парижи’, Логос: филос.-лит. журн. № 3 (66), c. 141–147.

7. Лотман, Ю 2010, Архитектура в контексте культуры, Москва: Фонд “Русский авангард”, c. 408-420.

8. Сорочук, А 2018, ‘Десакралізація простору сучасного міста’, Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог.студії, Випуск 21, c. 91-97.

9. Слотердайк, П 2010, Сферы. Плюральная сферология. Том 3. Пена, СПб.: Наука, 923 с.

10. Хайдеггер, М 1993, Время и бытие: Статьи и выступления, Москва: Республика, 447 с.

11. Birdsall, C & Kalkman, S 2018, ‘Making worlds in urban cultural studies’, Journal of Urban Cultural Studies. – 5:2. pp. 113–23. Available from: <doi: 10.1386/jucs.5.2.113_2>. [01 Серпень 2021].

12. Blume, G 2018, Vive la Trance, www.spiegel.de. Available from: <https://www.spiegel.de/politik/ausland/gelbwesten-proteste-in-frankreich-emmanuel-macron-kommt-immer-zu-spaet-a-1241562.html>. [02 December 2018].

13. Bodenhamer, DJ & Farnsley II, AE (eds) 2004, Sacred circles, public squares: the multicentering of American religion, Bloomington and Indianapolis: Indiana University Press, 239 р.

14. Eliade, M 1959, The Myth of the Eternal Return trans, New York: Harper Torchbooks, 176 р.

15. France protests: What is happening? 2018, www.bbc.co.uk. Available from: <https://www.bbc.co.uk/newsround/46427610>. [10 December 2018].

16. Kilde, JH 2011, ‘The Park 51/Ground Zero controversy and sacred sites as contested space, Religions. 2:4, pp. 297–311. Available from: <doi:10.3390/rel2030297>. [01 August 2021].

17. Kostof, S 1993, The City Shaped: Urban Patterns and Meanings Through History, New York: Bulfinch Press, 352 р.

18. Lund, M 2017, ‘“Every day is 9/11!”: Re-constructing Ground Zero in three US comics’, Journal of Urban Cultural Studies, Volume 4:1&2, pp. 241–261. Available from: <doi: 10.1386/jucs.4.1-2.241_1>. [01 August 2021].

19. Rapoport, A 1977, ‘Human Aspects of Urban Form Towards a Man–Environment Approach to Urban Form and Design’, Elsevier Ltd, 448 p.

Деталі

Категорія: Uncategorised

Пушонкова О. А.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю систематизації візуальних досліджень, що має бути побудована за смисловою динамікою культурних змін із врахуванням особливостей сучасної поліметодології.

Постановка проблеми. Величезна кількість візуальних досліджень, що потребують осмислення й впорядкування, з’являються разом з розширенням контекстів розуміння візуального і візуальності, з появою нових форматів медійної віртуальності, зі зміною уявлень про реальність і присутність, з розповсюдженням специфічних режимів сприймання і бачення. Маємо спиратися на критику сучасної культури як спробу осмислити ці нові явища та дати їм оцінку.

Аналіз останніх досліджень. Більшість сучасних дослідників так або інакше звертають увагу на необхідність систематизації візуальних досліджень, адже нові теорії має бути осмислено у контексті попередніх здобутків та у зв՚язку з сучасними інтерпретаціями схожих концептів і практик. Продуктивним є звернення до праць представників “пікторіального” (або “афективного”) повороту в візуальних дослідженнях та медіа-археології, до міждисциплінарного дискурсу cultural stadies, до дискурсу архаїзації з його ідеями партиципації та мімікрійної візуальності. Ідеї Д. Елкінса, Т. Мітчелла, К. Батаєвої, Г. Дженкінса, Д. Крері, Ф. Джеймісона є найрелевантнішими у визначенні різних контекстів візуальності та “оптики” картини світу в їх єдності з художніми та повсякденними практиками.

Постановка завдання. Визначити підходи щодо створення збалансованої моделі візуального, у яких враховано різні кути зору та через які можна пояснити специфічні особливості візуальної культури сучасності та спрогнозувати її розвиток на майбутнє.

Виклад основного матеріалу. У статті виявлено закономірності візуальних досліджень, які будуються навколо розуміння концептів візуального і візуальності та специфіки візуального досвіду, що виступає стрижньовим поняттям сучасних теорій. Систематизація та осмислення феномену візуальності історично розгортається у межах трьох підходів. Наголошено на необхідності врахування дискурсу архаїзації та його конструктивного потенціалу для сучасних візуальних досліджень.

Висновки. У візуальних дослід-женнях ХХ – поч. ХХІ століття відбувається перехід від мистецтвознавчої парадигми до культурантропологічної. Спостерігається тенденція до утво-рення балансної моделі візуального у зв’язку з постсучасним синкретизмом теоретичних концепцій та культурних практик. Вона потребує посиленої уваги до індивідуального досвіду, який виступає основою візуальності в умовах руйнування стандартизованих схем розуміння візуального. Окреслені у статті підходи (онтологічно-дихотомічний, текстуально-контекс-туальний, постсинкретичний (який узгоджує соціально-комунікативні та феноменолого-герменевтичні теорії)) вбудовано у спектр поліметодології, яка з необхідністю потребує звернення до дискурсу архаїзації. Переорієнтація з культури споглядання – на культуру співпричетності, з культури споживання – на культуру творення, обумовлює необхідність вивчення можливостей нових режимів бачення, первинного, до-образного досвіду сприймання та передумов зародження і становлення візуального мислення.

Ключові слова: культурні практики, візуальне і візуальність, візуальний досвід, візуальні дослідження, візуальна культура, архаїзація візуальності, режими бачення.

Список використаних джерел:

1. Jenkins, H 2006, Convergence culture: where old and new media collide, New York: New York University Press, 336 p.

2. Mitchell, W 1994, Picture Theory, Chicago: University of Chicago Press, 445 p.

3. Батаева, КВ 2014, Феномен медиа-визуальности: опыт социокультурного анализа. Диссертация доктора наук, Харьковский гуманитарный университет “Народная украинская академія”, Харьков, 465 с.

4. Бурлака, В 2006, “Глобальний реалізм” в українському мистецтві середини 2000-х років, Нариси з історії образотворчого мистецтва України XX ст. (Електронна копія) : у 2 кн., Ін-т пробл. сучас. мистец. АМУ, редкол.: ВД Сидоренко (голова) та ін., Київ: Інтертехнологія. Кн. 1: ред.-упоряд О. Авраменко, електрон. текст. дані (1 файл: 305 Мб), Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2017, с. 393 – 423.

5. Гете, ИВ 1996, Хроматика, Психология цвета, Москва: Рефл Бук, Ваклер, с. 281–349. 6. Джеймисон, Ф 2000, ‘Постмодернизм и общество потребления’, Логос, Москва: Издательство института Гайдара, № 4, с. 63–77. 7. Кнабе, Г 2006, ‘Двуединство культуры’, в кн. Избранные труды: Теория и история культуры, отв. ред.: НИ, Кузьменко, Москва: Летний сад, с. 7–19.

8. Крэри, Д 2014, Техники наблюдателя. Видение и современность в XIX веке, Москва: V-A-C press, 256 с.

9. Панченко, В 1998, Мистецтво в контексті культури, Київ: ТОВ “Міжнар. фінансова агенція”, 192 с.

10. Павленко, А 2004, ‘Театр как “оптический прибор представления”’, Человек, № 1, с. 34 – 42.

11. Розин, В 1996, Визуальная культура и восприятие. Как человек видит и понимает мир, Москва: Эдиториал УРСС, 224 с.

12. Элкинс, Дж 2010, Исследуя визуальный мир, Вильнюс: ЕГУ, 534 с.