Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
Коваленко Валентина Володимирівна, Мар’єнко Майя Володимирівна, Сухіх Аліса Сергіївна
Актуальність теми дослідження. Громадськість завжди висувала й буде висувати до педагогічних працівників найвищі вимоги. Адже, вдосконалення якості освітнього процесу безпосередньо залежить від рівня підготовки фахівця. Вчителі та викладачі мають бути добре обізнаним у різних галузях наук, сферах суспільного життя, орієнтуватися в сучасній економіці.
Постановка проблеми. Одним із пріоритетних напрямів розвитку науки в Україні є інтеграція до Європейського дослідницького простору, що передбачено Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Тому використання засобів та сервісів відкритої науки у закладах освіти є вкрай необхідним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Застосування хмаро орієнтованих систем у підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців описано у дослідженнях: Т.А. Вакалюк, С. Г. Литвинової, М. П. Шишкіної. В Україні створено проєкти що представляють впровадження ідей та практик відкритої науки в Україні з метою покращення якості освітніх послуг: “Open Practices, Transparency and Integrity for Modern Academia” (OPTIMA), “Open Review Hub”.
Постановка завдання. Проаналізувати і оцінити сучасний стан використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у вітчизняному освітньому просторі у закладах освіти.
Виклад основного матеріалу. Розкрито основні пріоритети Дорожньої карти інтеграції України до Європейського дослідницького простору (ERA-UA). Проаналізовано проєкт OPTIMA, його зміст та цілі. Розкрито важливість використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки в закладах освіти. Проаналізовано шляхи застосування компонентів “Європейської хмари відкритої науки”. Показана значущість використання EOSC в науковій роботі вчителів та викладачів.
Висновки. Впровадження принципів відкритої науки позитивно сприяти-муть модернізації освітнього процесу. Використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у процес професійного розвитку вчителів та викладачів призведе до підвищення рівня організації змішаного та дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти та в закладах вищої освіти. Використання інструментів відкритої науки, можливо забезпечить, щоб сучасні результати наукових досліджень були впроваджені в підготовку висококвалі-фікованих фахівців.
Ключові слова: відкрита наука, хмарні сервіси, педагогічні працівники, заклади освіти, хмаро орієнтовані системи відкритої науки.
Список використаних джерел:
Носенко Юлія Григорівна, Шишкіна Марія Павлівна
Актуальність теми дослідження. Наука і освіта є невід’ємним і вагомим ресурсом розвитку інформаційного суспільства. В Україні заплановано низку структурних змін, серед яких – інтеграція та розвиток науки й освіти на засадах прозорості і відкритості. Доцільно враховувати закордонний досвід, глобальні тенденції цифрового поступу, історичні передумови в контексті розвитку технологій відкритої науки.
Постановка проблеми. Розвитку концепції відкритої науки сприяла ціла низка ініціатив, проєктів, заходів у різних країнах світу. Значною мірою поштовх до її розвитку і поширення надали технології, інформаційно-комунікаційні сервіси й системи. Розвиток цифрових технологій став вагомим чинником розвитку практики відкритого доступу та відкритої науки загалом, що потребує вивчення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття відкритої науки й відкритого доступу стало предметом досліджень закордонних (S. Albagli, P. Baumgartner, B. Fecher, P. L. Fernandes, S. Hilpert, H. Korsgaard та ін.) і вітчизняних (В. Копанєва, О. Чмир, С. Свистунов, А. Шевченко та ін.) учених. Досліджуються проблеми цифрових трансформацій, е-інфраструктур і відкритої науки, застосування хмарних технологій в науково-освітніх відкритих середовищах (В. Биков, Т. Вакалюк, О. Глазунова, С. Семеріков, та ін.).
Постановка завдання. Проаналізувати, визначити й охарактеризувати етапи розвитку хмаро орієнтованих сервісів і систем відкритої науки.
Виклад основного матеріалу. Проаналізовано світові ініціативи з запровадження відкритого доступу, виокремлено основні етапи розвитку хмаро орієнтованих сервісів і систем відкритої науки. І етап (70-ті роки – сер. 90-х років ХХ ст.) – перші ініціативи із забезпечення доступності наукових результатів і здобутків культури. ІІ етап (сер. 90-х років ХХ ст. – 1999 р.) – цифрові засоби стають більш доступними для освітньо-наукової сфери, збагачуються способи комунікації. ІІІ етап (2000 – 2009) – розвиток мережних інфраструктур, поширення програмного забезпечення відкритого доступу. IV етап (2009 – донині) – поширення хмаро орієнтованих сервісів та систем, розвиток персоніфікованих, адаптивних, науково-освітніх середовищ.
Висновки. Відкрита наука – це новий підхід до наукового процесу, що базується на спільній роботі та доступності знань. З’ясовано, що розвиток технологій рухається в напрямі відкритості, від локальних мереж до відкритих, і з кожним етапом характеристики відкритості посилюються. Така тенденція впливає на посилення відкритості в різних сферах діяльності, у т.ч. науково-освітній.
Ключові слова: хмаро орієнтовані сервіси і системи, відкрита наука, відкритий доступ, етапи розвитку.
Список використаних джерел:
Сюй Шіші
Актуальність теми дослідження. Останні роки все більшого вжитку отримує концепція Четвертої промислової революції, яка ознаменовує кількісний та якісний перехід людства в епоху високих технологій. Освітні системи провідних країн світу приділяють все більшу увагу науковій освіті, яка має забезпечити підготовку генерацій громадян, здатний виступати рушійною силою творення соціальних та наукових інновацій. Великої актуальності набувають питання можливостей наукової освіти виступати інструментом розвитку громадянських компетентностей, які б дозволяли учням та студентам бути активними учасниками соціальної архітектури у тісній прив’язці до ідей демократії.
Постановка проблеми. Дискусійним є питання щодо концептуалізації можливостей наукової освіти виступати чинником розвитку громадянських світоглядних орієнтацій та формування активної, відповідальної, діяльнісної громадянської позиції. Ускладнень вище-зазначеним пошукам надають наукові дискусії представників філософських шкіл та напрямків, які полемізують щодо потреби тлумачення громадянська у традиційних, національних координатах, або ж у глобальних координатах, апелюючи до концепції глобального громадянства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним питанням розвитку активного громадянства через освіту присвячені роботи С. Бабушко, Б. Хозкінса. Проблематиці розвитку активного глобального громадянства та пошуку відповідних освітніх моделей присвячені праці Р. Ледуц, К. Ніколь та ін., А. Носко та ін., В. Рота та ін. Безпосередній спробі обґрунтування аксіологічного змісту наукової освіти у контексті формування ціннісних засад активного громадянства присвячені дослідження Е. Дженксінса, М. Евагроу та ін., С. Колсто, Р. Юсті.
Постановка завдання. Дане дослідження ставить на меті аналіз потенціалу наукової освіти щодо формування ціннісного базису активного громадянства з урахуванням національного та глобалізаційного соціокультурних контекстів.
Виклад основного матеріалу. Вивчення науки дозволяє особистості глибше проникати у сучасні аспекти тлумачення наукової картини світу, в тому числі, поглибити розуміння сучасної соціальної архітектури. Розвинена наукова картина світу дозволяє усвідомити власну, на рівні окремого громадянина, причетність до розв’язання глобальних проблем розвитку сучасної цивілізації (кліматичні зміни, протиріччя міжкультурної комунікації, біоетика, генно-модифіковані організми тощо), формувати активну життєву позицію щодо власного внеску у масштабні соціальні рухи з їх подолання. Своєрідним містком між активним громадянством та науковою освітою виступають науково-соціальні проблеми. Прагнення до пошуку істини шляхом тривалих (та не завжди успішних) наукових експериментів, знайомство із принципами аргументації, критичний аналіз альтернативних теорій тощо опосередковано формує у особистості світоглядні орієнтації, в яких важливу роль відведено плюральності думок, доказовості та схильності до критичного (об’єктивного) аналізу фактів тощо, які є важливими атрибутами активного громадянства в наші часи.
Висновки. Вдалося продемонструвати низку методологічних ускладнень для аналізу досліджуваної проблеми: транзит від національної концепції громадянства до глобального громадянства із відповідними змінами у аксіологічному вимірі, ревізія статусу науки та комунікативної парадигми “наука – суспільство” тощо. Було продемонстровано, що наукова освіта може виступати дієвим освітнім засобом розвитку ціннісного базису активного громадянства через залучення учнів (студентів) до розв’язання науково-соціальних проблем. Було показано, що активне громадянство через наукову освіту утверджується шляхом формування ціннісного базису, в центрі якого перебувають цінності критичного та раціонального мислення, демократії як практики наукового середовища, розвинені навички аргументації та етико-моральної рефлексії щодо проблем розвитку глобальної цивілізації тощо.
Ключові слова: активне громадянство, наукова освіта, аксіологія, глобальне громадянство, науково-соціальні проблеми.
Список використаних джерел:
Вовк Анатолій Сергійович
Актуальність теми дослідження. Спадщина Володимира Шинкарука привертає все більшу увагу сучасних українських філософів. Сьогодні філософія Шинкарука і його соратників оцінюється у контексті безперервної філософської традиції європейського і вітчизняного мислення. У зв’язку з деміфологізацією історії та результатів розвитку київської філософської школи є очевидною потреба у новому аналізі концепцій В. Шинкарука про холізм світоглядного і філософського мислення.
Постановка проблеми. Поява різноманітних інтерпретацій філософії Володимира Шинкарука спричинена не лише текстами класика сучасної української філософії та фактами з історії розвитку філософської думки в України у другій половині XX століття, а й боротьбою різних наративів, що вже існують або пропонуються філософами для розповіді про долю філософії у Києві за радянських та пострадянських часів. Різні інтерпретації історії філософії в Україні у другій половині XX століття спричинюють до появи різного бачення перспектив розвитку філософської думки сьогодні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для модерну характерними стали спекуляції щодо настання тієї чи іншої нової історичної епохи, яка вимагає цілісного мислення для розвитку науки, культури тощо. Шинкарук і його соратники наводять численні аргументи чому в часи науково-технічної революції необхідне цілісне філософське і світоглядне мислення. Увага дослідників спадщини київської школи концентрується на цих аргументах, тоді як аналіз змісту концептів цілісності світогляду та філософського мислення залишається поза увагою.
Постановка завдання. Метою статті є аналіз історико-філософський аналіз концепцій цілісності філософського мислення і світогляду в теоретичній системі Володимира Шинкарука.
Виклад основного матеріалу. Шинкарук цілісне відображення дійсності відносить до особливостей всякого світогляду взагалі, і філософського – зокрема. А сам світогляд фундатор київської філософської школи розглядає як відображення не лише об’єктивного світу, а й діяльності людини. Оскільки остання – матеріально-практична, то вдається уникнути ідеалістичних висновків при ствердженні цілісності відображення дійсності у свідомості.
Висновки. У системі В. Шинкарука “світогляду” фактично приписуються всі основні характеристики філософського мислення у його класичному різновиді, серед іншого – цілісність, пов’язаність із культурним життєсвітом та практикою. Філософія при цьому розуміється, як теорія, чий зв’язок із практикою є опосередкований численними формами світоглядного мислення. Усі форми світогляду відображають творчий характер людської свідомості та є елементами самосвідомості. Філософія як теоретичне ядро світогляду завершує людську самосвідомість.
Ключові слова: історія філософії в Україні, сучасна українська філософія, філософія Володимира Шинкарука, Київська антропологічна школа.
Список використаних джерел:
Козій Іван Володимирович
Актуальність теми дослідження. У кожному періоді розвитку української філософії потрібно уміти відшукати ті ідеї які можна застосувати у сучасності. Адже як світові, так і українські філософи ставили іншим, а також самим собі ті філософські питання які турбували їх, були з ними упродовж усього їх життя. Але навіть ті періоди в українській філософії, про які з тих чи інших причин не хочеться згадувати також слід не забувати, вивчати їх та робити відповідні висновки.
Постановка проблеми. Саме таким періодом у вітчизняній філософії є її радянський період. На наш погляд його слід вивчити хоча б тому, щоб у майбутньому не допустити чогось схожого. Його слід проаналізувати та відпустити, щоб мати змогу рухатися далі, обравши такі вектори розвитку українського суспільства, які сьогодні найбільш повно закриють ті питання та виклики, що постали перед Україною у XXI столітті.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробкою окресленої проблематики займалися такі науковці як: І. Яхот, Т. Закидальский, М. Роженко, М. Олексюк, І. Бичко, В. Табачковський та інші.
Постановка завдання. Метою цієї розвідки є виокремлення, постановка та незаангажоване дослідження основних векторів розвитку української філософії радянського періоду 20 – 30-х років XX століття.
Виклад основного матеріалу. Стосовно розвитку філософії в радянській Україні періоду 20 – 30-х років XX століття слід приділити особливу увагу основоположним її концептам, а саме: діалектичному та історичному матеріалізму, співвідношенню діалектичного матеріалізму з природознавством, проблемам вивчення історії філософії, як української, так і світової. Причому слід усвідомлювати, що світова філософія подавалася під певним кутом і з відповідними корегуваннями, адже речники марксистської філософії мали чітко вибудуваний план, яким чином доцільніше проводити популяризацію і насадження власної доктрини.
Висновки. Отже можемо зробити висновок, що не зважаючи на усе вищезазначене, сучасним дослідникам історії української філософії жодним чином не можна нівелювати чи заперечувати факт існування феномену української радянської філософії. Її основоположні концепти можна критикувати, з ними можна не погоджуватися, але від них не можна відмежуватися.
Ключові слова: діалектичний матеріалізм, радянська філософі, марксизм, історіософія.
Список використаних джерел: