Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Маринець Надія Василівна, Пугачов Володимир  Миколайович, Балинська Ольга Михайлівна

Актуальність теми дослідження. Стаття присвячена комплексному дослідженню буття людини в сучасних реаліях. Проаналізовано поняття “філософія”, “онтологія”, “метафізика”, “буття”, “людина”. Висвітлено головну різницю між термінами “індивідуальність” та “особистість”. Детально розглянуто філософію як науку про пізнання світу, її розділи, функціональне призначення.

Постановка проблеми. Основну увагу зосереджено було на онтології та її структурних компонентах (буття, проблеми світосприйняття). Здійснено ґрунтовний аналіз буття як філософської складової, феномену, матерії та висвітлено його головні рівні (динамічне, системно-ієрархічне, багаторівневе, еволюційно-демонстративне), форми (буття людини, духовного, станів природи, речей тощо).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчено аспект ґенези змісту буття в різні періоди: античний (за Парменідом, Демокрітом, Платоном, Аристотелем); середньовічний (А. Аврелія, Р. Бекона, Т. Аквінського, В. Оккама); у роботах класичних філософів Нового часу (Р. Декарта, Б. Спінози, Дж. Локка, Г. Лейбніца) та Новітнього періоду (М. Гартмана, М. Шелера, К. Ясперса, М. Габріеля, Ж.-П. Сартра). Взято до уваги проблему першості метафізики чи буття, адже дискусії з цього приводу тривають і нині.

Постановка завдання. Обґрунтовано основні проблеми буття сучасності, необхідності  перегляду та трансформації цінностей та орієнтирів. Здійснено аналіз та систематизацію прав, які чітко прописані у Загальній декларації прав людини (1948 р.), Європейській конвенції з прав людини (1950 р.), Конституції України (1996 р.). Розглянуто реальну дієвість міжнародних організацій по захисту прав і свобод (Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи) та простежено цілісну правову картину нинішнього світу. 

Виклад основного матеріалу. Звернуто увагу на те, що людина живе в соціумі, не відсторонено від інших. На пізнання буття окремою особистістю безпосередньо будуть впливати різні індивіди зі своїми культурно-ціннісними орієнтирами, стереотипами. Питання взаємин людини і суспільства було враховано у статті (соціальна та культурна філософія, правова, політична тощо). Окремо досліджено проблему сенсу людського життя, співвідношення свобод і відповідальності.

Висновки. На основі філософської літератури окреслено провідні ідеї, концепції стосовно розуміння буття людини та всіх категорій, міркування щодо його проблем в реаліях сьогодення; необхідності якісного оновлення прав в Україні та на міжнародному рівні; впливів соціуму на становлення індивідуальності та розуміння сенсу життя; обґрунтовано рівень дослідження всіх аспектів даної тематики.

Ключові слова: філософія, онтологія, метафізика, буття, людина, права, свобода, відповідальність.

Список використаних джерел:

1. Castoriadis, C (d.), The Rising Tide of Insignificancy (The Big Sleep), transl. from the French and edited anonymously as a public service, 388 p. Available from: <https://www.notbored.org/RTI.pdf>. [13 May 2023].
2. Cooper, DE 2012, Existentialism as a philosophical movement. The Cambridge Companion to Existentialism, Cambridge: Cambridge University Press, pp.27–49.
3. Dreyfus, HL 2012, “What a monster then is man”: Pascal and Kierkegaard on being a contradictory self and what to do about it The Cambridge, Companion to Existentialism, pp.96–110.
4. Egan, S 2013, ‘Strengthening the United Nations Human Rights Treaty Body System’, Human Rights Law Review, 13. pр. 209–244.
5. Joseph, S 2010, ‘The United Nations and human rights’, Research handbook on international human rights law, pр.1–35.
6. Sabadukha, V 2020, ‘Philosophische und mythologische analyse der epoche der Moderne und Postmoderne in der Philosophie von Peter Koslowski’, Modern engineering and innovative technologies, Issue 11, Part 2, pp.40–52.
7. Sabadukha, V 2017, ‘Self-concept of a historian or thoughts of a philosopher about ontological essence of historical events’, Energy, Energy saving and rational nature use, Vol. 1–2, pp. 24–37.
8. Велика українська енциклопедія. Тематичний словник гасел з напряму «Філософські науки» (філософія, логіка, етика, естетика) 2019 / уклад.: Арістова АВ, Шліхта ІВ Київ: Енциклопедичне видавництво, 256 с.
9. Європейська конвенція з прав людини. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text>. [13 Травень 2023].
10. Загальна декларація прав людини. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text>. [13 Травень 2023].
11. Конституція України. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text>. [13 Травень 2023].
12. Сабадуха, ВО 2021, Метафізика суспільного і особистісного буття в контексті європейської та української традиції: історико-філософський аналіз. Дисертація доктора наук, Івано-Франківськ: Львівський національний університет імені Івана Франка, 459 с.
13. Філософія: словник термінів та персоналій 2020 / ВС Бліхар, МА Козловець, ЛВ Горохова та інші. Київ: КВІЦ, 274 с.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Пилипенко Світлана Григорівна

Актуальність теми дослідження. На початку ХХІ століття екзистенціально-антропологічний вимір філософського дискурсу набуває особливої актуальності в умовах плинної сучасності. У сучасних філософських студіях ідеться про пошук опори, завдяки якій, незважаючи на наявні трансформації, філософія здатна продовжити відігравати засадничу роль у визначенні проблем існування людини / суспільства / цивілізації та шляхів їх вирішення. Ідеться про осмислення фундаментальних ідей, серед яких чільне місце займає проблема зв’язку людина – світ, яка охоплює низку питань щодо буттєвої заглибленості людини та її безперервних духовних пошуків. Ідеться про філософські запити як вирішення проблем у визначенні змісту й призначення філософії освіти та її відповідності викликам з боку суспільства, що пов’язано з ідеологією економічного зиску, медійної влади тощо в контексті глобалізації, інформатизації та технологізації сучасності.

Постановка проблеми. У філософських дискурсах кінця ХХ – початку ХХІ ст. суспільство більше не абсолютизується як система суспільних відносин – зазначається множинність сенсів, що долає одномірність його існування / визначення. Ця ситуація зумовлює розгубленість людини перед викликами сучасності, тим самим змушує останню до пошуку нових дій та практик. Одним із концептів, що набуває особливого значення в ситуації втрати сучасною людиною опертя, є поняття “освітня мобільність” як своєрідного медіатора, що дозволяє відшуковувати / встановлювати нові шляхи закріплення людини в соціальному бутті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз освітньої мобільності як відповіді на виклики пізнього модерну обумовлено працями дослідників, які звертаються до проблем глобалізації, технологізації та інформатизації сучасності, окреслюючи конфігурацію сучасного суспільства. Насамперед це праці П. Друкера, М. Кастельса, С. Леша, М. Маклюена, Р. Робертсона, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями та інших. Ситуація загубленості людини і пошук нових скрепів зазначена в розмислах С. Кримського, В. Малахова, М. Поповича, В. Табачковського, П. Фрейре. Процесам трансформації соціальної реальності в контексті плинної сучасності присвячені дослідження Д. Вояковського, Е. Гідденса, Дж. Г. Міда, М. Фезерстоуна. Парадоксальність і проблематичність сучасної освіти аналізується в працях В. Андрущенка, М. Дроботенко, М. Култаєвої, Н. Радіонової, М. Триняк, Н. Хамітова та інших українських дослідників. Суперечливість сучасного стану філософського знання розкривається З. Бауманом, М. Квієком, Л. Донскісом, Л. Пенто.

Постановка завдання. Звернення до освітньої мобільності як феномена зумовлює наступні завдання: проаналізувати феномен освітньої мобільності як відповідь сучасного суспільства / особистості на виклики плинної сучасності; розкрити значення освітньої мобільності в парадигмі сучасного філософського знання, що перебуває в ситуації пошуку нових концептуальних засад і свідчить про наявність методологічного плюралізму.

Виклад основного матеріалу дослідження. Репрезентується нове бачення філософії як такої, що має основним завданням відповідність новим реаліям, де людина і світ як реальності стають поліпарадигмальними, полісутнісними, тим самим розширюючи філософський простір досліджень. Виникають інноваційні проєкти розвитку суспільства, завдяки чому філософія стає відкритою для суспільства. Ідеться про потребу застосування нових дослідницьких парадигм для з’ясування сучасних процесів. Зазначено, що сьогодні ідеться нові форми презентації філософії поза академічними інститутами. Цей новий малюнок моделей презентації філософії констатує публічний поворот у філософії теперішнього. Публічний поворот створив мозаїчну конфігурацію філософії, включивши як популяризаторів науки, так і академічних філософів. Незважаючи на це, проблема становлення людини як дієвця залишається невизначеною. Процес освіти як механізм збереження цілісності особистості все більше зазнає критики. Ідеться про трансформацію інституцій освіти як становлення пост-університету. Залучається до аналізу концепт “сенс буття”, що дозволяє розглядати пост-університет як буття (З. Бауман, Л. Донскіс). Розглянуто концепцію освіти П. Фрейре як “читання слова і читання світу” у контексті навчання як діалогічний метод, що свідчить про взаємність роздумів та дій. Ідеться про потребу культурної антропотехніки для вдосконалення суб’єктом самого себе. Інноваційний підхід до системи освіти відповідає заклику щодо створення людини нової генерації, чому і сприяє освітня мобільність, яка є можливою за умови відкритості. Освітня мобільність насамперед виступає як проєкт збагачення власного тезаурусу, у зв’язку із залученням різноманітних культурних практик, та способом визнання та адаптації до тих змін, які виступають реаліями сьогодення, де мобільність – це критерій збереження та існування сучасного суспільства. Поняття мобільності досі є дискусійним. Звернення до освітньої мобільності дозволяє говорити про її гнучку конфігурацію, де перехрещуються професійна підготовка і наявний культурний рівень, які спрямовані на формування особистості, яка повинна відповідати сучасним викликам. Під час освітньої мобільності змінюється соціальна роль особистості: від суб’єкта, що діє / навчається до становлення особистості, яка цілісно сприймає світ, тим самим стверджуючи принцип єдності в різноманітті, що резонує з принципом мультикультурності та толерантності. Освітня мобільність відповідає принципу “турботи людини про себе” (М. Фуко) і пов’язана з такими процесами, як інтеграція, модернізація, трансляція досвіду та практик, поглиблення взаємодії між усіма учасниками як соціальної, так і культурної взаємодії. Це дозволяє визначити освітню мобільність як площину соціальної взаємодії, де утворюється новий мережевий рисунок соціальних інституцій та соціальних спільнот.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Сучасність демонструє пошук нових концептуальних засад філософії ХХ – початку ХХІ ст., серед яких чільне місце займає освітня мобільність як відповідь на сучасні трансформаційні процеси. Аналізуючи освітню мобільність в контексті плинної сучасності, варто зробити такі висновки: по-перше, мобільність / освітня мобільність як феномен набуває глобального сенсу, про що свідчать праці сучасних дослідників. По-друге, ця репрезентація подана як інновації осмислення взаємодії людини зі світом. Цей зв’язок треба розглядати скрізь призму множинності дослідницьких парадигм і дискурсів, що пов’язано з поліпарадигмальністю, яка відтворює сенс буття плинної сучасності. Постає завдання виокремити концептуально важливі засади освітньої мобільності з метою аналізу складних колізій сучасного життя в його різноманітних модифікаціях. По-третє, освітня мобільність створює нові можливості для творчої самореалізації особистості, що пов’язано з екзистенціальними переживаннями та не може відбуватися без визнання принципу толерантності, діалогу та визнання усіх суб’єкту освітнього процесу.

Ключові слова: Освітня мобільність, глобалізація, людина, буття, діалог.

Список використаних джерел:

1. Бауман, З & Донкінс, Л 2016, Плинне зло. Життя без альтернатив, пер. з англ. О Буценко, Київ: Дух і літера, 216 с.
2. Вояковський, Д 2020, Ментальні кордони в Європі без кордонів, пер. з пол. ВФ Саган. Київ: Ніка-Центр, 320 с.
3. Култаєва, М 2014, ‘Невеличка екскурсія по філософських ландшафтах Петера Слотердайка’, Філософська думка, № 3, с. 20–40.
4. Маффесолі, М 2019, Час племен : Занепад індивідуалізму у постмодерному суспільстві, Київ: Києво-Могилянська академія, 264 с.
5. ‘Публічна філософія: освітні та соціальні можливості: (круглий стіл)’ 2019, Філософська думка, № 1, с. 6–39.
6. Фуко, М 2018, ‘Інші простори’, в кн. Рухливий простір: міждисциплінарна антологія, пер. з фр. І. Собченко, за ред. К. Міщенко та С. Штретінг, Київ: Арт кн., с. 30–40.
7. Чудовська-Кандиба, І 2008, ‘Вернісаж нарисів глобалізації в українському соціальному дискурсі’, Глобальні модерності, редколегія: М. Фезерстоун, С. Леш, Р. Робертсон, Київ: Ніка-центр, с. 10–16.
8. Швидун, Л 2021, ‘Освітня мобільність у просторі глобалізованого світу’, Грані, № 5, Т. 24, с. 27–34.
9. Ясна, І 2017, ‘Publicturn: філософія в публічному просторі’, Філософська думка, № 1, с. 28–41.
10. Freire, P 2005, Pedagogy of the Oppressed, transl. MB Ramos; introd. D Macedo. New York, London: A continuum, 183 р.
11. Hannerz, U 1996, Transnational Connections: Culture, people, places, London–NewYork: Routledge, 201 p.
12. Somers, J 2011, Performing Gaia: Towardsa Deep Ecocritical Poeticsand Politics of Performance. PhD diss., 329 p.

автори: Пустовіт Світлана Віталіївна, Палєй Людмила Адамівна

Актуальність теми дослідження. Останнє століття позначене процесами глобалізації, всеохопної інтеграції різноманітних систем людської діяльності, формуванням єдиних просторів – інформаційного, комунікаційного, економічного та ін. В умовах цивілізаційних викликів людство набуває ознак глобального морального суб’єкта. Глобальна біоетика як система моральних цінностей та принципів, як науковий міждисциплінарний напрямок, який поєднує природничі та гуманітарні науки і прагне до розв’язання глобальних проблем людства, виступає найважливішим елементом світогляду сучасного лікаря і, відповідно, необхідною складовою сьогоденного освітнього середовища. Обраний Україною європейській вектор трансформації системи вищої освіти вимагає розробки нових ціннісно-етичних вимірів, світоглядно-філософських та епістемологічних засад сучасного університету, однією з яких є біоетичний світогляд.

Постановка проблеми. У 70-их роках 20-го століття на межі природничих та гуманітарних наук починає формуватися новий міждисциплінарний напрям знань – глобальна біоетика, спрямований на розгляд та вирішення складних етичних дилем збереження здоров’я і благополуччя людини, людства та довкілля насамперед в умовах інтенсивного застосування біомедичних технологій.  З появою глобальних для існування людської цивілізації викликів виникає потреба у підвищенні ролі біоетичної освіти, розвитку глобальних вимірів медичної освіти. Сучасна модель біоетики як наукового напряму та академічної дисципліни не може обмежуватися розглядом суто медичної проблематики та спиратися виключно на цінності автономії та свободи вибору споживача медичних послуг без урахування глобальних етичних проблем людства. Глобальна біоетика постає як новий моральний дискурс, який артикулює цінності солідарності, справедливості, вразливості, захист біорізноманіття в умовах глобальних викликів для сучасної цивілізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні засади глобальної біоетики розглянуто в доробках таких науковців: С. В. Пустовіт, М. М. Кисельов, Т. В. Гардашук, Т. В. Мішаткіна, Т. М. Цирдя, В. Р. Поттер, Т. Бочамп і Дж. Чілдрес, Х. тен Хаффе, М. Галле-Нікодімов, Д. С. Занелла, А. Сганзерлiа та Л. Пессіні. Освітні аспекти глобальної біоетики, особливості сучасного освітнього середовища та виклики до нього висвітлені у дослідженнях: В. П. Андрущенка, А. В. Горпенко, О. П. Кивлюк, С. В. Пустовіт, Т. В. Мішаткіної, О. Й. Кубарь, Т. П. Артімонова, Н. Д. Ковальчук, Л. А. Овсянкіної, Н. Іваненко і Х. тен Хаффе. Обґрунтуванню ролі глобальної біоетики, як необхідної світоглядної, аксіологічної та епістемологічної складової медичної освіти, присвячені праці С. Бенатара, Х. тен Хаффе, Б. Гордіджина, Є. Д. Пелегріно і T. K. МакЕліні, К. Двайєра, Л. Грюєна і В. Руддика, А. Лангло, А. Маюмдара, П. Мішри і Р. Каура, А. Моралес-Гонсалеса та ін.

Постановка завдання. Дослідити освітні аспекти глобальної біоетики (від традиційної етики Гiппократа до глобальної біоетики В. Р. Поттера) - наукового напряму та академічної дисципліни як необхідної світоглядної, аксіологічної та епістемологічної засади функціонування системи сучасної медичної освіти.

Виклад основного матеріалу. Розглянуто освітні та соціокультурні аспекти глобальної біоетики як світоглядного та наукового феномену. Проведений порівняльний аналіз двох моделей біоетики: біомедичної етики Т. Бочампа і Дж. Чілдреса та глобальної біоетики В. Р. Поттера з точки зору цілей та завдань системи сучасної медичної освіти.

Висновки. Проаналізований еволюційний розвиток медичної етики як академічної дисципліни та практики від етики Гіппократа до глобальної біоетики В.Р. Поттера. Зроблений висновок, що сучасна модель біоетики не може обмежуватися принципами біомедичної етики, розглядом суто медичної проблематики та спиратися виключно на цінності автономії і свободи вибору особистості як споживача медичних послуг без урахування глобальних біоетичних проблем людства. Глобальна біоетика як етика шанобливого ставлення до автономії, гідності та життя усіх живих істот, як науковий міждисциплінарний напрямок, який поєднує природничі та гуманітарні науки і прагне до розв’язання глобальних проблем людства, постає найважливішим елементом світогляду сучасного лікаря і, відповідно, необхідною складовою сучасного освітнього середовища. Показано, що глобальний вимір біоетичної освіти зумовлений розвитком всесвітньої академічної мобільності, міжнародною міграцією медичних працівників, оздоровчим туризмом, глобалізацією клінічних досліджень та біомедичних технологій, розширенням самого проблемного поля біоетики.

Ключові слова: біоетика, біомедична етика, глобальна біоетика, біоетична освіта.

Список використаних джерел:

1. Андрущенко, В, Кивлюк, О & Скубашевська, О 2017, Інформаційний вимір сучасної освіти, Київ: “МП Леся”, 596 с.
2. Артімонова, ТП 2021, ‘Феномен полікультурності освітнього середовища в умовах дистанційного навчання’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 30 (1), с. 7-17.
3. Бєланова, РА 2001, Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна-США), Київ: Центр практичної філософії, 216 с.
4. Горпенко, АВ 2008, ‘Биоэтические проблемы современной образовательной парадигмы’. Наука и образование: современные трансформации. Монография. Київ: Изд ПАРАПАН, 328с.
5. Екологічне громадське здоров’я: від теорії до практики 2002, ред. К. Чу, Р. Симпсон, Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 290 с.
6. Іваненко, Н 2020, ‘Виклики для української медичної освіти’, Молодий вчений, № 3 (79).
7. Кивлюк, ОП, Губська, ГВ & Франц, ЙС 2021, ‘Еклектизм віртуалізації освітнього середовища: eправлінський контекст’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 38 (11-12), с.7-16.
8. Ковальчук, НД & Овсянкіна, ЛА 2020, ‘Проблема діалогу у контексті глобальних процесів сучасності’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 27 (10), с.7-16.
9. ‘Програма “Основи біоетики та біобезпеки” для вищих медичних закла­дів освіти України III-IV рівнів акредитації для спеці­альностей “Лікувальна справа”12010001, “Педіатрія” 7.12010002, “Медико-профілактична справа” 7.12010003’ 2011, Київ, 19с.
10. Пустовит, СВ 2009, Глобальная биоэтика: становление теории и практики (философский анализ), Київ: Арктур-А, 324 с.
11. Пустовит, СВ 2013, ‘Европейская биоэтика: теория и практика’, Інтегративна антропологія, №2, c. 9-15.
12. Спринчан, С 2010, ‘Социо-политические аспекты выживания человечества в контексте эколого- и биоэтической проблематики’, Экологическая этика: сила этики для устойчивого развития. Монография, ред. Н. Васильевене, А. Юрчуконите. Вильнюс: Изд Университет Миколаса Ромериса, с. 264-270.
13. Basic documents: forty-ninth edition (including amendments adopted up to 31 May 2019) 2020, Женева: Всемирная организация здравоохранения, P.1.
14. Beauchamp, TL, Childress, JF 1994, Principles of biomedical ethics, N.-Y., Oxford: Oxford university press, 546 р.
15. Benatar, S 2018, ‘Global Bioethics and Global Education’, In Henk ten Have (ed.), Global Education in Bioethics, Springer Verlag, pp. 23-36. 
16. Bhandarkar, S 2020, ‘The Hypocrisy of Hippocrates: Ethics from Medical Oaths’, Yale Global Healthcare Review, November 21.
17. Chrisafis, A 2013, ‘PIP breast implant victims express fury at “catastrophic” fraud trial’, The Guardian, 17 April.
18. Claudot, F, Alla, F, Ducrocq, X & Coudane, H 2007, ‘Teaching ethics in Europe’, Journal of Medical Ethics, № 33, pp. 491-495.
19. Fox, DM 1993, ‘View the Second’, Special supplement. Hastings Center Report. Nov.-Dec. S1–S4.
20. Jones, FAE, Knights DPH, Sinclair VFE & Baraitser P 2013, ‘Do health partnerships with organizations in lower income countries benefit the UK partner? A review of the literature’, Globalization and Health 9, 38 p.
21. Have ten, H& Gordijn, B 2013, ‘The diversity of bioethics’, Medicine, Health Care and Philosophy.16 (4), pp. 635-637.
22. Have ten, H 2014, ‘Bioethics Education’, Handbook of Global Bioethics, ed by Have ten, H & Gordijn, B, Springer Science+Business Media Dordrecht, pp. 447-466.
23. Have ten, H 2013, ‘Bioethics education in a global perspective’, Challenges in Global Bioethics, by H. ten Have.
24. Gaille-Nikodimov, M 2011, ‘L’idée de “bioéthique globale”: un combat à reprendre? Le travail de la philosophie et l’histoire tronquée de l’éthique médicale’, Cahiers philosophiques, № 2 (125), pp. 131-
25. Gruen, L & Ruddick, W 2009, ‘Biomedical and Environmental Ethics Alliance: Common Causes and Grounds’, Journal of Bioethical Inquiry, № 6(4), pp. 457-466.
26. Macer, D 1999, ‘University of Tsukuba, Japan Bioethics in and from Asia’, Journal of Medical Ethics, № 25, pp. 293-295.
27. Majumdar, A, Mishra, P&  Ravinder, K 2021, ‘Social Sciences, Bioethics, and the Question of Population’, Asian Bioethics Review, № 13 (1), pp. 1-5.
28. Morales-González, Á, Tirado-Lule, JM, González-Cisneros A, López-De-León EO, Sanchez-Morales, A & Manzanilla-Granados, HM 2017, Chapter 5. Bioethics in Education. Reflections on Bioethics, ed. by Morales-González, JA & Aguilar Nájera, ME.
29. Myser, C 2011, Bioethics around the globe, New York: Oxford University Press.
30. Pellegrino, ED & McElhinney, TK 1982, Teaching ethics, the humanities, and human values in medical schools: A ten-year overview, Washington, DC: Institute of Human Values in Medicine/Society for Health and Human Values, 20 p.
31. Potter, VR 1971, Bioethics: bridge to the future, New Jersey: Prentice-Hall, 120 p.
32. Potter, VR 1988, Global bioethics. Building on the Leopold Legacy, Michigan: Michigan State University Press, 121
33. Ratankul, P 1999, ‘Love in Buddhist bioethics’, Eubios J. of Asian International bioethics, № 9, pp. 45-46.
34. Thornton, T 2006, Judgement and the role of the metaphysics of values in medical ethics. J. of Medical Ethics. 2006. N 32. P. 365-370.
35. Tsai,-C 1999, ‘Ancient Chinese medical ethics and the four principles of biomedical ethics’, J. Med. Ethics. № 25, pp. 315-336.
36. Veatch, RM 2000, The basics of bioethics, New Jersey: Prentice Hall, 180 p.
37. Zanella, DC, Sganzerla, A & Pessini, L 2019, ‘Potter’s global bioethics’, Ambiente & Sociedade, Vol 22, pp. 2-8.

автор: Радіонова Наталія Василівна

Актуальність теми дослідження. У постіндустріальну добу звернення до комунікативних практик ХІХ століття, відтворених у соціокультурному просторі тогочасної Слобожанщини, є актуальним принаймні з двох причин. По-перше, це дає більш ширше розуміння механізму транслювання інформації на рівні первинної комунікації, її селекції та породження вторинних смислів, яке залежить не в останню чергу від етнонаціональної специфіки. По-друге, внутрішній драматизм національного самоствердження Слобідського регіону сприяє розумінню глибинних підвалин сучасної російської агресії.

Постановка проблеми. В сучасних українських реаліях, коли ризик потрапити у інформаційну пастку занадто великий, важливо здійснювати комунікативне просвітництво. Не останню роль в цьому відіграє розуміння досвіду минулого нашої країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження комунікативних практик та комунікативних процесів набуло свого висвітлення у площині політичних, соціологічних досліджень. Особливо слід відзначити праці вітчизняних дослідників - А. Єрмоленка, О. Кивлюк, М. Култаєвої, Г. Почепцова, Л. Ситниченко.

Постановка завдання. Дослідити функціональні можливості та людинотворчий потенціал комунікативних практик ХІХ століття, виявити їх евристичний потенціал для посилення ефективності комунікаційних процесів постіндустріальної доби.

Виклад основного матеріалу. Комунікація, розгортаючи широкий спектр соціальних, політичних, культурних і освітніх смислів набуває особливого статусу і значення у постіндустріальному суспільстві. Але мало хто звертає увагу на той факт, яку роль відіграє феномен “одночасної неодночасності” у сучасному світі. Концептуальний ключ до розуміння, чому входження України у світовий культурний простір як самобутнього суб’єкту, серед інших перепон наштовхується на складнощі обумовлені попереднім розвитком, дають комунікативні практики ХІХ століття.

Висновки. Комунікативні практики ХІХ століття в оптиці постіндустріального суспільства віддзеркалюють практики тогочасного освітнього, культурного, політичного та соціального буття, демонструючи комунікативні або репресивні механізми їхнього сприймання, розуміння та інтерпретації, залежно від етнокультурного комунікативного досвіду.

Ключові слова: комунікативні практики, інформація, комунікативний досвід, свобода, національне самоствердження, Слобожанщина ХІХ століття, постіндустріальний, російська агресія.

Список використаних джерел:

1. Бистрицький, Є, Пролеєв, С, Білий, О, Лозниця, С, Зимовець, Р & Кобець, Р 2018, Національна ідентичність і громадянське суспільство, вид. 2-ге, допов., Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
2. Бистрицький, Є, Зимовець, Р & Пролеєв, С 2020, Комунікація і культура в глобальному світі, Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
3. Вюллер, Т 2018, Що таке час? пер. з норвезької, Київ: Ніка-Центр; Львів: Видавництво Анетти Антоненко.
4. Державний архів Харківської області (n.d.), Екземпляр промов студентів Харківського університету. Ф. 3. Оп. 35 ед. хр. 93.
5. Державний архів Харківської області (n.d.), Екземпляр промов студентів Харківського університету. Ф. 3. Оп. 39 ед. хр. 99.
6. Кивлюк, ОП 2011, Інформаційна педагогіка: філософія, теорія, практика. Монографія, Київ: УАН ВІР.
7. Колективна пам'ять, примирення і міжнародні відносини 2023, Колективна монографія, наук. ред. Ніколя Масловскі, Анжей Шептицький; наук. ред. укр. Видання Киридон, АМ & Троян, СС; пер. з польск. Саган, ВФ, Київ: Ніка-Центр,
8. Почепцов, ГГ 2022, Токсичний інфопростір. Як зберегти ясність мислення і свободу дій, Харків: Віват.
9. Радіонова, НВ 2008, Репрезентації філософії в освітньому просторі Слобожанщини у ХІХ столітті, Суми: ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”.
10. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за 200 років 2004, Харків: Фоліо.
11. Luhmann, N 1998, Die Gesellschaft der Gesellschaft, Frakfurt.
12. Treml, AK 2004, Das Alte und das Neue. Erziehung und Bildung in evolutionstheoretischer Sicht,