автор: Гальченко М.С.

Актуальність дослідження. Глибина і неочікуваність глобальних процесів сучасного розвитку стали викликом для науки, об’єктами вивчення якої стають відкриті і складні системи. Їх визначальною рисою є здатність до самоорганізації і саморозвитку. Пізнання загальних принципів, що лежать в основі процесів самоорганізації в різних системах, в тому числі й соціальних, вимагають нового рівня осмислення і неортодоксальних підходів. Їх демонструє синергетика як нова методологія пізнання і система творчого, неординарного мислення.

Постановка проблеми. Виокремлення синергетичного мислення як окремого виду когнітивної теоретичної діяльності спонукає до пізнання і розуміння процесу розвитку складних систем, здатних до самоорганізації, за їх внутрішньою логікою, що має креативний, продуктивний потенціал.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика синергетики як наукової дисципліни і методологічної системи в Україні розглядалася в роботах В. Кременя, В. Ільїна, В. Пролеєва, І. Добронравової, С. Сисоєвої, Л. Горбунової, Л. Шашкової. Принципи і методи синергетики висвітлювалися в публікаціях А. Єрохіна, К. Майнцера, Р. Євстигнєєвої, І. Пригожина, І. Стенгерс, В. Аршинові та інших. Проблема синергетичного мислення в освіті вирішувалася в роботах Е. Морена, О. Князєвої та ін.

Постановка завдання. У зв’язку із суперечливістю, непередбачуваністю, динамікою сучасного розвитку посилюється необхідність застосування творчого потенціалу мислення як особливої ціннісної ідеї в пізнанні соціальних процесів. Впродовж всієї своєї історії людина створює світ власного існування, розв’язуючи тим самим цілком творче завдання. Історичні зміни людського світу, засвідчені розвитком культури, наочно стверджують дану ситуацію. Вирішення цього завдання можливе завдяки синергетичному мисленню, для якого властивий чинник самоорганізації та внутрішньої структурованості когнітивного процесу. В межах даної статті постає завдання виявити синергетичні основи сучасної картини світу та її осмислення.

Виклад основного матеріалу. Синергетика є наукою про самоорганізацію складних систем – біогеоценозу, соціальних систем, свідомості, мислення людини, інформаційно-технологічних комплексів. Синергетика прагне створити “єдине поле” міждисциплінарної комунікації, сформувати принципи наукової картини світу. Нерівноважність складних систем в певних умовах породжують самоорганізацію як природних, так і соціальних процесів. Як вчення про саморозвиток, синергетика перебудовує сучасний світогляд і мислення, завдяки якому можна зрозуміти нестабільність, нелінійність і відкритість сучасного світу в його унікальності та цілісності.

Висновки. Феномен синергетики характеризується потенціалом креативності, оскільки творче мислення в процесі своєї діяльності йде від хаосу до порядку, від усталеної структури до інновації. Синергетичне мислення є найбільш продуктивним для пізнання смислового простору природного і соціокультурного світу в процесі розвитку його систем, здатних до самоорганізації. Синергетика відкриває конструктивні принципи побудови і об’єднання відносно простих структур в складні. Для побудови складної системи потрібно творчо осмислити і вибрати потрібний напрямок подальшого розвитку як суспільства, так і особистості.

Ключові слова: синергетика, мислення, хаос, порядок, творчість, система, самоорганізація.

Список використаних джерел:

1. Буданов, ВГ., 2006. ‘О методологии синергетики’, Вопросы философии, № 5, С. 76-87.
2. Дрюк, МА., 2004. ‘Синергетика: позитивное знание и философский импрессионизм’, Вопросы философии, № 10, С. 102-113.
3. Егоров, ВС., 2003. ‘Постнеклассическая наука и современное миропонимание’, Синергетическая парадигма, Человек и общество в условиях нестабильности, М.: Прогресс-Традиция, С. 72-85.
4. Ерохин, СА., 2001. ‘Синергетическая парадигма современной экономической теории’. Доступно : <http://nam.kiev.ua/ape/n_01_1-2/yerokhin.html> [Дата звернення 11 Січня 2019].
5. Князева, ЕН., 2004. ‘Концепция инактивированного познания: исторические предпосыдки и перспективы развития’, Эволюция. Мышление. Сознание. (Когнитивный поход к эпистемологии), М. : Канон+, С. 308-349.
6. Князева, ЕН., Курдюмов, СП., 2010. ‘Основания синергетики: Синергетическое мировидение’, М. : Книжный дом «ЛИБРИКОМ», 256 с.
7. Кремень, ВГ., Ільїн, ВВ., 2012. ‘Синергетика в освіті: контекст людиноцентризму: монографія’, К. : Педагогічна думка, 368 с.
8. Майнцер, К., 2010. ‘Вызовы сложности в ХХ веке. Междисциплинарное введение’, Вопросы философии, № 10, С. 84-99.
9. Медведев, ВА., 2010. ‘О тенденциях развития методологической культуры мышления’, Вопросы философии, № 2, С. 161-164.
10. Пригожин, И., 2003. ‘Креативность в науках и гуманитарном знании: исследование отношений между двумя культурами’, Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности, М. : Прогресс-Традиция, С. 99-105.
11. Пригожин, И., Стенгерс, И., 2008. ‘Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой’, М. : Изд-во ЛКИ/UPSS, 296 с.
12. Ровинский, РЕ., 2006. ‘Синергетика и процессы развития сложных систем’, Вопросы философии, № 2, С. 163-174.
13. Романов, ВЛ., 2003. ‘Креативные аспекты социальной самоорганизации и социального управления’, Синергетическая парадигма, Человек и общество в условиях нестабильности, М. : Прогресс-Традиция, С. 59-71.
14. Степин, ВС., 2003. ‘Саморазвивающиеся системы и постнеклассическая рациональность’, Вопросы философии, № 8, С. 5-17.