Актуальність теми дослідження. У ХХ ст. постмодерний інтелектуальний контекст кинув виклик раціональному дискурсу епохи модерну, а також поставив під сумнів не тільки ті підходи, які були вживані до цього у царині філософії та природничих наук, але й у сфері теології та екзегетики. У нових інтелектуально-культурних умовах сьогодення історико-критична екзегеза із її зазіханнями на абсолютну об’єктивність та суцільну неупередженість потребує ретельного переосмислення з перспективи найбільш потужних біблійних досліджень ХХ-ХХІ ст.

Постановка проблеми. Популярність історичної біблеїстики у академічних та церковних колах, спрямованої на абсолютизацію історичних та критичних підходів до біблійних текстів, вимагає виваженої та ретельної оцінки з перспективи альтернативних підходів, які були розроблені у ХХ ст., але у наш час були витіснені на маргінеси західних академічних біблійних досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Огляду ставлення К. Барта до історико-критичної екзегези та його власній богословській герменевтиці присвячено докторську дисертацію Р. Бернета, а також праці Дж. Вебстера, М. Уоллеса, Дж. Бромілі, Г. Хартвела, Дж. Хансінгера та ін. Православний погляд на заявлену проблематику випрацьовували І. Брек, Т. Стіліанопулос та І. Каравідопулос.

Постановка завдання. У зв’язку зі спробами абсолютизувати історико-критичний дискурс у сучасних біблійних дослідженнях та тим самим релятивізувати багатовіковий досвід концептуального сприйняття Писання як Слова Божого, перед дослідниками постає завдання здійснити апологію цілісної теологічної екзегези біблійних текстів. Завдання даної статті полягає у творчому та критичному переосмисленні ролі історично-орієнтованої екзегези в умовах сьогодення, а також у спробі адаптувати позитивні досягнення даної методології до сучасних вимог.

Виклад основного матеріалу. Науково-критична екзегеза, у відповідності до загальних настанов епохи модерну, ставить за мету раціоналізувати процес пізнання біблійних текстів та розглядати їх у статусі рівних по відношенню до інших літературних пам’яток давнини. У теологічних академічних колах ХХ ст. ставлення до модерної біблійної герменевтики коливалось від радикально неприйнятного до обережно позитивного. Філософська герменевтика ХХ ст. (зокрема, Поль Рікер) у своїх розвідках поставили під сумнів адекватність та перспективність засадничих принципів модерних біблійних досліджень та саме їхнє зазіхання на нічим не спотворену об’єктивність.

Висновки. Методи історико-критичного аналізу Біблії характеризуються чималим потенціалом креативності та спроможності уможливити глибокий контекстуальний підхід до біблійних текстів. В той же час постструктуралістська критика та деконструктивізм позбавили історико-критичну екзегезу її статусу монополіста на ринку інтелектуальних ідей. Історико-критична екзегеза, при її герметичній непроникності для інших підходів, неминуче перетворюється на своєрідну догматику раціоналістичного, ідеалістичного або історичного богослов’я.

Ключові слова. Теологія, екзегеза, герменевтика, біблеїстика, догматика, Барт.

Список використаних джерел:

1. Барт, К., 2005. ‘Послание к Римлянам’, Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 580 с.
2. Барт, К., 2011. ‘Церковная догматика’, Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Том ІІ, 712 с.
3. Брек, И., 2006. ‘Православие и Библия сегодня’, Православие и Библия сегодня. Сборник статей, Киев : Центр православной книги, С. 250-290.
4. Гестрих, К., 2009. ‘Сравнительное богословие. Немецкий протестантизм XX века’, Москва : Издательство ПСТГУ, 552 с.
5. Данн, Дж.Д., Ивлиев, И., Каравидопулос, И., Луц, У., Ролоф, Ю., 2011. ‘Библия в Церкви. Толкование Нового Завета на Востоке и Западе’, Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 208 с.
6. Десницкий, А., 2007. ‘Писание – Предание – современность’, Киев : Центр православной книги, 416 с.
7. Емельянов, А., 2009. ‘Введение в Четвероевангелие’, Москва : Издательство ПСТГУ, 254 с.
8. Мецгер, Б., 2006. ‘Новый Завет. Контекст, формирование, содержание’, Москва: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 360 с.
9. Пелікан, Я., 2011. ‘Кому ж належить Біблія? Історія Святого Письма крізь століття’, Київ : Дух і літера, 392 с.
10. Alter, R., Kermode, F., 1999. ‘The Literary Guide to the Bible’, Cambridge, MA : Harvard University Press.
11. Burnett, R.E., 2004. ‘Karl Barth’s Theological Exegesis. The Hermeneutical Principles of the Römerbrief Period’, Grand Rapids : Eerdmans.
12. John Paul II, 1998. ‘Faith and Reason: Encyclical Letter’, London : Catholic Truth Society.
13. Hovorun, C., 2015. ‘Meta-Ecclesiology. Chronicles on Church Awareness’, Palgrave Macmillan.
14. Ramm, B., 1970. ‘Protestant Biblical Interpretation’, Grand Rapids : Michigan.
15. Reventlow, H.G., 2010. ‘History of Biblical Interpretation’. Vol. 4. “From the Enlightenment to the Twentieth Century”, Atlanta : Society of Biblical Literature.
16. Stiver, D., 2001. ‘Theology after Ricoeur: New Directions in Hermeneutical Theology’, Louisville : Westminster John Knox.
17. Vanhoozer, K.J., 1990. ‘Biblical Narrative in the Philosophy of Paul Ricoeur. A Study in Hermeneutics and Theology’, Cambridge : Cambridge University Press.