автор: Бакуменко Олександр Вікторович
Актуальність теми дослідження. Суперечність між технологічним та біологічним як маркер науково-технологічних зрушень сучасної цивілізації є модифікацією конфлікту / суперечності двох культур – технічної та духовної культури. Якщо перша зазнає небаченого розвитку, то саме духовна культура потребує особливої уваги, що пов’язано з переосмисленням наявної системи цінностей, а саме гуманістичних орієнтирів як матриці, яка відповідає за ідею збереження людства. Такі гуманістичні константи, як-от відповідальність, відкритість, свобода, толерантність, співчуття, здатність до компромісів, помірність – це насамперед ті складники без яких наука, наукова діяльність залишається втіленням інструментального розуму, перетворюючись на самоцінність.
Постановка проблеми. Наука як соціокультурний феномен є одним із головних чинників трансформації сучасності. Осмислення значення останньої розгортається в координа-тах “ефективність-успішність-продуктивність”, що корелює з проблемою істинності / хибності наукового знання, що може розумітися як проблема науковості та позанауковості. Якщо класична наука визначалася в системі причинно-наслідкових зв’язків / лінійності, некласична наука стала можливою в діалектичному вимірі, то постнекласична наука розгортається в координатах множинності / плюральності / варіативності, що унеможливлює наявність єдиної парадигми. Зазначена поліпарадигмальність артикулює проблему позанаукового знання там його значення в подоланні абсолютизації наукоцентризму, що набуває особливого значення в ситуації технологічної сучасності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню модусів наукового і позанаукового знання присвячені праці Т. Куна, І. Лакатоса, К. Поппера, Б. Рассела, П. Фейєрабенда та ін. Серед українських дослідників варто назвати І. Загрійчука, С. Кримського, М. Поповича, Л. Дротянко, І. Чорноморденка.
Постановка завдання. Звернення до позанаукового знання у викликах технологічної сучасності зумовлює наступні завдання: дослідити позанаукове знання в контексті опозиції “Science-Humanity’s”; розкрити значення позанаукового знання як умови запобігання монологізму науки; визначити взаємозв’язок наукового і позанаукового знання як можливість становлення єдиної інтегральної платформи, де долається розірваність / дуалізм двох культур, тим самим актуалізуючи внутрішній потенціал розвитку людства як світової спільноти
Виклад основного матеріалу дослідження. Статтю присвячено дослідженню проблеми наукового та позанаукового знання, яка фундаментально пов’язана із осмисленням можливих обріїв людської діяльності, що постає саморозгортанням останньої. Сучасна цивілізація як технологічна не вирішила конфлікт науково-технічного розвитку та системи цінностей, що породжує множинність суперечностей, одна з яких – це “відставання” гуманітарного складника від інтенсивного розвитку технологічного складника.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Питання про взаємозв’язок наукового і позанаукового знання, про можливі перспективи подальшого розвитку людства, про можливість єдиної інтегральної платформи, де долається розірваність / дуалізм двох культур на початку ХХІ ст., набуває нової конфігурації. Ідеться про наявний потенціал позанаукового знання в ситуації теперішнього, насамперед посилення взаємодії між елементами системи “філософія-наука-освіта”, адже відсутність внутрішнього узгодження може призвести до становлення технократичної культури. Зв’язок гуманітарних і природничих наук є проєктом реалізації сталого розвитку людства та є умовою збереження сутності людини.
Ключові слова: позанаукове знання, наукове знання, наука, постнекласична наука, технологічність, науково-технічна революція, наукова парадигма
Список використаних джерел:
- Вебер, М 1998, Про внутрішнє покликання до науки, Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика, пер. з нім., післям. та комен. О. Погорілого. Київ, с. 310–337.
- Кун, Т 2001, Структура наукових революцій, пер. О. Васильєва. Київ: Port-Royal, 226 с.
- Павлов, В & Сенченко, А 2019, ‘Філософське осмислення людинотворчої сутності гуманітарної культури і втілення її в сучасну реальність’, Проблема людини у філософії: матеріали ХХVII Харківських міжнар. Сковородинівських читань, 27–28 верес. 2019 р. Харків, с. 312–315.
- Пилипенко, СГ 2019, ‘Академічність і публічність як модуси поширення філософського знання в умовах сучасності’, Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, Вип. 86, с. 83–91.
- Попович, МВ 2016, Бути людиною, Київ: Києво-Могилянська академія, 331 с.
- Смайт, К 2021, Цілісне життя планети: возз’єднання землі, історії, тіла та розуму, пер. з англ. О. Самойленко, Київ: Ніка-Центр, 208 с.
- Харарі, ЮН 2023, 21 урок для століття, пер. з англ. О. Демянчука; доповн. автор. Київ: Видавництво Букшеф, 416 с.
- Хокінг, С 2019, Короткі відповіді на великі питання, пер. з англ. М. Климчука. Харків: Вівсянка, 224 с.
- Чорноморденко, ІВ 2009, Позанаукові знання і культуротворчий процес, Київ: КНУБА, 360 с.
- Brockman, J 1995, The Third Culture: Beyond the Scientific Revolution, New York: Touchstone, 416 р.
- Popper, K 2005, The Logic of Scientific Discovery, London and New York: Taylor & Francis e-Library, 513 р.
- Snow, CP 1965, The Two Cultures: and A Second Look An expanded version of The Two Cultures and the Scientific Revolution, Cambridge: Cambridge University Press, 64 р.
- The Positive Philosophy of Auguste Comte 1896, Transl. and conden. by H. Martineau, introd. by F. Harrison. In Three Volumes, Vol. I, London: George Bell & Sons. Available from : <https://ia902902.us.archive.org/10/items/positivephilosop01comt/positivephilosop01comt.pdf>. [20 October 2023].