Здоров’я як реалізація соціальної суб’єктності пацієнта

автор: Пустовіт С. В.

Актуальність теми дослідження. Медична реформа, що реалізується в Україні, та досвід боротьби з пандемією COVID-19 актуалізували перегляд обсягу прав та свобод пацієнта у сфері надання медичних послуг, нагальність формування нової суб'єктності пацієнта, розробку сучасних концепцій здоров’я в умовах глобалізованого та медикалізованого суспільства. В цьому контексті важливе значення має подальше дослідження філософських, теоретико-методологічних, соціологічних підходів до розуміння здоров’я та хвороби крізь призму міжособистісного простору та різноманітних соціальних відносин, які є основою соціальної суб’єктності пацієнта.

Постановка проблеми. Cуб’єктність пацієнта, його активна участь в соціальних стосунках з метою збереження та зміцнення свого здоров’я є одним з важливих критеріїв успішності надання медичних послуг в умовах єдиного медичного простору. Пацієнто-центричність медицини, забезпечення пацієнтів медичною допомогою, яка відповідає індивідуальним потребам та цінностям, основані на збереженні соціальної суб’єктності пацієнта у прийнятті  рішень, які стосуються його здоров’я. Протиріччя між соціальним та індивідуальним благом в сфері охорони здоров’я може бути значно послабленим/знятим завдяки формуванню нового уявлення про соціальну суб’єктність пацієнта, який формує своє здоров’я як певний міжособистісний простір, життєсвіт. Соціальні практики впливають на етико-правові, нормативні структури, створюють нове середовище діяльності індивідів. Саме через розширення суспільних стосунків, через набуття спільного повсякденного досвіду можлива реалізація та утвердження сучасних холістичних уявлень про здоров’я як одночасно індивідуальну та соціальну цінність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історико-філософські, біоетичні та валеологічні засади медицини розглянуто в доробках: Г. Л. Апанасенка, Р. M. Вітча, Ж. Канґієма, Т. Келяновського, В. Л. Кулініченка, M. Лалонда, С. В. Пустовіт та Л. А. Палєй, Г. Сігеріста, І. Мортімера, А. А. Шевченка та А. Д. Соколова, М. Фуко, Я. Халаса та ін. Механізми формування  міжособистісного простору, соціальних стосунків та суб’єктності висвітлені у соціологічних дослідженнях: Г. Бумера, І. Гоффмана, Н. Еліаса, А. Д. Коллінза, Дж. Міда, Дж. Тернера, П. Штомпки, А. Шюца та Т. Лукмана. Аналізу та обґрунтуванню різних підходів до феномену здоров’я та теоретичних моделей здоров’я присвячені праці: Г. Л. Апанасенка, К. Бурси, К. Гольштейна, Дж. Енджела, Б. Йолстада, В. Л. Кулініченка, А. Маслоу А. Менегетті, О. П. Мінцера та А. М. Новака, Л. Нордельфельта, Г. Олпорта, С. В. Пустовіт, В. Р. Поттера, К. Роджерса, Г. Сігеріста, Ф. Свенауса, Е. Фрома, Б. Хоффмана та ін.

Постановка завдання. Дослідити закономірності розвитку соціальної суб’єктності пацієнта в процесі становлення наукової медицини та на прикладі сучасних моделей здоров’я. 

Виклад основного матеріалу. Розглянуто історико-філософські, філософсько-методологічні та соціологічні аспекти міжособистісних відносин пацієнта як соціального суб’єкта при отриманні медичних послуг. Проведений аналіз сучасних концепцій здоров’я з  точки зору соціальної суб’єктності пацієнта, різних типів і форм відносин між пацієнтом та іншими соціальними суб’єктами.

Висновки. Проаналізовані філософські та соціологічні аспекти формування суб’єктності пацієнта в різних моделях здоров’я. Проведений історико-філософський, філософсько-методологічний та соціологічний аналіз сучасних моделей  здоров’я – біомедичної, біопсихосоціальної, психосоматичної, адаптивної, біоетичної, валеологічної та ін. з погляду міжособистісного простору, різних типів і форм відносин між пацієнтом та іншими соціальними суб’єктами. Показана актуалізація у 20-му столітті соціологічних вимірів медицини та соціальної суб’єктності пацієнта. Зроблений висновок, що розвиток соціальної суб’єктності пацієнта сприяє збагаченню його соціального та психофізичного досвіду, збільшенню його знань про природу хвороби та здоров’я. Здатність пацієнта актуалізувати свій зовнішній та внутрішній потенціал, активно будувати суспільні відносини та використовувати міжособистісні стосунки сприяє розв’язанню протирічь між соціальними та індивідуальними благами та формуванню єдиного медичного простору. З’ясовано, що впровадження в практику психосоматичної, адаптивної, біоетичної, валеологічної моделей здоров’я, моделі здоров’я як життєсвіту сприяє розширенню соціальної суб’єктності пацієнта та  міжособистісного простору, структурованого етичними принципами автономії та гідності особистості, цілісності, благодіяння, уникнення шкоди, уразливості, справедливості, відповідальності, солідарності, толерантності та ін.

Ключові слова: соціальна суб’єктність пацієнта, соціальні відносини, , міжособистісний простір, надання медичних послуг, моделі здоров’я, етичні принципи

Список використаних джерел:

  1. Апанасенко, ГЛ 2020, Введение в новую парадигму здравоохранения. Здоровье и фітнес, Київ: Изд-во ООО “Юрка Любченка”, 287 с.
  2. Єдиний медичний простір України: правовий вимір 2022, Монографія, ред. С.Г. Стеценко, Харків: Право, 670 с.
  3. Журавльова, ЮО 2016, ‘Еволюція наукових поглядів на категорію “суспільні блага”’, Причорноморські економічні студії, Вип. 9-1, c.12-16.
  4. Кулиниченко, ВЛ 2001, Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (Философско-методологический анализ), Киев: Центр практичної філософії, 240 с.
  5. Менегетти, А 2004, Психосоматика. Новейшие достижения, Київ: ННБФ “Онтопсихологія”, 354 с.
  6. Мінцер, ОП & Новик АМ 2024, Інформаційні аспекти здоров’я. Mонографія, Київ: Інтерсервіс, 222 с.
  7. Мортімер, І 2018, Століття змін. Яке століття бачило найбільше змін і чому це важливо для нас, Харків: Вид-во “Ранок”: Фабула, 448 с.
  8. Пустовит,СВ 2009, Глобальная биоэтика: становление теории и практики (философский анализ), Киев: Арктур, 324 с.
  9. Пустовит, СВ 2021, ‘Жизненный мир пациента как современная модель здоровья’, Здоров’я, медицина та філософія: стратегії виживання: м-ли ІХ Міжнародного симпозіуму з біоетики, м. Київ, 15-16 квітня 2021 р., Київ: Графіка та дизайн, с. 72-74.
  10. Пустовит, СВ 2021, ‘Пандемия COVID-19: социальные практики и биоэтические аспекты сохранения здоровья’, Health, medicine and bioethics in contemporary society: inter and multidisciplinary studies. Collection of scientific works, Chisinau: Central-Editorial-Poligrafic Print Caro, с.18-23.
  11. Пустовіт, СВ 2022, ‘Обмеження модерної медицини в контексті ковідної гіперреальності: актуалізація моделі здоров’я як життєсвіту пацієнта’, Здоров’я, медицина та філософія: стратегії виживання в умовах ковідної реальності. Монографія, наук. ред. Пустовіт, СВ, Бугайова, НМ & Палєй, ЛА, Київ: Українська асоціація з біоетики, с. 8-23.
  12. Пустовіт, СВ 2023, ‘Витоки та концептуальні засади глобальної біоетики В.Р. Поттера’, Humanities studies: збірник наукових праць, Вип. 15(92), c. 44-51.
  13. Пустовіт, СВ & Палєй, ЛА 2023, ‘Від етики Гіппократа до глобальної біоетики В.Р. Поттера: освітні аспекти’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, Вип. 44(4-6), c. 30-42.
  14. Тхостов, А 2002, Психология телесности, Киев: Смысл, 287 с.
  15. Шевченко, АА & Соколов, АД 2016, ‘Анатомия человека в истории медицинского знания’, Журнал анатомии и гистологии, Т2, №2, 81-88.
  16. Штомпка, П 2022, Соціальний капітал. Теорія міжособистісного простору, пер. з поль.: М. Яковина, Київ: Дух і Літера, 400 с.
  17. Шюц, А & Лукман, Т 2004, Структури життссвіту, Київ: Український Центр духовної культури, 560 с.
  18. Boorse, C 1997, A rebuttal on health. What is disease? (Biomedical Ethics Reviews), ed. James M. Humber & Robert F. Almeder, 3-134. Totowa, New Jersey: Humana Press, 250 p.
  19. Canguilhem, G 1991, The normal and the Pathologic, New-York: Zone Books, 327 p.
  20. Еllias, N 1996, Die Gesellschaft der Individuen, Frankfurt an Main: Suhrkamp, 320 p.
  21. Engel, G 1977, ‘Theneed for a new medical model: A challenge for biomedicine’, Science, No. 196, pp. 129-136.
  22. Engel, G 1980, ‘The clinical applicationofthebiopsychosocialmodel’, The American Journal of Psychiatry, May 1980, Vol. 137, pp. 535-544.
  23. Foucault, M 1963, Naissance de la clinique. Une archéologie du regard médical, Paris, Presses Universitaires de France, 212 p.
  24. Golshtein, K 1983, La Structure de l’organisme: Introduction à la biologie à partir de la pathologie humaine, Paris: Gallimard, 462 p.
  25. Halasz, J 2018, ‘About the righе to be ill’, Medicine, health care and philosophy, No 21, pp. 113-123.
  26. Hippocratic Corpus 2011, BMJ, 342 p.
  27. Hofmann, B 2002, ‘On the Triad Disease, Illness and Sickness’, The Journal of Medicine and Philosophy: A Forum for Bioethics and Philosophy of Medicine, 27 (6), pp. 651-673.
  28. Jolstad, B 2023, ‘Adaptation and illness severity: the significance of suffering’, Medicine, healthcare and philosophy, V.26, No 3, pp. 413-423.
  29. Kielanowski, T 1974,‘Zdrowie człowieka (Health of a Man)’, Człowiek i nauka, Warszawa: Wiedza Powszechna, pp.164-175.
  30. Kielanowski, T 1975, ‘Medyczne i moralne problemy umierania i śmierci (Medical and moral problems of dying and death)’, Etyka, No 14, pp. 97-106.
  31. Lalonde, M 1974,  A new perspective on the health of Canadians. A working document,Ottawa:Governmentof, 76 p. Available from : <https://www.phac-aspc.gc.ca/ph-sp/pdf/perspect-eng.pdf>. [21 June 2024].
  32. Nordenfelt, L 1987, On the nature of An action–theoretic approach, Dordrecht: D. Reidel Publishing Company, 120 p.
  33. Sigerist H. E. 1937, Socialized Medicine in the Soviet Union, New York, NY: W. W. Norton, 120 p.
  34. Sigerist, HE 1960, On the history of medicine, New-York: MD Publications, Inc., 313 p.
  35. Svenaeus, F 2001, ‘Health and Illness as Enacted Phenomen’, Topoi, 41(2), pp. 373-382.
  36. Veatch, RM 1981, A theory of Medical ethics, N.-Y.: Basicbooks, 387 p.