Актуальність теми дослідження. Глобальні трансформації, які відбуваються в геополітичному вимірі, так чи інакше стосуються і культури. Надзвичайно загострилася потреба визначити власне цивілізаційний і культурний вимір буття людини, щоб уникнути тих ризиків, які зараз стають загрозою для всіх ресурсів існування людини: цивілізаційного, культурного, економічного, геополітичного. Культура як гарант цілісності людини, як штучно здійснена реальність надбудована над природою теж проходить випробування ресурсу своїх можливостей. Наскільки в сучасній культурі людина може залишатись людиною, настільки сучасна культура є гарантом людської цілісності.
Постановка проблеми. Стильові трансформації культури надзвичайно гостро визначають її гуманітарний потенціал, структуруючи образні імплікації сущого як іконологію та іконографію. Так, всім відомі риси українського бароко – надлишковість, яскравість, в українскому модерні визначають синтетизм контекстних складових образного світоустрою європейської культури, постмодерн відкрив шлюзи алюзіонізму, іронічному ставленню до недавнього минулого. Які ж парадигми мислення, культурні матриці є пріоритетними у ХХ столітті?
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема стилетворення в українській культурі достатньо опрацьована як диференційна поетика, адже мало визначені наскрізні формотворчі домінанти. Так, проблема українського бароко досліджувалася в працях Г. Логвіна, А. Макарова, В. Овсійчука. Модерн як стиль, як світоглядна парадигма, як певний мистецький симбіоз дослід-жувався в роботах Ю. Легенького, Т. Розової, В. Чепелика та ін. Постмодерні імплікації культуро-творення відображені в роботах Т. Розової, В. Чернецького, Л. Чорної.
Постановка завдання. Охарактеризувати метаекологічні (світоглядно парадигмальні, екзистенційні, естетичні, мистецтвознавчі) настанови стилетворення в українській культурі ХХ століття.
Виклад основного матеріалу. Стаття присвячена визначенню стильових настанов культуротворення як домінант гуманітарної цілісності української культури. Українське бароко визначено як креативний епіцентр культуротворчості ХХ століття. Українська культура, завжди стояла перед вибором вирішення культурної ситуації та образу буття, який апелює до особистості, що у свою чергу є носієм відповідальності, носієм гуманітарної безпеки, можливості бути і не бути, нести і не нести на своїх плечах світ. Всі ці можливості показала українська історія. Проаналізовано світоглядні матриці, можливості типологічного осмислення культуротворчості як екосистеми, завдяки якій формується цілісність людини як єдності людини й природи, людини й культури, людини й абсолюту, традиції та творчості.
Висновки. Доведено, що модерна світоглядна парадигма та стиль модерн в українській культурі стають інтегративними феноменами культури, поєднуючи інтенції модернізму та авангарду. Визначено, що постмодерні трансформації культури проявили себе переважно з набуттям Україною незалежності та відкрили ще раз вікно у постмодерну Європу.
Ключові слова: українська культура, стиль, бароко, модерн, постмодерн, культуротворчість.
Список використаних джерел:
- Легенький, Ю 2004. Украинский модерн, Киев : НМАУ имени П.И. Чайковского, 304 с.
- Лобанова, М 2013. Западно-европейское музыкальное барокко: проблемы эстетики и поэтики, Санкт-Петербург : Центр гуманитарных инициатив, 336 с.
- Логвин, Г 1968. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки, Київ : Мистецтво, 464 с.
- Макаров, А 1994. Світло українського бароко, Київ : Мистецтво, 288 с.
- Овсійчук, В 1985. Українське мистецтво XIV — першої половини XVII століття Нариси з історії українського мистецтва, Київ : Мистецтво, 168 с.
- Розова, Т 2018. ‘Соціальний проект майбутнього, або чи можливо втілення модерної утопії за доби постмодерну? ’ Актуальні проблеми філософії та соціології, № 21, с. 91‑94.
- Чепелик, В 2000. Український архітектурний модерн, Київ : КНУБА, 378 с.
- Чернецький, В 2013. Картографуючи посткомуністичні культури, Київ : Критика, 432 с.
- Чорна, Л 2016. У пошуках ідеалу, монографія, Київ: «Освіта України», 508 с.
- Чорна, Л & Розова, Т 2018. ‘Трансформація аксіосфери та утопія як культурна практика раннього Модерну’, Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, № 2, с. 32-36.
