Актуальність теми дослідження. Сьогодні сучасна система вищої освіти ставить завдання неухильно вдосконалювати форми і методи освітнього процесу, максимально наближати його організацію до вимог сучасності, надавати кожному здобувачу освіти якісну й ефективну освіту.
Постановка проблеми. Пріоритетними напрямами державної політики в розвитку вищої освіти є особистісно-орієнтоване навчання, постійне підвищення якості освітнього процесу, оновлення його змісту й форм, запровадження сучасних інноваційних методів та технологій навчання, інтеграція вітчизняної освіти до європейських та світових освітніх просторів. Однією з умов, що позитивно впливає на ефективність і результативність освітнього процесу є формування та розвиток готовності викладача до впровадження інноваційних методів навчання в освітній процес вищої школи.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Професійна підготовка викладача розглядалась науковцями в різних аспектах: компоненти професійної підготовки (В. Євдокимов, І. Зязюн, В. Лозова, І. Прокопенко), підходи до створення професіограми викладача (Н. Кузьміна), особистість викладача (І. Чернокозов), професійна культура викладача (О. Абдулліна). Проблема формування готовності викладачів до впровадження інноваційних методів в освітній процес ЗВО в контексті роботи з іноземними студентами не достатньо висвітлена.
Постановка завдання. Висвітлення шляхів формування та розвитку готовності викладачів ЗВО до впровадження інноваційних методів навчання.
Виклад основного матеріалу. Сьогодні викладання навчальних дисциплін має бути пов’язано з переглядом низки організаційно-педагогічного забезпечення освітнього процесу в рамках переходу від репродуктивного навчання до педагогіки співробітництва. З цією метою викладачі взяли участь у навчальному тренінгу “Інноваційна діяльність викладача”, який складався з декількох міні тренінгів. Метою тренінгу було: набуття викладачами нових професійних навичок та умінь; опанування нових технологій у викладацькій практиці; оволодіння прийомами ефективного спілкування, особливостями реагування, власної поведінки; пошук ефективних шляхів розв'язання поставлених проблем; формування та розвиток навичок взаємодії між учасниками освітнього процесу; прищеплення вмінь застосовувати різноманітні форми організації та інноваційні методи навчання.
Висновки. Викладачі відмітили, що після навчального тренінгу зросла мотивація до впровадження інноваційних методів навчання, тому як на власному досвіді побачили їх можливості щодо отримання, усвідомлення та узагальнення інформації.
Ключові слова: професійна підготовка викладачів, готовність, освітній процес, заклади вищої освіти, іноземні студенти, методика викладання навчальних дисциплін, інноваційні методи навчання, навчальний тренінг
Список використаних джерел:
- Абдуллина, ОА., 1992. ‘Структура базового блока педагогического образования и технология его диагностики’, Ч. 1. Москва: Просвещение.
- Галімов, АВ., 2009. ‘Дослідження можливостей соціально психологічного тренінгу щодо формування комунікативних та емпатійних якостей майбутніх фахівців соціальної сфери’, Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету “Україна”, № 1, С. 42–47.
- Коломійченко, СЮ., 2010. ‘Підготовка майбутнього вчителя у вищих педагогічних навчальних закладах до організації фасилітаційного спілкування з учнями’. Автореферат дисертації кандидата наук, Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Харків, 22 с.
- Кузьмина, НВ., Реан АЛ., 1993. ‘Профессионализм педагогической деятельности’, СПб. : Питер, 334 с.
- Манохіна, І., 2012. ‘Тренінг як засіб формування готовності майбутнього соціального педагога до роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування’, Проблеми сучасної педагогічної освіти : зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини, № 37 (2), С. 16–22.
- Чернокозов, ИИ., 1988. ‘Профессиональная этика учителя’. 2-е изд., перераб. и доп. Киев: Рад. шк., 221 с.
