автор: Яценко О. Д.

Актуальність дослідження. Проблема філософського осмислення феномену культури в різних варіаціях та методологіях незмінно представлена у світоглядному дискурсі. Особливо в умовах ситуації, коли сам характер існування культури набуває ознак проблематичності та кризовості. В таких випадках доцільним є верифікація механізмів культури, аналітика процедур її (культури) становлення, формування та динаміки. Е. Кассірер був якщо не першим, то найвідомішим автором, який безапеляційно зазначив атрибуцію людської сутності та існування у просторі символічних форм культури. Тим самим культура набула необхідної легітимізації щодо констатувальних технік мислення, сприйняття та діяльності. Чи є підстави вважати ці процеси спонтанними та варіативними, або швидше каузальними та універсальними? В контексті зростання темпів глобалізації та масиву постколоніальних критик ця проблема набуває особливого значення та ваги.

Постановка проблеми. Основною проблемою дослідження є відповідь на питання: епістемологічні, аксіологічні та діяльнісні конструкти людської суб’єктивності є універсальними та інваріантними в історико-культурній ретроспективі, або їхній зміст детермінований відповідним соціокультурним контекстом формування та сталості?

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роботи Е. Кассірера викликають стійкий інтерес з боку науковців різних галузей знання та специфіки дослідження. В філософському аспекті вже хрестоматійними стали роботи К. Свасьяна, О. Лосєва, Ю. Лотмана, В. Біблера та інших із вивчення, інтерпретації та аналітики системи розуміння світу і людини Е. Кассірером. Починаючи від фундаментальних рівнів феноменології до соціальних форм освіти, політики та державності. Так, Jeremy Heis (2011) вважає метод символічних форм у філософії математики Е. Кассірера одним з найбільш змістовних з огляду на критику евклідової геометрії. Christine Ludl (2015) посилається на методологію дослідження фактів та артефактів культури Е. Кассірера, який наполягав на конститутивній природі сприйняття та мислення. Цю ідею підтримує Emmanuel Alloa (2015), яка аналізує проблему перспективи сприйняття та оцінки дійсності. С. Гаєвська (2015) прагне з’ясувати закономірності розуміння людини крізь призму символічних форм, які є “морфологією” духа. Мінаков М. (2006) наполягає на значенні історичної традиції в формування засад мислення та пізнання світу. Jon Solomon (2009) досліджує проблему нарративу на прикладі теоретичних положень філософії Е. Кассірера та сучасних процесів глобалізації. Проблему взаємодії культур та різних світоглядних систем досліджує Stephan Steiner (2015). Oli Belas (2018) критикує освітні практики, засновані виключно на понятті знань. Авторка застосовує філософію символічних форм Е. Кассірера для того, щоб проілюструвати зв’язок між знаннями та часом. І .Віктор (2018) застосовує епістемологічну методологію дослідження Е. Кассірера до вивчення специфікацій української культури.

Постановка завдання. Звернення до філософської спадщини Е. Кассірера є продуктивним у вивченні проблеми універсальності / контекстуальності основних процедур мислення, сприйняття та діяльності людини. Іншими словами, чи дійсно символічні форми формують суб’єктивність, або тільки впорядковують хаос емпіричного сприйняття?

Виклад основного матеріалу. Основним інструментом взаємодії людини зі світом Е. Кассірер називає символ. Саме здатність людини створювати та оперувати символами мислитель вважає атрибутивною та значущою рисою людської сутності. Створення символів не є репрезентативною діяльністю людини щодо реальності, а конститутивною. Іншими словами, людина не відображає предмети та процеси світу у свідомості а сама свідомість проектує певний символозмістовний образ реальності. Символ окреслює контур процедури означення предмету або явища, і в цьому його трансцендентальна природа.

Всі символічні форми відрізняються за своєю специфікою (змістовною, експресивно-репрезентативною, логічно-вербальною тощо), але всі вони мають подібну структуру. Структуризація символічної форми відбувається за диференціацією типу зв’язку між спекулятивним та емпіричним, і включає в себе вираження (сприйняття), репрезентацію (споглядання), чисте значення (поняття). Тобто, формування корпусу культури відбувається як діалектичний процес абстрагування відомостей емпіричного досвіду, який, в свою чергу, детермінований абстракт-ними символічними формами. Показовим у цьому відношенні є постулювання того, що порівнюються між собою не окремі відомості емпірики, а абстрактні форми, що позначають і визначають сприйняття. Відбувається цей акт на етапі трансформації сприйняття в уявлення.

Висновки. Символ є замінником речі, і не обтяжений каузальністю матеріального світу, потенційно необмежений у можливостях означення, навіть того, що не існує. Мова, міф, релігія, мистецтво, наука – всі ці форми тільки умовно пов’язані зі світом речей, і для аргументації своєї онтології такої атрибуції не потребують. Відомо, що феномен культури перманентно перебуває в епіцентрі критичного філософського дискурсу. Валюативний спектр інтерпретацій призначення та змісту культури варіюється від захопливо-схвальних теорій (Ф.-М. Вольтер, Ф. Фіхте) до нищівної критики її впливу та подальшої долі (Ж.-Ж. Руссо, Ф. Ніцше). Безсумнівним є факт того, що культура продукує власну онтологію, відмінну від природної. І людина втрачає як свої природні інстинкти, так і абсолютизм вітальних цінностей. І закономірно, що розрив між позначуваним та позначальним згодом стрімко зростатиме.

Ключові слова: символ, суб’єктивність, символічна форма, транценденція, онтологія.

Список використаних джерел:

1. Віктор, І., 2018. ‘Філософські виміри символіки української традиції : символіка природного і соціокультурного в фольклорі’, Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Серія «Теорія культури і філософія науки», (58), С. 112-118. (DOI : DOI: https://doi.org/10.26565/2306-6687-2018-58-19).
2. Гаєвська, СР., 2015. ‘Людина в парадигмі «символічних форм» Е. Касірера’, Вісник Черкаського університету, № 11 (344), С. 77-83.
3. ЕГУ, 2001. ‘Давосская дискуссия между Э.Кассирером и М.Хайдеггером’, Исследования по феноменологии и философской герменевтике, Минск : ЕГУ, С. 124-134.
4. Кассирер, Э., 1998. ‘Избранное. Опыт о человеке’, М. : Гардарики, 784 с.
5. Кассирер, Э., 2006. ‘Познание и действительность’, М. : Гнозис, 400 с.
6. Кассирер, Э., 2002. ‘Философия символических форм : в 3 т.’, М.; СПб. : Университетская книга, 280 с.
7. Мінаков, МА., 2006. ‘Поняття прафеноменів та культурного досвіду у філософії Е. Кассірера’, Мультиверсум : філософський альманах, НАН України, Ін-т філософ. ім. Г.С. Сковороди, Вип. 54, Київ : Український Центр духовної культури, С. 111-122.
8. Свасьян, К., 1980. ‘Проблема символа в современной философии (Критика и анализ)’, Ер. : Изд-во АН АрмССР, 224 с.
9. Соболева, МЕ., 2001. ‘Философия символических форм Э. Кассирера. Генезис. Основные понятия. Контекст’, СПб. : Изд.-во СПбГУ, 180 с.
10. Alloa, E., 2015. ‘Could Perspective Ever be a Symbolic Form? Revisiting Panofsky with Cassirer’, Journal of Aesthetics and Phenomenology, Volume 2, Issue 1. P. 51-71. (DOI : DOI: https://doi.org/10.1080/20539320.2015.11428459).
11. Belas, O., 2018. ‘Education, knowledge, and symbolic form’, Oxford Review of Education, Volume 44, Issue 3, P. 291-306. (DOI : DOI : https://doi.org/10.1080/03054985.2017.1389711).
12. Heis, J., 2011. ‘Ernst Cassirer's Neo-Kantian Philosophy of Geometry’, British Journal for the History of Philosophy, Volume 19, Issue 4, P. 759-794. (DOI : DOI : https://doi.org/10.1080/09608788.2011.583421).
13. Krois, JM., 2004. ‘Why Did Cassirer und Heidegger Not Debate in Davos?’, Simbolic Forms and Culteral Studies : Ernst Cassirer's Theory of Culture, New Haven; London : Yale University Press, 177 p.
14. Ludl, C., 2015. ‘Objet et processus de recherche : Méthodologie et épistémologie du concept de représentation(s)’, Méthod(e)s : African Review of Social Sciences Methodology.. Volume 1, Issue 1-2 : Weak Theory, Bad Data? Heuristic Roles and Practical Limits in Fieldwork/Faible théorie, faibles données ? Rôles heuristiques et limites pratiques des concepts dans le travail de terrain, P. 91-110. (DOI : DOI : https://doi.org/10.1080/23754745.2015.1017278).
15. Paetzold, HE., 1995. ‘Ernst Cassirer. Von Marburg nach New York’, Eine philosophische Biographie, Darmstadt, 240 p.
16. Skidelsky, E., 2008. ‘Ernst Cassirer : the last philosopher of culture’, Princeton, NJ [u.a.] : Princeton Univ. Press, 304 p.
17. Solomon, J., 2009. ‘The proactive echo : Ernst Cassirer's The Myth of the State and the biopolitics of global English’, Translation Studies, Volume 2, Issue 1 : The Translational Turn, P. 52-70. (DOI : DOI : https://doi.org/10.1080/14781700802496258).
18. Steiner, S., 2015. ‘The Relevance of Cassirer and the Rewriting of Intellectual History’, History of European Ideas, Volume 41, Issue 4 : Peter E. Gordon’s Continental Divide : Heidegger, Cassirer, Davos. P. 447-453. (DOI : DOI : https://doi.org/10.1080/01916599.2014.980055).