Актуальність теми. Багато досліджень пов’язано з розумінням питань духовності стосовно освіти. Такі спроби потребують деяких основних визначень чи описів терміна “духовний”, який має різні значення та можливі однакові інтерпретації. Духовність може бути пов’язана з відповіддю на основні життєві питання, розвитку більшого почуття себе, виховання внутрішнього життя та підключення людей до нематеріального добробуту. Але мало того, що уявлення про духовність стосуються внутрішніх ресурсів людського життя, їх потрібно узгоджувати з прагненням до зовнішнього прогресу. Індивіди усвідомлюють себе у світі, і вчителі повинні аналізувати, як розвивати різні аспекти розвитку свідомості. Якщо духовність потрібно обговорювати стосовно освіти, може бути необхідним переосмислити як опис терміна “духовність”, так і сучасні цілі світської школи, оскільки студенти конструюють знання та власну ідентичність частково в межах класу, де вони навчаються. Навчання відбувається в соціальному та історичному контексті, а відключення духовних проблем від навчання в школах представляється проблемою, яку необхідно вирішити в навчальній реформі.
Постановка проблеми. Більшість сучасних дослідників педагогічного спрямування визнають важливість визнання духовної складової освіти, демаркуючи різницю між релігійними та духовними проблемами. Більшість проблем духовної освіти не є такими, що їх неможливо вирішити, разом з тим існують різні, концептуально різні, шляхи вирішення. Незаангажований підхід у цьому питанні дає можливість поточному дискурсу вийти за межі концептуальних бар’єрів, з якими стикається духовність, і дозволити більш складне її розуміння, яке не залежить від домінуючого глобалізованого погляду.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток ідей впровадження духовної педагогіки в освітній процес зробили зарубіжні педагоги та мислителі, а саме: Дж. Кросмен, K. Джолдерсма, Л. Міллер, П. Палмер, Д. Пьорпел, А. Зайонц. Разом з тим, узагальнюючих праць з проблеми впровадження та реалізації духовності у освітньому просторі немає.
Постановка завдання. Аналіз педагогічних підходів, а саме: світського та релігійного, у визначенні, розумінні та реалізації ідеї духовності в освіті.
Виклад основного матеріалу дослідження. У статті розглядається питання проблем впровадження та реалізації духовності у освітньому просторі. Особлива увага приділяється важливості визнання духовної складової освіти, демаркуючи різницю між релігійними та духовними проблемами.
Висновки. Більшість проблем з питання духовності в освіті не мають остаточного характеру, а є концептуальними та неофіційними. Пізнавальна карта, яка існує для світського навчання, ставить науку з одного боку, а духовні питання - з іншого, проте пізнавальна духовність лежить по обидва боки карти. Міжнародні перспективи щодо цього питання можуть дати можливість поточному дискурсу вийти за межі концептуальних бар’єрів, з якими стикається духовність, і дозволити більш складне її розуміння, яке не залежить від домінуючого глобалізованого погляду. Феноменологічна перспектива дозволяє зрозуміти духовність шляхом коливання від індивіда до громади, від життєдайної справедливості до життєвого контингенту життя, так що людина відчуває духовність без прямої ідентифікації джерела.
Ключові слова: духовність, освіта, виховання, освітній простір, сенс людського життя.
Список використаних джерел
- Crossman, J., 2003. ‘Secular spiritual development in education from international and global perspectives’, Oxford Review of Education, № 29, 4, P. 503-520.
- De Boer, Th., 1997. ‘The rationality of transcendence: Studies in the philosophy of Emmanuel levinas’, Amsterdam : J.C. Gieben, 198.
- De Vries, H. 2005. ‘Minimal theologies: Critiques of secular reason in Adorno and Levinas’, Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press, 760 p.
- Joldersma, CW., 2009. ‘A spirituality of the desert for education : The call of justice beyond the individual or community’, Studies in Philosophy and Education, № 28, 3, P. 193-208.
- Miller, LJ., 2009. ‘Present to possibility : Spiritual awareness and deep teaching’, Teachers College Record, № 111, 12, P. 2705-2712.
- Palmer, P., 2003. ‘Education as spiritual formation’, Educational Horizons, № 82(1), P. 55-67.
- Palmer, PJ., 2003. ‘Teaching with heart and soul : Reflections on spirituality in teacher education’, Journal of Teacher Education, № 54, P. 376-385.
- Purpel, DE., 1989. ‘The moral and spiritual crisis in education: A curriculum for justice and compassion in education’, South Hadley, MA : Bergin and Garvey, 196 p.
- Zajonc, A., 2003. ‘Spirituality in higher education’, Liberal Education, № 89(1), P. 50-58.
