автор: Зінов'єва Катерина Федорівна
Актуальність теми дослідження. Світоглядні злами, екзистенційні виклики, надмірний тиск технологій, з якими у повсякденному бутті стикається сучасна людина, досить часто призводять до втрати життєвих орієнтирів. Тому на досвіді літератури Модерну відбувається моделювання життєтворчості задля буттєвого укорінення індивіда.
Постановка проблеми. У статті автор досліджує концептуальне осмислення філософсько-психологічних орієнтирів життєтворчості у літературній спадщині доби Модерну крізь призму проблем сучасної людини, залучаючи національне пробудження та інтеграцію проблемного поля даних понять в українській літературі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У літературі проблема життєтворчості розглядалася багатьма авторами, зокрема такими як: Е. Фромм, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше. Розробку сутності понять в літературі Модерну розглянуто в працях вітчизняних авторів: С. Павличко, Д. Наливайка, В. Моренця, Т. Гундорової, М. Моклиці, Р. Мовчан, А. Бичко, О. Забужко, Р. Семківа.
Постановка завдання. Для досягнення результатів поставленого завдання, здійснено структурований аналіз формування понять індивідуалізму і суб’єктивності, які є джерелом проблеми з глибокими пошуками і розмислами над значенням існування та людського буття через призму сучасного антропогенезу.
Виклад основного матеріалу. У статті висвітлюються філософсько-психологічні орієнтири життєтворчості у літературній антропології доби Модерну, які залучають сучасну людину через призму концепцій до осмислення свого існування. Аналіз прозових творів українських авторів модерну у порівнянні з іноземними авторами дозволив зробити висновок, що істинність існує у кожному суб’єктивному світогляді індивіда, тому на цих поняттях ґрунтується важливість власного переживання та індивідуального розуміння світу.
Висновки. В даній роботі на підставі проведеного аналізу дослідженння філософсько-психологічних орієнтирів життєтворчості у літературній антропології доби Модерну виявлено, що життєтворчість індивідів проявляє себе у волі і свободі, у змістовному виявленні форм індивідуального самовираження і породження реалізації суб’єктивного буття. Аргументовано узагальнене концептуальне осмислення життєтворчості у літературній спадщині доби Модерну крізь призму проблем сучасної людини, які залучають індивіда до національного пробудження.
Ключові слова: філософсько-психологічні орієнтири, життєтворчість, індивідуалізм, суб’єктивність, модерн
Список використаних джерел:
- Агеєва, В 2023, За лаштунками імперії, Київ: Віхола, 350 с.
- Бергсон, А 2015, Вступ до метафізики, Київ: Либідь, 378 с.
- Бехта, І 2002, ‘Модернізм як феномен естетико-філософської і лінгвістичної перцепції літературного напряму’, Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: зб. наук. праць, Вип.3, Київ, с. 135 – 150.
- Винничук, Ю 2018, Українська модерна проза, Харків: Фоліо, 506 с.
- Ніцше, Ф 2021, Так казав Заратустра, Київ: Навчальна книга-Богдан, 352 с.
- Маланюк, Є 2015, Невичерпальність, Київ: Знання, 75 с.
- Моклиця, М 1998, Модернізм як структура: Філософія. Психологія. Поетика, Луцьк, 295 с.
- Моклиця, М 2022, Леся Українка: деконструкція прочитань, Київ: Кондор, 430с.
- Огородник, І & Огородник, В 1999, Історія філософської думки в Україні, Київ: Вища школа, 543 с.
- Павличко, С 1999, Дискурс модернізму в українській літературі, Київ, 477с.
- Попович, М 2018, Філософія свободи, Харків: Фоліо, 524 с.
- Семків, Р 2023, Пригоди української літератури, Київ: Темпора, 685 с.
- Фром, Е 2023, Втеча від свободи, Київ: КСД, 288 с.
- Шинкарук, ВІ 2002, Філософський енциклопедичний словник, Київ: Абрис, 751с.
- Шопенгауер, А 2020, Світ як воля та уявлення, Київ: АСТ, 672 с.