Руденко Т. П., Потіщук О. О., Костроміна Г. М.
Актуальність теми дослідження. Особливістю сучасного суспільного виробництва є те, що обсяг розумової праці в порівняні з попередніми періодами значно збільшився, а це потребує збільшення кількості фахівців у виробництві. Розвиток інформаційних технологій позитивно впливає на розширення знання та його використання в процесі виробництва. Відповідно сучасний фахівець повинен мати високий рівень освіти та якості які б підвищували його професійну кваліфікацію. Інтелект людини, її знання, здатність стратегічно вірно використовувати інформацію є невід’ємною умовою ефективного виробництва. Посилення ролі інтелектуального капіталу людини серед факторів виробництва буде зростати й надалі.
Постановка проблеми. Аналіз сучасних наукових досліджень та розгляд узагальнених тлумачень сто-совно сутності людського капіталу, інтелектуального капіталу, знання свідчить про недостатнє висвітлення визначальних особливостей цих понять, їх взаємозв’язку. Отже, дослідження інтелектуального та людського капіталу сьогодні є цілком закономірним, враховуючи ті зміни, які пов’язані з суспільно-економічними процесами та розвитком філософської думки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питань формування та розвитку інтелектуального капіталу присвячені праці В. Базилевича, М. Братніцького, О. Бутнік-Сіверського, В. Геєця, Н. Гавкалової, О. Грішнової, Г. Жаворонкова, Н. Кільчевської, Б. Леонтьєва, Н. Маркової, Н. Ушенко, Л. Федулової, Ю. Фіялковської, А. Чухна, A. Яругової.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні ролі знання як основного елементу людського капіталу у розвитку сучасного суспільного виробництва, логіки взаємозв’язків таких понять, як людський капітал, знання, інтелектуальний капітал, суспільне виробництво.
Виклад основного матеріалу. Формування та застосування інтелектуальних, професійних здібностей та знання, визначення їх ролі у процесі виробництва завжди було у центрі уваги досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців. Прискорений розвиток інформаційних технологій, глобалізація суспільного життя створили умови для збору, накопичення, поширення та збереження різноманітної інформації та знання. У результаті професійної діяльності відбувається самовираження та самореалізація особистості, вона не тільки реалізує себе як фахівця, але й як творчу особистість. Результатом творчої діяльність людини є нові матеріальні та духовні цінності, набутий досвід та засвоєння нового знання. Індивідуальний капітал формують особисті якості, індивідуальні та суспільні вміння, досвід, здібності, знання, отриманні в процесі навчання та підвищення кваліфікації. Зміни які відбуваються в різних виробничих сферах свідчать, що для розвитку індивідуального інтелектуального капіталу необхідною умовою є загальний капітал знань, який формують не лише теоретичні та практичні знання людини, але й духовні знання. Особистість, яка керується духовними цінностями використовує інтелектуальні, професійні знання та уміння, для реалізація соціально значимих завдань. На нашу думку, головною складовою інтелектуального капіталу є людський капітал. Впродовж свого життя людина розвиває творчі здібності, талант, поступово відбувається їх інтелектуалізація. Таким чином, можна вважати, що індивідуальний інтелектуальний капітал є розвинений людиною капітал знань та отриманий капітал професійних компетенцій.
Висновки. Визначено, що знання формують людський капітал та є особливим виробничим ресурсом, цей суспільний продукт є результатом колективної, розумової праці. Більшу частку сучасного виробництва складає розумова праця, діяльність яка має ознаки творчого характеру.
Обґрунтованим є твердження, відповідно до якого індивідуальний інтелектуальний капітал виявляє собою розвинений капітал знань людини та отримані в процесі суспільної діяльності компетенції, які формують такі якісні характеристики особистості як творчість, комунікативність та креативність. Людський капітал складає сукупність знань, умінь, навичок, практичних надбань, професійного досвіду, творчих здібностей, він не може бути привласненим. До складу людського капіталу належить знання, рівень освіти працівників, їх кваліфікація, професійна підготовка, що включає вміння та навички, практичний досвід роботи, творчий потенціал, а також мотивація. Відмінність людського капіталу у тому, що його вартість з часом не зменшується, а, навпаки, зростає, суспільну цінність набувають фаховість та професійний досвід. Набутті людиною знання, досвід, розвинені здібності можуть ефективно використовуватися у виробництві в майбутньому.
Ключові слова: людський капітал, знання, навички та вміння, інтелектуальний капітал, виробництво, професійний досвід, творча діяльність, суспільство.
Список використанних джерел:
1. Аквинский, Ф 2006, Сумма теологии, пер. c лат. СИ Еремеев, АА Юдин, Киев: Ника-Центр, Эльга, Ч. ІІ-І, Вопросы 1-48, 572 c.
2. Аристотель, 1978, Сочинения, в 4 т., Москва: Мысль, АН СССР, Институт философии, Т. 2, с. 70; 78-79.
3. Бутнік-Сіверський, ОБ 2004, ‘Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект’, Інтелектуальний капітал, № 1, с. 16-27.
4. Геєць, ВМ 2009, Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку. Монографія, Київ: Ін-т економіки та прогнозування НАН України, 863 с.
5. Грішнова, ОА 2001, Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. Монографія, Київ: Т-во “Знання”, 254 с.
6. Драгунова, Т & Майданік, І 2007, ‘Особливості сучасного формування і розвитку наукового потенціалу України в регіональному вимірі’, Україна: аспекти праці, № 6, с. 35-40.
7. Колот, А 2007, ‘Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань’, Україна: аспекти праці, № 4, с. 4-9.
8. Платон 1986, Діалоги, пер. с древнегреческого сост., ред.. и вступ. статьи АФ Лосев, Москва: Мысль, с. 122–123.
9. Платон 2009, Апология Сократа, пер. с древнегреч. МС Соловьев и др.; общ. ред. АФ Лосев, Москва: Эксмо. Доступно: <http://bookz.ru/authors/platon/apologia_082.html>. [05 Вересень 2021].
10. Ушенко, НВ 2008, Людський капітал: регуляторні механізми відтворення. Монографія, Донецьк : ТОВ “Юго-восток, Лтд”, 288 с.
11. Russell, B 1948, Human Knowledge – Its Scope and limits, London: George Allen and Unwin Ltd, р. 172.
12. Stewart, TA 1997, The Intellectual Capital. The New Wealth of Organizations, N.Y.; L.: Doubleday / Currency, 389 p.
13. Toffler, A 1986, Trzecia fala, przeł. Ewa Wogdyłło, Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 397 p.
