автор: Пономаренко Оксана Вікторівна
Актуальність теми дослідження. Останнім часом українська система освіти зазнає значних світоглядних, методично-організаційних трансформацій, які спричинені як розвитком інформаційних технологій, так й загально універсальною вимогою – доброчесності у освітньому середовищі. Дотримання академічної доброчесності передбачає не тільки виконання законодавчо закріплених правил, але й внутрішню глибоку відповідність учасників освітнього процесу моральним догмам етики відповідальності. Цей постулат, зокрема в українських контекстах, потребує посиленої аргументації. Мова йде про пошук етичного підґрунтя в умовах війни, що є водночас умовою та безкомпромісною вимогою морального самоздійснення людини в час великого напруження та невизначеності. Саме цим і пояснюється звернення у статті до етичних настанов античної аретології.
Постановка проблеми. Етика доброчесності як один із підходів в нормативній етиці, що ґрунтується на моральній філософії Арістотеля, має значний потенціал допомогти сучасній людині в формуванні моральних орієнтирів, вказуючи шлях до досягнення особистого процвітання та суспільного благополуччя. Етика доброчесності дозволяє враховувати контекст і гнучко реагувати на складні ситуації, забезпечуючи взаємодію між особистими інтересами і суспільним благом.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постановка проблеми в такому аспекті передбачає звернення до праць Елізабет Анскомб, Аласдера Макінтайра, Філіппи Фут, Розалінд Херстхаус, Роджера Кріспа, Едіт Холл. Проблема академічної доброчесності набула свого висвітлення у працях В. Ромакіна, Т. Фінікова, А. Артюхова, М. Гриньової, Л. Рижак, О. Цокур, Ю. Калиновського, В. Хмарського та інших.
Постановка завдання. Розкрити творчій потенціал аретологічної етики та можливість його застосування у розробці стратегії доброчесності та її ефективного втілення в академічному, культурному та суспільно-політичному просторах сучасної України.
Виклад основного матеріалу. Зміни в моральній філософії від Арістотеля до наших днів обумовлені різноманітними історичними, культур-ними та філософськими впливами. В середині XX століття в нормативній етиці переважали дві теорії - деонтологія, яка черпала натхнення від філософа XVIII століття Іммануїла Канта, та утилітаризм, який бере свій початок з філософії Джеремі Бентама і Дж. С. Мілля. Елізабет Анскомб в праці “Сучасна моральна філософія” (1958) звернула увагу дослідників на легалістичний поворот в етиці. Вона вказала на те, що варто відійти від розуміння чесноти як просто обов'язку чи зобов'язання, і повернутися до арістотелівського підходу, де чесноти розглядаються як ключові якості характеру, спрямовані на досягнення людського процвітання. Праця Елізабет Анскомб стала поштовхом для відродження етики доброчесності. Філіппа Фут, Розалінд Херстхаус, Едіт Холл та інші сприяли реабілітації і розвитку етики доброчесності, роблячи акцент на моральній філософії Арістотеля. Ці філософи прагнуть не лише відродити, але й адаптувати арістотелівське вчення про доброчесність до вимог сучасного суспільства, врахувавши виклики сьогодення, що внесло вагомий внесок в розвиток нормативної етики, розширюючи дискусії і розглядаючи аспекти доброчесності в контексті сучасних моральних теорій.
Висновки. Здійснення стратегій академічної доброчесності в складно-структурованих сучасних українських контекстах потребує систематичного й ретельного дотримання вимог доброчесності в освітньому середовищі та практичної реалізації проекту етичного просвітництва серед широких верств населення. Теоретичні підвалини цього проекту мають ґрунтуватися на універсальних принципах аретологічної етики. Арістотелівська ідея доброчесності, як керівної сили для досягнення благополуччя людського життя, набуває нового сенсу в умовах сучасності, сприяючи гармонійному розвитку особистості та зміцненню моральних засад у сучасному світі. Навіть, беручи до уваги, що соціально-культурні контексти змінилися, ключові аспекти концепції доброчесності Арістотеля залишилися релевантними та цінними для морального розвитку та досягнення особистого процвітання у сучасному світі. У цьому контексті чесноти стають важливою основою для формування цілісної особистості та визначення моральної поведінки.
Ключові слова: аретологічна етика, академічна доброчесність, освіта, чеснота, моральне зобов'язання, деонтологія, утилітаризм
Список використаних джерел:
- Арістотель 2002, Нікомахова етика, переклад з давньогрецької Віктор Ставнюк. Доступно: <http://am.history.univ.kiev.ua/Nikomakhova_etyka.pdf>. [27 Жовтень 2023].
- Макінтайр, Е 2002, Після чесноти: дослідження з теорії моралі, Київ: Дух і літера, 436 с.
- Anscombe, GEM 1958, Modern moral philosophy. Available from : <https://sites.pitt.edu/~mthompso/readings/mmp.pdf>. [27 Octovber 2023].
- Crisp, R 2003, How Should One Live? Essays on the Virtues, Oxford University Press.
- Crisp, R 2006, Reasons and the Good, Oxford University Press.
- Hall, E 2018, Why read Aristotle today? Available from : <https://aeon.co/essays/what-can-aristotle-teach-us-about-the-routes-to-happiness>. [27 Octovber 2023].
- Hursthouse, R 1999, On Virtue Ethics, Oxford University Press.
- Foot, P 1978, Virtues and Vices and Other Essays in Moral Philosophy, Oxford University Press.
- Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей 2009, Том перший, Київ: Дух i лiтера, 576 с.