Актуальність теми дослідження. Зміна способів педагогічного мислення та практики супроводжується пошуком нових засад розвитку освіти. Різноманітні школи та традиції вступають у діалог. Глобальний світ відкритий до будь-якого досвіду, сучасні контури освіти вимальовуються шляхом перехрещення різних освітніх теорій і практик. Освіта вимушена шукати шляхи подолання дегуманізації та жорсткої утилітарності.
Постановка проблеми. Сьогодні дедалі очевиднішими стають відхід від “традиційної” освіти, її невідповідність вимогам часу, у минуле відходять способи мислення та діяльності. Освіта ХХI ст. має здійснити “антропологічний поворот”. Сучасне суспільство у процесі свого становлення прагне реалізувати персоналістичний вибір, спираючись на надбання загально-людської культури. Освіта в цій ситуації є одним з основних джерел олюднення сучасності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблематики комунікативного простору освіти присвячені роботи М. Бубера, Ю. Габермаса, С. Франка, К. Ясперса, В. П. Андрущенка, В. Г. Кременя, А. П. Огурцова, С. А. Смірнова та ін.
Постановка завдання. Сучасна модернізація освітнього простору має враховувати здобутки “комунікативної філософії”, прагнучи перейти від авторитарного минулого з його суб’єктно- об’єктною взаємодією, до демократизації педагогічного процесу з притаманними йому суб’єктно- суб’єктними відносинами. Постає завдання позбутисяі однобічної зорієнтованості на “теоретичний розум” та знайти шляхи доповнення його “практичним розумом”. Така цілісна освіта відтворюватиме “життевий світ” людини.
Виклад основного матеріалу. Становлення особистості є принципово діалогічним процесом. Саме тому в ньому беруть участь завжди щонайменше дві людини. У їхній інтерсуб’єктивній взаємодії відбувається творення смислу. Багатогранний діалог з культурою виявляє єдність у розмаїтті сторін особистості людини. Діалог у такому розумінні є специфічною діяльністю, спрямованою на конситуювання смислів та цінностей. Ідея “комунікації” опредметнилася в ученнях і концепціях, які виникли на початку ХХ ст. Вагомим стимулом для її розробки була філософія К. Ясперса. Особливо популярною проблема “комунікації” стала у філософських ученнях останніх десятиріч минулого століття. З них на перше місце слід поставити концепції К.-О. Апеля та Ю. Габермаса. Освіта передбачає зміну всіх суб’єктів, залучених у процес педагогічної діяльності. Нова система освіти неможлива без переходу від суб’єктно- об’єктного підходу до суб’єктно-суб’єктного підходу Такий підхід можливий лише на основі відповідної філософії освіти, головним принципом якого є діалогізм.
Висновки. Відповідно до діалогічного розуміння сутності освіти визначаються її цілі. Без упровадження діалогічних відносин в освітній простір він не може бути смислоутворюючим. Орієнтиром освіти сьогодні є людина, тому постає питання, якою буде людина майбутнього.
Ключові слова: освіта, діалог, інформація, комунікаця, культура, людина.
Список використаних джерел:
- Баришнікова, ЛП., 2009. ‘Інформаційне середовище системи освіти’, Економічний простір, № 22/2, С. 265-272.
- Бодрийяр, Ж., 2006. ‘Общество потребления. Его мифы и структуры’, Москва : Культурная революция; Республика, 269 с.
- Белл, Д., 1999. ‘Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования’, Москва : Academia, 956 с.
- Библер, ВС., 1997. ‘Культура и цивилизация’, На гранях логики культуры. Книга избранных очерков, Москва, С. 277-313.
- Бубер, М., 1992. ‘Я и Ты’, Квинтэссенция. Философский альманах. 1991, Москва : Политиздат, С. 294-
- Волкова, ТП., ‘Проблема мультикультурализма в философии Ю. Хабермаса’, Вестник МГТУ, Т.9, № 1, С. 21-26.
- Кравцов, АО., 2002. ‘Диалогизм как принцип философии воспитания ХХІ’, Философия образования. Сборник материалов конференции. Серия “Symposium”, Выпуск 23, СПб. : Санкт-Петербургское общество, С. 358-364.
- Левинас, Э., 1998. ‘Время и другой. Гуманизм другого человека’, СПб. : Высшая религиозно-философская школа, 265 с.
- Масловская, ТИ., 2002. ‘Диалог в образовании как возможность преодоления ада того же самого’, Философия образования. Сборник материалов конференции. Серия “Symposium”, Выпуск 23, СПб. : Санкт-Петербургское общество, С. 364-369.
- Махлин, ВЛ., ‘Я и Другой. Стоки философии “диалога” ХХ века’, СПб.
- Михайлов, ФТ., 2003. ‘Самоопределение культуры. Философский поиск’, Москва : Индрик, 272 с.
- Смирнов, СА., 2004. ‘Практикуемые модели социально-гуманитарного образования’, Преподавание социально-гуманитарных дисциплин в вузах России: проблемы и перспективы, ред. ЛГ. Ионин, Москва : Логос, С. 153-170.
- Франк, СЛ., 1990. ‘Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии’, Сочинения, Москва : Правда, 607 с.
- Хабермас, Ю., ‘Вовлечение другого. Очерки политической теории’, СПб. : Наука, 380 с.
{pdf=http://journal-discourse.com/files/pdf/2020_19(1)-2.pdf|100%|300|native}