автор: Лугова М. С.
Анотація.
Актуальність теми дослідження. Дитинство як філософський та культурний феномен становить одну з найменш досліджених, але надзвичайно важливих сфер гуманітарного знання. Особливо в умовах соціокультурних трансформацій та глобальних криз зростає потреба в осмисленні не лише дитини як об’єкта соціалізації, а й дитинства — як автономного способу буття, своєрідної альтернативи дорослому світогляду. У художній літературі цей контраст між дитячим та дорослим способом існування набуває глибоких філософських вимірів і дозволяє реконструювати первинні сенси людського досвіду.
Постановка проблеми. Попри значну кількість педагогічних і психологічних праць, філософський потенціал образу дитини часто залишається поза увагою. У просторі літератури, однак, дитинство постає як самостійний світ — емоційний, чуттєвий, вільний, а водночас глибоко екзистенційний. На противагу дорослості, що спирається на раціональність і функціональність, дитинство у літературі виявляє інтуїтивну цілісність і філософську глибину без потреби в логічному поясненні. Це створює підстави для філософської рефлексії над тим, якою мірою дитячий досвід є носієм істини, втраченої дорослим.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження дитини в контексті художньої літератури цікавило зокрема І. Кушнір, В. Корх, А. Ковальчук, О. Гнізділову, Т. Михайльчук та інших.
Постановка завдання. Завдання статті полягає у виявленні філософського сенсу взаємодії та протиставлення дитинства й дорослості у художньому просторі літератури.
Виклад основного матеріалу. У статті проаналізовано, як у творах таких авторів як Дж. Баррі, О. Вишня, Дж. Грінвуд, Є. Гуцало, Р. Дал, С. Джеймісон, М. Енде, М. Коцюбинський, С. Кулідж, А. Ліндгрен, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, Е. Портер, А.-де Сент-Екзюпері, М. Стельмах, М. Твен, Т. Шевченко, А. Мілн. репрезентується дитинство як онтологічна цілісність і філософська категорія. Особливу увагу приділено феномену щирості, правдивості та інтуїтивного пізнання світу, притаманних дитині. Проаналізовано, як літературні персонажі-діти переживають екзистенційні питання — смерті, самотності, втрати, і як ці переживання формують унікальну систему цінностей. На відміну від дорослого, який схильний до функціонального мислення та соціальних ролей, дитина постає як носій радикальної відкритості та автентичного світосприйняття. У художніх текстах це виявляється через щоденні ситуації — ігри, прогулянки, взаємодії з дорослими, спостереження за природою — які для дитини мають онтологічну глибину, натомість для дорослого залишаються буденністю.
Висновки. Дитинство в художньому тексті — це спосіб буття у світі, що кидає виклик дорослій логіці та раціональності. У філософському вимірі дитинство уособлює потенціал звільнення, переосмислення та повернення до екзистенційних основ людського буття. Література, в цьому контексті, стає полем філософського споглядання, де дитинство виявляє себе як точка виходу за межі нормативного мислення та як джерело етичної та естетичної автентичності.
Ключові слова: дитина, дитинство, світ дитини, світ дитинства, дорослість, філософія, література, екзистенція, художній простір, свобода.
Список використаних джерел:
- Баррі, Дж.М 2010, Пітер Пен. Повна версія, пер. Н.Косенко, мал. В.Харченка, Харків: ВД “ШКОЛА”, 224 с.
- Вишня, О 2017, Вишневі усмішки, Харків : Віват, 384 с.
- Гнізділова, О 2025, ‘Сучасна українська література як засіб виховання дбайливого ставлення до тварин’, Естетика і етика педагогічної дії, № 31, с. 117–127.
- Грінвуд, Дж 2020, Невигадана історія маленького обірванця, пер. з англ. В. Хасхачик, Львів: Апріорі, 424 с.
- Гуцало, Є 2019, Сім’я дикої качки: вибрані твори, упоряд. Л. Воронина, К.: Знання, 255 с.
- Дал, Р 2019, Матильда, пер. з англ. В. Морозова, ред. О. Негребецького та М. Малковича, худ. К. Блейк, 14-те вид., Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 272 с.
- Джеймісон, С 2017, Леді Джейн, Харків: Ранок, 224 с.
- Енде, М 2016, Нескінченна історія, Львів: Видавництво Старого Лева, 558 с.
- Корх, ВМ & Ковальчук, АО 2025, ‘Формування морально-ціннісних орієнтацій у дітей середнього дошкільного віку засобом дитячої літератури’, Освітньо-науковий простір, Вип. 8(1), Т. 2, с. 39–54.
- Коцюбинський, М 2006, Ялинка, упоряд. і передм. Л. Ліщинської, Київ : Школа, 206 с.
- Кушнір, І 2025, ‘Шлях від безсімейності до сімейності на прикладі роману Г. Мало “Без сім’ї”’, Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія, № 9, с. 104–108.
- Кулідж, С 2015, Невгамовна Кейті, пер. з англ. В.Чернишенко, Львів: Видавництво Старого Лева, 191 с.
- Ліндгрен, А 2018, Міо, мій Міо, пер. зі швед. О. Сенюк, худ. В. Анікін, Київ: РІДНА МОВА, 128 с.
- Мирний, П 2020, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 416 с.
- Михальчук, ТВ 2025, ‘Читання як родинна практика в сучасній українській прозі для дітей та підлітків’, Українська література в просторі культури і цивілізації, Запоріжжя: ЗНУ, с. 98–100.
- Нечуй-Левицький, ІС 2007, Кайдашева сім’я. Повісті, п’єса, Харків: Фоліо, 351 с.
- Портер, Е 2018, Просто Девід, пер. з англ. Е. Євтушенко, Київ: Знання, 222с.
- Портер, Е 2019, Полліанна, пер. з англ. В. Чайковського, худ.-оформ. Д.Чмуж, Харків: Фоліо, 236 с.
- Сент-Екзюпері, А.-де 2018, Маленький принц, пер. з франц. М. Марченко, К.: КМ-БУКС, 112 с.
- Стельмах, МП 2003, Вибрані твори у 2-х томах. Т. 2: ‘Гуси-лебеді летять...’; Щедрий вечір: Повісті‘, Київ: Укр. письменник, 266 с.
- Твен, М 2006, Пригоди Тома Сойєра, Харків: ТОВ “Septima”, 256 с.
- Шевченко, ТГ 2022, Кобзар. Вперше зі щоденником автора, Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 960 с.
- Milne, AA 2001, Winnie-the-Pooh: The Complete Collection of Stories and Poems, Egmont UK Limited, 432 p.
