автор: Верещагін О. Ю.
Актуальність теми дослідження. У сучасних соціокультурних контекстах поняття дизайн все активніше виходить за межі суто утилітарного або функціонального розуміння та активніше заявляють про себе у якості соціокультурного механізму самовираження людини.
Постановка проблеми. Виходячи з розуміння моди як складного механізму символічної комунікації та соціальної регуляції, проблемним залишається визначення моди як складової культурних практик самовизначення як споживачів так й творців модних трендів та модного дизайну.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основу наукового аналізу моди закладено працями Г. Зіммеля, також важливим є звернення до працю П. Бурдьє та сучасних досліджень, які у той чи інший спосіб торкаються проблем моди як форми самовизначення людини, варто відзначити таких дослідників як В. Дерезевіц, Д. Норман, Ю. Легенький, М. Лосєва, І. Рижова, В. Шивельбуш та ін.
Постановка завдання. Визначити специфіку дизайну як моди і форми символічної комунікації та соціокультурного механізму, дослідити взаємозв’язок модних практик із процесами самовизначення та саморепрезентації особистості.
Виклад основного матеріалу. Взаємодія дизайну та моди має досить амбівалентний та парадоксальний характер, що часто залишається неусвідомленим як теоретиками дизайну, так і практиками моди. Як соціокультурний феномен мода займає одне із ключових місць у суспільному житті, функціонуючи як невід’ємний механізм соціальної диференціації та інтеграції. Мода є соціальним механізмом, що дозволяє людині одночасно заявляти про свою приналежність до певної групи (через дотримання її кодів) і про свою унікальність всередині цієї групи (через варіації у межах дозволеного). У контексті моди роль дизайну – або, точніше, створення зовнішніх форм – полягає насамперед у формуванні зразка для наслідування, що дозволяє людині одночасно адаптуватися до суспільства та виділятися з нього у соціально прийнятний спосіб. Дизайн як втілення модних тенденцій не обов'язково має бути красивим у класичному естетичному сенсі чи практичним з утилітарної точки зору; його головне завдання – служити соціальним маркером, знаком приналежності до певної групи, свідченням “смаку” та культурного капіталу.
Висновки. Таким чином, розуміння багатовимірності дизайну є необхідною умовою для адекватної оцінки дизайну не як простого прикладного мистецтва, а як повноцінної культурної практики, що формує матеріальне середовище та символічні системи сучасності.
Ключові слова. Людина, культура, дизайн, мода, самовираження, ідентичність, соціокультурний механізм, споживання, речі, суспільство.
Список використаних джерел:
- Бурдьє, П 2003, Практичний глузд, пер. з фр. О. Йосипенко, С. Йосипенка, А. Дондюка. За ред. С. Йосипенка. Київ : Український Центр духовної культури, 503 с.
- Верещагін, О 2023, ‘Дизайн в контексті культури смаків постіндустріального суспільства’, Філософія освіти, № 29 (2), c. 175 – 185.
- Дерезевіц, В 2021, Смерть митця: Як творчі люди виживають у часи мільярдерів, пер. з анг. А. Дудченко, Київ : Yakaboo Publishing, 368 с.
- Легенький, ЮГ & Ареф’єва, ЄЮ 2022, ‘Модний диспозитив у культурі ХХ–ХХІ століть як альтерглобалізаційна стратегія’, Культура і сучасність : альманах. № 2, c. 92–96.
- Лосєва, М 2024, Теорія моди. Концепції та практики, Дніпро : Середняк Т. К., 176 с.
- Меясу, К 2024, Після скінченності. Нарис про необхідність контингентності, пер. з фран. А. Ріпа, Львів : Контур, 196.
- Морріс, В 2025, Мистецтва та ремесла сьогодення. Маніфести, які змінили дизайн світу, Укл. та наук ред. Є. Буцикіна. Київ : Вид-во Publist Pro, c. 43 – 58.
- Норман, Д 2024, Дизайн для кращого світу. Значущий, стійкий, орієнтований на людство. Пер з англ. К. Жуковська, Т. Турчин. Київ : ArtHuss, 350 с.
- Шивельбуш, В 2018, Речі і люди. Есей про споживання, пер. з нім. О. Юдін, Київ : Ніка-Центр ; Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 192 с.
- Simmel, G 1957, ‘Source’, American Journal of Sociology, Vol. 62, No. 6 (May), pp. 541-558. Available from : <http://www.jstor.org/stable/2773129>. [21 November 2025].
